Рішення № 10600457, 14.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.10 р.                     Справа № 22/127                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Експрес-Інструмент”, м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 34314488,

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 20355550,

про стягнення 21513,60 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Фуркаленко Є.Л. – за довіреністю;

від відповідача: Адарюкова К.М. – за довіреністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Експрес-Інструмент”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення грошових коштів у сумі 21513,60 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на невиконанні зобов’язання Відповідачем щодо оплати поставленої продукції, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію видаткової накладної №РН-00012 від 02.02.2009р.; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБМ №587188/238 від 02.02.2009р.; претензії №б/н від 23.04.2009р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 530, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст.214 Цивільного кодексу УРСР та ст.ст.1, 2, 4-1, 12, 15, 49, 54, 65 Господарського процесуального кодексу України.

01.07.2010р. у судовому засіданні представником Відповідача надано заяву №523/1806 від 25.06.2010р. про розстрочку виконання рішення по справі №22/127. За змістом даного звернення Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський завод важкого машинобудування” доводить до відома суду інформацію про скрутне фінансове становище підприємства, наявність заборгованості за кредитними угодами та, незважаючи на викладені обставини, подальше здійснення господарської діяльності з метою подолання економічної кризи. За твердженнями Відповідача, одноразова виплата великої суми грошових коштів спричинить погіршення господарської діяльності останнього, внаслідок чого підприємство матиме відповідні наслідки. Крім того, Відповідач зазначає, що Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський завод важкого машинобудування” внесено у перелік підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. При наявності перелічених обставин, останній просить розстрочити виконання рішення по справі №22/127 строком на 2 місяці згідно наступного графіку:

-          листопад 2010 р. – 10756,80 грн. (заборгованість за накладною №РН-00012 від 02.02.2009р. (р-ф – 00013 від 27.01.2009р.));

-          грудень 2010 р. – 10756,80 грн. (заборгованість за накладною №РН-00012 від 02.02.2009р. (р-ф – 00013 від 27.01.2009р.));

-          215,14 грн. (відшкодування витрат з оплати державного мита); 236,00 грн. (відшкодування витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).

Представник Позивача у судовому засіданні 14.07.2010р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав заяву №б/н від 13.07.2010р., відповідно до якої не заперечує проти задоволення судом відстрочення та розстрочення виконання судового рішення за наступним графіком перерахування грошових коштів на свій поточний рахунок: до 30.11.2010р. – 10756,80 грн., до 30.12.2010р. – 10756,80 грн. та оплата державного мита по справі у розмірі 215,14 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. у строк до 30.12.2010р.

Представник Відповідача у судовому засіданні 14.07.2010р. визнав позовні вимоги у повному обсязі, про що надав заяву №523/1805 від 25.06.2010р. Одночасно, керуючись ст.22, ч.2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, надав заяву без номеру та дати, якою просить суд відстрочити виконання рішення по справі 22/127 строком на 2 місяця (листопад, грудень 2010р.).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарсько процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно з вимогами статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних, що відповідає положенням статті 181, 173 Господарського кодексу України

У матеріалах справи у підтвердження наведеного міститься копія видаткової накладної №РН-00012 від 02.02.2009р., з якої вбачається, що вона підписана представниками обох сторін та скріплена печаткою Позивача і штампом Відповідача з визначенням його найменування та структурного підрозділу, у який доставлено товар, на загальну суму 21513,60 грн.

Зазначена видаткова накладна містить суть умов правочину – найменування сторін, асортимент, кількість та вартість товару.

Повноваження на приймання товару представником Відповідача від Позивача підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБМ №587188/238 від 02.02.2009р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як вбачається зі змісту представленої суду первинної документації, накладні не містять посилань на договір у якості правової підстави здійснення поставки товару.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що перелічені вище первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочин, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткової накладної Позивач зобов’язався передати у власність Відповідача товар, а останній зобов’язався прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надана Позивачем видаткова накладна є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах внедоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися.

До матеріалів справи додано претензію №б/н від 23.04.2009р., згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості у сумі 21513,60грн. Факт відправлення Відповідачу зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №1625 від 23.04.2009р.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи надіслання Позивачем вимоги щодо сплати боргу 23.04.2009р., строк виконання зобов’язання по оплаті переданого товару за накладними у Відповідача, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, на дату подання зазначеної позовної заяви є таким, що настав.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на суму 21513,60 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

З огляду на наевдене, вимоги Позивача щодо стягнення грошових коштів (заборгованості) у сумі 21513,60 грн. є правомірними, такими, що не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як було зазначено вище, Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський завод важкого машинобудування” представлено суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, а саме: 21513,60 грн. основного боргу, витрат по сплаті державного мита у сумі 215,14 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

За змістом ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для суду щодо прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою – представником Андрюковою К.Н на підставі довіреності №250-22Д від 06.01.2010р.

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже судом не вбачається підстав для порушення прав і обов’язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

За викладених обставин, позовні вимоги відносно стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” на користь Приватного підприємтсва „Експрес-Інструмент” суми заборгованості у розмірі 21513,60 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заяв Відповідача про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду по даній справі, встановлено наступне.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду заявник посилається на важке фінансове становище підприємства, наявність заборгованості перед фінансовими установами за кредитними договорами, не зважаючи на це подальше здійснення господарської діяльності з метою подолання економічної кризи та віднесення його до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Крім того, Відповідач зазначає, що одноразова виплата великої суми грошових коштів спричинить погіршення господарської діяльності останнього, внаслідок чого підприємство матиме відповідні наслідки. При наявності перелічених обставин, останній просить розстрочити виконання рішення по справі №22/127 строком на 2 місяці згідно наступного графіку:

-          листопад 2010 р. – 10756,80 грн. (заборгованість за накладною №РН-00012 від 02.02.2009р. (р-ф – 00013 від 27.01.2009р.));

-          грудень 2010 р. – 10756,80 грн. (заборгованість за накладною №РН-00012 від 02.02.2009р. (р-ф – 00013 від 27.01.2009р.));

-          215,14 грн. (відшкодування витрат з оплати державного мита); 236,00 грн. (відшкодування витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).

Одночасно, Відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду.

Відстрочка або розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до заяви №б/н від 13.07.2010р., Позивач не заперечує проти виконання судового рішення за наступним графіком перерахування грошових коштів на свій поточний рахунок: до 30.11.2010р. – 10756,80 грн., до 30.12.2010р. – 10756,80 грн. та оплата державного мита по справі у розмірі 215,14 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. у строк до 30.12.2010р., що за своєю суттю є відстроченням та розстроченням виконання резолютивного процесуального документу.

Отже, враховуючи наведений порядок сплати грошових коштів, Позивач не заперечує проти задоволення клопотань Відповідача про відстрочення та розстрочку виконання рішення по справі.

Приймаючи до уваги обґрунтування клопотань Відповідачем та погодження їх Позивачем, суд дійшов висновку про задоволення клопотань про відстрочення та розстрочку виконання рішення у графіку, запропонованому останнім.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов конклюдентних правочинів, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 32-36, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов Приватного підприємства „Експрес-Інструмент”, м.Дніпропетровськ, до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення грошових коштів у сумі 21513,60 грн. задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Машинобудівельників, 1, ЄДРПОУ 20355550, п/р260023015266771 у філії „Іллічевське ГВ ПІБ України у м.Маріуполі, МФО 334442, п/р26007189506001 у Маріупольській філії КБ Приватбанк, МФО 335429) на користь Приватного підприємства „Експрес-Інструмент” (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Лалаянца, б.68, ЄДРПОУ 34314488, п/р26004060093498 у КБ „Приватбанк”, МФО 305299) 21513,60 грн. основного боргу.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Машинобудівельників, 1, ЄДРПОУ 20355550, п/р260023015266771 у філії „Іллічевське ГВ ПІБ України у м.Маріуполі, МФО 334442, п/р26007189506001 у Маріупольській філії КБ Приватбанк, МФО 335429) на користь Приватного підприємства „Експрес-Інструмент” (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Лалаянца, б.68, ЄДРПОУ 34314488, п/р26004060093498 у КБ „Приватбанк”, МФО 305299) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 215,14 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.          Надати Відкритому акціонерному товариству „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь Донецької області, відстрочку строком на два місяці та розстрочку виконання судового рішення по справі 22/127 з наступним графіком сплати заборгованості у загальній сумі 21513,60грн. та судових витрат:

-          до 30.11.2010р. – 10756,80 грн.;

-          до 30.12.2010р. – 10756,80 грн.;

-          оплата державного мита по справі у розмірі 215,14 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. у строк до 30.12.2010р.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.          За згодою сторін у судовому засіданні 14.07.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.          Повний текст рішення підписано 16.07.2010р.

8.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя