Рішення № 10602117, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/14126.07.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"

до Приватного підприємства "СІГМА-ЦЕНТР"

про стягнення 316 522,10 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Осинська-Орлова В.О. - представник за довіреністю № 01-026-29 від 04.01.2010 р.

Від відповідача Руснак І.В. –представник за довіреністю № 17 від 23.06.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "СІГМА-ЦЕНТР" (відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 316 522,10 грн. відповідно до Договору № 027/1-3758 від 20.12.2007 р., з яких: 283504,34 грн. основного боргу, 25693,25 грн. інфляційних нарахувань та 7324,51 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 027/1-3758 від 20.12.2007 р. позивач здійснив попередню оплату вартості обладнання (поршневого компресорного агрегату № 502 –G в кількості 2 шт. та компресорного устаткування) в сумі 313504,34 грн., проте, зобов‘язання по поставці обладнання відповідача не виконав та, з огляду на відмову позивача від поставки обладнання, не повернув попередню оплату вартості обладнання в повному обсязі. Станом на час подання позовної заяви до суду відповідач грошові кошти у розмірі 283504,34 грн. позивачу не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 р. порушено провадження у справі № 39/141 та призначено справу до розгляду на 05.07.2010 р. о 09:40 год.

25.06.2010 року представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2010 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 26.07.2010 о 10:00 год.

13.07.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

23.07.2010 р. представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується відповідним записом на третій сторінці обкладинки справи у відповідності з п. 3.7. Інструкції з діловодства в господарських судах України (затв. Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75).

Представник відповідача в судове засідання 26.07.2010 р. з»явився, проте відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог попередніх ухвал суду не подав, в судовому засіданні заявив усне клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 39/141. Судом клопотання відхилено як необґрунтоване, оскільки докази винятковості обставин та необхідності вирішення спору по справі № 39/141 у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст. 69 ГПК України, відповідачем суду не названі та не подані, а тому клопотання відповідача вважається судом формальним, яке порушує інтереси та процесуальні права позивача, розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2010 р. подав документи на виконання вимог попередніх ухвал суду, позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, з яких підстав заявлено позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.07.2010 р. проти заявлених позовних вимог заперечував, зазначивши при цьому про перерахування відповідачем 62700,00 євро безпосередньому виробнику спірного обладнання Kaeser Kompressoren Gmbh, які останній відповідачу не повернув.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 26.07.2010 р., за згодою представників сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" (позивачем) та Приватним підприємством "СІГМА-ЦЕНТР" (відповідачем) було укладено Договір № 027/1-3758 від 20.12.2007 р. (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору та додаткових угод до нього № 1 від 23.04.2008 р. та № 2 від 23.04.2008 р. відповідач, визначений як Виконавець, зобов»язався поставити визначене в даному пункті договору обладнання (поршневий компресорний агрегат № 502 – G в кількості 2 шт. та відповідне компресорне устаткування) та здійснити шеф –монтажні і пусконалагоджувальні роботи, а позивач, визначений як Замовник, зобов»язався їх прийняти та оплатити. Загальна вартість спірного обладнання з урахуванням наведених додаткових угод № 1, № 2 до Договору, була визначена у розмірі 838732,72 грн. (з ПДВ) (пункти 1.1, 3.1 Договору, пункти 1 додаткових угод № 1, № 2 до Договору).

Згідно п. 3.2 Договору сторони встановили частковий розрахунок за спірне обладнання зі здійсненням позивачем передоплати за вказане у Договорі обладнання, у зв»язку з чим позивач перерахував відповідачу передоплату у загальній сумі 313504,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6617 від 02.04.2008 р. на суму 168826,56 грн., № 18268 від 22.08.2008 р. на суму 120998,28 грн., № 18269 від 22.08.2008 р. на суму 11839,75 грн. та № 18272 від 22.08.2008 р. на суму 11839,75 грн.

Пунктом 8.1 Договору передбачено можливість розірвання даного договору на вимогу однієї зі сторін, з урахуванням вимог Цивільного та Господарського кодексів України, при невиконанні іншою стороною своїх обов»язків за Договором та у випадках, передбачених діючим законодавством України.

Як свідчать матеріали справи, а саме: лист позивача відповідачу № 027/1/6-378 від 02.02.2009 р., додаткова угода № 4 від 31.12.2008 р. до Договору (надалі –додаткова угода № 4), у зв»язку з непоставкою відповідачем обладнання за Договором, позивач відмовився від його поставки та сторони узгодили повернення відповідачем сплаченої позивачем суми передоплати за це обладнання у сумі 283504,34 грн. у строк до 30.06.2009 р. згідно наступного графіка: 1 платіж –94501,45 грн. до 20.05.2009 р., 2 платіж –94501,45 грн. до 10.06.2009 р., 3 платіж – 94501,45 грн. до 30.06.2009 р. (п. 2 додаткової угоди № 4 до Договору). При цьому суд враховує, що сума у розмірі 283504,34 грн. вказана з урахуванням здійсненого відповідачем часткового повернення позивачу передоплати за обладнання у розмірі 30000,00 грн. (313504,34 грн. –30000,00 грн. = 283504,34 грн.) та наведене підтверджується матеріалами справи.

Суд також приймає до уваги підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2009 р., відповідно до якого відповідач визнав наявну у нього за спірним Договором заборгованість у сумі 283504,34 грн.

З матеріалів справи вбачається, що, незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача з листами щодо повернення останнім суми передоплати обладнання у сумі 283504,34 грн. у строк до 30.06.2009 р. (копії зазначених листів наявні в матеріалах справи), відповідач станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість у вказаній сумі не сплатив, що порушує умови п. 2 додаткової угоди № 4 до Договору, яка є невід»ємною частиною Договору № 027/1-3758 від 20.12.2007 р. (п. 5 наведеної додаткової угоди).

Таким чином, сума основного боргу відповідача за Договором № 027/1-3758 від 20.12.2007 р. станом на час звернення позивача з позовною заявою до Господарського суду міста Києва становить 283504,34 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що між сторонами по справі укладений договір поставки (№027/1-3758 від 20.12.2007 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється (ч. 3 ст. 615 ЦК України).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач у строки, визначені додатковою угодою № 4 до Договору, зобов»язання щодо повернення позивачу суми передоплати за спірне обладнання у загальному розмірі 283504,34 грн. не виконав, а саме не сплатив 1 платіж –94501,45 грн. до 20.05.2009 р., не сплатив 2 платіж –94501,45 грн. до 10.06.2009 р., не сплатив 3 платіж –94501,45 грн. до 30.06.2009 р., а тому, суд прийшов до висновку, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов»язання по сплаті 1 платежу з 21.05.2009 р., 2 платежу –з 11.06.2009 р. та 3 платежу –з 01.07.2009 р.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за спірне обладнання у загальному розмірі 283504,34 грн. (94501,45 грн. + 94501,45 грн. + 94501,45 грн.) визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо повернення сплаченої позивачем передоплати (п. 2 додаткової угоди № 4 до Договору), позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 25693,25 грн. інфляційних нарахувань та 7324,51 грн. 3 % річних. При цьому позивачем здійснено розрахунок сум інфляційних нарахувань та 3 % річних за період 335 днів по вищевказаному першому платежу, за період 314 днів по вищевказаному другому платежу та за період 294 дні по вищевказаному третьому платежу станом на 20.04.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7324,51 грн. 3 % річних обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, тоді як вимоги позивача про стягнення з відповідача 25693,25 грн. інфляційних нарахувань підлягають лише частковому задоволенню у сумі 24664,87 грн. При цьому судом враховано приписи листа Верховного Суду України, від 03.04.1997, № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", відповідно до яких для визначення індексу за будь - який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, крім того, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена за періоди з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляції в сумі 1028,38 грн. (25693,25 грн. –24664,87 грн. = 1028,38 грн.) позивачу належить відмовити з огляду на помилки, допущені позивачем при здійснені розрахунку інфляційних нарахувань.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, а рівно контррозрахунок сум до стягнення, суду не надав. При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно не повернення ним позивачу суми попередньої оплати у розмірі 283504,34 грн. по причині перерахування відповідачем 62700,00 євро безпосередньому виробнику спірного обладнання - Kaeser Kompressoren Gmbh, який кошти відповідачу не повернув. Судом встановлено, що виробник спірного обладнання - Kaeser Kompressoren Gmbh не є стороною Договору № 027/1-3758 від 20.12.2007 р., до того ж зміст п. 2 додаткової угоди № 4 до даного договору жодним чином не ставить повернення суми передоплати у розмірі 283504,34 грн. позивачу в залежність від надходження (повернення) коштів від виробника спірного обладнання - Kaeser Kompressoren Gmbh.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 610, 615, 625, 626, 655, 693, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сігма - центр»(03056, м. Київ, вул. Польова, будинок 21, ідентифікаційний код 32978116; п/р 2600911964 у ВАТ «Укргазбанк»м. Києва, МФО 320478, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Шмідта, буд. 4, ідентифікаційний номер 05441447; р/р 2600914210 у ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007) 283504,34 грн. (двісті вісімдесят три тисячі п»ятсот чотири гривні 34 коп.) основного боргу, 7324,51 грн. (сім тисяч триста двадцять чотири гривні 51 коп.) трьох процентів річних, 24664,87 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят чотири гривні 87 коп.) індексу інфляції, 3154,94 грн. (три тисячі сто п»ятдесят чотири гривні 94 коп.) держмита та 235,23 грн. (двісті тридцять п»ять гривень 23 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.          

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 27.07.10 р.