Постанова № 10597219, 22.07.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2010 р. Справа № 33/57-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Барбашова С.В.

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Мельник Н.В.

відповідача - Яценка А.О.

третя особа-1 - Самородова А.С.

третя особа-2 –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом вх. № 1457Х/3-7 та апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом вх. № 1508Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.10 по справі № 33/57-09

за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Центру технічної експлуатації № 6 Філії спеціалізованого електрозв'язку, смт. Кринички

до Виробничо-есплуатаційне підприємство "Держпром", м. Харків

третя особа Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків

третя особа Головне управління державного казначейства України в Харківській області, м. Харків

про стягнення 17650,35 грн.

та за зустрічним позовом Виробничо-есплуатаційне підприємство "Держпром", м. Харків

до ВАТ "Укртелеком" в особі Центру технічної експлуатації № 6 Філії спеціалізованого електрозв'язку, смт. Кринички

про тлумачення умов договору -

встановила:

У березні 2010 р. позивач –ВАТ "Укртелеком" в о. Центру технічної експлуатації № 6 Філії спеціалізованого електрозв'язку, смт Кринички звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень та доповнень, просив стягнути з відповідача - Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" м. Харків 15696,59 грн. заборгованості, 1435,40 грн. інфляційних, 431,64 грн. річних та судових витрат, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати наданих позивачем телекомунікаційних послуг за укладеним між сторонами договором № 184/65 від 29.12.2006 р.

В процесі розгляду справи відповідач звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою в якій просив суд надати тлумачення п. 2.1.6. Договору № 184/65 на надання телекомунікаційних послуг від 29.12.2006 р. щодо обсягу послуг за надання яких повинен сплачувати відповідач з урахуванням положень п. 2.2.5, п.4.2 та розділу 3 даного договору, а також покласти на позивача судові витрати.

В процесі розгляду справи судом до її участі в якості третіх осіб на стороні відповідача були залучені Харківська обласна державна адміністрація (третя особа - 1) та Головне управління Державного казначейства України в Харківській області (третя особа - 2).

Рішенням господарського суду Харківської області (колегія суддів: Головуючий суддя Савченко А.А., судді Присяжнюк О.О., Смирнова О.В.) від 14.04.2010 р. по справі № 33/57-09 первісний позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 11373,74 грн. заборгованості, 199,51 грн. річних, 597,93 грн. інфляційних, 121,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 81,77 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором № 184/65 від 29.12.2006 р.; що позов в частині стягнення 3249,64 грн. заборгованості, нарахованої за квітень та травень 2008 р. не підлягає задоволенню, оскільки вимоги про її стягнення вже були предметом розгляду по справі № 49/81-08 за якою судом вже прийнято рішення; що позов в частині стягнення 1073,21 грн. боргу за листопад та грудень 2008 р. не підлягає задоволенню, оскільки відповідні нарахування суперечать вимогам п. 3.3 договору; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України в зв’язку з простроченням відповідачем грошового зобов’язання та ін.

Позивач з рішенням в частині відмови в задоволенні позову не погоджується, подав апеляційну скаргу (вх. № 1457Х/3-7) в якій просить рішення в даній частині скасувати, та прийняти нове, яким позов задовольнити, а в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не в повному обсязі з’ясував обставини, які мають значення для справи, проігнорував відповідні доводи позивача в обґрунтування наявності заборгованості та порушив норми матеріального права.

Зокрема суд, на думку позивача, безпідставно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості, нарахованої за квітень та травень 2008 р. оскільки при винесенні рішення по іншій справі за № 49/81-08 господарський суд помилково зазначив про стягнення заборгованості за вказаний період, тоді як фактично заборгованість була стягнута за послуги, надані виключно по березень 2008 р. Також помилковими позивач вважає висновки суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення боргу, який виник в жовтні-грудні 2008 р. в зв’язку зі збільшенням вартості послуг, оскільки такі висновки суду суперечать вимогам розділу 2 укладеного між сторонами договору № 184/65 та Правилам надання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 09.08.2005 р. за № 720. Не обґрунтованими жодним чином позивач також вважає висновки суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних та річних, розрахунок яких здійснено позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України та відповідних роз’яснень судів вищих інстанцій та ін.

Відповідач з рішення в частині задоволення позову не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу (вх. № 1508Х/3-7) в якій просить рішення в даній частині скасувати, та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення проігнорував той факт, що умовами договору № 184/65 передбачено обов’язок надання позивачем комунікаційних послуг за умови їх відповідного бюджетного фінансування та за відповідною заявкою відповідача, тоді як бюджетних асигнувань на оплату наданих позивачем комунікаційних послуг до відповідача не надходило а заявки на надання послуг відповідач не надавав. Крім того, господарський суд, на думку відповідача, проігнорував той факт що договір № 184/65 було укладено на термін в межах дії Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, тобто вказаний договір не може вважатися таким, що діяв в 2008 році та ін.

В поданому відповідачем відзиві (вх. № 4235 від 16.06.2010 р.) на апеляційну скаргу позивача, відповідач просить суд вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, з посиланням на правомірність висновків господарського суду про відмову в задоволенні позову про стягнення 3249,64 грн. заборгованості, нарахованої за квітень та травень 2008 р.; боргу, який виник в жовтні-грудні 2008 р. в зв’язку зі збільшенням вартості послуг; інфляційних та річних, нарахованих на вказану заборгованість та ін.

Крім того, в письмових поясненнях до апеляційної скарги (вх. № 6265 від 17.06.2010 р.) відповідач звертає увагу суду на те, що договір № 184/65 укладався сторонами з метою забезпечення функціонування Харківської обласної державної адміністрації, тобто правовідносини між сторонами є такими, що засновані на державному замовленні, сам договір за своєю правовою природою є адміністративним, оскільки за ним позивач фактично представляє інтереси бюджетної установи - Харківської обласної державної адміністрації; що вина відповідача в невиконанні умов договору відсутня, оскільки ні Головне управління державного казначейства, ні безпосередньо Харківська обласна державна адміністрація не вживали жодних заходів з метою оплати послуг, які споживала Харківська обласна державна адміністрація; що підстави надання послуг в 2008 році у позивача були відсутні, оскільки відповідач у встановленому порядку відмовився від договору, а фінансування телекомунікаційних послуг в 2008 р. жодними нормативно-правовими актами передбачено не було. З посиланням на зазначені обставини відповідач просить скасувати прийняте по справі рішення та відмовити позивачу в задоволенні позову.

В поданому позивачем відзиві (вх. № 4315 від 21.06.2010 р. та вх. № 4356 від 21.06.2010 р.) на апеляційну скаргу відповідача позивач просить відмовити відповідачу в задоволенні поданої ним апеляційної скарги, з посиланням на те, що відповідні послуги в 2008 р. були надані в рамках договору № 184/65 від 29.12.2006 р. відповідно до заявки Харківської обласної державної адміністрації яка має гриф “для службового користування”; що повідомлення про розірвання договору № 184/65 від 29.12.2006 р. за 1 місяць до сплину терміну його дії відповідачем надано не було, в зв’язку з чим, вказаний договір був пролонгованим на 2008 рік, і послуги, що надавалися в цьому році є такими, що надавалися саме в рамках згаданого договору та ін.

В наданих позивачем письмових поясненнях (вх. № 6024 від 19.07.2010 р. та 5056 від 15.07.2010 р.) останній звертає увагу суду на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2010 р. по справі № 49/81-08 була виправлена помилка допущена в рішенні господарського суду від 02.07.2008 р. в частині строків надання послуг, за які з відповідача по даній справі на користь позивача по даній справі була стягнута заборгованість. Як зазначає позивач, зазначена обставина свідчить про правомірність заявленого ним в частині стягнення заборгованості за квітень-травень 2008 р. та ін.

Головне управління Державного казначейства України в Харківській області (третя особа - 2) надало до суду пояснення від 14.07.2010 р. (вх. № 5003 від 14.07.2010 р.) в яких зокрема зазначило, що Харківською обласною Державною адміністрацією затверджено кошторисом на оплату ВЕП «Держпром»послуг зв’язку на 2008 р. - 2000 грн., а фактично надійшло та витрачено за призначенням –541,49 грн.

Харківська обласна державна адміністрація просить підтримує позицію відповідача по даній справі, просить подану останнім апеляційну скаргу задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги позивача –відмовити.

Головне управління Державного казначейства України в Харківській області (третя особа - 2) с судове засідання свого представника не направило, хоча належним чином повідомлене про час та місце розгляду апеляційних скарг, про причини неприбуття представника не повідомило.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 29.12.2006 року між ВАТ "Укртелеком" та ВЕП "Держпром" укладено договір № 184/65 про надання телекомунікаційних послуг зі строком дії з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач (Виконавець) зобов'язався надавати відповідачу (Споживачу) телекомунікаційні послуги згідно з заявкою (на мирний час) та експлуатаційно - технічного обслуговування засобів зв'язку, які передбачені додатком № 1 до даного договору. Додатком №1 сторони визначили перелік засобів зв’язку по підключенню та обслуговуванню яких позивач надає послуги згідно з договором №184 від 29.12.2006 р.

Відповідно до п. 1.2. договору сторони визначили, що експлуатаційно - технічне обслуговування по цьому договору включає в себе виконання комплексу робіт з підтримання засобів зв’язку відповідача у справному стані шляхом здійснення ремонтно - відновлювальних робіт, забезпечення їх ефективного функціонування.

Додатком № 2 до договору сторони погодили види телекомунікаційних послуг та визначили розрахунок вартості послуг, відповідно до якого, щомісячна плата за користування засобами телефонного та телеграфного зв'язку становить 1879,42 грн.

Відповідно до п. 2.2.5 договору, виконавець у відповідності до п. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України зобов’язався надати споживачу передбачені договором послуги зв’язку в обсязі, що не перевищує суму асигнувань, виділених бюджетом для фінансування зобов’язань споживача щодо оплати послуг зв’язку та передбачених кошторисом останнього. Зазначені документи надаються виконавцю не пізніше 20 числа місяця, що передує зазначеному періоду.

Відповідно до п. 2.1.6. відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість послуг згідно з розділом 3 договору та розрахунками.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за надані послуги та експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків "Виконавця", що виставляються не пізніше 5 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок "Виконавця".

Пунктом 2.2.9 договору передбачено обов’язок позивача своєчасно подавати відповідачу рахунки для оплати та акти виконаних робіт.

Як зазначав при зверненні до суду позивач, він протягом квітня –грудня 2008 року надав відповідачу телекомунікаційні послуги, передбачені додатком № 2 до договору, та направляв на адресу останнього низку актів виконаних робіт за договором та рахунки на оплату, але відповідач на порушення умов договору, оплату за надані послуги не здійснив, будь-яких заперечень або зауважень щодо виконання цих робіт позивачу не надав, акти виконаних робіт з відповідними запереченнями або зауваженнями не повернув.

Обставини щодо несплати відповідачем заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з первісним позовом по даній справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач також посилається на рішення господарського суду по справі № 49/81-08, відповідно до якого (з урахуванням виправлень, внесених відповідно до ухвали про виправлення описки) з відповідача по даній справі на користь позивача по даній справі стягнуто заборгованість за послуги надані в рамках договору №184 від 29.12.2006 р. позивачем в січні-березні 2008 р.

Разом з тим, відповідач з посиланням на п. 2.2.5 договору, п. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України, на відсутність відповідних бюджетних асигнувань, а також на відмову від договору за листом № 410 від 17.04.2007 р. заперечує проти позову.

Як свідчить вказаний лист за № 410 від 17.04.2007 р. (т. 1 а.с. 14) в ньому відповідач з посиланням на відсутність відповідних асигнувань з держбюджету щодо оплати послуг за договором №184 від 29.12.2006 р. просить розірвати вказаний договір.

Відповідно до письмових пояснень Головного управління Державного казначейства України в Харківській області від 14.07.2010 р. Харківською обласною Державною адміністрацією затверджено кошторисом на оплату ВЕП «Держпром»послуг зв’язку на 2008 р. - 2000 грн., а фактично надійшло та витрачено за призначенням –541,49 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором № 184/65 від 29.12.2006 р.; що позов в частині стягнення 3249,64 грн. заборгованості, нарахованої за квітень та травень 2008 р. не підлягає задоволенню, оскільки вимоги про її стягнення вже були предметом розгляду по справі № 49/81-08 за якою судом вже прийнято рішення; що позов в частині стягнення 1073,21 грн. боргу за листопад та грудень 2008 р. не підлягає задоволенню, оскільки відповідні нарахування суперечать вимогам п. 3.3 договору; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України в зв’язку з простроченням відповідачем грошового зобов’язання та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як свідчить оскаржуване рішення, суд першої інстанції при його винесенні неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, та невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права. Зокрема суд першої інстанції не надав належної правової оцінки строку дії договору №184 від 29.12.2006 р. та підставам щодо припинення його дії в зв’язку з відмовою однієї з сторін від його пролонгування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

П. 10.1, 10.4 договору передбачено, що він набуває чинності з 01.01.07 р. та діє до 31.12.2007 р. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, дія договору вважається продовженою на кожний наступний рік на тих же умовах.

Як вже було зазначено вище, листом за № 410 від 17.04.2007 р. (т. 1 а.с. 14) відповідач з посиланням на відсутність відповідних асигнувань з держбюджету на оплату послуг за договором №184 від 29.12.2006 р. просив розірвати вказаний договір.

Оскільки відповідні вимоги відповідача відповідають вимогам п. 10.04 щодо припинення терміну дії договору № 184 від 29.12.2006 р., вказаний договір є таким, що припинив свою дію 31.12.2007 р.

Разом з тим враховуючи, що підставою для звернення позивача до суду останній визначив невиконання відповідачем умов договору № 184 від 29.12.2006 р. щодо оплати заборгованості в квітні-грудні 2008 р. (заборгованості в рамках договору), тобто поза межами строку дії договору, зазначені обставини є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

До того ж, як свідчать матеріали справи, на протязі квітня-грудня 2008 р. відповідач не вживав жодних дій, спрямованих на виконання умов договору № 184 від 29.12.2006 р., а навпаки, заперечував проти його дії в зазначений період часу.

Доводи позивача стосовно встановленого рішенням господарського суду по справі № 49/81-08 факту пролонгування строку дії договору після 31.12.07 р., та факту надання позивачем послуг в січні-березні 2008 р. не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки предметом розгляду суду в межах справи № 49/81-08 була заборгованість за інший період часу, а самим рішенням не було встановлено факт дії договору в квітні-грудні 2008 р.

Також поза увагою суду першої інстанції залишились обставини щодо ненадання відповідачем позивачу на виконання п. 1.1 договору відповідної заявки «на мирний час».

При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги посилання позивача на той факт, що відповідні послуги ним надавалися на виконання заявки Харківської обласної державної адміністрації щодо забезпечення потреби у послугах зв’язку в особливий період, погоджену заступником її голови 25.12.2007 р. та підписану начальником управління взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи облдержадміністрації, оскільки відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язався надавати послуги згідно з заявкою «на мирний час», тоді як за вказаною заявкою Харківська обласна державна адміністрація просила забезпечити надання послуг «в особливий період».

Крім того, суд першої інстанції при винесенні рішення також без належних правових підстав залишив поза увагою доводи відповідача про відсутність асигнувань з Державного бюджету на послуги зв’язку.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 2.2.5 договору, виконавець у відповідності до п. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України зобов’язався надати споживачу передбачені договором послуги зв’язку в обсязі, що не перевищує суму асигнувань, виділених бюджетом для фінансування зобов’язань споживача щодо оплати послуг зв’язку та передбачених кошторисом останнього. Зазначені документи надаються виконавцю не пізніше 20 числа місяця, що передує зазначеному періоду.

Однак, як свідчить пояснення Головного управління Державного казначейства України в Харківській області від 14.07.2010 р. Харківською обласною Державною адміністрацією затверджено кошторисом на оплату ВЕП «Держпром»послуг зв’язку на 2008 р. - 2000 грн., а фактично надійшло та витрачено за призначенням –541,49 грн.

Зазначене свідчить про відсутність фінансування з Державного бюджету України послуг зв’язку на період з квітня по грудень 2008 р., та про відсутність у позивача будь-яких правових підстав для надання відповідачу послуг зв’язку в зазначений період часу.

До того ж, як вже було зазначено вище, з проханням розірвати спірний договір відповідач до позивача у встановлений термін звертався, неодноразово зазначав про відсутність бюджетних асигнувань на оплату послуг зв’язку, не надавав відповідної заявки на надання послуг «в мирний час»та на виконання п. 2.2.5 договору щомісячно не надавав документів щодо бюджетних асигнувань.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача про стягнення заборгованості в рамках договору № 184 від 29.12.2006 р. позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

Зазначені обставини спростовують відповідні висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані в рамках договору № 184 від 29.12.2006 р. в квітні-грудні 2008 р. послуги зв’язку, в зв’язку з чим, відповідне рішення господарського суду в частині стягнення 11373,74 грн. заборгованості, а також нарахованих в зв’язку з простроченням відповідачем її оплати199,51 грн. річних, та 597,93 грн. інфляційних підлягає скасуванню, первісний позов в цій частині не підлягає задоволенню, а подана відповідачем апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З зазначених вище підстав не підлягає стягненню заборгованість за періоди, за які суд в стягненні заборгованості відмовив, в зв’язку з чим, подана позивачем апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Разом з тим, правомірними є висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зустрічного позову, за яким відповідач, з посиланням на ст.213 ЦК України, просить надати тлумачення п.2.1.6 договору № 184/65 на надання телекомунікаційних послуг від 29.12.2006 р. щодо обсягу послуг за надання яких він повинен сплачувати у системному зв’язку з положеннями п. 2.2.5, п.4.2 та розділу 3 даного договору.

Відповідно до ст. 213 ЦК України суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину у випадках, якщо волевиявлення сторін правочину не дозволяє однозначно встановити їх намір, справжню волю, виражену при вчиненні правочину.

Відповідач в зустрічній позовній заяві не просить протлумачити зміст договору, а фактично вимагає аналізу певних умов договору, що є елементом оцінки доказів у відповідності до ст. 43 ГПК України. Однак, оцінка та аналіз умов договору надається судом в процесі розгляду первісного позову, в зв’язку з чим, зустрічний позов був правомірно залишений судом без задоволення.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України також підлягає скасуванню рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 121,71 грн. держмита та 81,77 грн. держмита по скарзі, при цьому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 88,26 грн. держмита по скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу Виробничо-есплуатаційного підприємства "Держпром", м. Харків (вх. №1508Х/3-7) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2010 р. по справі № 33/57-09 в частині стягнення 11373,74 грн. заборгованості, 199,51 грн. трьох відсотків річних, 597,93 грн. інфляційних витрат, 121,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 81,77 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу скасувати та в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру технічної експлуатації № 6 Філії спеціалізованого електрозв'язку, смт. Кринички (вх. № 1457Х/3-7) залишити без задоволення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком»(04071, м. Київ, вул.. Нижній Вал, 49-А, код 26549551) на користь Виробничо-есплуатаційного підприємства "Держпром" (61200, м. Харків, пл. Свободи, 5, 9 під'їзд, код 04014097) 88,26 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 22.07.2010 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Барбашова С.В.