Рішення № 10603610, 13.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.10                                                                                           Справа№ 24/2

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Домен-Друк”, м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Данило Галицький”, м.Винники

Про стягнення 7 947,85грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача – Гец Р.О. –представник

Від відповідача –Приступа Л.Л. –представник

Суть спору: Позов заявлено стягнення 7947,85грн. в т.ч.: 7160,00грн. основного боргу, 587,37грн. пені та 200,48грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору поставки №2/07 від 02.07.2009року та специфікацій №1 і №2 до договору позивач надав відповідачеві дизайнерські послуги на суму 2040,00грн. та виготовив і поставив поліграфічну продукцію на суму 8420,00грн., яка підлягала оплаті протягом 10 календарних днів з моменту отримання (п.7.1 договору).

Як зазначено у позовній заяві, відповідач оплатив товар частково, заборгованість становить 7160,00грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду. За прострочення виконання грошового зобов’язання на підставі п.8.2 договору позивачем заявлена до стягнення пеня станом на 16.12.2009р. в сумі 587,37грн., яка нарахована за 143 прострочення від загальної суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції за серпень –листопад 2009р. в сумі 200,48грн., нараховані від загальної суми боргу.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві від 02.02.2010року на позовну заяву, зокрема, що пунктами 2.4 і 2.5 договору передбачено погодження і підтвердження сторонами оригіналу-макета етикеткової продукції, у точній відповідності до якого виготовляється і поставляється продукція. Як стверджує відповідач, позивач без погодження оригіналів-макетів продукції поставив продукцію, яка не відповідає умовам договору та умовам якості, визначеним Держстандартом.

В додаткових поясненнях від 23.02.2010р. позивач не погоджується з доводами відповідача з огляду на те, що згідно із специфікацією №2 до договору позивач надав відповідачеві послуги з розробки оригіналів-макетів етикеток, які відповідач прийняв. Кількість продукції, яка підлягала поставці, визначена в специфікації №1 до договору. Жодних претензій до виготовлених оригіналів-макетів етикеток та до поставлених етикеток відповідач не мав, прийняв їх без зауважень.

Представники сторін в судовому засіданні 23.02.2010р. подали письмове клопотання про продовження строку вирішення спору, встановленого ст.69 ГПК України, для надання можливості врегулювати спір у добровільному порядку.

Згідно із ухвалою суду від 23.02.2010р. продовжено строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 11.03.2010р.

Крім того, за клопотанням представників сторін для надання можливості врегулювати спір у добровільному порядку в судовому засіданні оголошувалась перерва: 11.03.2010р. –до 30.03.2010р., 30.03.2010р. - до 13.04.2010р.

Однак, сторони не врегулювали спір у добровільному порядку.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.07.2009р. позивачем і відповідачем укладено договір поставки №2/07, відповідно до умов якого позивач ( постачальник за договором ) зобов»язується виготовляти і поставляти відповідачу ( покупцеві за договором) поліграфічну продукцію - етикетки, а покупець зобов’язується прийняти продукцію і своєчасно її оплачувати.

Кількість, асортимент, інші технічні характеристики, ціна кожної окремої партії продукції погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід»ємною частиною договору (п.1.3 договору).

Згідно із специфікацією №1 до договору позивач зобов»язаний поставити 120 тис.шт. етикеток 1,5л за ціною 50 грн. за 1 тис. шт. та 60 тис. шт. етикеток 0,5л. за ціною 35 грн. за 1тис. шт.

Специфікацією №2 до договору передбачено надання послуг дизайнера на суму 2040грн.

Розрахунки за кожну партію продукції здійснюються шляхом перерахування 50% попередньої плати, решта 50 % сплачуються упродовж 10 банківських днів з моменту отримання етикетки ( п.7.1 договору).

По акту прийняття-передачі виконаних робіт від 13.07.2009р. позивач передав , а відповідач прийняв виконані роботи з дизайну етикеток на суму 2040грн. В акті вказано, що претензій до якості робіт замовник не має.

13.07.2009р. позивач поставив відповідачу по накладній № Р-474 етикетки в кількості 125000шт. на напій газований 1,5 л по ціні 50 грн. за 1 тис. шт. та 62 000 шт. на напій газований 0,5 л по ціні 35 грн. за 1 тис. шт. на загальну суму 8420грн.

Товар отримав представник відповідача Семененко В.Ф. за довіреністю сер.ЯПЕ № 477538 від 13.07.2009р., виданою відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.07.2009р. відповідач сплатив попередню плату в сумі 3000,00грн., а також сплатив 16.10.2009р. ще 300,00грн., що підтверджено виписками банку з рахунка клієнта.

25.11.2009р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу в сумі 7160грн., яку відповідач залишив без відповіді і без задоволення ( вимога та докази її надсилання є у матеріалах справи).

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

В силу частини 1 ст.263 ГК України господарсько-торгівельною є діяльність, що здійснюється суб»єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов’язання ( ст.610 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до частини 2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки №2/07 позивач виконав роботи з дизайну етикеток на суму 2040,00грн., які передав відповідачу, а також поставив 13.07.2009р. етикетки на загальну суму 8420грн.

Строк оплати робіт з дизайну етикеток договором не встановлений, а строк оплати поставленого товару встановлений договором, а саме: 50% шляхом попередньої оплати, решта 50 % сплачуються упродовж 10 банківських днів з моменту отримання етикетки.

Відповідач сплатив попередню оплату в сумі 3000,00грн., а також сплатив в жовтні 2009р. 300грн.

25.11.2009р. позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату робіт з дизайну етикеток та оплату боргу за поставлений товар, яка залишена відповідачем без відповіді і без задоволення.

Отже, заборгованість відповідача становить 7160, 00грн. ( 2040, 00 + 8420,00 –3300,00), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З умов договору вбачається, що пенею забезпечено виконання зобов»язання відповідача про оплату поставленої продукції - етикеток ( пункт 8.2 договору). За таких обставин, в частині стягнення пені позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 425,03грн., виходячи із суми боргу за поставлені етикетки без врахування суми боргу 2040грн. за виконані роботи з їх дизайну.

Позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції за вересень, жовтень та листопад 2009р. , які нараховані від загальної суми боргу. Проте, як зазначено вище, строк оплати робіт з дизайну етикеток договором не встановлений. Відтак, відповідач зобов”язаний оплатити ці роботи згідно із ст.530 ЦК України у 7-денний строк з дня пред”явлення вимоги. Вимогу про оплату робіт позивач заявив лише 25.11.2009р. Отже, станом на вересень-листопад 2009р. не було прострочення оплати робіт з дизайну етикеток на суму 2040грн., тому втрати від інфляції підлягають до задоволення також частково в сумі144,69грн., виходячи із суми боргу за поставлені етикетки.

Доводи відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки ст.672 ЦК України надано право покупцеві відмовитись від прийняття поставленого товару, який не відповідає умовам договору, проте відповідач товар не повернув, жодних претензій при прийнятті товару не пред’явив, більш того, частково оплатив товар. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач прийняв від позивача виконані на його замовлення роботи з дизайну етикеток, претензій до яких не мав, підтвердив якісне виконання робіт, про що вказано в акті від 13.07.2009р.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Данило Галицький”, ідент.код 32800960, юридична адреса: 79435, м. Львів, м. Винники, вул. Шевченка, буд. 1 Д, фактичне місцезнаходження:79495, м. Львів, м.Винники, вул. Івасюка,23, кв.9, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Домен-Друк”, ідент.код 33562775, м. Львів, вул. Підголоско, 27, - 7160,00грн. основного боргу, 425,03грн. пені , 144,69. втрат від інфляції, 99,20грн. державного мита та 229,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя