Ухвала суду № 10597553, 09.06.2009, Апеляційний суд Житомирської області

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

09 червня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Мельничук Н.М.,

суддів Єрещенка А.М. і Яковлєва С. В.,

з участю

прокурора Селюченко І.І.,

захисника - адвоката ОСОБА_2,

законного представника н/л засудженого... ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора Логвинчук О.В., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2009 року.

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Мамрин Коростишівського району Житомирської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 2-го курсу Коростишівського професійного аграрного ліцею, не одруженого, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого, засуджено за ст. 263 ч.2 КК України до покарання із застосуванням ст. 100 КК України у виді 60 (шестидесяти) годин громадських робіт.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_4 залишено попередній - підписку про невиїзд.

Речовий доказ по справі - кастет, який зберігається в камері схову речових доказів при УМВС України в Житомирській області, постановлено знищити.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_4 87 (вісімдесят сім) грн. 18 коп. на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області за проведення криміналістичної експертизи (Одержувач - НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області ; Код - 25574601 ; Р/р - № 35229005000096 ; Банк одержувача - УДК в Житомирській області ; МФО - 811039 ; Призначення платежу - За експертні роботи, в т.ч. ПДВ).

Справа № 11 - 406 / 2009

Головуючий у суді 1-ої інстанції Котік ВЛ.

Категорія ст. 263 ч.2 КК України

Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С. В.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за незаконне виготовлення та носіння кастету без передбаченого законом дозволу за наступних обставин.

Так, наприкінці липня 2008 року ОСОБА_4, будучи неповнолітнім, за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1., на вогнищі розплавив свинцеві пластини з акумуляторних батарей, з чого виготовив холодну зброю - кастет.

Крім того, 07 січня 2009 року близько 22-ої години ОСОБА_4 з метою незаконного носіння виготовленого кастету без передбаченого законом дозволу на невстановленому рейсовому транспорті приїхав в м. Житомир, де 08 січня 2009 року о 00 год. 15 хв. на автовокзалі, що по вулиці Київський, 93, був затриманий працівниками міліції, які виявили і вилучили у нього зазначений кастет.

Не погоджуючись із прийнятим судом рішенням, прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляції, не оспорюючи доведеності вини засудженого та кваліфікації дій ОСОБА_4, ставить питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у звязку з порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні покарання засудженому.

На обгрунтування апеляції її автор посилається на те, що суд в порушення вимог ст. 334 КПК України не навів у мотивувальній частині вирок} документи, які були дослідженні в судовому засіданні відповідно до вимог ст. 299 ч.3 КПК України, хоча вони є доказами по справі, на яких повинен грунтуватись висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_4.

Посилається апелянт й на те, що суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_4 покарання у виді 60 годин громадських робіт, не обгрунтував у своєму рішенні підстави застосування для призначення більш мякого покарання, ніж це передбачено санкцією ст. 263 ч.2 КК України, тобто підстави для застосування ст. 69 КК України.

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлєва С. В., пояснення законного представника засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які заперечили проти задоволення поданої апеляції і вважали вирок суду обгрунтованим, думку прокурора Селюченко І.І., яка вважав апеляцію прокурора обгрунтованою, а вирок суду не відповідаючим вимогам закону з підстав, наведених в апеляції, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень сторони захисту проти її задоволення, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироці, автором апеляції не оспорюються, як і не оспорюється правильність кваліфікації його дій.

Разом з тим, прокурором у своїй апеляції поставлено питання про невідповідність вироку вимогам ст. 334 КПК України, так як судом при розгляді справи були досліджені й інші докази по справі (протокол огляду місця події від 08 січня 2009 року з доданою фототаблицею /а.с. 5-6/ та протокол огляду предмету - кастету, від 14 січня 2009 року і постанова про його приєднання до справи в якості речового доказу /а.с. 46, 47/), якими суд безпідставно не обгрунтував свої висновки про доведеність вини підсудного.

З матеріалів справи вбачається, що дана справа була розглянута відповідно до положень ст. 299 ч.3 КПК України, так як підсудний свою вину визнав повністю і погодився із запропонованим порядком (а.с. 106-107).

Відповідно до протоколу судового засідання від 16 квітня 2009 року суд дійсно крім висновку експерта № 2 від 08 січня 2009 року, на який він послався у вироці, досліджував і наведені прокурором в апеляції процесуальні документи (а.с. 107).

Згідно зазначеного висновку експерта представлений на дослідження предмет, вилучений під час огляду місця події від 08 січня 2009 року у гр. ОСОБА_4, відноситься до холодної зброї ударно-дробильної дії - кастет, який виготовлений саморобним способом (а.с. 26-29).

Наведені прокурором і не зазначені судом у вироці дані процесуальних документів на обгрунтування доведеності вини підсудного на думку колегії носять формальний характер, оскільки: сам прокурор не оспорює доведеність вини ; підсудний свою вину визнав повністю і щиро розкаявся у скоєному ; підсудний, його законний представник, а також його захисник також не оспорювали в судовому засіданні доведеність вини, як і не оспорили прийняте судом рішення ; експерт при дачі свого висновку послався на дані ОМП від 08 січня 2009 року, а суд у вироці послався на цей висновок експерта, як на доказ.

Тому колегія суддів, виходячи з вимог ст. ст. 374 ч.2, 370 ч.2 п.п.2, 3, 4, 6-10, 13 КПК України, вважає, що вказана прокурором в апеляції обставина не є істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, яке б було безумовною підставою для скасування вироку.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання - ст. 65 КК України.

Разом з тим, суд першої інстанції при призначенні покарання за ст. 263 ч.2 КК України, санкція якої передбачає й покарання у виді громадських робіт на строк від 120 до 240 годин, допустився помилки, пославшись лише на положення ст. 100 КК України, частина перша якої передбачає, що громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від 30 до 120 годин. При цьому суд не врахував те, що лише відповідно до вимог ст. 69 ч. 1 КК України за наявності кількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш мякого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Суд при вирішенні питання про призначення покарання винному також не звернув увагу на розяснення Верховного Суду України з цього питання, які містяться у п.8 постанови Пленуму „Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 з наступними змінами і доповненнями.

З вироку суду також вбачається, що при призначенні покарання Корзуну суд врахував лише одну обставину, яка помякшує покарання - вчинення злочину неповнолітнім ( ст. 66 ч. 1 п. 3 КК України). Разом з тим, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 свою вину визнавав повністю і щиро розкаявся у скоєному (а.с. 106, 108), що такж є обставиною, яка помякшує покарання і прямо передбачена ст. 66 ч. 1 п.1 КК України, а тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для застосування ст. 69 ч. 1 КК України.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги дані про особу ОСОБА_4, в тому числі й ту обставину, що він виховувався у багатодітній сімї (а.с. 63) і в разі призначення йому покарання у виді 120 годин громадських робіт, що є мінімальним розміром даного виду покарання, передбаченим санкцією ст. 223 ч.2 КК України, це буде максимальним розміром даного виду покарання, передбаченим ст. 100 ч. 1 КК України, яке може бути призначене особі, яка вчинила злочин у віці від 16 до 18 років.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляцію прокурора Логвинчук О.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_4 змінити і вважати його засудженим за ст. 263 ч.2 КК України із застосуванням ст. ст. 69, 100 КК України до покарання у виді 60 (шестидесяти) годин громадських робіт.

В решті даний вирок залишити без зміни.