Рішення № 10601599, 15.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/23015.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Я.» до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

про стягнення заборгованості

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Довжук Д.А. (довіреність № 2 від 07.12.2009р.);

          від відповідача : не з’явились.

В судовому засіданні 15 липня 2010 року за згоди представника позивача по справі було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.І.Я.» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(надалі –відповідач, Банк) про стягнення заборгованості в розмірі 134599,21 грн.

Під час перебування справи в суді позивач уточнив (зменшив) свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованості на суму 134055,54 грн. з них основного боргу - 86838, 29 грн., пені в розмірі - 27217,25 грн. та збитків, за приниження ділової репутації в розмірі - 20000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконував свої зобов’язання за договором на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті від 02.08.1999р.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання забезпечив частково, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»N 02-5/289 від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 04.06.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 24.06.2010р. Ухвалою від 24.06.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено до 06.07.2010р. Ухвалою від 06.07.2010р. розгляд справи у зв’язку з неявкою представника позивача було відкладено до 15.07.2010р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 1999 року між позивачем (надалі - Клієнт) та Акціонерним комерційним банком «Надра», на даний час - Відкрите Акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(далі по тексту - відповідач) (разом - сторони), було укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Договір), згідно з п. 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

З матеріалів справи вбачається, що Банк відкрив Клієнту рахунки, що підтверджується довідкою № 35/1-1928 від 02.08.1999р. про відкриття основних поточних рахунків та довідкою № 3581 від 17.11.2008р. про відкриття поточних рахунків (копії довідок в справі).

Відповідно до п. 2.3.1. Договору Банк зобов’язувався надати Клієнту комплекс послуг по розрахунково-касовому обслуговуванню у відповідності з «Тарифними ставками на операції та послуги відповідача».

Згідно з п. 2.3.2. Договору Банк зобов’язувався проводити операції у відповідності до діючого законодавства України та нормативних актів НБУ

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що платежі по дорученню Клієнта здійснюються Банком в межах залишку коштів на рахунку позивача на початок операційного дня.

Позивач зазначає, що в січні 2009 року ним було здійснено ряд операцій по перерахуванню грошових коштів своїм контрагентам зі свого розрахункового рахунку № 26002010761001, згідно поданих платіжних доручень, отриманих відповідачем: № 1380 від 21.01.2009р. на суму 1 500,00 грн., № 1381 від 21.01.2009р. на суму 23 775,00 грн. № 1382 від 22.01.2009р. на суму 3 000,00 грн. № 1383 від 22.01.2009 року на суму 812,00 грн., № 1384 від 22.01.2009р. на суму 45 000,00 грн., № 1386 від 29.01.2009р. на суму 12 125,00 грн. (копії в справі), загальною сумою 86212, 97 грн. (вісімдесят шість тисяч двісті дванадцять гривень 97 копійок), але Банк не виконав своїх зобов'язань, чим грубо порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України. З матеріалів справи вбачається, що на рахунку позивача на час перерахування грошових коштів знаходились 86 838,29 грн., (вісімдесят шість тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 29 копійок), що підтверджено банківською випискою (копія в справі).

Судом встановлено, що позивач звернувся до Відповідача листом № 68 від 23.01.2009р. (копія в справі) з проханням терміново відправити платежі постачальникам, які сплачені з їх рахунку № 26002010761001 за платіжними дорученнями, оскільки ці кошти направлені на купівлю матеріалів для нормального функціонування виробництва та для потреб необхідних для виробництва. Однак, позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що останній проігнорував звернення Клієнта та ситуацію, яка склалася. В зв'язку з чим 04.02.2009р. Клієнт, повторно, надіслав Банку лист № 70 в якому зазначив, що з вини відповідача контрагенти, які не отримали кошти, перестали здійснювати на його адресу поставку матеріалів та сировини (копія листа в справі). На відповідний лист позивач відповіді не отримав.

25.03.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 10/09 (копія в справі) в якій запропонував Банку виконати свої зобов'язання та перерахувати грошові кошти, згідно умов Договору та наданих платіжних доручень. Як зазначає позивач, ніяких дій по перерахуванню грошових коштів відповідач не вчинив.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що сторона, яка вважає необхідним змінити або розірвати договір, повинна надіслати письмову пропозицію про це іншій стороні.

29 травня 2009 року позивач надав відповідачу вимогу про закриття рахунку юридичної особи № 11/09 від 26.05.2009 року з додатками (заява про закриття рахунку юридичної особи або рахунку відокремленого підрозділу, анкета-опитувальник Клієнта-юридичної особи, заява про відкриття рахунку в ЗАТ «ОТП Банк», заява про надання відомостей до ДПА України, довідка ВАТ КБ «Надра»про відкриття поточних рахунків № 3581 від 17 листопада2008 року), в якій вказав на не виконання відповідачем своїх зобов'язань та вимагав закрити його розрахунковий рахунок № 26002010761001 та перерахувати залишок коштів на рахунок № 26008001326679 відкритий у ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528.

Позивач вказує, що з вини відповідача не було перераховано коштів з його рахунку, про що також свідчить виписка відповідача від 27.03.2009 року з якої видно, що всі перерахування по платіжних дорученнях не було проведено, а загальна не перерахована сума становить 86212,97 грн.

Внаслідок невиконання відповідачем вимоги позивача щодо видачі йому залишку коштів з рахунку у розмірі 86212,97 грн. у Банку утворилась заборгованість перед позивачем на відповідну суму залишкових грошових коштів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з п. 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003р. за № 1172/8493, поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (зокрема перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві). Датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за ним рахунком день. У день закриття рахунку банк зобов’язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо виконання розпоряджень позивача про видачу грошових коштів з поточного рахунку останнього, які на ньому знаходяться.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

На час розгляду справи сума грошових коштів Баком Клієнту не видана. Згідно банківської виписки від 02.07.2010р. (копія в справі) на рахунку Клієнта перебувають грошові кошти в сумі 86212,97 грн.

З урахуванням всього вищевикладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги про стягнення залишку коштів в розмірі 86212,97 грн. - є обґрунтованими.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 32.2 ст. 32 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів” у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що за несвоєчасне або невірне списання з вини відповідача засобів з рахунку позивача, а також за несвоєчасне зарахування надходжень на рахунок позивача, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасного або невірно зарахованої (списаної) суми за кожен день прострочи, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 27217,25 грн. –є необґрунтованими, оскільки, з повторно наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій (пені) не вбачається (не зазначено) чіткого періоду її нарахування.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 27217,25 грн., не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 201 встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Положеннями статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 20 000,00 грн. за приниження ділової репутації - є необгрунтованими, оскільки позивач, в аспекті вимог розумності та справедливості достатньо необгрунтував та не надав достатніх доказів, які обгрунтовують його вимоги, щодо стягнення грошових коштів у відповідній сумі за приниженні ділової репутації останнього та не зазначив, в чому саме полягає його шкода в розуміннні положень ст. ст. 21, 201 ЦК України. До того ж варто зазначити, що умовами Договору взагалі не передбачено такої міри відповідальності сторін –як стягнення моральної шкоди.

Судом встановлено, що між позивачем (клієнт) та Довжук Д.А. (адвокат) 02.02.2009р. було укладено договір про надання правової допомоги № 10/09 (копія в матеріалах справи). З матеріалів справи вбачається, що позивач видав адвокату відповідну довіреність, а згідно банківських виписок сплатив за надані останнім послуги та сплатив йому 5000,00 грн. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи). Відповідно до Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3328 адвокат має право на заняття відповідною діяльністю (копія в матеріалах справи).

Та варто зазначити, що у відповідності з пунктом 12 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: “Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Враховуючи: здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси по відповідній справі, відсутність вартості економних транспортних послуг, а також той факт, що адвокат частково з’являвся в призначені судом судові засідання та тривалість розгляду і складність справи, позовні вимоги про стягнення судових витрат за послуги адвоката в сумі 5000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в розмірі 86212,97 грн.

Судові витрати позивача у розмірі 1013,91 грн. (862,13 грн. державного мита та 151,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(ідентифікаційний код: 20025456, адреса: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, будинок, 15, к/р 32002180102 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київський області, МФО 321024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Я.»(ідентифікаційний код: 30440799, адреса: 03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, рахунок № 26008001326679 у АТ «ОТП Банк», МФО 300528) грошові кошти в розмірі 86 212,97 грн. (вісімдесят шість тисяч двісті дванадцять гривень 97 копійок) та судові витрати в розмірі 1 013,91 грн. (одна тисяча тринадцять гривень 91 копійку). Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення 21.07.2010р.