Рішення № 10600474, 20.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.10 р.                     Справа № 22/100                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтком-Керам”, с.м.т.Очеретине Ясинуватського району Донецької області, ЄДРПОУ 35214969,

до відповідача, Концерну „Донецькоблагробуд”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 25330268,

про стягнення 34584,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Гавріна Ю.Р. – за довіреністю,

від відповідача: Прокопенко В.В. – за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу

України у судовому засіданні оголошувалась перерва

з 09.06.2010р. по 06.07.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Альтком-Керам”, с.м.т.Очеретине Ясинуватського району Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Концерну „Донецькоблагробуд”, м.Донецьк, про стягнення суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 34584,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов’язань Відповідачем за договором купівлі-продажу (поставки) №Д-0112-2 щодо оплати поставленого та отриманого за ним товару, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору купівлі-продажу (поставки) №Д-0112-2, листа №776 від 23.10.2008р., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЛ №215445/614 від 23.10.2008р., №215499/669 від 11.11.2008р., видаткових накладних №1/24-10 від 24.10.2008р., №2/24-10 від 24.10.2008р., №1/28-10 від 28.10.2008р., №1/30-10 від 30.10.2008р., №2/30-10 від 30.10.2008р., №2/31-10 від 31.10.2008р., №1/11-11 від 11.11.2008р., №1/13-11 від 13.11.2008р., №2/13-11 від 13.11.2008р. та №1/25-11 від 25.11.2008р., претензії №01/09-2 від 13.05.2009р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу, банківських виписок.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 218, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 13, 15, 44, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

26.05.2010р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надані пояснення, відповідно до яких інших договорів між ним та Відповідачем, окрім договору купівлі-продажу (поставки) №Д-0112-2 від 01.12.2008р. укладено не було.

Одночасно, 26.05.2010р. представником Позивача надано заяву без номеру та дати про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої, згідно п.6.2 договору купівлі-продажу (поставки) №Д-0112-2 від 01.12.2008р. на суму основного боргу нарахована пеня та, у зв’язку з чим фактично до стягнення заявлено 62222,92 грн., у тому числі 34584,00 грн. основного боргу та 27638,92 грн. пені.

На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України дана заява прийнята судом та справа розглядається з урахуванням її змісту.

Також у судовому засіданні 26.05.23010р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтком-Керам” представлено суду акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2008р. по 25.05.2010р., підписаний лише Позивачем; копію специфікації №1 від 22.10.2008р. до договору №Д-0112-2 від 01.12.2008р., розрахунок суми боргу.

31.05.2010р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області представлено платіжне доручення №510 від 25.05.2010р. про доплату державного мита, копію відзиву Концерна „Донецькоблагрострой” на позовну заяву про стягнення заборгованості №139 від 28.04.2010р., згідно якого останній визнає суму основного боргу та пропонує підписати мирову угоду з відповідним графіком погашення заборгованості, а також розрахунок пені.

У судовому засіданні 09.06.2010р. представником Відповідача надано заяву щодо визнання основного боргу у розмірі 34584,00 грн. та заперечення щодо пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, з огляду на довгострокову співпрацю у сфері будівництва. Разом з тим, надано відзив на позовну заяву №189 від 08.06.2010р., згідно якого Відповідач, окрім визнання суми основного боргу просить підписати мирову угоду та зобов’язується погасити суми боргу з урахуванням графіка, наведеного у ньому, до грудня 2010р.

07.07.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Відповідача вдруге надійшов відзив на позовну заяву №212 від 06.07.2010р., у якому, зокрема, останній просить прийняти рішення з відстрочкою виконання зобов’язань, оскільки на теперішній час у концерна є заборгованості перед Пенсійним фондом в розмірі 103793,48 грн. і відкрито виконавче провадження від 26.05.2010р. у відділі державної виконавчої служби у Вроршиловському районі м.Донецька. На підтвердження викладених обставин надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку від 26.05.2010р.

Представник Позивача у судовому засіданні 20.07.2010р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про їх збільшення. Також він надав письмові пояснення щодо періоду прострочення за Договором купівлі-продажу (поставки) №Д-0112-2 від 01.12.2008р., відповідно до яких сума нарахованої пені визначена у розмірі 9440,00 грн. за період прострочення з 26.01.2009р. по 26.05.2010р., а також копію претензії №01/01-03 від 22.12.2008р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу.

Суд розцінює викладене як зменшення позовних вимог і розглядає справу з урахуванням цього.

Представники Відповідача у судовому засіданні визнав суму основного боргу, проти нарахування пені заперечив та заявив клопотання про розстрочення виконання рішення.

Представник Позивача проти задоволення наведеного клопотання заперечив.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтком-Керам” та Концерном „Донецькоблагрострой” укладено договір купівлі-продажу (поставки) №Д-0112-2. Строк дії договору, визначений його п.10.1, становить до 31.12.2008р. або до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, згідно умовам даного договору.

Оцінивши зміст наведеного господарського договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, Позивач (Продавець) зобов’язується надавати (поставляти), а Відповідач (Покупець) приймати та оплачувати товар, загальна кількість якого, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна вартість визначається сторонами у специфікаціях, що є невід’ємним додатком до договору та складають його невід’ємну частину.

Як вбачається зі специфікації №1 від 22.10.2008р. до договору №Д-0112-2 від 01.12.2008р., що підписана з обох сторін та скріплена їх печатками, Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтком-Керам” та Концерном „Донецькоблагрострой” обумовлені обов’язки щодо постачання кірпичу М-150 р. полноте у кількості 50,000 тис.шт. загальною вартістю з урахуванням податку на додану вартість 65000,00 грн.

Одночасно, означена специфікація містить умови оплати, що встановлені сторонами з відстрочкою платежу 21 календарний день з моменту відвантаження товару.

Згідно з накладними, що містяться у матеріалах справи, Позивач у період з 24.10.2008р. по 25.11.2008р. передав кірпич М-150 р.полн. Відповідачу, що обумовлений специфікацією №1 до договору поставки №Д-0112-2 на загальну суму 64584,00 грн. Останнім її прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами сторін.

Повноваження представника Відповідача, що здійснив приймання наведеного товару підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЛ №215445/614 від 23.10.2008р., №215499/669 від 11.11.2008р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Приймаючи до уваги ідентичність товару, поставленого за видатковими накладними №1/24-10 від 24.10.2008р., №2/24-10 від 24.10.2008р., №1/28-10 від 28.10.2008р., №1/30-10 від 30.10.2008р., №2/30-10 від 30.10.2008р., №2/31-10 від 31.10.2008р., №1/11-11 від 11.11.2008р., №1/13-11 від 13.11.2008р., №2/13-11 від 13.11.2008р. та №1/25-11 від 25.11.2008р., специфікації №1 від 22.10.2008р. до договору №Д-0112-2 від 01.12.2008р., а також відсутність заперечень Відповідача, суд вважає, що надана Позивачем первинна документація є належним доказом здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття її останнім в межах спірного договору.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані та Відповідачем не заперечувались.

Отже, за викладених обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтком-Керам” належним чином доведено факт виконання обов’язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов договору №Д-0112-2 на загальну суму 64584,00 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачена оплата товару шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, який визначений у даному правочині, протягом 3 банківських днів з моменту отримання Покупцем рахунку.

Одночасно, матеріали справи містять лист Відповідача №776 від 23.10.2008р., яким останній просить здійснити відвантаження товару марки КРПР-150, цена за 1 тис.шт. – 1300 грн., у кількості 50 тис. штук з відстрочкою платежу у 21 календарний день.

Як вже було зазначено, щодо оплати партії товару у кількості 50,000 тис.шт. шляхом підписання специфікації №1 до договору №Д-0112-2 сторони погодили відстрочку платежу на 21 календарний день з моменту відвантаження товару.

Як свідчать підписи представників Відповідача на первинній документації, товар ними за видатковою накладною №1/24-10 отриманий 24.10.2008р., за накладною №2/24-10 - 24.10.2008р., №1/28-10 - 28.10.2008р., №1/30-10 - 30.10.2008р., №2/30-10 - 30.10.2008р., №2/31-10 - 31.10.2008р., №1/11-11 - 11.11.2008р., №1/13-11 - 13.11.2008р., №2/13-11 - 13.11.2008р. та №1/25-11 - 25.11.2008р.

Таким чином, останнім днем, коли повинен бути здійснений повний розрахунок з Позивачем, згідно наведених умов правочину, за видатковою накладною №1/24-10 є 14.11.2008р., за накладною №2/24-10 - 14.11.2008р., №1/28-10 - 18.11.2008р., №1/30-10 - 20.11.2008р., №2/30-10 - 20.11.2008р., №2/31-10 - 21.11.2008р., №1/11-11 - 02.12.2008р., №1/13-11 - 04.12.2008р., №2/13-11 - 04.12.2008р. та №1/25-11 - 16.12.2008р.

Проте, за твердженнями Позивача, грошове зобов’язання на суму 34584,00 грн. на момент винесення судового рішення Відповідачем не виконане, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Одночасно, як було зазначено вище, Концерном „Донецькоблагробуд” визнано суму основного боргу у розмірі 34584,00 грн.

За змістом ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для суду щодо прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою – президентом концерну Деркач М.В. та представником Прокопенко Володимиром Володимировичем на підставі довіреності №188 від 08.06.2010р.

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже, судом не вбачається підстав для порушення прав і обов’язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

За викладених обставин, позовні вимоги відносно стягнення з Концерна „Донецькоблагробуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтком-Керам” основного боргу у розмірі 34584,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, виходячи з наведеного, є наявним прострочення виконання Концерном „Донецькоблагробуд” грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу (поставки) №Д-0112-2 від 01.12.2008р.

Відповідно до п.6.2 укладеного правочину, при несвоєчасній оплаті товару у відповідності до положень п.3.2 договору, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від вартості партії товару.

За викладених обставин, Позивачем нарахована пеня за період прострочення з 26.01.2009р. по 26.05.2010р. у загальній сумі 9440,00 грн.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо порушень Позивачем п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки період, за який визначена сума пені, перевищує шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як було зазначено, Позивачем початок перебігу строку прострочення встановлений з 26.01.2009р., що не суперечить вимогам чинного законодавства, з огляду на той факт, що оплата товару за останньою накладною повинна бути здійснена не пізніше 16.12.2008р.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.232 Господарського кодексу України, кінцевою датою нарахування штрафних санкцій у вигляді пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України є 27.07.2009р.

З огляду на наведене, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про те, що сума пені підлягає задоволенню в розмірі 4079,96 грн.

Щодо заяви Відповідача про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду по даній справі, встановлено наступне.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду заявник посилається на наявність заборгованості перед Пенсійним фондом на суму 103793,48 грн. та відкриття виконавчого провадження у відділі державної виконавчої служби у Ворошиловському районі м.Донецька.

Відстрочка або розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Позивач щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення заперечує.

Водночас, заявником (відповідачем) не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду. Не підтверджено документально відсутність прибутку. Також не представлено доказів (документів) щодо неможливості зарахування коштів на його рахунок у подальшому. Крім того, рахунків або банківських виписок, з яких би вбачалось відсутність грошових коштів у заявника як на момент виникнення заборгованості, так і на даний час, суду не надано.

Боржником також жодним чином не обґрунтовано довготривалий термін у 6 місяців, на який слід розстрочити виконання судового рішення.

Посилання на постанову про відкриття виконавчого провадження не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобов’язань.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду – заявником не надано.

Навпаки, суд при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення має враховувати поряд з іншими обставинами наявність інфляційних процесів у економіці держави. Аналогічні висновки містяться в пункті 2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 року № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”.

З моменту виникнення права вимоги стягувача на суму боргу до моменту, до якого боржник просить надати розстрочку виконання рішення (грудень 2010р.), зазначена сума становитиме значно менший розмір. Тому прийняття судом рішення про розстрочку виконання рішення суду порушить законні права Позивача по справі № 22/100.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги Концерну „Донецькоблагробуд” про розстрочення виконання рішення суду по справі №22/100 є такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтком-Керам”, с.м.т.Очеретине Ясинуватського району Донецької області, до Відповідача, Концерна „Донецькоблагробуд”, м.Донецьк, про стягнення 44024,00 грн., у тому числі 34584,00 грн. основного боргу та 9440,00 грн. пені задовольнити частково.

2.          Стягнути з Концерна „Донецькоблагробуд” (83086, м.Донецьк, вул.Ф.Зайцева, 46-а, ЄДРПОУ 25330268, р/р260062153 у ДОД АБПБ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО:335076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтком-Керам” (86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретине, вул.Первомайська, 63, ЄДРПОУ 35214969, р/р26005018977001 у ВАТ КБ „Южкомбанк” м.Донецьк, МФО 335946) 38663,96 грн., у тому числі 34584,00 грн. основного боргу та 4079,96 грн. пені.

3.          Стягнути з Концерна „Донецькоблагробуд” (83086, м.Донецьк, вул.Ф.Зайцева, 46-а, ЄДРПОУ 25330268, р/р260062153 у ДОД АБПБ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО:335076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтком-Керам” (86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретине, вул.Первомайська, 63, ЄДРПОУ 35214969, р/р26005018977001 у ВАТ КБ „Южкомбанк” м.Донецьк, МФО 335946) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 386,64 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 146,65 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          У судовому засіданні 20.07.2010р. оголошено повний текст рішення.

6.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя