Рішення № 10602121, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/11826.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебер Комеханікс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш"

про стягнення 31488,47 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебер Комеханікс Україна"

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 208396,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Кайдаш С.І. –представник за довіреністю № б/н від 05.05.2010 р.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вебер Комеханікс Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" про стягнення 31488,47 грн. штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок за Договором поставки № 03/201 від 25.02.2009 р., з яких: 20983,52 грн. пені, 7614,06 грн. інфляційних нарахувань та 2890,89 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 р. порушено провадження у справі № 39/118 та призначено справу до розгляду на 31.05.2010 р. о 11:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2010 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 30.04.2010 р.: Статут Товариство з обмеженою відповідальністю "Вебер Комеханікс Україна", свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи позивача та довідку з ЄДРПОУ про останнього, протокол № 6 загальних зборів учасників позивача про призначення директора, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.05.2010 р. про позивача та відповідача, повідомлення № б/н від 31.05.2010 р. про банківські реквізити позивача, пояснення № б/н від 31.05.2010 р. стосовно розгляду справи у відкритому судовому засіданні та стосовно відсутності слухання такої ж справи в іншому суді та винесення рішення по справі. В іншій частині вимоги ухвали суду від 30.04.2010 р. позивач не виконав.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2010 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на необхідність надання відповідачу строку для ознайомлення з доданими до позовної заяви документами та підготовки до розгляду справи. Судом клопотання відхилено.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про зобов"язання позивача направити відповідачу документи, додані до позовної заяви. Судом клопотання відхилено.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2010 р. подав відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у загальній сумі 31488,47 грн. заперечував повністю з посиланням на наступне: Договором поставки № 03/201 від 25.02.2009 р. не передбачено нарахування пені за прострочення перерахування покупцем (відповідачем) платежу, передбаченого пунктом 5.2.1 даного договору; нарахування позивачем пені, інфляції та 3% річних на суму платежу, передбаченого пунктом 5.2.3 спірного договору, слід вважати безпідставними, оскільки акт виконання пусконалагоджувальних робіт сторонами договору підписаний не був (п. 5.2.3) та обладнання за даним договором вважається таким, що не прийняте покупцем (відповідачем) за якістю (п. 4.10); постачальник (позивач) в порушення пунктів 2.1, 3.2 спірного договору поставив товар неналежної якості.

В судовому засіданні 31.05.2010 р., на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 14.06.2010 р. о 14:00 год.

14.06.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебер Комеханікс Україна" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 208396,00 грн.

Представники сторін в судовому засіданні 14.06.2010 р. подали спільне клопотання про продовження термінів розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору по справі № 39/118 та відкладено її розгляд на 05.07.2010 о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 р., на підставі ст.ст. 60, 86 ГПК України, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебер Комеханікс Україна" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 208396,00 грн. прийнято до розгляду.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 05.07.2010 р. подав Уточнення позовних вимог № б/н від 05.07.2010 р. з відповідним розрахунком, згідно якого фактично зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача за первісним позовом 28227,52 грн. штрафних санкцій за Договором поставки № 03/201 від 25.02.2009 р., з яких: 20998,45 грн. пені, 3198,30 грн. інфляційних нарахувань та 4030,77 грн. 3% річних.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 05.07.2010 р. вищенаведене уточнення позовних вимог до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, новою ціною первісного позову, виходячи з якої розглядається спір є 28227,52 грн. штрафних санкцій за Договором поставки № 03/201 від 25.02.2009 р., з яких: 20998,45 грн. пені, 3198,30 грн. інфляційних нарахувань та 4030,77 грн. 3% річних.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 05.07.2010 р. подав також Клопотання № б/н від 05.07.2010 р. про залучення до матеріалів справи Витягу з Журналу реєстрації вихідних факсів у якості доказу, що підтверджує направлення позивачем відповідачеві кореспонденції по справі та отримання її останнім. Судом клопотання задоволено.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 05.07.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2010 р. подав Відзив на зустрічну позовну заяву № б/н від 05.07.2010 р., відповідно до якого вважає вимоги зустрічного позову необґрунтованими, а тому просить суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог повністю. Вимоги первісного позову підтримав повністю.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 05.07.2010 р. надав Заяву про подання додаткових доказів, відповідно до якої повідомив суд про своє звернення до позивача за первісним позовом з претензією № 870/104 від 05.03.2010 р. щодо усунення недоліків проданого товару (обладнання за спірним договором), а також про факт ухилення позивача за первісним позовом від задоволення вимог наведеної претензії.

Представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) в судовому засіданні 05.07.2010 р. вимоги зустрічного позову підтримав повністю.

В судовому засіданні 05.07.2010 р., на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 26.07.2010 р. о 10:40 год.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 26.07.2010 р. позовні вимоги підтримав повністю та пояснив з яких підстав заявлено позов.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 26.07.2010 р. не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

В судовому засіданні, призначеному на 26.07.2010 р., за згодою представника позивача за первісним позовом, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вебер Комеханікс Україна" (позивачем за первісним позовом), визначеним як Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" (відповідачем за первісним позовом), визначеним як Покупець, був укладений Договір постачання № 03/201 (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов»язався поставити Обладнання (надалі –Обладнання) та провести пусконалагоджувальні роботи, а Покупець зобов»язався прийняти та оплатити відповідні роботи та Обладнання у точній відповідності до Додатку № 1 до Договору «Специфікація»та Додатку № 2 до Договору «Технічні характеристики»(надалі –Додаток № 1, Додаток № 2).

Згідно п. 2.1 Договору Постачальник гарантував якість поставленого Обладнання. Гарантійний строк обраховується з моменту приймання Покупцем Обладнання та підписання Акту про виконані пусконалагоджувальні роботи. Гарантійний строк на Обладнання складає 12 місяців.

Відповідно до п. 3.2 Договору Постачальник зобов»язувався поставити Обладнання з необхідною технічною документацією на російській мові.

Пунктом 4.1 Договору передбачено обов»язок Постачальника здійснити поставку Обладнання Покупцеві протягом 90 днів з моменту надходження суми передоплати у відповідності з п. 5.2.1 Договору на розрахунковий рахунок Постачальника.

Сторони Договору визначили, що моментом переходу права власності на Обладнання від Постачальника до Покупця є дата підписання Акту приймання –передачі Обладнання при його поставці Покупцеві.

Пунктом 4.5 Договору визначені роботи, які виконує Покупець щодо підготовки Обладнання до монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а згідно п. 4.6 Договору останній письмово повідомляє Постачальника про готовність Обладнання до монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

На підставі вищенаведеного повідомлення та не пізніш ніж 10 днів після поставки Обладнання, Постачальник направляє своїх спеціалістів на підприємство Покупця для виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт (п. 4.6 Договору).

Зі змісту п. 4.10 Договору вбачається, що після закінчення пусконалагоджувальних робіт сторони підписують Акт виконання пусконалагоджувальних робіт, та з цього моменту Обладнання вважається прийнятим Покупцем за якістю.

Відповідно до п. 5.1 Договору його вартість визначена у сумі 1041980,00 грн. та включає в себе вартість Обладнання та пусконалагоджувальних робіт. Договірна вартість Обладнання еквівалентна сумі 106000,00 евро, що отримана при розрахунку згідно встановленого НБУ на 25.02.20009 р. курсу евро до гривні (1 евро = 9,63 грн.).

Суд звертає увагу на зміст п. 5.1.1 Договору, відповідно до якого при розрахунках (п.п. 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3) за Обладнання у разі зміни офіційного курсу евро по відношенню до курсу гривні, вказаному у даному договорі, договірна ціна Обладнання коректується Постачальником на коефіцієнт зміни курсу, встановленого НБУ на момент виставлення рахунків Постачальником, відносно курсу, встановленого в п. 5.1 Договору. Зміна договірної ціни Обладнання здійснюється шляхом внесення змін в товарну накладну та не вимагає укладення додаткової угоди.

Порядок розрахунків за Договором сторони визначили в три етапи наступним чином:

- перший платіж: Покупець вносить 30% передоплати від вартості Договору в сумі 312594,00 грн. протягом 5 банківських днів після підписання Договору, а отже до 04.03.2010 р. (п. 5.2.1 договору);

- другий платіж: у розмірі 50% (520990,00 грн.) Покупець оплачує протягом 5 банківських днів з моменту отримання від Постачальника письмового повідомлення про готовність Обладнання до відвантаження зі складу заводу –виготовлювача Обладнання (п. 5.2.2 Договору);

- третій платіж: у розмірі 20% (208396,00 грн.) Покупець оплачує протягом 5 банківських днів після підписання Акту виконання пусконалагоджувальних робіт (п. 5.2.3 Договору).

При цьому, днем виконання Покупцем зобов»язання по оплаті обладнання являється день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 7.3 Договору при простроченні Покупцем строків внесення платежів за Обладнання, вказаних у п. 5.2.2 та/або п. 5.2.3 Договору, більш ніж на 7 банківських днів, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у розмірі 0,1% від вартості Договору (п. 5.1) за кожний банківський день, починаючи з 8-го банківського дня прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується неустойка.

На виконання умов Договору позивач за первісним позовом поставив відповідачу за первісним позовом Обладнання згідно Додатку № 1, а саме: станок для згинання труб моделі CNC 80TSR-RBH з подовженою станиною до 6000 мм, включно з комплектом інструментальної оснастки для згинання труб фЗбхб мм R=85 мм по середній лінії, набором ручного інструменту, інструкцією по експлуатації на російській мові. Також були поставлені комплекти інструментальної оснастки для згинання труб ф 32x5 мм R=75 мм по середній лінії та ф38х4 мм R=75 мм по середній лінії. Здійснення наведеної поставки Обладнання підтверджується Актом приймання-передачі обладнання від 16.06.2009 р., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Позивач за первісним позовом вважає, що відповідач за зустрічним позовом здійснив розрахунки за Договором з порушенням строків, визначених пунктами 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 Договору, у зв'язку з чим повинен сплатити неустойку, передбачену п. 7.3 Договору, а також інфляційні нарахування та 3 % річних за весь час прострочення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. визнання права, припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач за первісним позовом звернувся з вимогою про стягнення 28227,52 грн. штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок за Договором поставки № 03/201 від 25.02.2009 р., з яких: 20998,45 грн. пені, 3198,30 грн. інфляційних нарахувань та 4030,77 грн. 3% річних (з урахуванням Уточнення позовних вимог № б/н від 05.07.2010 р.).

Отже, доказуванню при розгляді первісних позовних вимог підлягає факт виконання відповідачем за первісним позовом зобов»язання щодо здійснення платежів за Договором з порушенням строків, передбачених п.п. 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 Договору (неналежне виконання).

Зібрані у справі докази, свідчать, що між сторонами по справі укладений договір поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбачених цими договорами поставок та їх оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище було зазначено, порядок розрахунків за Договором та строки їх здійснення сторони визначили в три етапи (п.п. 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 Договору).

Зібрані у справі докази свідчать про здійснення відповідачем за первісним позовом повного розрахунку з позивачем за первісним позовом стосовно сплати вартості спірного Договору на загальну суму 1117430,80 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

-          п/д № 7 від 03.03.2009 р. на 309 732,00 грн.;

-          п/д № 303 від 13.05.2009 р. на 275 335,00 грн.;

-          п/д № 373 від 16.06.2009 р. на 116 800,00 грн.;

-          п/д № 435 від 06.07.2009 р. на 100 000,00 грн.;

-          п/д № 527 від 31.07.2009 р. на 100 000,00 грн.;

-          п/д № 754 від 29.10.2009 р. на 50 000,00 грн.;

-          п/д № 938 від 30.12.2009 р. на 145 000,00 грн.;

-          п/д № 101 від 05.02.2010 р. на 10 563,80 грн.;

-          п/д № 216 від 09.03.2010 р. на 10 000 грн.

При цьому судом встановлено, що загальна сума Договору, вказана у п. 5.1. Договору - 1041980,00 грн., була змінена (збільшена) Постачальником та підтверджена видатковою накладною № 54 від 16.06.2009 р. на суму 1117430,80 грн. у відповідності до п. 5.1.1 Договору, що не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Зауваження щодо сплаченої відповідачем за первісним позовом загальної суми вартості Договору у розмірі 1117430,80 грн. позивачем за первісним позовом не заявлялись.

В той же час, з урахуванням Уточнення позовних вимог № б/н від 05.07.2010 р., позивач за первісним позовом посилається на несвоєчасність здійснення відповідачем за первісним позовом другого та третього платежів за Договором з урахуванням п. 5.3 Договору та дат надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (позивача за первісним позовом) згідно вищенаведених платіжних доручень.

Відповідно до п. 5.2.2 Договору другий платіж у розмірі 50% (520990,00 грн.) відповідач за первісним позовом повинен був оплатити протягом 5 банківських днів з моменту отримання від Постачальника письмового повідомлення про готовність Обладнання до відвантаження зі складу заводу –виготовлювача Обладнання.

В матеріалах справи наявне Повідомлення про відвантаження Обладнання № 83 від 01.04.2009 р., згідно якого позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про готовність Обладнання до відвантаження зі складу заводу –виготовлювача з 07.04.2009 р.

Позивач за первісним позовом зазначив про направлення факсом вищенаведеного повідомлення відповідачеві за первісним позовом, тоді як доказів направлення такого повідомлення поштою (фіскальний чек, поштова квитанція, опис вкладення тощо) суду не надав.

В той же час, суд приймає до уваги, що в матеріалах справи наявний лист відповідача за первісним позовом № 871/153 від 02.04.2009 р. у відповідь на вищезазначене повідомлення № 83 від 01.04.2009 р.

За таких обставин, датою отримання відповідачем за первісним позовом від позивача за первісним позовом письмового повідомлення про готовність Обладнання до відвантаження слід вважати 02.04.2010 р., а рівно другий платіж у розмірі 50% (520990,00 грн.) відповідач за первісним позовом повинен був оплатити протягом 5 банківських днів з 02.04.2010 р., т.т. до 09.04.2010 р.

Відповідно до п. 7.3 Договору при простроченні Покупцем строків внесення платежів за Обладнання, вказаних у п. 5.2.2 та/або п. 5.2.3 Договору, більш ніж на 7 банківських днів, Покупець сплачує Постачальнику неустойку, зокрема, за кожний банківський день, починаючи з 8-го банківського дня прострочки.

З огляду на платіжні доручення № 303 від 13.05.2009 р. на 275 335,00 грн., № 373 від 16.06.2009 р. на 116 800,00 грн., № 435 від 06.07.2009 р. на 100 000,00 грн. № 527 від 31.07.2009 р. на 100 000,00 грн. суд погоджується з доводами позивача про виконання відповідачем за зустрічним позовом його зобов»язання по оплаті другого платежу за Договором з порушенням строку, передбаченого 5.2.2 Договору. При цьому суми невчасно сплачених відповідачем за первісним позовом грошових коштів за другим платежем та періоди прострочення оплати цих сум вірно визначені позивачем у розрахунку суми пені, доданому до Уточнення позовних вимог № б/н від 05.07.2010 р.

Відповідно до п. 5.2.3 Договору третій платіж у розмірі 20% (208396,00 грн.) відповідач за первісним позовом повинен був оплатити протягом 5 банківських днів після підписання Акту виконання пусконалагоджувальних робіт.

З матеріалів справи вбачається, а сторони не заперечують того факту, що Акт виконання пусконалагоджувальних робіт, передбачений п. 4.10 Договору, сторони не підписали.

В той же час, сторони не заперечують проведення комплексу пусконалагоджувальних робіт автоматичного станка для згинання труб моделі CNC 80TSR-RBH серійний № 090411 виробництва компанії CSM, Тайвань, про що був складений та підписаний представником відповідача за первісним позовом 23.06.2009 р. та представником позивача за первісним позовом 24.06.2009 р. Проміжний акт приймання –здавання виконаних робіт, копія якого наявна в матеріалах справи (надалі –Проміжний акт від 23.06.2009 р.).

Згідно із вищенаведеним Проміжним актом від 23.06.2009 р., відповідач за первісним позовом зазначив наступні недоліки при проведенні пусконалагоджувальних робіт спірного станку: не переведення листа стану датчиків станку; необхідна перевірка працездатності оснастки на діаметрах 32х6 та 38х4; не перевірено працездатність станку для згинання труб з радіусом 1D; необхідний виїзд сервіс –інженеру після 15.07.2009 р.

Вищенаведені недоліки при проведенні пусконалагоджувальних робіт спірного станку, позивач за первісним позовом вважає необґрунтованими та безпідставними, у зв»язку з чим склав Заперечення до проміжного акту від 23.06.2009 р., зі змісту яких вбачається наступне: лист стану датчиків станку не є невід»ємною частиною програми для роботи оператора, оскільки призначена для роботи сервіс –інженерів та офіційних представників заводу –виготовлювача обладнання; на момент проведення пусконалагоджувальних робіт у замовника відсутні заготовки труб з діаметрами 32х6 та 38х4, а тому проведення відповідних випробувань не можливе; для згинання триби з радіусом 1D необхідна додаткова технологічна оснастка, яка не входить в комплект оснастки спірного станку (копія Заперечення до проміжного акту від 23.06.2009 р. наявна в матеріалах справи).

Позивач за первісним позовом зазначив, що запропонував відповідачеві за первісним позовом підписати Акт виконання пусконалагоджувальних робіт, проте останній відмовився від підписання такого акту, а тому позивач за первісним позовом склав Акт від 24.06.2009 р., яким його представники зафіксували таку відмову (копія Акту від 24.06.2009 р. наявна в матеріалах справи)

Як свідчать матеріали справи, в подальшому позивач за первісним позовом неодноразово звертався до відповідача за первісним позовом з вимогою про підписання Акту виконання пусконалагоджувальних робіт або надання вмотивованої відмови від його підписання та про здійснення в повному обсязі оплати за Договором (листи № 152 від 17.07.2009 р., № 202 від 07.09.2009 р., № 73 від 09.03.2010 р., копії яких наявні в матеріалах справи).

Зібрані у справі докази, а саме: платіжні доручення № 754 від 29.10.2009 р. на 50 000,00 грн.; № 938 від 30.12.2009 р. на 145 000,00 грн.; № 101 від 05.02.2010 р. на 10 563,80 грн.; № 216 від 09.03.2010 р. на 10 000 грн. свідчать, що хоча відповідач за первісним позовом фактично і здійснив повний розрахунок за третім платежем, передбаченим п. 5.2.3 Договору, проте Акт виконання пусконалагоджувальних робіт зі свого боку не підписав.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено суду факт виконання відповідачем за первісним позовом зобов»язання щодо здійснення оплати третього платежу за Договором з порушенням строку, передбаченого п. 5.2.3 Договору, оскільки наведений пункт Договору безпосередньо пов»язує здійснення третього платежу саме з підписанням Акту виконання пусконалагоджувальних робіт.

Зі змісту спірного Договору вбачається, що умовами останнього не передбачено складання та підписання його сторонами проміжного акту, який би передував підписанню Акту виконання пусконалагоджувальних робіт та/або незалежно від його змісту приймався б сторонами у якості передбаченого Договором Акту виконання пусконалагоджувальних робіт. Таким чином, наявний в матеріалах справи Проміжний акт від 23.06.2009 р., підписаний сторонами за Договором, не приймається судом у якості належного доказу по справі та підстави для обов»язкового здійснення відповідачем за первісним позовом третього платежу у строки, що зазначені у п. 5.2.3 Договору.

Отже, зібрані у справі докази свідчать про порушення відповідачем за первісним позовом строків оплати тільки за другим платежем згідно Договору.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

За весь час несанкціонованого користування чужими коштами штрафні санкції можуть бути встановлені у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк визначає для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених коштів на певний період, тобто є, відповідно до Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, орієнтиром ціни на гроші.

Так, ч. 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Фактично позивач здійснив розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, застосувавши при цьому облікову ставку Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується неустойка.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перевірку наданого позивачем за первісним позовом розрахунку пені у загальній сумі 20998,45 грн., суд прийшов до висновку про часткове задоволення вказаних позовних вимог у сумі 5437,44 грн. за порушення відповідачем за первісним позовом строків оплати другого платежу за Договором.

В іншій частині вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом пені у розмірі 15561,01 грн. (20998,45 грн. –5437,44 грн. = 15561,01 грн.) задоволенню не підлягають, оскільки таку суму пені позивач за первісним позовом безпідставно нарахував за порушення строків оплати третього платежу за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вище було встановлено судом, мало місце порушення відповідачем за первісним позовом строків оплати тільки за другим платежем згідно Договору. А тому вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 3198,30 грн. інфляційних нарахувань та 4030,77 грн. 3% річних також підлягають частковому задоволенню у сумі 732,06 грн. інфляційних нарахувань та 1055,25 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов»язання по сплаті другого платежу згідно Договору.

В іншій частині вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 2466,24 грн. інфляційних нарахувань (3198,30 грн. - 732,06 грн. = 2466,24 грн.) та 2975,52 грн. 3% річних (4030,77 грн. - 1055,25 грн. = 2975,52 грн.) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

Згідно положення пункту 13 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»(затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258), повернення коштів, внесених для оплати вищевказаних витрат, здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

А тому, сплачене позивачем за первісним позовом державне мито в частині зменшення ним на 3260,95 грн. позовних вимог, відшкодуванню за рахунок відповідача за первісним позовом не підлягають (31488,47 грн., загальна сума первісних позовних вимог при зверненні ТОВ "Вебер Комеханікс Україна" до Господарського суду міста Києва 26.04.2010 р. з позовною заявою –28227,52 грн., загальна сума позовних вимог після подання позивачем за первісним позовом Уточнення позовних вимог № б/н від 05.07.2010 р. = 3260,95 грн.).

За таких обставин, на відповідача за первісним позовом покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 72,25 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 60,40 грн. покладаються на відповідача.

Позивач за зустрічним позовом звернувся з вимогою про стягнення з відповідача за зустрічним позовом безпідставно набутих грошових коштів у сумі 208396,00 грн.

В якості обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначає, що поставлене за Договором поставки № 03/201 від 25.02.2009 р. Обладнання в порушення п. 4.10 вказаного Договору не прийнято ним, як Покупцем, за якістю та сторонами не підписаний Акт виконання пусконалагоджувальних робіт.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що оскільки Акт виконання пусконалагоджувальних робіт сторонами спірного Договору підписаний не був, то відповідно до вимог п. 5.2.3 цього Договору, у позивача за зустрічним позовом не виникло обов»язку по сплаті третього платежу в розмірі 20 % вартості Договору в сумі 208396,00 грн., а оскільки позивач за зустрічним позовом фактично здійснив такий платіж і що не заперечується ТОВ «Вебер Комеханікс Україна»з огляду на обґрунтування звернення до господарського суду з первісним позовом, грошові кошти у сумі 208396,00 грн. є такими, що отримані відповідачем за зустрічним позовом (ТОВ «Вебер Комеханікс Україна») без достатніх правових підстав.

А відтак, позивач за зустрічним позовом вважає, що підлягають застосуванню приписи ст. 1212 ЦК України, згідно з якими відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний повернути позивачу за зустрічним позовом безпідставно отримані грошові кошти у сумі 208396,00 грн.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України (глава 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави») особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно.

Положення вищезазначеної глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1213 ЦК України визначений обов»язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Фактично судом встановлений факт перерахування позивачем за первісним позовом грошових коштів у сумі 208396,00 грн., що не заперечується відповідачем за зустрічним позовом та підтверджується платіжними дорученнями № 754 від 29.10.2009 р. на 50 000,00 грн.; № 938 від 30.12.2009 р. на 145 000,00 грн.; № 101 від 05.02.2010 р. на 10 563,80 грн.; № 216 від 09.03.2010 р. на 10 000 грн. (з урахуванням коректування ціни Обладнання згідно п. 5.1.1 Договору).

Судом встановлено, що у «Призначенні платежу»вищезазначених платіжних доручень позивач за зустрічним позовом зазначив наступне: «Оплата за обладнання зг. Дог. № 03/201 від 25.02.09 р.…».

Крім того, судом при розгляді по суті первісного позову в справі № 39/118 також було встановлено, що фактично комплекс пусконалагоджувальних робіт автоматичного станка для згинання труб моделі CNC 80TSR-RBH серійний № 090411 виробництва компанії CSM, Тайвань, був проведений, що підтверджується Проміжним актом від 23.06.2009 р., який був складений та підписаний представниками сторін. Зокрема, у вказаному акті, який не передбачений умовами Договору, проте фактично складений за волевиявленням сторін, підтверджується, що комплекс пусконалагоджувальних робіт спірного станка здійснений, працездатність станка перевірена на виробах замовника, претензій по технічному стану, зовнішньому вигляду, маркуванню та комплектності обладнання не має.

Так, хоча пунктом 5.2.3 Договору і встановлений обов»язок позивача за зустрічним позовом оплатити третій платіж протягом 5 банківських днів після підписання Акту виконання пусконалагоджувальних робіт, але позивач за зустрічним позовом не позбавлений права здійснити таку оплату на власний розсуд і без підписання Акту виконання пусконалагоджувальних робіт.

Таким чином, непідписання сторонами Акту виконання пусконалагоджувальних робіт не є підставою для суду вважати перераховані позивачем за зустрічним позовом грошових коштів у сумі 208396,00 грн. такими, що отримані відповідачем за зустрічним позовом без достатніх правових підстав, так як вищевказані докази по справі свідчать, що такою підставою є оплата за Обладнання та фактично проведені пусконалагоджувальні роботи (із застереженнями).

Відповідно до п. 4.10 Договору передбачено, що після закінчення пусконалагоджувальних робіт сторони підписують Акт виконання пусконалагоджувальних робіт, та з цього моменту Обладнання вважається прийнятим Покупцем за якістю.

Фактично умовами п. 2.1 Договору гарантовано якість поставленого Обладнання та встановлений на це Обладнання 12 місячний гарантійний строк.

В той же час, зі змісту Договору не вбачається, що у разі неприйняття Покупцем Обладнання за якістю, Покупець звільняється від оплати (повністю або частково) за цим Договором.

Таким чином, неприйняття позивачем за первісним позовом Обладнання за якістю, пов»язане умовами Договору з підписанням сторонами Акту виконання пусконалагоджувальних робіт, також не доводить суду безпідставності перерахування позивачем за зустрічним позовом грошових коштів у сумі 208396,00 грн.

Судом також враховано, що недоліки, зазначені позивачем за зустрічним позовом у Проміжному акті від 23.06.2009 р. (зміст таких викладено вище), а рівно і у листах № 870/317 від 16.07.2009 р. «Стосовно поставки обладнання», № 870/366 від 05.08.2009 р. про необхідність надання передбаченої п. 3.2 Договору технічної документації на російській мові (паспорту; інструкції по експлуатації; кінематичної, гідравлічної та електричної схем станку; переліку вузлів та механізмів), Акті проведення випробувань станка для згинання труб CNC 80TSR-RBH від 23.07.2009 р., Претензії № 870/104 від 05.03.2010 р. щодо наявності певних дефектів в роботі спірного Обладнання, листі № 870/135 від 26.03.2010 р. (копії вказаних листів, претензії та акту позивача за зустрічним позовом наявні в матеріалах справи) стосуються безпосередньо якості поставленого за Договором Обладнання та встановленого даним Договором гарантійного строку, протягом якого Постачальник гарантував якість Обладнання. З вимогами, що пов»язані з передачею товару неналежної якості (ст. 678 ЦК України), позивач за зустрічним позовом до суду не звертався, а рівно такі вимоги не є предметом розгляду по суті зустрічного позову по справі № 39/118.

Вищенаведене свідчить, що позивачем за зустрічним позовом не доведено суду факту безпідставності перерахування відповідачу за зустрічним позовом грошових коштів у сумі у сумі 208396,00 грн. Відтак у позивача за зустрічним позовом відсутнє право на витребування у відповідача за зустрічним позовом грошових коштів у вказаній сумі в порядку ст.ст. 1212 1213 ЦК України.

Отже, при таких обставинах позивач за зустрічним позовом не довів суду підставність своїх вимог, а тому у задоволенні зустрічного позову останньому належить відмовити повністю.

Судові витрати за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 1, 11, 14, 15, 16, 20, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 612, 625, 626, 655, 678, 692, 712, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232, 265 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань», ст.ст. 22, 33, 34, 47, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш»(02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4, ідентифікаційний код 24288388, рахунок № 26003301000295 в ХФ ВАТ ВТБ Банк», МФО 350631, а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебер Комеханікс Україна»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, б, 27-А, кв. 22; ідентифікаційний код 34315434; р/р 26009050201961 в ПАТ «Приватбанк», МФО 305299) 5437,44 грн. (п»ять тисяч чотириста тридцять сім гривень 44 коп.) пені, 1055,25 грн. (одну тисячу п»ятдесят п»ять гривень 25 коп.) 3% річних, 732,06 грн. (сімсот тридцять дві гривні 06 коп. інфляційних нарахувань, 72,25 грн. (сімдесят дві гривні 25 коп.) держмита та 60,40 грн. (шістдесят дев»ять гривень 40 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Видати наказ.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 27.07.2010 р.