Рішення № 10600455, 14.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.10 р.                     Справа № 22/126                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Експрес-Інструмент”, м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 34314488,

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 20355550,

про стягнення 23018,52 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Фуркаленко Є.Л. – за довіреністю;

від відповідача: Адарюкова К.М. – за довіреністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Експрес-Інструмент”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення грошових коштів у сумі 23018,52 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на невиконанні зобов’язання Відповідачем щодо оплати поставленої продукції, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії видаткових накладних №РН-00013 від 02.02.2009р., №РН-00015 від 02.02.2009р., №РН-00014 від 03.02.2009р. та №РН-00019 від 16.02.2009р.; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБМ №587188/238 від 02.02.2009р.; претензії №б/н від 24.04.2009р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 530, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст.214 Цивільного кодексу УРСР та ст.ст.1, 2, 4-1, 12, 15, 49, 54, 65 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні 14.07.2010р. зменшив позовні вимоги на суму 275,52 грн. та, керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, фактично заявив до стягнення 22743,00 грн., про що надав відповідну заяву.

На підставі наведеної норми процесуального права суд приймає дану заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Одночасно, представником Позивача суду представлена заява №б/н від 13.07.2010р., відповідно до якої останній не заперечує проти задоволення судом клопотання Відповідача про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення за наступним графіком перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача: до 30.11.2010р. – 11371,50 грн., до 30.12.2010р. – 11371,50 грн. та оплата державного мита по справі у розмірі 230,19 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. у строк до 30.12.2010р.

Представник Відповідача у судовому засіданні 14.07.2010р. визнав позовні вимоги у повному обсязі, про що надав заяву №523/1919 від 13.07.2010р. Одночасно, керуючись ст.22, ч.6 ст.83, ст.121 Господарського процесуального кодексу України, заявив клопотання №523/1915 від 13.07.2010р. про розстрочення виконання рішення по справі №22/126.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення заявник посилається на важке фінансове становище підприємства, наявність заборгованості перед фінансовими установами за кредитними договорами, не зважаючи на це подальше здійснення господарської діяльності з метою подолання економічної кризи та віднесення його до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Крім того, Відповідач зазначає, що одноразова виплата великої суми грошових коштів спричинить погіршення господарської діяльності останнього, внаслідок чого підприємство матиме відповідні наслідки.

При наявності перелічених обставин, останній просить розстрочити виконання рішення по справі №22/126 строком на 2 місяці згідно наступного графіку:

-          листопад 2010 р. – 11371,50 грн. (заборгованість за видатковими накладними №РН-00013 від 02.02.2009р., №РН -00015 від 02.02.2009р.,№РН-00019 від 16.02.2009р.);

-          грудень 2010 р. – 11371,50 грн. (заборгованість за видатковими накладними №РН-00013 від 02.02.2009р., №РН -00015 від 02.02.2009р.,№РН-00019 від 16.02.2009р.);

-          230,19 грн. (відшкодування витрат з оплати державного мита); 236,00 грн. (відшкодування витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).

Одночасно, Відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 2 місяця.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарсько процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно з вимогами статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних, що відповідає положенням статті 181, 173 Господарського кодексу України

У матеріалах справи у підтвердження наведеного містяться копії видаткових накладних №РН-00013 від 02.02.2009р., №РН-00015 від 02.02.2009р., №РН-00014 від 03.02.2009р. та №РН-00019 від 16.02.2009р., з яких вбачається, що вони підписані представниками обох сторін та скріплені печаткою Позивача і штампами Відповідача з визначенням його найменування та структурного підрозділу, у який доставлено товар, на загальну суму 23018,52 грн. протягом лютого 2009р.

Зазначені видаткові накладні містять суть умов правочинів – найменування сторін, асортимент, кількість та вартість товару.

Повноваження на приймання товару представником Відповідача від Позивача підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБМ №587188/238 від 02.02.2009р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як вбачається зі змісту представленої суду первинної документації, накладні не містять посилань на договір у якості правової підстави здійснення поставки товару.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що перелічені вище первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочини, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу та підпадають під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткових накладних Позивач зобов’язується передати у власність Відповідача товар, а останній зобов’язується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах внедоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися.

До матеріалів справи додано претензію №б/н від 24.04.2009р., згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості у сумі 23018,52 грн. Факт відправлення Відповідачу зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №1724 від 24.04.2009р.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи надіслання Позивачем вимоги щодо сплати боргу 24.04.2009р., строк виконання зобов’язання по оплаті переданого товару за накладними у Відповідача, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, на дату подання зазначеної позовної заяви є таким, що настав.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на суму визначену Позивачем у розмірі 22743,00 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

З огляду на наведене, вимоги Позивача щодо стягнення грошових коштів (заборгованості) у сумі 22743,00 грн. є правомірними, такими, що не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як було зазначено вище, Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський завод важкого машинобудування” представлено суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, а саме: 22743,00 грн. основного боргу, витрат по сплаті державного мита у сумі 230,19 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

За змістом ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для суду щодо прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою – представником Андрюковою К.Н на підставі довіреності №250-22Д від 06.01.2010р.

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже судом не вбачається підстав для порушення прав і обов’язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

За викладених обставин, позовні вимоги відносно стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” на користь Приватного підприємтсва „Експрес-Інструмент” суми заборгованості у розмірі 22743,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заяв Відповідача про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду по даній справі, встановлено наступне.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення заявник посилається на важке фінансове становище підприємства, наявність заборгованості перед фінансовими установами за кредитними договорами, не зважаючи на це подальше здійснення господарської діяльності з метою подолання економічної кризи та віднесення його до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Крім того, Відповідач зазначає, що одноразова виплата великої суми грошових коштів спричинить погіршення господарської діяльності останнього, внаслідок чого підприємство матиме відповідні наслідки.

При наявності перелічених обставин, останній просить розстрочити виконання рішення по справі №22/126 строком на 2 місяці згідно наступного графіку:

-          листопад 2010 р. – 11371,50 грн. (заборгованість за видатковими накладними №РН-00013 від 02.02.2009р., №РН -00015 від 02.02.2009р.,№РН-00019 від 16.02.2009р.);

-          грудень 2010 р. – 11371,50 грн. (заборгованість за видатковими накладними №РН-00013 від 02.02.2009р., №РН -00015 від 02.02.2009р.,№РН-00019 від 16.02.2009р.);

-          230,19 грн. (відшкодування витрат з оплати державного мита); 236,00 грн. (відшкодування витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).

Одночасно, Відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду.

Відстрочка або розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до заяви №б/н від 13.07.2010р., Позивач не заперечує проти виконання судового рішення за наступним графіком перерахування грошових коштів на його поточний рахунок: до 30.11.2010р. – 11371,50 грн., до 30.12.2010р. – 11371,50 грн. та оплата державного мита по справі у розмірі 230,19 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. у строк до 30.12.2010р., що за своєю суттю є відстроченням та розстроченням виконання резолютивного процесуального документу.

Отже, враховуючи наведений порядок сплати грошових коштів, Позивач не заперечує проти задоволення клопотань про відстрочку та розстрочку виконання рішення по справі.

Приймаючи до уваги обґрунтування клопотань Відповідачем та погодження їх Позивачем, суд дійшов висновку про задоволення клопотань про відстрочення та розстрочку виконання рішення у графіку, запропонованому останнім.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов конклюдентних правочинів, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 32-36, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Приватного підприємства „Експрес-Інструмент”, м.Дніпропетровськ, до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення грошових коштів у сумі 22743,00 грн. задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Машинобудівельників, 1, ЄДРПОУ 20355550, п/р260023015266771 у філії „Іллічевське ГВ ПІБ України у м.Маріуполі, МФО 334442, п/р26007189506001 у Маріупольській філії КБ Приватбанк, МФО 335429) на користь Приватного підприємства „Експрес-Інструмент” (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Лалаянца, б.68, ЄДРПОУ 34314488, п/р26004060093498 у КБ „Приватбанк”, МФО 305299) 22743,00 грн. основного боргу.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Машинобудівельників, 1, ЄДРПОУ 20355550, п/р260023015266771 у філії „Іллічевське ГВ ПІБ України у м.Маріуполі, МФО 334442, п/р26007189506001 у Маріупольській філії КБ Приватбанк, МФО 335429) на користь Приватного підприємства „Експрес-Інструмент” (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Лалаянца, б.68, ЄДРПОУ 34314488, п/р26004060093498 у КБ „Приватбанк”, МФО 305299) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 230,19 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.          Надати Відкритому акціонерному товариству „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь Донецької області, відстрочення строком на два місяця та розстрочку виконання судового рішення по справі 22/126 з наступним графіком сплати заборгованості у загальній сумі 22743,00 грн. та судових витрат:

-          до 30.11.2010р. – 11371,50 грн.;

-          до 30.12.2010р. – 11371,50 грн.;

-          оплата державного мита по справі у розмірі 230,19 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. у строк до 30.12.2010р.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.          За згодою сторін у судовому засіданні 14.07.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.          Повний текст рішення підписано 16.07.2010 року.

8.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя