Рішення № 10600944, 27.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2010Справа №2-22/2178-2010 За позовом – ТОВ «Ділпек», м. Ялта, вул. Ленінградська, 15

до відповідача – ТОВ «Вінта», м. Сімферополь, вул. Чехова, 20

про стягнення 4119,61 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з'явився

від відповідача – Гіталов А.В., представник, дов від 14.05.2010 року

Обставини справи:

Позивач - ТОВ «Ділпек» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача – ТОВ «Вінта», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4119,61 грн., у тому числі: 3600,00 грн. основного боргу, пеню – 294,52 грн., збитки від інфляції – 192,00 грн., 3% річних – 43,09 грн., мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача строків оплати наданих позивачем послуг за договором № 065-00/29 від 29.09.2009 року.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що ним, як замовником, не затверджувалась продукція, виготовлена позивачем, у зв’язку з чим відповідачем не міг здійснити дії з її розсилки, як то передбачено умовами укладеного між сторонами договору. Отже, відповідач вважає, що оскільки самим позивачем не було виконано взяті на себе зобов’язання у встановленій договором формі, у відповідача відсутнє зобов’язання щодо сплати таких послуг, та нарахованих штрафних санкцій.

В судовому засіданні 27.05.2010 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4129,61 грн., у тому числі: 3600,00 грн. основного боргу, 294,52 грн. – пені, 192,00 грн. збитків від інфляції, 43,09 грн. – 3% річних. Крім того. позивач просить суд стягнути з відповідача 3000,00 грн. витрат позивача на оплату юридичних послуг.

Вказана заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27.05.2010 року в судове засіданні було викликано менеджера ТОВ «Ділпек» Гурову В.В. для дач пояснень суду.

02.06.2010 року менеджер ТОВ «Ділпек» Гурова В.В. надала суду пояснення по суті поставлених питань, які прийняті судом до уваги.

В судовому засіданні 17.06.2010 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 4129,61 грн. заборгованості, в тому числі: 3600,00 грн. – основного боргу, 294,52 грн. – пені, 192,00 грн. – збитків від інфляції, 43,09 грн. – 3% річних. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3000,00 грн. витрат позивача на сплату юридичних послуг.

Вказана заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

07.07.2010 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що сторонами не було погоджено макет флаєру, який надалі був розісланий позивачем, у зв’язку з чим у відповідача відсутній обов’язок сплати таких послуг позивача. Більш того, відповідач вказує на те, що необґрунтованою є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат позивача на оплату юридичних послуг, оскільки, на думку відповідача, відсутній причинно – слідчий зв'язок між такими витратами позивача та діями відповідача, що могли спричинити такі збитки.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

встановив:

29 вересня 2009 року між ТОВ «Ділпек» та ТОВ «Вінта» був укладений договір № 065-00/29 про надання рекламних послуг, згідно п.1.1. договору позивач зобов'язується виконати роботи з розробки, підготовки та розсилання реклами у фірмових конвертах, в обсязі, у строки та за ціною, зазначених у Додатку №1, а відповідач зобов'язується вчасно й у повному обсязі прийняти й оплатити роботи відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 2.1.1. договору позивач зобов'язався розробити 2 (два) зразки флаєрів відповідно до вимог відповідача.

Як вказує позивач, макет флаєра був затверджений відповідачем 25 листопада 2009 року підписом відповідача з написом «Підтверджую» на зразку флаєра відповідно до п. 2.3.2. Договору.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору позивач зобов'язався забезпечити розсилання узгодженого флаєра відповідно до Додатку № 1.

Згідно Додатку №1 до Договору, позивач роздрукував, розробив, підготував та здійснив дві розсипки флаєрів.

Відповідно до п. 2.3.3. відповідач зобов'язаний оплатити рахунок згідно Додатку №1 протягом 7 банківських днів після здійсненої розсилки. Рахунок одночасно є Актом виконаних робіт.

Таким чином, позивач вважає, що він повністю виконав свої зобов'язання за Договором.

Так, вартість послуг згідно Додатку №1 до Договору складає: 600,00 грн. за одну зону розсилки флаєрів.

30 жовтня 2010 року позивач здійснив дві розсилки флаєрів та виставив рахунок-фактуру СФ-0000156 на суму 2400,00 грн. за дві розсилки флаєрів (у чотири зони).

Відповідно до п. 2.3.4. Договору, відповідач зобов'язаний здійснити оплату рахунку згідно Додатку №1 протягом 7 (сімі) банківських днів після здійсненої розсилки.

Позивач вказує, що 11 листопада 2009 року відповідач не здійснив оплату згідно Договору.

18 листопада Позивач здійснив одну розсилку флаєрів та виставив рахунок-фактуру СФ-0000232 на суму 1200,00 грн. за одну розсилку флаєрів (у дві зони).

Але, 30 листопада 2009 року відповідач не здійснив оплату згідно Договору.

Таким чином, позивач вказує на те, що станом на 30 листопада 2009 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 3600,00 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що відповідно до п. 2.1.1. договору № 065-00/29 про надання рекламних послуг від 29 вересня 2009 року виконавець зобов'язаний розробити 2 (два) варіанти флаєра згідно вимогам Замовника.

Згідно п. 2.1.2. договору № 065-00/29 про надання рекламних послуг від 29 вересня 2009 року виконавець зобов'язаний забезпечити розсилку узгодженого флаєра згідно доповнення № 1.

Таким чином, відповідач вважає, що здійснення розсилки флаєра позивач повинен був здійснити тільки після узгодження його макету з відповідачем, в той час як позивачем які-небудь варіанти флаєр відповідачу на узгодження не надавалися та відповідачем не затверджувались. Крім того, відповідач вказує на те, що додана на до позовної заяви копія фалєру не може бути доказом затвердження його макету відповідачем, оскільки на макеті відсутні печатка підприємства, та будь – які дані, що ідентифікують особу, яка його підписала.

Отже, відповідач вважає, що вищевикладені обставини виключають його обов'язок по оплаті послуг позивача за Договором № 065-00/29 про надання рекламних послуг від 29 вересня 2009 року, оскільки відсутні які-небудь докази надання позивачем послуг з Договору.

Однак, суд не може погодитись з даними твердженнями відповідача виходячи з наступного.

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що умовами укладеного між сторонами договору був визначений обов’язковий порядок затвердження макету флаєру, розробленого позивачем, який повинен відповідати вимогам, пред’явленим до нього відповідачем.

В матеріалах справи. а.с. 13, наявний флаєр, виготовлений позивачем, який, по-перше, на думку суду, належним чином визначає характер діяльності відповідача з виготовлення певного виду продукції, містить рекламні пропозиції та умови надання послуг відповідачем майбутнім клієнтам; по-друге, суд звертає увагу відповідача на той факт, що умовами укладеного між сторонами договору не було конкретизовано особу, яка має затверджувати макет флаєру, перелік документів, які уповноважують її на здійснення таких дії та обов’язковість скріплення такого затвердження печаткою підприємства.

Більш того, під час розгляду даної справи менеджером ТОВ «Ділпек» Гуровой В.В. були надані суду пояснення, відповідно до яких було повідомлено суду, що 25.11.2009 року після звернення до працівника ТОВ «Вінта» з питання особи, яка має затвердити розроблений проект флаєру, співробітник ТОВ «Вінта» Мамбетова за відсутність керівництва, затвердила запропонований макет флаєру, про що свідчить напис «Підтверджую. Підпис. 25.11.2009 року».

Отже, суд виходиться з того, що запропонований макет флаєру був затверджений відповідачем, відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, види господарської діяльності, які відображені у флаєрі, відповідають видам господарської діяльності, вказаним у флаєрі.

Відповідно до статті 3 ЦК України, до загальних засад цивільного законодавства відноситься справедливість, добросовісність, розумність.

ТОВ «Вінта» стверджує, що макет флаєру не був з ним погоджений, в той же час, відповідач не надав доказів того, що з моменту укладення договору і до моменту розгляду спору у суді звертався до ТОВ «Ділпек» із відповідними вимогами щодо виконання зобов’язання або розірвання договору, цікавився питаннями розроблення макету флаєру, адже така поведінка є властивою для звичайного, розумного та обачливого учаснику цивільного обігу.

За таких умов суд виходить з того, що ТОВ «Вінта» недобросовісно ухиляється від сплати фактично наданих послуг.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 3600,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 294,52 грн. – пені, 192,00 грн. – збитків від інфляції, 43,09 грн. – 3% річних.

Згідно п. 3.2. Договору у випадку порушення Відповідачем встановлених строків оплати послуг Позивача, згідно п.3.1. Договору, Відповідач виплачує Позивачеві пеню в розмірі 1% від вартості замовлення за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, позивачем було заявлено вимогу про стягнення 3000,00 грн. – витрат на оплату послуг адвокату – суд вважає дану вимогу необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», пунктом 10 листа визначене таке:

Нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.

Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.

За приписом частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Так, суду були надані договір на надання юридичних послуг № 12/04-10 від 12 квітня 2010 року, а.с. 56-58; акт наданих послуг № 4 від 26.05.2010 року на суму 3000,00 грн., а.с. 21; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а.с. 60; свідоцтво про сплату єдиного податку ФОП Галадій О.М., а.с. 98.

Однак, суд вважає за необхідне підкреслити, що, договір на надання юридичних послуг № 12/04-10 від 12 квітня 2010 року укладений позивачем з Галадій О.М. як фізичною особою – підприємцем, більш того, в матеріалах справи відсутнє будь - яке документальне підтвердження фактичного перерахування позивачем вартості таких послуг.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докладу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Крім тогою, слід звернути увагу на те, що уповноважений адвокат Галадій О.М. не приймала участь в жодному судовому засіданні по даній справі, оскільки в судових засіданнях участь приймав представник за довіреністю Майорова Ганна Володимирівна, а.с. 91). Суд підкреслює, що під час розгляду даної справи уповноваженим адвокатом Галадій О.М. було складено та подано до суду лише заяву про уточнення позовних вимог, а.с. 54-55, заяву про уточнення позовних вимог, а.с. 96-97 та підготовлено позовні матеріали.

Таким чином, у суду немає правових підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача 3000,00 грн. вартості послуг адвокату.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 27 липня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Стягнути з ТОВ «Вінта» (м. Сімферополь, вул. Чехова, 20, рахунок № 26003017100011 в ВАТ «Піреус» Банк МКБ», МФО 300658, ЄДРПОУ 32361709) на користь ТОВ «Ділпек» (м. Ялта, вул. Ленінградська, 15, рахунок № 2600301024525 в ВАТ «Кредобанк», МФО 324913, ЄДРПОУ 36331149) 4129,61 грн. заборгованості, в тому числі: 3600,00 грн. – основного боргу, 294,52 грн. – пені, 192,00 грн. – збитків від інфляції, 43,09 грн. – 3% річних.

3.          Стягнути з ТОВ «Вінта» (м. Сімферополь, вул. Чехова, 20, рахунок № 26003017100011 в ВАТ «Піреус» Банк МКБ», МФО 300658, ЄДРПОУ 32361709) на користь ТОВ «Ділпек» (м. Ялта, вул. Ленінградська, 15, рахунок № 2600301024525 в ВАТ «Кредобанк», МФО 324913, ЄДРПОУ 36331149) 102,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ТОВ «Вінта» (м. Сімферополь, вул. Чехова, 20, рахунок № 26003017100011 в ВАТ «Піреус» Банк МКБ», МФО 300658, ЄДРПОУ 32361709) на користь ТОВ «Ділпек» (м. Ялта, вул. Ленінградська, 15, рахунок № 2600301024525 в ВАТ «Кредобанк», МФО 324913, ЄДРПОУ 36331149) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          В задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 3000,00 грн. вартості послуг адвокату – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.