Рішення № 10600416, 07.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.10 р.                     Справа № 22/78                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад-Н”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 35923520,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 34557310,

про стягнення 17643,50 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: Шкляров І.О. – за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.05.2010р. по 26.05.2010р. та з 26.05.2010р. по 10.06.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Диад-Н”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 17643,50 грн., у тому числі 16627,17 грн. основного боргу, 121,95 грн. 3% річних та 894,38 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору постачання №324 від 10.07.2008р. в частині розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій і нарахування 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору постачання №324 від 10.07.2008р.; накладних №9006708 від 24.09.2009р., №9006717 від 24.09.2009р., №9006711 від 24.09.2009р., №9006889 від 02.10.2009р., №90007084 від 09.10.2009р., №9007075 від 09.10.2009р., №9007067 від 09.10.2009р. та №9007315 від 16.10.2009р.; накладних повернення №9000805 від 09.10.2009р. та №9000896 від 27.10.2009р.; акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2010р., підписаного лише Позивачем; копію повідомлення про вручення поштового відправлення (за твердженями Позивача, даний документ підтверджує відправлення претензії, але самої претензії до матеріалів справи не доучено.)

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 12, 54-58 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст.610, 623, 625, ч.2-3 ст.692, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України.

06.05.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області Відповідачем надано заперечення на позовну заяву, за змістом яких останній підтверджує укладення між учасниками процесу договору постачання №324 від 10.07.2008р., проте заперечує щодо здійснення поставки за ним. Вказує, що про це свідчать накладні, на підставі яких виконувалось відвантаження продукції, оскільки у первинній документації відсутня вказівка як на підставу для поставки товару на спірний договір. Отже, за висновками Відповідача, поставка за представленою суду документацією є внедоговірною. Одночасно, останнім зауважено, що у відповідності до п.2.2 визначеного Позивачем правочину, поставка товару повинна бути здійснена на підставі замовлення, в якому зазначається строк поставки, асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару. Дане замовлення є невід’ємною частиною договору поставки №324. Однак, представлені Позивачем документи не відповідають вимогам укладеного правочину та не свідчать про їх належність до договору №324 від 10.07.2008р. Крім того, разом із запереченнями на позов, Відповідач надав копію зразка замовлення на придбання товару (додаток 1 до договору).

У судовому засіданні 26.05.2010р. представником Відповідача вдруге надані заперечення на позов, відповідно до яких він підтверджує передачу йому Позивачем товару на суму 16627,20 грн., проте підтверджує позицію, наведену у попередньому відзиві щодо постачання цього товару у межах внедоговірної поставки. Також вказує на відсутність довіреностей (кільцевих довіреностей) на отримання товару, у яких зазначені особи, що мали право на отримання товару від ТОВ „Диад-Н”. При цьому, Відповідач звертає увагу суду, що у відповідності до п.5.5 укладеного між підприємствами договору постачання №324 від 10.07.2008р., Покупець перераховує кожні 30 банківських днів на рахунок Постачальника грошові кошти за реалізований товар. За викладених обставин, Відповідач вважає, що строк оплати прямо пов’язаний з моментом реалізації товару. Проте, Позивачем не зазначений цей момент, тому є наявним питання виникнення зобов’язання Відповідача оплатити товар. З урахуванням наведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У цьому ж судовому засіданні представником Позивача надані пояснення по справі від 26.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Диад-Н” стверджує про наявність в усіх представлених суду накладних на постачання товару посилання у якості правової підстави на договір №324 від 10.07.2008р. Також, пояснює, що у його розумінні п.5.5 зазначеного правочину встановлює обов’язок Відповідача сплатити вартість отриманого ним товару протягом 30 банківських днів з моменту реалізації товару саме Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”. Цей висновок походить також з п.1.2 договору, який встановлює перехід права власності на товар до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної. Отже, саме з цього часу слід відраховувати встановлений строк для оплати поставленого товару, а також для розрахунку штрафних санкцій за прострочення платежів. Разом з тим, Позивач зазначає, що умовами договору передбачено право повернення товару, яким Відповідач не скористався до теперішнього часу, чим визнав факт постачання йому товарів за товарними накладними.

Представник Позивача у судове засідання 07.07.2010р. не з’явився.

Представник Відповідача у судовому засіданні 07.07.2010р. надав пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” є мережою супермаркетів з роздрібної торгівлі продовольчих та промислових товарів. У зв’язку з цим, товар, що передається постачальниками, у тому числі товар Позивача, призначений для подальшої реалізації кінцевому споживачу, а не для власного споживання. Тому, за визначеннями Відповідача, формулювання „...за реалізований товар...” передбачає реалізацію поставленого товару кінцевому споживачу. Крім того, п.2.6 договору №324 від 10.07.2008р. передбачено надання певного переліку документів разом із товаром. У разі, якщо дані документи не будуть передані, датою поставки вважається дата надання всіх необхідних документів. При цьому, на строк затримки оформлення (надання) документів Покупець має право відстрочити дату розрахунку з Постачальником. Оскільки, за даними бухгалтерії, Позивачем не представлені податкові накладні на видаткові накладні, які є предметом даного позову, Відповідач скористався правом, встановленим п.2.6 договору, та відстрочив оплату товару за поставлений товар до моменту отримання всіх необхідних документів, передбачених даним пунктом.

Одночасно Відповідачем надана довідка №105 від 12.04.2010р., якою суд повідомлено про неможливість відстеження найменування, кількість, дату продажи та загальну вартість будь-якого товару, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” є підприємством з роздрібної торгівлі товарів народного споживання з використанням електронного кодування товару.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінив надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов наступного висновку.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

10.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Диад-Н” та Товариством з обмеженою відповідальністю „торгівельна мережа „Сарепта” укладено договір постачання №324.

Оцінивши даний господарський договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) прийняв на себе зобов’язання у встановлений строк поставити товар відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Відповідач (Покупець) зобов’язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Право власності на товар, згідно п.1.2 договору, переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Пунктом 5.3 укладеного правочину встановлено визначення ціни на товар на підставі погодженої сторонами специфікації (прайс-листів). Також цим пунктом передбачена можливість ії зміни за погодженням сторін.

Відповідно до п.5.4 договору, ціна на товар включає вартість доставки товару Постачальником.

Згідно п.5.5 договору поставки, Покупець перераховує кожні 30 (тридцять) банківських днів на рахунок Постачальника грошові кошти за реалізований товар. Дія даного пункту починається з офіційної дати відкриття кожного торгівельного закладу.

Згідно з накладними №9006708 від 24.09.2009р., №9006717 від 24.09.2009р., №9006711 від 24.09.2009р., №9006889 від 02.10.2009р., №90007084 від 09.10.2009р., №9007075 від 09.10.2009р., №9007067 від 09.10.2009р. та №9007315 від 16.10.2009р., які містять посилання на договір №324 від 10.07.2008ор., як правову підставу здійснення господарської операції, Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 17427,59грн. Останнім її прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами сторін на даних документах та штампом підприємства.

Як свідчать накладні повернення №9000805 від 09.10.2009р. та №9000896 від 27.10.2009р., Відповідачем повернуто товар Позивачу на загальну суму 800,42 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Отже, Позивачем документально підтверджено постачання товару на загальну суму 16627,17 грн.

Одночасно судом враховано твердження Позивача щодо поставки товару у межах спірного договору, враховуючи посилання на нього у первинній документації, а також визнання Відповідачем поставки товару на визначену вище суму та факт укладення договору №324 від 10.07.2008р.

При цьому, наведене не спростовано у порядку, передбаченому ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги зазначене, умови укладеного між сторонами правочину, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття її останнім саме в межах спірного договору.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю „Диад-Н” належним чином доведено факт виконання обов’язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та договору поставки на суму 16627,17 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата отриманого товару не здійснена.

За викладених обставин, Позивачем заявлено до стягнення 17643,50 грн., у тому числі 16627,17 грн. основного боргу, 894,38 грн. пені та 121,95 грн. 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України. Проте, дані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, пунктом п.5.5 договору поставки передбачено, що Покупець перераховує кожні 30 (тридцять) банківських днів на рахунок Постачальника грошові кошти за реалізований товар.

Таким чином, початок періоду прострочення за кожною видатковою накладною починається на тридцять перший банківський день після дати реалізації товару. На цей же день виникає у Позивача право вимоги виконання грошового зобов’язання Відповідачем. Однак, факт такої реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю „Диад-Н” не доведений.

Пояснення Позивача щодо розуміння змісту п.5.5 договору, приймаючи до уваги наявність п.1.2 правочину, у якості встановлення обов’язку сплати товару Відповідачем протягом 30 банківських днів з моменту реалізації товару саме Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, п.1.2 визначає лише момент переходу права власності на товар та не обумовлює порядок розрахунків; по-друге, п.5.5 не встановлює оплату саме за поставлений товар, що обумовило б його оплату по факту поставки, а вказує на обов’язок Покупця сплатити його вартість після відповідної його реалізації. Судом враховано визначення, надане в цоьму пункті договору, стосовно дії цього положення „з офіційної дати відкриття кожного торгівельного закладу”, специфіку здійснення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, яка передбачає реалізацію, як вказує Відповідач, саме кінцевому споживачу.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку щодо відсутності права вимоги у Позивача за недоведеністю його виникнення.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад-Н”, м.Донецьк, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 17643,50 грн., у тому числі 16627,17 грн. основного боргу, 121,95 грн. 3% річних та 894,38 грн. пені відмовити.

2.          В судовому засіданні 07.07.2010р. оголошено повний текст рішення

3.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя