Рішення № 10603473, 08.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.10 Справа№ 9/35

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

при секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Військового прокурора Львівського гарнізону, м. Львів, в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: Міністерства оборони України, м. Київ, в особі

Позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова Міністерства оборони України, м. Львів,

До відповідача: Львівського комунального підприємства «№ 500», м. Львів,

Про стягнення заборгованості в сумі 9249 грн. 66 коп. основного боргу, судові витрати в дохід Державного бюджету України.

За участю представників:

Від прокуратури: п/к Майорчак В.М.

Від позивача: не прибув,

Від відповідача: не прибув,

Представнику роз»яснено права та обов”язки сторін передбачені ст. ст. 22, 29 ГПК України, підстави відводу судді ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону, м. Львів, в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах позивача: Міністерства оборони України, м. Київ, в особі позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, м. Львів, до Львівського комунального підприємства «№ 500», м. Львів, про стягнення заборгованості в сумі 5410 грн. 29 коп. основного боргу, судові витрати в дохід Державного бюджету України.

Ухвалою господарського суду від 04.03.2010р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 25.03.2010р., про що сторони були належним чином повідомлені, Позивач 11.03.10р. рекомендованою поштою № 5133507, Військовий прокурор 11.03.10р. рекомендованою поштою № 5133523, Відповідач, під розписку 12.03.2010р. рекомендованою поштою № 5133545 (оригінали поштівок в матеріалах справи).

Представник прокуратури в порядку статті 22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача 5410 грн. 24 коп. основного боргу, уточнені позовні вимоги підтримав повністю, просить позов уточнений задовільнити та стягнути з відповідача на користь позивача 5410,24 грн. основного боргу, та в доход Державного бюджету України судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неприбуття суд належним чином не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином, під розписку, 11.03.2010р. рекомендованою поштою № 5133507 повідомлений про день, час та місце розгляду справи (оригінал поштівки в матеріалах справи), повторно, в порядку п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Голови ВГСУ від 10.01.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, відзиву на позов не надіслав, вимог ухвали від 04.03.2010р. та від 25.03.2010р. не виконав, про причини неприбуття суд належним чином не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином, під розписку, 12.03.2010р. рекомендованою поштою № 5133545 (оригінали поштівок в матеріалах справи), повторно, в порядку п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Голови ВГСУ від 10.01.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ.

Між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова, та Львівським комунальним підприємством «№ 500»м. Львів, 18 липня 2007р. був укладений договір № 17-с/07 на користування електроенергією.

Позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, входить, як підрозділ, у структуру органу державної виконавчої влади Міністерства оборони України.

Міністерство оборони України, відповідно до ст. 3 та 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»є центральним органом виконавчої влади і військового управління, здійснює безпосереднє керівництво Збройними Силами України, утворює, реорганізовує і ліквідовує у встановленому порядку підприємства, установи, організації, контролює їх діяльність та керує економічною і фінансовою роботою ЗС України, разом з тим, МОУ є органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України, керується у своїй діяльності Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України»від 24.03.1999р., є органом державного управління і несе повну відповідальність за розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, суб»єктами господарської діяльності є військові об»єднання, військові частини, установи і організації, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України ( ст. 13 Закону України «Про оборону України»від 06.12.1991р., ст. 15 Закону України «Про збройні сили України»), ведуть відокремлене господарство, мають кошториси надходжень та видатків, рахунки, печатку .

Відповідно до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»майно, що закріплене за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова, є державною власністю, що перебуває у сфері управління МОУ, і належить їй на правах оперативного управління. Фінансування зазначеної військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Начальник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова несе повну відповідальність перед органом управління майном МОУ за стан та діяльність переданих йому споруд і територій військових містечок, де дислокувались частини (установи, підприємства, організації), їх схоронність, ефективність використання закріпленого за установою державного майна.

Військовий прокурор Львівського гарнізону діє згідно п. 2 ст. 121 Конституції України звертається з позовом до господарського суду в інтересах держави Міністерства оборони України, м. Київ, в особі позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, м. Львів, як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних питаннях, оскільки невиконання зобов'язань щодо відшкодування Квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова, призводить до зменшення доходної частини державного бюджету України.

Так, 18.07.2007р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (Позивач, Постачальник за договором), та Львівським комунальним підприємством «№ 500»м. Львів (Відповідач, Споживач за договором), укладено договір № 17-с/07 на користування електроенергією (в подальшому - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) Позивач прийняв на себе зобов'язання забезпечувати електроенергією житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. Мечнікова, 39, за регульованим тарифом ВАТ «Львівобленерго»у відповідності до умов договору, а Споживач - своєчасно проводити оплату використаної електричної енергії.

Позивач зобов»язувався (п. 2.1.1.) щомісячно, до 10-го числа, наступного за розрахунковим, надсилати Споживачу рахунки на оплату за спожиту електроенергію, згідно наданих Постачальником показників електролічильника, а Споживач (п. 2.2.1.) до 20-го числа звітного місяця, надавати Постачальнику показники електролічильника; оплачувати (п. 2.2.3.) Постачальнику за фактично спожиту електроенергію, згідно рахунків наданих Постачальником.

Умови та порядок оплати визначений у розділі 3 договору, зокрема, п. 3.1. передбачено, що оплата платіжних документів здійснюється Споживачем самостійно, протягом 5-ти днів після одержання рахунку. Підставою для оплати є договір.

Порядок вирішення суперечок передбачено у розділі 4 договору.

Договір підписано представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками підприємств сторін, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України, є правомірним правочином, відповідно до статті 204 ЦК України.

При постановленні рішення суд виходив з наступного.

Правовідносини, що виникають за умовами даного договору регулюються законами, передбаченими у п. 4.1. договору: Законом України «Про електроенергетику», «Правилами користування електричною енергією та іншими чинними законодавчими актами України.

В процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. (надалі Правила). Правила розроблені та затверджені на виконання вимог ст. 12 Закону України „Про електроенергетику”.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що споживач енергії зобовязаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Частиною 4 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення ... правил користування електричною енергією.

Згідно з положеннями п. 1.6, 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (надалі Правила) договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до п. 6.1 Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін.

Як передбачено вимогами п.п. 6.43. ПКЕЕ в редакції постанови НКРЕ № 1497 від 22.11.2006р., у разі неоплати нарахованих сум у визначений строк, електропостачальна організація подає позов до суду про стягнення із споживача нарахованої суми у примусовому порядку.

Позивач свої зобов»язання за даним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу, а відповідач спожив електроенергію станом на 1 січня 2010р. 9249 грн. 66 коп. (Розрахунок боргу в матеріалах справи), станом на 09.02.2010р. борг відповідача перед позивачем складав 9249,66 грн., що підтверджується довідкою позивача від 10.02.2010р. № 262.

В процесі розгляду даної справи в суді, відповідач частково борг погасив, залишилася неоплаченою сума 5410 грн. 29 коп. основного боргу за спожиту електроенергію.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд заслухав пояснення представника Військового прокурора, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є нормативно і документально обґрунтованими, відповідачем, частково оплаченими, підлягають до задоволення в частині уточнених позовних вимог.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України. Прокурор за своїми позовами до суду увільнений від сплати державного мита відповідно до статті 4 Декрету КМ України «Про державне мито», відтак судові витрати передбачені статтями 44-49 ГПК України, стягуються з винної сторони в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3 - 4-7, 12, 15, 18, 22, 29, 32 - 34, 43, 44-49, 69, 75, 77, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов уточнений задовільнити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «№ 500»(п. і. 79017, м. Львів, вул. Дніпровська, 1, код ЄДРПОУ 20822371) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Міністерства оборони України (п. і. 79016, місто Львів, вулиця Шевченка, 3а, код ЄДРПОУ 07638027) 5410 грн. 29 коп. основного боргу.

3. Стягнути Львівського комунального підприємства «№ 500»(п. і. 79017, м. Львів, вул. Дніпровська, 1, код ЄДРПОУ 20822371) в доход Державного бюджету України, пропорційно задоволених позовних вимог, 54 грн. 10 коп. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116-117 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.С.Данко

За згодою представника, 08.04.2010р. прийнято та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 ГПК України, та підписана 13.04.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя