Рішення № 10600413, 07.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.10 р.                     Справа № 22/110                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, м.Макіївка Донецької області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Гардарика”, м.Кіровоград, в особі Донецької філії, м.Донецьк,

про стягнення 4574,81 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Грабовська Н.Л. – за довіреністю,

від відповідача: не з’явився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, м.Макіївка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гардарика”, м.Кіровоград, в особі Донецької філії, м.Донецьк, про стягнення заборгованості за договором №82к від 12.04.2007р. у сумі 4574,81 грн., у тому числі 2518,93 грн. основного боргу, 1588,79 грн. інфляційних витрат, 252,01 грн. штрафу та 215,08 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки №82к від 12.04.2007р., внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору купівлі-продажу №82к від 12.04.2007р.; видаткових накладних №СП000000870 від 15.05.2007р., №СП000001091 від 05.06.2007р., №СП000000678 від 17.04.2007р., №СП000000725 від 24.04.2007р., №СП000000830 від 08.05.2007р., №СП000000831 від 08.05.2007р., №СП000001018 від 29.05.2007р., №СП000000641 від 12.04.2007р. та №СП000000939 від 22.05.2007р.; виписок банку.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.509, 526, 610, 612, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 194, 199 Господарського кодексу України та ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

26.05.2010р. у судовому засідання представником Позивача надано суду пояснення, за змістом яких між сторонами відсутні будь-які інші договори, окрім договору купівлі-продажу №82к від 12.04.2007р. Одночасно, до матеріалів справи додані підтвердження відправлення головному підприємству позовної заяви та додатків до неї; акт звірки розрахунків станом на 30.04.2010р., підписаний лише Позивачем; розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат.

Також 03.06.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представлено представником Позивача копії рахунків, що виставлені Відповідачу для оплати товару; податкових накладних, оформлених під час здійснення визначених господарських операцій; реєстри виданих податкових накладних за травень – червень 2007р.

10.06.2010р. представником Позивача надано заяву про розподіл господарських витрат, понесених у зв’язку із сплатою послуг адвоката у розмірі 3500,00 грн. На підтвердження наведеного суду представлено копію договору про ведення справи у суді від 25.04.2010р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1163 від 02.03.1999р., свідоцтва про одруження від 03.10.2001р., видаткового касового ордеру від 08.06.2010р., звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №СП-0000005 від 08.06.2010р., розрахункової квитанції №6 від 08.06.2010р.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, у тому числі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 09.06.2010р. №14/4-23/337, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті переданого товару є договір купівлі-продажу №82к від 12.04.2007р.

Оцінивши договір №82к від 12.04.2007р., із якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

В силу пункту 1.1 договору Позивач (Продавець) зобов’язується передати у власність Відповідача (Покупця) продукти харчування, а останній зобов’язується прийняти і оплатити їх на умовах, визначених даним договором.

Згідно п.1.2 договору, сторони дійшли домовленості про те, що кількість та асортимент товару, який постачається, визначається сторонами та відображається у накладних, які є невід’ємною частиною укладеного правочину.

Розділом 5 договору №82к від 12.04.2007р. обумовлені умови поставки та прийому товару. Зокрема, поставка товару здійснюється партіями у відповідності із замовленнями Покупця, узгодженими з Продавцем в усній або письмовій1 формі (п.5.1); товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем після підписання накладних представником Покупця (п.5.2); перехід права власності на товар та ризиків відбувається у момент передачі товару та підписання відповідних документів (п.5.6); постачання товару здійснюється автотранспортом Продавця та вартість транспортних послуг зазначається у накладній додатково у розмірі 1% від вартості товару (п.5.3).

Згідно з видатковими накладними №СП000000870 від 15.05.2007р., №СП000001091 від 05.06.2007р., №СП000000678 від 17.04.2007р., №СП000000725 від 24.04.2007р., №СП000000830 від 08.05.2007р., №СП000000831 від 08.05.2007р., №СП000001018 від 29.05.2007р., №СП000000641 від 12.04.2007р. та №СП000000939 від 22.05.2007р., Продавець передав продукцію Покупцеві загальною вартістю 3747,63 грн., а останнім її прийнято, що підтверджується підписами та печатками/штампами сторін на даних документах.

Внаслідок цього, враховуючи положення ст.664 Цивільного кодексу України та наведених положень договору, обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Одночасно, відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037.

При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

З огляду на наведені положення чинного законодавства України, оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку про договірний характер даних правовідносин, враховуючи наступне.

По-переше, на це вказують рахунки, що містяться у матеріалах справи, виставлені Відповідачу для оплати поставленого товару, оскільки вони містять посилання на договір №82к від 12.04.2007р. як на підставу здійснення даної господарської операції.

По-друге, вид продукції, вказаної у видаткових накладних №СП000000870 від 15.05.2007р., №СП000001091 від 05.06.2007р., №СП000000678 від 17.04.2007р., №СП000000725 від 24.04.2007р., №СП000000830 від 08.05.2007р., №СП000000831 від 08.05.2007р., №СП000001018 від 29.05.2007р., №СП000000641 від 12.04.2007р. та №СП000000939 від 22.05.2007р. ідентичний визначеному у договорі №82к від 12.04.2007р.

По-третє, податкові накладні, випісані Позивачем за результатами проведення даних господарських операцій мають посилання на даний договір як на підставу їх здійснення.

Крім того, асортимент, кількість та ціна товару, що був поставлений згідно наведеної первинної документації тотожні вказаним рахункам і податковим накладним.

Також вбачається постачання товару у відповідності до умов укладеного між сторонами правочину з тієї обставини, що видаткові накладні обумовлюють надання транспортних послуг за кожною з них вартістю 1% від вартості товару. Дане відповідає п.5.3 договору купівлі-продажу від 12.04.2007р.

Тобто, для виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому товару, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші усні чи письмові договори, зокрема, за яким здійснювали поставки товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до пояснень Позивача, що не спростовані Відповідачем у порядку, визначеному процесуальним законодавством, будь-які інші договори, окрім договору купівлі-продажу №82к від 12.04.2007р., згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс” зобов’язано передати продукти харчування, а Донецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю „Гардарика” прийняти та сплатити їх вартість, не укладались.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові, подактові накладні та рахунки є належними доказами здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття ії останнім саме в межах спірного договору.

Таким чином, оплата за поставлену продукцію повинна здійснюватись на умовах і в порядку, визначених у договорі купівлі-продажу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що Покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 10 календарних днів від дня поставки товару.

Згідно з виписками банку, що містять матеріали справи, Відповідачем здійснена часткова сплата товару у загальній сумі 1227,65 грн. (31.05.2007р. на суму 270,06 грн. та 07.05.2007р.на суму 957,59грн.)

Проте, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником на суму 2518,93 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу №82к від 12.04.2007р. щодо здійснення остаточного розрахунку з Позивачем за поставлену продукцію.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 2518,93 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення совокупно за кожною видатковою накладною становить 1588,79 грн., 3% річних - 215,08 грн.

Перевіривши даний арифметичний розрахунок за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період нарахування, суд дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог у розмірі, визначеному Позивачем.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного, вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

Пунктом 7.5 договору купівлі-продажу №86к сторонами визначена відповідальність за прострочення оплати на строк більш ніж 30 календарних днів, зокрема, у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості неоплаченого у строк товару.

За викладених обставин, Позивачем нарахована та заявлена до стягнення сума штрафу у розмірі 252,01 грн. Оскільки розрахунок даних позовних вимог не протиречить вимогам діючого законодавства, неустойка у розмірі 10% обумовлена сторонами у договорі купівлі продажу, вони підлягають задоволенню у розмірі, встановленому Товариством з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”.

На ряду з зазначеним Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати, понесені у зв’язку із сплатою послуг адвоката, у розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд вважає, що в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню за умови, якщо надання таких послуг підтверджено документально.

Позивачем надано договір про ведення справи у суді №б/н від 25.04.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс” (Довіритель) та Фізичною особою-підприємцем Грабовською Наталією Леонідівною (Адвокат). Згідно з умовами даного договору, Адвокат від імені та за рахунок Довірителя, у обсязі та на умовах, обумовлених даною угодою, приймає на себе зобов’язання по представництву інтересів останнього у господарському суді Донецької області стосовно питання стягнення з ТОВ „Гардарика” в особі Донецької філії боргу.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Статус адвоката підтверджено свідоцтвом про право на занняття адвокатскою діяльністю №1163 від 02.03.1999р.

В обгрунтування понесення витрат, пов’язаних з юридичною допомогою, Позивачем надано видатковий касовий ордер від 08.06.2010р., звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №СП-0000005 від 08.06.2010р., розрахункова квитанція №6 від 08.06.2010р., що підтверджують сплату адвокату Грабовській Наталі Леонідівни 3 500,00 грн.

Суд вважає надані Позивачем документи належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами надання йому юридичної допомоги для проведення даного процесу у господарському суді Донецької області за справою №26/110.

На підставі викладеного, вимоги щодо стягнення витрат, понесених у зв’язку із сплатою послуг адвоката, у розмірі 3500,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, м.Макіївка Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гардарика”, м.Кіровоград, в особі Донецької філії, м.Донецьк, про стягнення заборгованості за договором №82к від 12.04.2007р. у сумі 4574,81 грн., у тому числі 2518,93 грн. основного боргу, 1588,79 грн. інфляційних витрат, 252,01 грн. штрафу та 215,08 грн. 3% річних задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гардарика” (25006, м.Кіровоград, Ленінський район, вул.Луначарського, б.40/51, ЄДРПОУ 31754656), в особі Донецької філії (83004, м.Донецьк, Київський район, вул.Університетська, б.97, ЄДРПОУ 26416241, р/р26000150265831 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанка”, МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс” (86155, Донецька область, м.Макіївка, вул.Автотранспортна, б.5, ЄДРПОУ 31948604, р/р26002301528029 в ЦМВ ПІБ м.Макіївка, МФО 334516) 4574,81 грн., у тому числі 2518,93 грн. основного боргу, 1588,79 грн. інфляційних витрат, 252,01 грн. штрафу та 215,08 грн. 3% річних.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гардарика” (25006, м.Кіровоград, Ленінський район, вул.Луначарського, б.40/51, ЄДРПОУ 31754656), в особі Донецької філії (83004, м.Донецьк, Київський район, вул.Університетська, б.97, ЄДРПОУ 26416241, р/р26000150265831 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанка”, МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс” (86155, Донецька область, м.Макіївка, вул.Автотранспортна, б.5, ЄДРПОУ 31948604, р/р26002301528029 в ЦМВ ПІБ м.Макіївка, МФО 334516) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрат, понесених у зв’язку із сплатою послуг адвоката, у розмірі 3500,00 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          У судовому засіданні 07.07.2010р. оголошено повний текст рішення.

6.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя