Рішення № 10600462, 13.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.10 р.                     Справа № 22/128                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-фарм, ЛТД”, м.Київ, ЄДРПОУ 21642228,

до відповідача, Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 01976625,

про стягнення 1773,92 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Плотніков В.В. – за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-фарм, ЛТД”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості за видатковою накладною у сумі 1773,92 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на невиконанні грошового зобов’язання Відповідачем щодо оплати поставленого йому товару на підставі відповідної видаткової накладної, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію вимоги на суму 1773,92 грн. з підтвердженням її відправлення Відповідачу; видаткову накладну №9426459 від 28.07.2009р.; довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПО №896938 від 13.07.2009р.; лист №595 від 03.09.2009р. та №595 від 23.09.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 2, 21, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 01.07.2010р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а також надав заяву №б/н від 01.07.2010р., відповідно до якої представлено пояснення щодо посилання на договір №33195 від 11.01.2007р. у видатковій накладній №9426459 від 28.07.2009р. За змістом даних пояснень Позивач не заперечує проти наявності даного договору, але при цьому вказує на відсутність у останнього його примірника. Дані обставини зумовили звернення Позивача до господарського суду Донецької області з позовом на підставі вимоги, здійсненої в порядку ст.530 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно, останній зазначив, що факт існування такого договору не позбавляє Позивача права на звернення до суду із вищенаведених підстав, оскільки строк у який Відповідач мав би розрахуватись (визначений договором) за отриманий товар минув ще до моменту надсилання Відповідачу відповідної вимоги про сплату заборгованості.

12.07.2010р. Відповідачем надано відзив на позовну заяву №166 від 12.07.2010р., за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що Донецьким комунальним підприємством „Фармація” повністю оплачений товар, поставлений згідно видаткової накладної №9426459 від 28.07.2009р. на суму 2793,27 грн. На підтвердження наведено Відповідачем представлено суду платіжні доручення №106 від 02.09.2009р. та №116 від 09.09.2009р.

Представник Позивача у судове засідання не з’явився.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві №166 від 12.07.2010р.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами, за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та виходячи з пояснень Позивача, 11.01.2007р. між Спільним українсько-естонським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД” (Продавець) та Донецьким комунальним підприємством „Фармація” (Покупець) укладено договір №33195.

З огляду на ті обставини, що примірник даного договору відсутній у Позивача, останній звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою до Відповідача щодо сплати заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов’язання по оплаті товару, поставленого згідно видаткової накладної №9426459 від 28.07.2009р., у порядку ст.530 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем викладені обставини не заперечуються.

За змістом ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Отже, підприємницька діяльність - самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з правочинів.

За визначеннями ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Враховуючи визначені Позивачем обставини справи та наведені норми матеріального права, вбачається встановлення відносин Позивачем із Відповідачем з метою отримання відповідного прибутку у наслідок виконання Донецьким комунальним підприємством „Фармація” зобов’язання щодо оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги мету встановлення правовідносин із Відповідачем, несплата вартості отриманого товару останнім має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, що підлягають захисту, право на який передбачено ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Отже, суд не вбачає підстав яки б перешкоджали Позивачу за відсутності примірника договору звернутись за захистом порушеного права та охоронюваного законом інтересу. Одночасно слід зазначити, що наявність вимоги у порядку ст.530 Цивільного кодексу України, а також визначення строку оплати у самій первинній документації, представленої суду, дає змогу обґрунтовано і правомірно визначити момент виникнення права вимоги у Позивача та всестороннє, повно та об’єктивно розглянути даний спір по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД” здійснило передачу товару медичного призначення Відповідачу на підставі видаткової накладної №9426459 від 28.07.2009р. на загальну суму 2793,27 грн. Останнім товар прийнято, що підтверджується підписами сторін на наведеному документі та печатками підприємств.

Повноваження особи, що здійснила приймання товару від імені Донецького комунального підприємства „Фармація” підтверджується довіреністю серії ЯПО №896938 від 13.07.2009р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що Позивачем фактично передано, а Відповідачем прийнято визначений товар відповідно наведеної видаткової накладної.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надана Позивачем видаткова накладна є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди Покупця з належністю виконання Продавцем своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавались.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту первинної документації Позивач виконав зобов’язання з передачі у власність Відповідача товару, що спричинило наслідком виникнення зобов’язання останнього щодо оплатити за нього визначеної суми коштів, у зв’язку з його прийняттям.

При цьому, суд зазначає, що ці господарські операції здійснювались в межах договору №33195 від 11.01.2007 року, оскільки надана накладна містить посилання на даний правочин, як правову підставу здійснення поставки товару, та щодо цього будь-яких заперечень сторони не надавалось.

У видатковій накладній №9426459 від 28.07.2009р. у графі „Відстрочка платежу (від дати доставки товару” зазначений строк оплати товару, що становить 14 днів.

З огляду на наведене, Відповідач мав здійснити повний розрахунок за поставлений товар згідно зазначеної первинної документації у сумі 2793,27 грн. не пізніше 11.08.2009р.

Враховуючи розрахунок Позивача, наведений у позовній заяві, останній стверджує, що Відповідачем частково здійснено оплату продукції, у зв’язку з чим залишок заборгованості за поставлений товар становить 1773,92 грн.

У зв’язку з чим Позивач листом №164 від 19.04.2010р. звернувся до Відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості з оплати товару, поставленого на підставі видаткової накладної №9426459 від 28.07.2009р. у сумі 1773,92грн. Факт відправлення останньому зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №9028 від 19.04.2010р.

Проте, на дату звернення із зазначеною вимогою Відповідач у повному обсязі розрахувався за товар, поставлений йому на підставі видаткової накладної №9426459 від 28.07.2009р.

Зазначене вбачається з платіжних доручень №106 від 02.09.2009р. на суму 1793,27 грн. та №116 від 09.09.2009р. на суму 1000,00 грн., що загалом становить 2793,27 грн, оскільки у графі „призначення платежу” зазначено (мовою оригіналу): „оплата за медикаменты согласно накладной №9426459 от 28.07.2009г. оплата за аптеку №329. Без НДС”.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені обставини, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем щодо оплати товару загальною вартістю 2793,27 грн., поставленого згідно видаткової накладної №9426459 від 28.07.2009р., виконане ще до дати подання позовної заяви Позивачем.

Враховуючи наведене, вимоги Позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 1773,92 грн. не є правомірними.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог відносно стягнення з Донецького комунального підприємства „Фармація” на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД” суми заборгованості у розмірі 1773,92грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-фарм, ЛТД”, м.Київ, до Відповідача, Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк, про стягнення 1773,92 грн. відмовити.

2.          У судовому засіданні 13.07.2010р. оголошено повний текст рішення.

3.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя