ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301
РІШЕННЯ
Іменем України
26.07.2010Справа №2-28/3464-2010 За позовом – Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49602, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108) в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень (50023, м. Кривий Ріг, вул. Лен. Комсомолу, 2).
До відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Білогірський завод будівельних матеріалів» (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Індустріальна, 19).
Про стягнення 31785,00 грн.
Суддя С.О. Лукачов
представники:
Від позивача – Зенкова І.О. – пров. ю/к., довіреність № 41 від 01.01.2010р.
Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.
Суть спору: Державне підприємство «Придніпровська залізниця» в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Білогірський завод будівельних матеріалів», в якій просить стягнути 31785, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відправив вантаж, але при оформленні перевізних документів відповідачем було невірно зазначено масу вантажу, про що стало відомо під час контрольного переважування на вимогу вантажоодержувача.
Представник відповідача у засідання суду не з’явився, відзив на позов не надав, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис повноважного представника на поштовому повідомленню, яке повернулось на адресу суду (а. с. 20). Про причини неявки суд не повідомив.
Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
ВСТАНОВИВ:
21.04.2010 року на підставі залізничної накладної № 46690173 (а. с. 7-8) Відкрите акціонерне товариство «Білогірський завод будівельних матеріалів» на адресу одержувача – комбінату «АрселорМіттал-Кривий Ріг» відправило вантаж – вапняк для флюсування. У даній накладній відправник вказав наступну вагу товару: у вагоні № 67855718 - 68800 кг та у вагоні № 67592873 – 62200 кг.
Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Правовим актом, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом є Статут залізниць України (далі - Статут), якій затверджений Постановою Кабінету міністрів України № 457 від 06.04.1998 року.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).
Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній, що й було зроблено відповідачем.
Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акта у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення.
Під час контрольного переважування, на вимогу вантажоодержувача, було встановлено, що маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній, а саме: у вагоні № 67855718 згідно накладної зазначено 68800 кг, а при перевантажуванні вага склала 57200 кг, тобто на 10800 кг менше ніж у накладній; у вагоні № 67592873 згідно накладної зазначено 62200 кг., а при перевантажуванні – 61100 кг.; що на 1100 кг. менше, ніж зазначено у накладній.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Стаття 129 Статуту містить перелік обставин, за наявності яких залізниця повинна скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач чи відправник вантажу.
Факт невірно зазначеної маси вантажу був зафіксований комерційним актом АЄ № 023899/392 від 27.04.2010 року (а. с. 9) та ваговою квитанцією № 573 (а. с. 10).
Відповідно до статті 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно зі статтею 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Позивачем розрахований штраф у сумі 31785,00 грн.
У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Відповідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.
Відповідачем не надано суду доказів сплати суми штрафу або доказів на підтвердження неправомірності стягнення такого штрафу, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.
Судові витрати по оплаті державного мита у сумі 317,85 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Білогірський завод будівельних матеріалів» (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Індустріальна, 19, код ЄДРПОУ 00290819) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ (пр. К. Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, 49600; код ЄДРПОУ 01073828) штраф в сумі 31785,00 грн.; державне мито в сумі 317,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн..
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.
Судове рішення № 10600947, Господарський суд Автономної Республіки Крим було прийнято 26.07.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 3464-2010. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: