Рішення № 10603721, 15.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.10                                                                                           Справа № 2/230

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційна компанія “Будшляхмаш”, м. Київ до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМ-ЕКО Львів”, м. Львів про стягнення 534481 грн. 58 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційна компанія “Будшляхмаш”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМ-ЕКО Львів”, м. Львів про стягнення 526645 грн. 36 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 19.11.2009р. призначив розгляд справи на 08.12.2009р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 08.12.2009р. представник позивача позов підтримав, просив задоволити з врахуванням поданої заяви про зміну розміру позовних вимог. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, заборгованість за товар становить 445940 грн. 40 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано пеню в сумі 52911 грн. 58 коп. та 3% річних в сумі 7434 грн. 08 коп.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.12.2009р. провадження у справі №2/230 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.05.2010р. провадження у справі №2/230 поновлено, розгляд призначено на 01.06.2010р.

В судовому засіданні 01.06.2010р. представник позивача подав заяву про зміну розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 445940 грн. 40 коп., пеню в сумі 60961 грн. 23 коп., 3% річних в сумі 8552 грн. 56 коп., інфляційні втрати в сумі 23603 грн. 55 коп.

07.06.2010р. через канцелярію суду надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 445940 грн. 40 коп., пеню в сумі 56385 грн. 47 коп., 3% річних в сумі 8552 грн. 56 коп., інфляційні втрати в сумі 23603 грн. 55 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 19.11.2009р. не виконав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

20 лютого 2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №021.

За цим договором продавець (позивач) зобов’язувався продавати, а покупець (відповідач) отримувати та оплачувати відповідно до умов договору євроконтейнери з кришкою на колесах ємкістю 1,1 куб.м.

Згідно п. 4.1. договору №021 від 20.02.2009р., сума, порядок платежів і строки розрахунків обумовлюються в специфікації до договору.

24 лютого 2009р. сторони уклали специфікацію №1 до договору №021 від 20.02.2009р.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач за період з 10.03.2009р. по 08.04.2009р. поставив відповідачу по згідно видаткових накладних №РН-000055 від 10.03.2009р., №РН-000085 від 02.04.2009р., №РН-000064 від 23.03.20009р., №РН-000072 від 30.03.2009р., №РН-000085 від 02.04.2009р., №РН-000089 від 08.04.2009р. та довіреностей на отримання матеріальних цінностей (оригінали накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар.

Пунктом 2.2. специфікації №1 до договору №021 від 20.02.2009р. встановлено, що покупець оплачує замовлення по факту виконання протягом 30 робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 445940 грн. 40 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.5. договору №021 від 20.02.2009р., при порушенні строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочки повернення коштів.

Позивачем за період з 22.04.2009р. по 01.06.2010р. нараховано 56385 грн. 47 коп. пені за несвоєчасну оплату товару.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність розрахунків сум пені та встановлено, що з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України розмір пені за несвоєчасну оплату товару повинен становити 11352 грн. 48 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 8552 грн. 56 коп., інфляційних втрат в сумі 23603 грн. 55 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 445940 грн. 40 коп. основного боргу, 11352 грн. 48 коп. пені, 8552 грн. 56 коп. 3% річних, 23603 грн. 55 коп. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст.ст. 193, 230-233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМ-ЕКО Львів”, м. Львів, вул. Пекарська, 95 (ідентифікаційний код 31442100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційна компанія “Будшляхмаш”, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6 (ідентифікаційний код 30968944) 445940 грн. 40 коп. основного боргу, 11352 грн. 48 коп. пені, 8552 грн. 56 коп. 3% річних, 23603 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 4894 грн. 48 коп. державного мита, 216 грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя