Рішення № 10603765, 13.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.10                                                                                           Справа№ 32/110

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Корпорація „Енергоресурс-інвест”, м.Львів.

До відповідача: Публічного акціонерного товариства „Фірма „Нафтогазбуд”, м.Львів.

Про стягнення 257 932,15 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бачевська Х.Р. –представник (довіреність №573 від 12.07.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Корпорацією „Енергоресурс-інвест”, м.Львів до Публічного акціонерного товариства „Фірма „Нафтогазбуд”, м.Львів про стягнення 257 932,15 грн. з яких 230 288,11 грн. основний борг, 10 593,25 грн. інфляційні нарахування, 2 176,70 грн. три проценти річних та 14 874,09 грн. пені.

Ухвалою суду від 14.06.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.06.2010р. Ухвалою суду від 30.06.2010р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даній ухвалі. Рішення прийнято 13.07.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, вимоги ухвал суду 14.06.2010р. та 30.06.2010р. не виконав, надіслав на адресу суду клопотання вих. №13/560 від 12.07.2010р. (вх. №13216 від 13.07.2010р.), в якому просить суд відкласти розгляд справи терміном на два тижні, для надання можливості укласти мирову угоду.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи зважаючи на наступне:

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов’язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, в той час як в матеріалах справи містяться всі первинні документи в підтвердження суми заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2010р. заперечив проти відкладення розгляду справи, оскільки відповідач відмовився підписувати акт звірки взаєморозрахунків, а також повідомив суд про відмову позивача укласти мирову угоду та наполягав на вирішенні спору по суті.

Слід зазначити, що укладення сторонами мирової угоди можливе на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі і на стадії виконання рішення в примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача по наявних у ній матеріалах, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача господарський суд встановив:

24.12.2009р. між Корпорацією „Енергоресурс-інвест” (виконавець) та Публічним акціонерним товариством „Фірма „Нафтогазбуд” (замовник) було укладено договір №04-12/09 (далі по тексту –договір), відповідно до якого виконавець зобов’язувався виготовити і поставити, а замовник прийняти і оплатити колодязі поліетиленові, надалі продукції, згідно відповідних специфікацій.

Згідно п.3.1. та п. 4.1. договору загальна сума поставки за даним договором визначається на основі погоджених обома сторонами специфікацій, які є невід’ємною частиною даного договору. Замовник оплачує поставлену виконавцем продукцію за ціною, передбаченою у специфікаціях або виставлених рахунках.

Відповідно до п.5.2. та п. 5.3. договору початок виконання замовлення по договору –поступлення авансової оплати в розмірі 50% на р/р виконавця згідно відповідної специфікації. Кінцевий розрахунок проводиться замовником протягом 5-ти календарних днів від дати передачі продукції згідно накладних поставки.

Згідно п.9.2. договору за порушення термінів оплати продукції замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв продукцію (колодязі поліетиленові) на загальну суму 230 288,11 грн. згідно накладних: №1229-9 від 29.12.2009р. на суму 119 941,27 грн. та №1229-10 від 29.12.2009р. на суму 110 346,84 грн.

Відповідач отримав продукцію через представника –Горішного Тараса Степановича, згідно довіреності №222 від 29.12.2009р.

За умовами п. 5.3. договору, кінцевий розрахунок проводиться замовником протягом 5-ти календарних днів від дати передачі продукції згідно накладних поставки.

Однак, відповідач, всупереч умовам договору не оплатив вартість отриманої продукції, внаслідок чого заборгував позивачу 230 288,11 грн.

Позивач керуючись умовами п.9.2. договору, у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 14 874,09 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував 3% річних які згідно поданого ним розрахунку становлять 2 176,70 грн. та збитки від інфляції, які згідно поданого ним розрахунку становлять 10 593,25 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 257 932,15 грн. з яких 230 288,11 грн. основний борг, 10 593,25 грн. інфляційні нарахування, 2 176,70 грн. три проценти річних та 14 874,09 грн. пеня.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується накладними: №1229-9 від 29.12.2009р. на суму 119 941,27 грн. та №1229-10 від 29.12.2009р. на суму 110 346,84 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні). Загальна сума по накладних становить 230 288,11 грн. Товар (колодязі поліетиленові) був отриманий представником відповідача –Горішнім Тарасом Степановичем, згідно довіреності №222 від 29.12.2009р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.3. договору, кінцевий розрахунок проводиться замовником протягом 5-ти календарних днів від дати передачі продукції згідно накладних поставки.

Проте, відповідач, всупереч умовам договору не оплатив вартість отриманої продукції, внаслідок чого заборгував позивачу 230 288,11 грн.

13.04.2010р. Корпорація „Енергоресурс-інвест” звернулась до Публічного акціонерного товариства „Фірма „Нафтогазбуд” з листом-претензією вих. №286 про погашення заборгованості в сумі 230 288,11 грн., проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 230 288,11 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 10 593,25 грн. та три проценти річних на загальну суму 2 176,70 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до п.9.2. договору за порушення термінів оплати продукції замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

При нарахуванні пені позивач дотримався вищевказаних вимог законодавства відтак, з відповідача підлягає стягненню згідно поданого позивачем розрахунку 14 874,09 пені.

Відтак, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню 230 288,11 грн. основного боргу, 14 874,09 грн. пені, 10593,25 грн. інфляційних нарахувань та 2 176,70 грн. 3% річних, всього 257 932,15 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Фірма „Нафтогазбуд” (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 144; р/р 26007100000406 в ЛФ АКБ «Індустріалбанк»в м.Львові; МФО 385424; код ЄДРПОУ 04788966) на користь Корпорація „Енергоресурс-інвест” (79035, м.Львів, вул.Зелена, 131; п/р 260010127460 у Першій Львівській філії ВАТ «Кредобанк»; МФО 325365; код ЄДРПОУ 30336890) 230 288,11 грн. основного боргу, 14 874,09 грн. пені, 10 593,25 грн. інфляційних нарахувань, 2 176,70 грн. 3% річних, держмито в сумі 2 579,32 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя