Рішення № 10600412, 06.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.10 р.                     Справа № 22/124                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Источник”, м.Слов’янськ Донецької області, ЄДРПОУ 24820877,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 24317115,

про стягнення 9377,66 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: Михайлов В.І. – за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального

кодексу України у судовому засіданні

оголошувалась перерва з 30.06.2010р. по 06.07.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Источник”, м.Слов’янськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 9377,66 грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 8736,43 грн., штрафу у сумі 611,55 грн. та 29,68 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу №20/04-06 від 01.01.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору купівлі-продажу від 01.01.2008р.; накладних №000010049 від 29.12.2009р., №000010512 від 05.01.2010р., №000010573 від 08.01.2010р., №000010704 від 12.01.2010р., №000010794 від 15.01.2010р., №000010926 від 19.01.2010р., №000011030 від 22.01.2010р., №000011156 від 26.01.2010р.; претензії від 03.02.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193, 216-226 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 2, 12, 13, 15, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

30.06.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області Відповідачем представлений відзив на позовну заяву, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” визнає заборгованість за договором №20/04-06 від 01.01.2008р. щодо оплати поставленого товару у розмірі 8736,43 грн., яка виникла у зв’язку з невиконанням п.5.3 договору за відсутності фінансових коштів. Одночасно, з огляду на необхідність у першочерговому порядку сплатити штрафи державної податкової інспекції Відповідачем заявлене клопотання щодо надання йому розстрочки виконання даного рішення на шість місяців.

У судовому засіданні 30.06.2010р. Позивачем додатково надані до матеріалів справи копія договору купівлі-продажу №20/04-06 від 01.01.2008р., оригінал претензії від 03.02.2010р. та повідомлення до договору без номеру та дати, №49 від 13.03.2009р. та без номеру від 27.10.2008р.

У цьому ж судовому засіданні Відповідачем подано заяву №б/н від 30.06.2010р., відповідно до якої останній уточнює правову позицію та визначає визнання позову у повному обсязі, а саме основного боргу, пені та штрафу на загальну суму 9377,66грн. При цьому, останній наполягав на розстроченні виконання рішення з підстав, наведених у представленому суду відзиві.

Представник Позивача у судове засідання 06.07.2010р. не з’явився, правової позиції щодо надання розстрочення, суду не довів.

Представник Відповідача 06.07.2010р. у судовому засіданні надав підтвердження наявності заборгованості перед бюджетом: розрахунок, затверджений в.о. начальника ВДВС Краматорського МУЮ, податкове повідомлення-рішення №0000392302/0/17905 від 06.04.2009р., рішення про застосування штрафних санкцій №0001302304 від 06.04.2009р.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

01.01.2008р. між Приватним підприємством „Источник” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” укладено договір купівлі-продажу №20/04-06.

Оцінивши даний договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697ЦК України).

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та пункту 1.1 договору Позивач (Продавець) зобов’язується передати у власність продукцію, а Відповідач (Покупець) зобов’язується прийняти та оплатити її на умовах договору.

Відповідно до п.1.2 договору, його предметом є кондитерські вироби, найменування та повний асортимент яких визначений у протоколі узгодження договірної ціни, який є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п.2.1 спірного договору, поставка продукції здійснюється автотранспортом Продавця партіями, розмір яких визначається заявками Покупця та зазначається у видаткових накладних.

За змістом п.2.4 цього правочину, право власності на продукцію переходить від Продавця до Покупця в момент передачі продукції за накладною.

Як обумовлено сторонами у р.5 договору купівлі-продажу №20/04-06, ціна на продукцію є договірною та зазначається у протоколах узгодження договірної ціни. При цьому, ціна на продукцію може змінюватись та прийняття продукції за новою ціною фактично підтверджує згоду сторін на такі зміни.

Пунктом 5.3 зазначеного розділу визначено, що оплата партії продукції здійснюється Покупцем у національній валюті України у безготівковій формі шляхом банківського переказу на рахунок Продавця з відстрочкою платежу на строк не більш 21 календарного дня з моменту переходу права власності або у готівковій формі шляхом внесення грошових коштів до каси Продавця по факту поставки. Оплата поставленої продукції проводиться у наступному порядку: спочатку погашається заборгованість за раніше проведену поставку, а далі по кожній наступній.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно тверджень Позивача, що не спростовані Відповідачем, а також враховуючи первинні документи, представлені суду, які містять посилання на договір купівлі-продажу №20/04-06, як правову підставу здійснення господарської операції, Позивач виконав взяті на себе зобов’язання з поставки продукції. Поставлений Позивачем товар прийнято Відповідачем, що підтверджується підписами та штампами/печатками сторін на накладних.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” у ході розгляду справи дані обставини не заперечує.

Внаслідок цього обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов договору купівлі-продажу №20/04-06, також враховуючи твердження Відповідача щодо цього.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття їх останнім саме в межах спірного договору.

Як було зазначено вище, оплата партії продукції здійснюється Покупцем у національній валюті України у безготівковій формі шляхом банківського переказу на рахунок Продавця з відстрочкою платежу на строк не більш 21 календарного дня з моменту переходу права власності або у готівковій формі шляхом внесення грошових коштів до каси Продавця по факту поставки. Оплата поставленої продукції проводиться у наступному порядку: спочатку погашається заборгованість за раніше проведену поставку, а далі по кожній наступній.

Враховуючи дати складання накладних та наведені положення договору, строк виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару за вказаним правочином, відповідно до норм статті 530 ЦК України, настав.

Крім того, відповідно до відзиву на позовну заяву та пояснень представника, наданих в судовому засіданні, Відповідач не заперечує проти того, що право вимоги у Позивача є, обов’язок щодо виконання грошового зобов’язання у Покупця існує, строк оплати поставленого товару настав.

Проте, Відповідачем не виконаний п.5.3 наведеного правочину та товар поставлений за наданими суду первинними документами не сплачений.

Приймаючи до уваги визначення Приватного підприємства „Источник”, що не спростовані Відповідачем згідно статей 4-2, 4-3, 32-36 Господарського процесуального кодексу України, не виконане на момент прийняття рішення суду грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем у розмірі 8736,43 грн. Наведене є порушенням статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За наявності порушень умов договору купівлі-продажу від 01.01.2008р., на підставі його п.6.3, яким визначена відповідальність Покупця за порушення строку виконання зобов’язання по оплаті поставленої продукції, зокрема, у вигляді пені за кожний день прострочення, розмір якої розраховується від вартості простроченої суми із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, та за прострочення більше 10 днів додатково у вигляді штрафу у розмірі 7% від простроченої суми, Позивачем нараховані штрафні санкції та заявлено до стягнення сума пені у розмірі 29,68 грн., штрафу у сумі 611,55 грн.

Як було зазначено вище, Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, у тому числі нараховані штрафні санкції.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, в разі визнання Відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

За викладених обставин, приймаючи до уваги висновки суду щодо виникнення заборгованості Відповідача на підставі договору купівлі-продажу №20/04-06 від 01.01.2008р., позовні вимоги Приватного підприємства „Источник” щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” суми основного боргу у розмірі 8736,43 грн., штрафу у сумі 611,55 грн. та 29,68 грн. пені підлягають задоволенню.

Судові витрати з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Щодо клопотання Відповідача стосовно роздрочення сплати боргу строком на 6 місяців, то воно підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

Діючим законодавством не передбачено переліку таких обставин. Таким чином, суд оцінює докази відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з розрахунку, затвердженого в.о. начальника ВДВС Краматорського МУЮ, податкового повідомлення-рішення №0000392302/0/17905 від 06.04.2009р., рішення про застосування штрафних санкцій №0001302304 від 06.04.2009р. у Відповідача є наявною заборгованість за виконавчими листами державної виконавчої служби та на останнього держаною податковою інспекцією покладено штрафні санкції, що є обов’язковими до сплати в державний бюджет.

Враховуючи викладене, відсутність визначеної правової позиції з цього питання Позивача, надані Товариством з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” суду докази, суд вважає, що обставини, наведені Відповідачем в підтвердження ускладнення виконання рішення, є винятковими і ускладнюють його виконання. Однак, можливість настання негативних наслідків в разі несвоєчасного виконання рішення для стягувача також має бути врахована. На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що заява про розстрочку сплати суми боргу підлягає задоволенню частково. Зобов’язання щодо сплати суми Позивачу у розмірі 9715,66 грн. має бути виконано протягом 3 місяців, а саме не пізніше 06.10.2010р. зі сплатою грошових коштів щомісячно рівними частинами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 4-2, 4-3, 12, 15, 22, 32-34, 36, 43, 49, 75, 78, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Приватного підприємства „Источник”, м.Слов’янськ Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 9377,66 грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 8736,43 грн., штрафу у сумі 611,55 грн. та 29,68 грн. пені задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Союзна, ю.16а, р/р 260076136 в ДОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 24317115) на користь Приватного підприємства „Источник” (84122, Донецька область, м.Слов’янськ, вул..Першого травня, б.75, р/р 26007230533431 у філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 24820877) 9377,66 грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 8736,43 грн., штрафу у сумі 611,55 грн. та 29,68 грн. пені.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Союзна, ю.16а, р/р 260076136 в ДОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 24317115) на користь Приватного підприємства „Источник” (84122, Донецька область, м.Слов’янськ, вул..Першого травня, б.75, р/р 26007230533431 у філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 24820877) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.          Надати Товариству з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція”, м.Краматорськ Донецької області, розстрочку виконання судового рішення по справі 22/124 строком на три місяці, а саме по 06 жовтня 2010р. зі сплатою грошових коштів щомісячно рівними частинами.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.          У судовому засідання оголошено повний текст рішення.

7.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя