Рішення № 10603703, 10.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.10 Справа № 2/56

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с. Ожидів до Приватного підприємства “Авіцена”, м. Золочів про стягнення 4214 грн. 68 коп.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_2, с. Ожидів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Авіцена”, м. Золочів про стягнення 4147 грн. 35 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.03.2010р. призначив розгляд справи на 13.04.2010р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 12.05.2010р., 27.05.2010р., 10.06.2010р. За клопотанням представника строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди, згідно якого відповідач зобовязувався у визначений в договорі строк сплачувати орендну плату та відшкодовувати вартість комунальних послуг. Однак, відповідач до виконання своїх обовязків поставився неналежним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Позивач звернувся до господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та вартості комунальних послуг. Рішенням господарського суду Львівської області у справі №29/18 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 43083 грн. 17 коп. У звязку з порушенням строків оплати орендної плати та вартості комунальних послуг, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 3287 грн. 23 коп., 3% річних в сумі 707 грн. 81 коп., а також заявлено вимогу про стягнення 152 грн. 31 коп. комунальних послуг, сума яких не була заявлена по справі №29/18. Таким чином, просив стягнути з відповідача 4147 грн. 35 коп.

25.05.2010р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 152 грн. 31 коп. комунальних послуг, інфляційні втрати в сумі 3324 грн. 56 коп. та 3% річних в сумі 737 грн. 81 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 29.03.2010р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

1 березня 2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди нерухомого майна №01/03/09.

За цим договором орендар (позивач) передає, а суборендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 70,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Чупринки, 34, кв. 4, які належать орендодавцю на праві приватної власності. Термін дії договору з 01.03.2009р. по 30.04.2010р.

Актом приймання-передачі від 01.03.2009р. приміщення, вказане в договорі №01/03/09 від 01.03.2009р., орендарем передане, а суборендарем прийняте в строкове платне користування.

Відповідно до п. 4.2 договору №01/03/09 від 01.03.2009р. суборендар сплачує суборендну плату до двадцятого числа наступного за звітним місяцем за який нараховується суборендна плата.

Згідно п. 5.1.2 договору №01/03/09 від 01.03.2009р. відповідач зобовязаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати суборендну плату.

Пунктом 4.4 договору №01/03/09 від 01.03.2009р. встановлено, що відшкодування за комунальні послуги, а саме: електропостачання, водопостачання, газопостачання, здійснюється відповідно до показників лічильників згідно з діючими на момент оплати тарифами та предявленими орендарем рахунками.

12.11.2009р. відповідач надіслав позивачу повідомлення №99 про дострокове розірвання договору суборенди нерухомого майна №01/03/09 від 01.03.2009р. з проханням прийняти приміщення та підписати акт приймання-передачі не пізніше 22.12.2009 р.

13.11.2009р. та 22.12.2009р. на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення надсилались вимоги про сплату заборгованості щодо комунальних платежів та орендної плати.

22.12.2009р. між позивачем та відповідачем було складено акт приймання-повернення приміщення з суборенди від 22.12.2009р., в якому сторони засвідчили, що приміщення передано в належному для подальшого використання стані. Крім того, відповідач підтвердив заборгованість за орендну плату в розмірі 43083 грн. 17 коп.

У звязку з несплатою відповідачем суми орендної плати в розмірі 43083 грн. 17 коп., позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення вищевказаної суми.

Рішенням господарського суду Львівської області у справі №29/18 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 43083 грн. 17 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, до позовних вимог по справі №29/18 не була включена сума комунальних послуг за грудень 2009р. в розмірі 152 грн. 31 коп., розрахункові документи по яких отримані позивачем після підписання 22.12.2009р. акту приймання-повернення приміщення.

Станом на дату судового розгляду вартість комунальних послуг в розмірі 152 грн. 31 коп. відповідачем не відшкодована.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобовязання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобовязання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання відповідачем, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми інфляційних втрат та 3% річних.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно за період з червня 2009р. по 28.02.2010р. нараховано інфляційні втрати в розмірі 3287 грн. 23 коп. та 3% річних в розмірі 707 грн. 81 коп.

Позивачем також 25.05.2010р. подано заяву про збільшення позовних вимог на 37 грн. 33 коп. інфляційних втрат та 30 грн. 00 коп. 3% річних. Як вбачається з розрахунку, наведеного у заяві, ці суми розраховані за період з 01.03.2010р. по 27.05.2010р. шляхом множення відповідних показників індексу інфляції та 3% на суму 4147 грн. 35 коп., яка складається з 3287 грн. 23 коп. інфляційних втрат та 707 грн. 81 коп. 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено нарахування інфляційних втрат та 3% річних на прострочене грошове зобовязання. Оскільки сплата відповідачем 3287 грн. 23 коп. інфляційних втрат та 707 грн. 81 коп. 3% річних не може бути простроченою, так як виступає санкцією за прострочене зобовязання зі сплати орендної плати, то подвійне нарахування інфляційних втрат та 3% річних не допускається. Таким чином, в стягненні 37 грн. 33 коп. інфляційних втрат та 30 грн. 00 коп. 3% річних за період з з 01.03.2010р. по 27.05.2010р. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 152 грн. 31 коп. боргу, 3287 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 707 грн. 81 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 611, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Авіцена”, м. Золочів, вул. Січових Стрільців, буд. 2б, кв. 21, Львівська область (ідентифікаційний код 32294769) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Ожидів, Буський район, Львівська область (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 152 грн. 31 коп. боргу, 3287 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 707 грн. 81 коп. 3% річних, 100 грн. 36 коп. державного мита, 232 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя