Рішення № 10600471, 20.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.10 р.                     Справа № 22/134                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Валтекс”, м.Біла Церква Київської області, ЄДРПОУ 32393877,

до відповідача, Приватного підприємства „Франко”, м.Артемівськ Донецької області, ЄДРПОУ 34215411,

про стягнення 109162,39 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Валтекс”, м.Біла Церква Київської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Приватного підприємства „Франко”, м.Артемівськ Донецької області, про стягнення суми основного боргу у розмірі 94103,84 грн., інфляційних витрат у сумі 11810,03 грн. та 3% річних у розмірі 3248,52 грн., що загалом становить 109162,39 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань щодо оплати поставленої продукції на підставі видаткових накладних, внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії видаткових накладних №ВТ-0000515 від 19.03.2008р., №ВТ-0000647 від 07.04.2008р., №ВТ-0000869 від 16.05.2008р., №ВТ-0001036 від 10.06.2008р., №ВТ-0001196 від 09.07.2008р., №ВТ-0001324 від 28.07.2008р., №ВТ-0001347 від 30.07.2008р. та №ВТ-0001461 від 19.08.2008р., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЕЮ №526829 від 19.03.2008р., №526888 від 16.05.2008р., №526889 від 10.06.2008р., №526891 від 28.07.2008р. та №526892 від 19.08.2008р., претензії №1 від 23.02.2009р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11, 16, 525, 526, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 222 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 2, 5, 6, 66, 67 Господарського процесуального кодексу Укарїни.

          06.07.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача на виконання ухвали суду від18.05.2010р. надані супровідний лист №785/06 від 03.06.2010р. до акту звірки, копія акту звірки взаємних розрахунків, докази надсилання даного акту Відповідачу, розрахунок суми боргу та штрафних санкцій, копії рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та банківських виписок.

Представники сторін у судове засідання 20.07.2010р. не з’явились.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресами сторін, що зазначені у позовній заяві та містяться у матеріалах справи, як їх місцезнаходження, суд дійшов висновку, що повідомлення про час та місце судового засідання здійснено належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних, що відповідає статті 173, 181 Господарського кодексу України

Згідно видаткових накладних №ВТ-0000515 від 19.03.2008р., №ВТ-0000647 від 07.04.2008р., №ВТ-0000869 від 16.05.2008р., №ВТ-0001036 від 10.06.2008р., №ВТ-0001196 від 09.07.2008р., №ВТ-0001324 від 28.07.2008р., №ВТ-0001347 від 30.07.2008р. та №ВТ-0001461 від 19.08.2008р. Позивач поставив товар Відповідачу загальною вартістю 254143,84 грн. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на вказаних документах та відтисками печаток підприємств на них.

Повноваження особи на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку Приватного підприємства „Франко” підтверджуються довіреностями серії ЯЕЮ, що містяться у матеріалах справи.

Позивачем для сплати Відповідачу виставлені рахунки-фактури №ВТ-0000615 від 19.03.2008р., №ВТ-0000772 від 07.04.2008р., №ВТ-0000969 від 12.05.2008р., №ВТ-0001217 від 10.06.2008р., №ВТ-0001428 від 08.07.2008р., №ВТ-0001573 від 28.07.2008р., №ВТ-0001600 від 30.07.2008р., №ВТ-0001728 від 15.08.2008р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як вбачається зі змісту представленої суду документації, накладні, рахунки-фактури та довіреності не містять посилань на договір у якості правової підстави здійснення поставки товару.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що перелічені вище первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочини, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу та підпадають під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткових накладних Позивач зобов’язався передати у власність Відповідача товар, а останній зобов’язався прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та його прийняття останнім в межах позадоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Відповідач частково здійснив оплату отриманого від Позивача товару на підставі наведених вище видаткових накладних у загальній сумі 160040,00 грн. (у підтвердження чого надані банківські виписки), проте, у подальшому в повному обсязі не розрахувався. Внаслідок цього, станом на 23.02.2009р. борг Відповідача складає 94103,84 грн.

До матеріалів справи додано претензію №1 від 23.02.2009 року, згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості у сумі 94103,84грн. Факт відправлення Відповідачу зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, на якому проставлений штамп поштового відділення, датований 24.02.2009р.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на дату відправлення претензії №1 Відповідачу (24.02.2009р.) та враховуючи поштовий перебіг встановлений у відповідності до п.п.4.1.4 наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №1149 від 12.12.2007р. „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів” у кількості 5 днів, строк виконання зобов’язання по оплаті переданого товару за накладними у залишковій сумі 94103,84грн, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, є таким, що настав 01.03.2009р. та сплинув 08.03.2009р.

Проте, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на визначену суму на момент прийняття рішення суду не виконане.

Доказів сплати боргу Відповідачем суду не надано та наведені обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Отже, вимоги щодо стягнення з Приватного підприємства „Франко” боргу у розмірі 94103,84грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Валтекс” є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що у встановлених правовідносинах між Позивачем та Відповідачем є наявним порушення останнім зобов’язань щодо своєчасної оплати поставленого товару у залишковій сумі 94103,84 грн. з 09.03.2009р.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від простроченої суми (94103,84 грн.) складає 3248,52 грн. та інфляційних витрат - 11810,03 грн. за період з 04.03.2009р. по 26.04.2010р.

Проте, при визначенні періоду прострочення для розрахунку даних позовних вимог, останнім не врахований строк поштового перебігу, встановленого вищенаведеним нормативно-правовим актом.

Приймаючи до уваги викладені висновки суду, право вимоги Позивача, у відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, щодо примусового стягнення основного боргу у розмірі 94103,84 грн. виникло з 09.03.2009р. З цієї ж дати починається період прострочення виконання Відповідачем зазначеного грошового зобов’язання.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення інфляційних витрат у розмірі 11493,27грн. та 3% річних в сумі 3202,11 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Валтекс”, м.Біла Церква Київської області, до Відповідача, Приватного підприємства „Франко”, м.Артемівськ Донецької області, про стягнення суми основного боргу у розмірі 94103,84 грн., інфляційних витрат у сумі 11810,03 грн. та 3% річних у розмірі 3248,52 грн., що загалом становить 109162,39 грн., задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Франко” (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Перемоги, б.39, кв.6, ЄДРПОУ 34215411, п/р26008000674001 у філії „ДД” АТ „Індекс-банк” м.Артемівськ, МФО 335850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Валтекс” (09117, Київська область, м.Біла Церква, вул.Гординського, 2, ЄДРПОУ 32393877, п/р26008053104003 БЦФ КТРУ КБ „Приватбанк”, МФО 321842) 108799,22 грн., у тому числі 94103,84 грн. основного боргу, 3202,11 грн. 3% річних та 11493,27 грн. інфляційних витрат.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Франко” (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Перемоги, б.39, кв.6, ЄДРПОУ 34215411, п/р26008000674001 у філії „ДД” АТ „Індекс-банк” м.Артемівськ, МФО335850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Валтекс” (09117, Київська область, м.Біла Церква, вул.Гординського, 2, ЄДРПОУ 32393877, п/р26008053104003 БЦФ КТРУ КБ „Приватбанк”, МФО 321842) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1087,99 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,21 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          В судовому засіданні 20.07.2010р. оголошено повний текст рішення

6.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя