Рішення № 10603724, 17.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.10                                                                                           Справа № 2/229

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) Романової Ю.Л., представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) Іваночко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків до Приватного підприємства “Бірюза”, м. Львів про стягнення 4893 236 грн. 50 коп. та за зустрічним позовом Приватного підприємства “Бірюза”, м. Львів до Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк”, м. Харків про визнання незаконними дій

В С Т А Н О В И В:

Акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк”, м. Харків звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Бірюза”, м. Львів про стягнення 4156 023 грн. 55 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 16.11.2009р. призначив розгляд справи на 08.12.2009р. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу відкрито поновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті в сумі ліміту, що дорівнює 460 000 доларів США. Відповідач зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повертати суму наданого ліміту кредиту відповідно до графіку погашення, згідно якого повне повернення наданого ліміту повинно відбуватись 28.05.2008р., 28.05.2009р., 31.05.2010р. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становила 460000 доларів США по кредиту (що згідно курсу НБУ на 19.10.2009р. становить 3666200 грн.), 20265,54 доларів США по сплаті процентів (що еквівалентно 161516,35 грн.), 319016,87 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 4290,33 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 5000 грн. штрафу за порушення умов договору.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у запереченні на позов від 07.12.2009р. Зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до умов договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється в розмірі 19,5% річних. Відповідно до п.1.3.3 договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом лише у випадку порушення позичальником вимог п.4.8 договору або у випадку здійснення поточних коливань процентних ставок по вкладах та/або кредитах. За таких обставин відповідач вважає підвищення позивачем процентної ставки по кредиту до 26% річних незаконним та таким, що порушує ст.1056-1 ЦК України.

21.12.2009р. відповідачем у справі подано зустрічний позов, в якому відповідач просить суд визнати незаконним збільшення позивачем за первісним позовом процентної ставки за користування кредитом до 26% річних з червня 2009р., а також зобов’язати позивача за зустрічним позовом зарахувати зайво сплачені ПП „Бірюза” кошти за кредитним договором в розмірі 4983,33 долара США як оплату відсотків за липень 2009 року. Ухвалою суду від 25.12.2009р. було прийнято зустрічну позовну заяву відповідача, розгляд справи відкладено на 13.01.2010р.

Зустрічний позов мотивований тим, що відповідно до умов кредитного договору позивач (відповідач за зустрічним позовом) міг ініціювати збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами лише до 15% річних (п.1.3.1 договору) та 19,5% річних за умови корустування кредитними коштами понад встановлений договором строк (п.1.3.2 договору). Згідно умов додаткової угоди №1 від 29.08.2007р. до кредитного договору з 01.09.2007р. за користування кредитними коштами встановлюється процентна ставка в розмірі 13% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена згідно умов договору.

Таким чином, на думку відповідача (позивача за зутрічним позовом), дії банку щодо ініціювання в односторонньому порядку збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 26% річних з червня 2009 року порушують умови кредитного договору та норми чинного законодавства. В обгрунтування цього позивач за зустрічним позовом посилається на вимоги ч.4 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу. Крім цього, відповідно до ст.1056-1 Цивільного кодексу України (яка діє з 09.01.2009р.) встановлений договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на зустрічну позовну заяву від 12.12.2010р. Зокрема позивач зазначив, що збільшення процентної ставки було передбачено п.9.2 розділу 9 кредитного договору, порядок та правила зміни процентної ставки передбачено п.9.2.2 кредитного договору. Відповідно до даних положень договору банк має право змінити процентну ставку у випадку здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін в грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу доллара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до курсу доллара США, встановленого НБУ).

Як стверджує позивач (відповідач за зустрічним позовом) відповідно до умов договору та норм Господарського кодексу України банком на адресу ПП «Бірюза»22.02.2008р. за №205302 був направлений лист про збільшення відсоткової ставки. В даному листі зазначалось, що у випадку порушення умов кредитного договору процентна ставка нараховується в подвійному розмірі від існуючої процентної ставки на момент виникнення такої прострочки. Також в даному листі зазначалось, що продовження користування кредитними коштами вважається вираженням відповідачем годи щодо запропонованих умов.

11.02.2010р. позивачем за зустрічним позовом подано до суду заяву про доповнення позовних вимог. В заяві позивач за зустрічним позовом вказує на ту обставину, що відповідно до п.4.5 кредитного договору він зобов’язувався без попереднього погодження з банком не здійснювати дій по його реорганізації та/або заснування нових юридичних осіб. ПП „Бірюза” неодноразово зверталось до банку з пропозицією надати згоду на реорганізацію та на передачу заставного майна та зобов’язань ПП «Бірюза»по кредитному договору новій юридичній особі, створеній шляхом виділення з ПП «Бірюза». Однак банк листом від 01.09.2009р. безпідставно, на думку позивача за зустрічним позовом, відмовив в її проведенні.

Крім цього, як стверджує позивач за зустрічним позовом, ним неодноразово скеровувались на адресу банку листи-пропозиції про продовження строку погашення кредиту, однак банком не було надано позитивної відповіді.

Із врахуванням заяви про доповнення позовних вимог вимоги позивача за зустрічним позовом полягають у наступному:

1) визнати незаконним збільшення АТ «УкрСиббанк»процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором №11162893000 від 31.05.2007р. до 26% з червня 2009 року;

2) зобов’язати АТ „УкрСиббанк” зарахувати зайво сплачені ПП „Бірюза” кошти за кредитним договором №11162893000 від 31.05.2007р. в розмірі 4983,33 долари США як оплату відсотків за липень 2009 року;

3) визнати неправомірною відмову АТ „УкрСиббанк” в наданні згоди ПП „Бірюза” на проведення реорганізації шляхом виділення нової юридичної особи з передачею їй заставного майна та зобов’язань по кредитному договору №11162893000 від 31.05.2007р.;

4) визнати неправомірною відмову та зобов’язати АТ „УкрСиббанк” надати згоду на продовження строку погашення кредиту ПП „Бірюза” по кредитному договору №11162893000 від 31.05.2007р. на термін до 31.10.2010р.

02.03.2010р. відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) було подано суду заяву про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій та відстрочку виконання рішення суду на один рік.

04.06.2010р. позивачем за первісним позовом подано суду заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 4893236,50 грн. заборгованості відповідно до поданого розрахунку.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31.05.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №1116893000 з метою здійснення рефінансування кредиту у ВАТ „Кредобанк” та поповнення обігових коштів.

За цим договором банк (позивач) зобов’язувався надавати позичальнику (відповідачу) кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту, що дорівнює 460000 доларів США, що в еквіваленті дорівнювало 2323000 грн., а позичальник зобов’язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у повному обсязі до 31.05.2010р., при умові, що не буде застосовуватись інший термін повернення кредиту відповідно до розділу 11 кредитного договору.

У відповідності до п.1.2.2 кредитного договору відповідач зобов’язувався повертати суму наданого ліміту кредиту відповідно до графіку погашення (додаток №1 до договору), згідно якого повне повернення наданого ліміту повинно відбуватись 28.05.2008р., 28.05.2009р., 31.05.2010р.

29.08.2007р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до умов якої з 1 вересня 2007р. за використання кредитних коштів встановлюється процентна ставка в розмірі 13% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена згідно умов договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 460000 доларів США, що підтверджується копіями зведених меморіальних ордерів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до п.5.5 та п.5.10 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 календарних днів банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в сторону зменшення в порядку, визначеному розділом 11 кредитного договору.

За користування кредитними коштами за цим договором встановлювалася процентна ставка в розмірі 13% річних (п. 1.3.1. договору). Сплата процентів повинна відбуватися з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

Згідно п.1.3.2 кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється в розмірі 19,5% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

Як було встановлено судом, процентна ставка по даному кредитному договору була збільшена банком до 26% річних на підставі наказу №1183 АКІБ „УкрСиббанк” від 25.12.2007р. та відповідно до листа-повідомлення, що був направлений на адресу відповідача від 22.02.2008р. за №205302. В даному листі банк зазначив, що у випадку порушення умов кредитного договору (прострочення платежів) банк нараховуватиме на прострочену суму боргу підвищену процентну ставку, що дорівнює вдвічі збільшеній процентній ставці, що передбачена п.1.3.1 кредитного договору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем по кредиту становить 460000 доларів США, що еквівалентно 3645914 грн.

Згідно з розрахунком, поданим позивачем, за користування кредитними коштами за весь час дії кредитного договору банком нараховано відповідачу проценти в сумі 218115,80 доларів США, натомість відповідачем сплачено лише 151518,60 доларів США процентів.

Як зазначає позивач, залишок заборгованості відповідача по процентам становить 66597,20 доларів США. Однак з таким нарахуванням та розміром заборгованості по процентам суд погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору за користування кредитними коштами встановлювалася процентна ставка в розмірі 13% річних. Згідно п.1.3.2 кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється в розмірі 19,5% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

Судом встановлено, що в строк до 28.05.2009р. позичальник суму ліміту кредиту не повернув, чим порушив п.1.2.2 кредитного договору. Враховуючи дану обставину, починаючи з 29.05.2009р. у позивача виникло право нараховувати на прострочену суму кредиту підвищені проценти в розмірі 19,5% річних.

Пунктом 1.3.3 сторони погодили, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користуванням кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом „а” та/або „б” п.9.2 договору.

Згідно п.9.2 кредитного договору сторони погодили, що протягом дії цього договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин:

а) порушення позичальником вимог п.4.8 цього договору (обов’язок позичальника щомісячно упродовж дії кредитного договору забезпечувати надходження усіх своїх потоків на поточні рахунки в АКІБ «УкрСиббанк») та/або

б) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу доллара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до доллара США, встановленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки на 3 відсоткових пункти по бланкових кредитах «овернайт»НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.

Відповідно до п.9.2.1 сторони погодили, що при настанні обставини, передбаченої підпунктом «а»п.9.2 договору, банк може збільшити розмір процентної ставки в наступному порядку:

- банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати збільшення розміру процентої ставки повідомляє позичальника про встановлення нової процентої ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою рекомендованного листа на адресу позичальника;

- такий новий розмір процентної ставки за цим договором банк починає застосовувати з дати, що буде вказана в повідомленні до позичальника, до всієї строкової суми основного боргу позичальника без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до кредитного договору.

У разі незгоди із таким новим розміром процентої ставки позичальник має право у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової ставки, вказаної у повідомленні, достроково повернути банку всю суму кредитних коштів, отриманих за договором, плату за кредит та всі інші платежі за договором.

Згідно п.9.2.2 кредитного договору сторони погодили, що при настанні обставини, передбаченої підпунктом «б»п.9.2 договору, банк може збільшити розмір процентої ставки за договором в наступному порядку:

- про встановлення нової процентої ставки, із зазначенням її розміру, позичальник повідомляється шляхом направлення йому банком поштою відповідного рекомендованного листа за адресою позичальника, що вказана у розділі 12 цього договору, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банку при зміні адреси;

- така нова процентна ставка починає діяти через 45 календарних днів з дати відправлення банком позичальнику повідомлення, при цьому банк застосовує таку процентну ставку за кредитом до всієї строкової суми основного боргу позичальника за договором без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до договору.

У разі незгоди із таким новим розміром процентної ставки позичальник має право протягом 45 календарних днів з дати відправлення йому банком повідомлення достроково повернути банку всю суму кредитних коштів, отриманих за договором, сплатити йому в повному обсязі плату за користування кредитом у вигляді комісій та процентів, розмір яких визначається діючою ставкою договором, а також здійснити інші платежі за договором.

Судом встановлено, що 22.02.2008р. банком було направлено на адресу відповідача лист-повідомлення за №205302. Як випливає зі змісту даного листа, банк проінформував позичальника, що з 12.03.2008р. запроваджується нова система нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму боргу і у разі порушення позичальником умов кредитної дисципліни, зокрема неналежного виконання умов кредитного договору №11162893000 від 31.05.2007р., а саме у випадку прострочення платежу за кредитним договором, банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, а саме в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентої ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу.

На думку суду, зазначений лист банку не може слугувати правовою підставою для нарахування відповідачу підвищених процентів за користування кредитом в розмірі 26% річних, оскільки згідно вимог п.9.2 кредитного договору прострочення позичальником платежу за кредитним договором не є необхідною умовою для зміни банком розміру процентної ставки в сторону збільшення. Дане порушення з боку позичальника, в силу приписів п.1.3.2 договору, є підставою для збільшення банком процентної ставки лише до 19,5% річних.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що мала місце одна з обставин, передбачена п.9.2 договору, як підстава для реалізації банком свого права збільшити проценту ставку за кредитом.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 Цивільного кодексу України, яка набрала чинності 09.01.2009р., встановлений договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Доводи позивача стосовно того, що зміна процентної ставки в сторону збільшення відбулася з березня 2008 року, коли дана заборона ще не була зафіксована в законодавстві, не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається з поданих позивачем розрахунків заборгованості відповідача, по 29.05.2009р. банк нараховував, а відповідач сплачував відсотки виходячи з відсоткової ставки 13% річних.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірним нарахування позивачем відповідачу відсотків за користування кредитом за ставкою 26% річних, в зв'язку з чим сума несплачених відсотків, яка підлягає до стягнення становить 41099,15 доларів США, що еквівалентно 325747,75 грн.

Суд не погоджується з контррозрахунком процентів, здійсненим відповідачем, оскільки, по-перше, в ньому не враховані нараховані проценти за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року, по-друге, відповідачем не взято до уваги приписи п.1.3.4 кредитного договору, відповідно до якого нарахування процентів здійснюється щомісяця методом «факт/360».

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору №1116893000 від 31.05.2007р., за порушення позичальником (відповідачем) термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк (позивач) має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов’язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 7.6. кредитного договору №11104554000 від 22.12.2006р., відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 611 Цивільного кодексу України, позичальник зобов’язаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобов’язань (в тому числі, й за порушення термінів виконання зобов’язань), встановлених пп. 4.3., 4.4., 4.5., 4.7. цього договору. Розмір зазначеної в цьому пункті договору неустойки встановлюється рівним 5000 грн. 00 коп.

З врахуванням цих положень, позивачем за період з 29.05.2008р. по 20.04.2010р. нараховано пеню в розмірі 695110,20 грн. за несвоєчасне повернення кредиту, за період з 12.08.2009р. по 20.04.2010р. позивачем нараховано пеню в розмірі 19369,60 грн. за несвоєчасну сплату процентів та неустойку в розмірі 5000 грн. 00 коп. за порушення термінів виконання зобов’язань.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано. Однак позивачем при здійсненні вищеперелічених нарахувань дана правова норма врахована не була.

Таким чином, у відповідності з вимогами п. 6 ст. 232 ГК України, враховуючи графік погашення кредиту, нарахування пені за порушення відповідачем строків повернення ліміту кредиту в сумі 260000 доларів США починається 29.05.2008р. та закінчується 29.05.2008р., в сумі 460000 доларів США починається з 29.05.2009р. та припиняється 28.11.2009р., тобто через шість місяців з дня, коли зобов’язання мало бути виконаним. З врахуванням цих положень, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту після перерахунку становить 49554,77 доларів США, що еквівалентно 392766,15 грн.

Аналогічних порушень допустився позивач, нараховуючи пеню за несвоєчасне погашення відповідачем процентів за договором. Так, враховуючи вимоги п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені за порушення відповідачем строків погашення процентів за липень-серпень 2009р. починається з 12.08.2009р. та припиняється 11.02.2010р., процентів за серпень-вересень 2009р. починається з 12.09.2009р. та припиняється 11.03.2010р., процентів за вересень-жовтень 2009р. починається з 10.10.2009р. та припиняється 09.04.2010р., тобто через шість місяців з дня, коли зобов’язання мало бути виконаним. Крім цього, позивачем також допущені арифметичні помилки в розрахунку пені за несвоєчасне погашення процентів, адже одна і та ж календарна дата не може бути останнім днем попереднього періоду нарахування пені і одночасно першим днем наступного періоду нарахування пені. З врахуванням цих положень, розмір пені за несвоєчасне погашення процентів після перерахунку становить 2050,96 доларів США, що еквівалентно 16255,70 грн.

Розглянувши матеріали зустрічного позову суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що 22.02.2008р. банком було направлено на адресу відповідача лист-повідомлення за №205302, згідно якого банк проінформував позичальника, що з 12.03.2008р. запроваджується нова система нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму боргу і у разі порушення позичальником умов кредитної дисципліни, зокрема неналежного виконання умов кредитного договору №11162893000 від 31.05.2007р., а саме у випадку прострочення платежу за кредитним договором, банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, а саме в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентої ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу.

На думку суду, зазначений лист банку не може слугувати правовою підставою для нарахування відповідачу підвищених процентів за користування кредитом в розмірі 26% річних, оскільки згідно вимог п.9.2 кредитного договору прострочення позичальником платежу за кредитним договором не є необхідною умовою для зміни банком розміру процентної ставки в сторону збільшення. Дане порушення з боку позичальника, в силу приписів п.1.3.2 договору, є підставою для збільшення банком процентної ставки лише до 19,5% річних.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що мала місце одна з обставин, передбачена п.9.2 договору, як підстава для реалізації банком свого права збільшити проценту ставку за кредитом.

За таких обставин позовну вимогу позивача за зустрічним позовом визнати незаконним збільшення АКІБ «УкрСиббанк»процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором №11162893000 від 31.05.2007р. до 26% річних суд вважає обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Стосовно позовної вимоги позивача за зустрічним позовом зобов’язати АКІБ „УкрСиббанк” зарахувати зайво сплачені ПП „Бірюза” кошти за кредитним договором №11162893000 від 31.05.2007р. в розмірі 4983,33 долари США як оплату відсотків за липень 2009 року, то така до задоволення не підлягає, оскільки зазначена сума була врахована як банком, так і судом в розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом. Крім цього, позивачем за зустрічним позовом не взято до уваги вимоги п.1.6 договору, відповідно до якого сторони погодили черговість погашення позичальником своїх грошових зобов’язань. Згідно з абз.2 п.1.6 договору у випадку перерахування грошових коштів на погашення кредиту та/або процентів, та/або комісій у порушення вищевказаної черговості з вини позичальника, банк вправі самостійно перерозподілити кошти позичальника, що надійшли, відповідно до черговості, викладеної в п.1.6 договору.

Також позивачем за зустрічним позовом заявлено позовну вимогу визнати неправомірною відмову АКІБ „УкрСиббанк” в наданні згоди ПП „Бірюза” на проведення реорганізації шляхом виділення нової юридичної особи з передачею їй заставного майна та зобов’язань по кредитному договору №11162893000 від 31.05.2007р.

Розглянувши дану позовну вимогу, суд прийшов до висновку про її безпідставність з огляду на наступне. Згідно п.4.5 кредитного договору позичальник зобов'язувався без попереднього погодження з банком не здійснювати дій по реорганізації позичальника та/або заснування нових юридичних осіб. Судом встановлено, що листами №21 від 09.04.2009р., №45 від 30.06.2009р. позичальник звертався до банку з пропозицією надати згоду на реорганізацію ПП «Бірюза», метою якої була реалізація вільного від застави майна, яке належить позичальнику, для поповнення обігових коштів і виконання кредитних зобов'язань. Як зазначив позивач за зустрічним позовом, банк листом від 01.09.2009р. безпідставно відмовив в її проведенні.

Однак з такими аргументами позивача за зустрічним позовом суд погодитись не може. У випадку наявності вільного від застави майна, яке належить позичальнику, останній жодним чином не позбавлений права на власний розсуд реалізувати його та розпоряджатися отриманими від його реалізації коштами. Судом встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором банком прийнято в іпотеку торгово-адміністративні приміщення, що належать позичальнику, загальною площею 712, 2 кв.м за адресою м.Львів, вул.Зелена, 44.

Згідно ст.9 Закону України «Про іпотеку»виключно на підставі згоди іпотекодержателя іпотекодавець має право відчужити предмет іпотеки.

Позивачем за зустрічним позовом не наведено жодної правової норми, яка б встановлювала умови, за наявності яких банк зобов’язаний погодити реорганізацію позичальника, в порушення якої банк необгрунтовано відмовив останньому в проведенні реорганізації. Посилання позивача за зустрічним позовом на ст.ст.43, 65, 135 ГК України щодо свободи підприємницької діяльності, управління підприємством та організаційно-установчих повноважень власника не можуть слугувати правовим обгрунтуванням обов’язку банку погодити реорганізацію позичальника шляхом виділення нової юридичної особи з передачею останній заставного майна згідно розподільчого балансу. Такі дії є правом, а не обов’язком банку, а тому спонукати особу до вчинення дій, обов’язковість яких не передбачена чинним законодавством чи умовами договору, суд вважає неправомірним.

Стосовно вимоги позивача за зустрічним позовом визнати неправомірною відмову та зобов’язати АКІБ „УкрСиббанк” надати згоду на продовження строку погашення кредиту ПП „Бірюза” по кредитному договору №11162893000 від 31.05.2007р. на термін до 31.10.2010р., суд вважає її необгрунтованою з огляду на наступне.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.2.2 кредитного договору позичальник зобов’язаний повернути кредит у повнгому обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 31.05.2010р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін.

У відповідності з приписами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 652 ЦК України передбачено можливість та умови зміни та розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміни або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Позивачем за зустрічним позовом не наведено жодних правових підстав, за наявності яких банк зобов’язаний погодити продовження строку повернення кредиту. Такі дії є правом, а не обов’язком банку, а тому спонукати особу до вчинення дій, обов’язковість яких не передбачена чинним законодавством чи умовами договору, суд вважає неправомірним.

За наявності обставин, передбачених ст.ст.651, 652 ЦК України, позивач за зустрічним позовом не позбавлений можливості звернутися до суду з окремим позовом про зміну договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані поданими доказами частково, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 3645914 грн. заборгованості по кредиту, 325747,75 грн. заборгованості по сплаті процентів, 392766,15 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 16255,70 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 5000 грн. 00 коп. неустойки. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обгрунтовані теж лише частково, а тому слід визнати незаконним збільшення ПАТ «УкрСиббанк»процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором №11162893000 від 31.05.2007р. до 26% річних, в задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Представником відповідача за первісним позовом заявлено також клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення суду у зв’язку з важким фінансовим становищем.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Викладені представником відповідача у клопотанні доводи стосуються наслідків, які можуть настати після виконання рішення суду та ґрунтуються на його припущеннях. В той же час представником відповідача не наведено обставин, що ускладнять виконання рішення суду чи зроблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин, клопотань про витребування відповідних доказів представником відповідача не подавалося.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги представника відповідача щодо відстрочення виконання рішення суду необґрунтовані та безпідставні, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно їз збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що сума основного боргу в розмірі 460000 доларів США відповідачем не булла погашена ані до 28.05.2009р., ані до 31.05.2010р., має місце значна заборгованість відповідача по сплаті процентів, беручи до уваги, що внаслідок проведенного судом перерахунку розмір штрафних санкцій суттєво зменшено, суд відмовляє в задоволенні і цього клопотання відповідача.

Оскільки спір за первісним позовом виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Оскільки спір за зустрічним позовом виник з вини відповідача за зустрічним позовом, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на відповідача за зустрічним позовом.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 651, 652, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Бірюза”, м. Львів, вул. Зелена, 44 (ідентифікаційний код 13795679) на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків, проспект Московський, буд. 60 (ідентифікаційний код 09807750) 3645914 грн. заборгованості по кредиту, 325747,75 грн. заборгованості по сплаті процентів, 392766,15 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 16255,70 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 5000 грн. 00 коп. неустойки., 22853,10 грн. державного мита та 211,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

4.          Зустрічний позов задоволити частково.

5.          Визнати незаконним збільшення ПАТ «УкрСиббанк»процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором №11162893000 від 31.05.2007р. до 26% річних.

6.          В задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

7.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків, проспект Московський, буд. 60 (ідентифікаційний код 09807750) на користь Приватного підприємства “Бірюза”, м. Львів, вул. Зелена, 44 (ідентифікаційний код 13795679) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8.          Повернути позивачу за зустрічним позовом 17 грн. надлишково сплаченого державного мита, про що видати довідку.

9.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя