Постанова № 10597123, 22.07.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2010 р.Справа № 12/225/09

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

                               Мирошниченко М.А.

при секретарі - Риковій О.М.,

за участю представників:

Від позивача: Заворотній А.В.

Від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фермерського господарства „Агро Інвест”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 11.11.2009 року

по справі № 12/225/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг”

до відповідача: Фермерського господарства „Агро Інвест”

про вилучення сільгосптехніки та стягнення 337 153,76 грн.

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          У червні 2009 року ТОВ „Техноторг” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фермерського господарства „Агро Інвест” та уточнивши свої вимоги в процесі розгляду справи просило господарський суд вилучити у відповідача сіялки універсальні УПС-8-02 (4 од.) № 1179, № 1541, № 1340, № 1341, культиватори КРНВ 5,6-4 (4 од.) № 234, № 114, № 235, № 236, культиватори навісні КПЕН-8 (2 од.) № 0090407, № 0150407 та передати їх ТОВ „Техноторг”, стягнути з Фермерського господарства „Агро Інвест” 128760 грн. штрафу, пеню в розмірі 46868,64 грн., 3% річних в сумі 12120,60 грн., 20% річних в сумі 89917,40 грн., інфляційні втрати в сумі 59487,12 грн., що разом складає 337153,76 грн. а також суми сплаченого державного мита та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          На обґрунтування пред’явлених вимог позивач вказував те, що 20.03.2008 року він уклав з відповідачем договір купівлі –продажу, на підставі якого поставив останньому сіялки універсальні УПС-8-02 (4 од.), культиватори КРНВ 5,6-4 (4 од.), культиватори навісні КПЕН-8 (2 од.) загальною вартістю 429200 грн., яку відповідач зобов’язався сплатити до 20.06.2008 року. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати придбаного товару не виконав, а тому позивач на підставі ст. ст. 526, 530, 625, ч. 4 ст. 694 ЦК України та ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання” просив задовольнити позов.

          Відзив на позов від відповідача не надходив.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.11.2009 року позов задоволено у повному обсязі з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 року зазначене рішення місцевого суду частково скасовано і його резолютивну частину викладено у наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з Фермерського господарства „Агро Інвест” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг” штраф у розмірі 128760 грн., пеню в розмірі 46868 грн. 64 коп., 3% річних –12120 грн. 60 коп., 20 % річних –89917 грн. 40 коп., інфляційні втрати –59487 грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 3371 грн. 53 коп. та 137 грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ТОВ „Техноторг” на користь Фермерського господарства „Агро Інвест” витрати по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 2146 грн.

          Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2010 року вказану постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 року в частині відмови в позові щодо повернення майна скасовано і в цій частині передано справу назад для здійснення апеляційного провадження в повному обсязі в іншому складі суддів. На думку касаційної інстанції апеляційна інстанція не з’ясувала які ж фактично правовідносини склалися між сторонами.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.03.2008 року між ТОВ „Техноторг” (продавець) та Селянським (фермерським) господарством „Агро” (покупець), правонаступником якого згідно з статутом є відповідач - Фермерське господарство „Агро Інвест”, було укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах, передбачених цим договором зобов’язався прийняти й оплатити сіялки універсальні УПС-8-02 в кількості 4 штук, культиватори КРНВ 5,6-04 в кількості 4 штуки, культиватори навісні КПЕН-8 в кількості 2 штуки (товар).

          Умовами пунктів 2.1, 2.6, 2.7, 2.8, 8.1 даного договору сторони встановили, що загальна вартість товару, що відчужується відповідно до умов даного договору, складає 429200 грн. Вартість одиниці товару зазначається в специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору; покупець зобов’язується оплатити вартість придбаного товару шляхом перерахування на поточний рахунок продавця ціну товару у строк до 20.06.2008р. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування комерційним кредитом не стягуються; при здійсненні оплати після строку, визначеного у п. 2.6 цього договору, така оплата вважається відстроченою. При відстроченні оплати за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування комерційним кредитом у розмірі 20% несплаченої суми за кожний день відстрочення. Сплата відсотків за користування комерційним кредитом у випадку несвоєчасної оплати вартості придбаного товару здійснюється за весь період користування комерційним кредитом, з дати отримання товару по дату фактичної сплати; покупець має право провести оплату отриманого товару до настання терміну зазначеного в п. 2.6 за умови попереднього письмового повідомлення продавця; договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.10.2008р., але в кожному разі протягом часу достатнього для реального та належного виконання договору сторонами.

          На виконання своїх зобов’язань за цим договором позивач 26.03.2008 року поставив відповідачеві обумовлений договором товар на загальну суму 429200 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТОВ –000368, № ТОВ-000369, № ТОВ - 000370, № ТОВ –000371 від 26.03.2008 року, актами приймання –передачі від 26.03.2008 року та не заперечується останнім.

          Оплата триманого товару відповідачем проведена не була, у зв’язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

          Правовою підставою свого уточненого позову в частині вилучення у відповідача майна позивач вказав ч. 4 ст. 694 ЦК України, згідно з якою, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Приймаючи рішення про задоволення позову в цій частині місцевий господарський суд погодився з такою правовою позицією позивача.

          В апеляційній скарзі Фермерське господарство „Агро Інвест” посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права просить рішення місцевого суду скасувати в частині задоволення позовних вимог про вилучення сіялок та культиваторів і передання їх позивачеві та відмовити у задоволенні зазначених вимог. При цьому скаржник вказує те, що зміна або припинення умов зобов’язань визначених договором купівлі –продажу від 20.03.2008р. в порядку встановленому ст. 188 ГК України та умовами договору сторонами не проводилася. За умовами вказаного договору у відповідача відсутнє зобов’язання щодо повернення позивачу отриманої у власність техніки. Посилання місцевого суду на положення ч. 4 ст. 694 ЦК України скаржник вважає безпідставними, оскільки умовами укладеного сторонами договору купівлі –продажу не передбачено продаж товару в кредит, а тому вказана норма закону у даному випадку не підлягає застосуванню. Відповідно до положень ч. 1 ст. 334 ЦК України з моменту передачі товару позивачем та його отримання відповідачем у останнього виникло право власності на цей товар, оскільки інші умови набуття права власності умовами договору від 20.03.2008 року та законом не передбачені. Наявність заборгованості за придбаний товар не є підставою для порушення права власності відповідача на цей товар.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення вказуючи на те, що право продавця вимагати повернення неоплаченого товару у випадку порушення покупцем обов’язку з оплати його вартості передбачено ст. 697, ч. 4 ст. 694 ЦК України і у даному випадку на відміну від ч. 2 ст. 695 цього Кодексу закон не передбачає обов’язкової відмови від договору. А тому позивач просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

          Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Нез’явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.          

          Колегія суддів не може погодитися з позицією позивача у справі, з якою погодився суд першої інстанції, в частині вилучення у відповідача майна проданого останньому за договором купівлі –продажу від 20.03.2008р., оскільки вона зроблена без урахування вимог які ставляться до угод про продаж продукції, товару тощо на умовах кредиту.

          Так, відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

          Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

          Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

          Виходячи із змісту ст. 694 ЦК України продаж товарів у кредит повинен здійснюватись на підставі договору купівлі –продажу товарів у кредит, який укладається між господарюючими суб’єктами, відповідно до якого суб’єкт господарської діяльності зобов’язується передати обумовлений товар, а покупець провести розрахунки за товар з урахуванням процентів у строки і у розмірах, передбачених цим договором.

          Рішення місцевого суду про вилучення у відповідача майна винесено без належного з’ясування правової природи та ґрунтованого дослідження умов укладеного між сторонами у справі договору купівлі –продажу і фактично без наведення мотивів та належного обґрунтування заснованого на законі.

          Так, із змісту п. 2.7 договору вбачається, що обумовлені у ньому відсотки у розмірі 20% несплаченої суми за кожний день відстрочення покупець зобов’язаний сплачувати у разі прострочення оплати товару, проданого з відстроченням платежу, тобто після 20.06.2008 року (п. 2.6), що не може свідчити про досягнення сторонами згоди щодо такої істотної умови надання товарного кредиту, як відсоткова ставка, розмір якої не може бути поставлений в залежність від належного чи неналежного виконання покупцем договірних зобов’язань. Поряд з цим, розмір встановлених продавцем процентів повинен бути розрахований виходячи з розміру саме річних ставок за фінансові кредити банку, що обслуговує суб’єкта господарювання, який здійснює продаж товару у кредит.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3 ст. 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, між сторонами у справі на підставі договору купівлі –продажу від 20.03.2008 року склалися цивільно –правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов’язки щодо передачі у власність покупцеві сіялок та культиваторів у кількості 10 од. та їх приймання і оплати у встановлений договором строк (статті 11, 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з моменту передачі обумовленого договором від 20.03.2008 року товару від продавця покупцеві останній набув право власності на цей товар, оскільки інші умови набуття права власності умовами вказаного договору та положеннями закону у даному випадку не передбачені.

Право власності може бути припинено виключно з підстав, визначених статтею 346 ЦК України, а також в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, за умовами договору купівлі – продажу від 20.03.2008 року відповідач має грошове зобов’язання перед позивачем і наявність заборгованості відповідача за придбану за вказаним договором сільськогосподарську техніку не є підставою для порушення права власності останнього на цю техніку, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 692 ЦК України, позивач має право вимагати оплати вартості проданої сільгосптехніки та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, а не вимагати вилучення у відповідача неоплаченої техніки, тому що вищезгаданий договір не відповідає вимогам, що ставляться до договорів на умовах продажу товару в кредит.

За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин, ч. 4 ст. 694 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги в частині вилучення у відповідача майна, не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

А також, не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору положення ч. 2 ст. 697 ЦК України, згідно з якою якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару, оскільки вказаною статтею закону врегульовано випадки, коли договором купівлі –продажу спеціально встановлено, що за продавцем зберігається право власності на товар до тих пір, доки покупець не оплатить товар або доки не настануть інші передбачені договором обставини, навіть якщо товар вже був переданий покупцю. Укладений між сторонами у справі договір купівлі –продажу не передбачає таких винятків із загального правила, за яким право власності виникає у покупця з моменту передачі товару продавцем (ст. 334 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду про задоволення позову в частині вилучення у Фермерського господарства „Агро Інвест” сіялок універсальних УПС-8-02 (4 од.) № 1179, № 1541, № 1340, № 1341, культиваторів КРНВ 5,6-4 (4 од.) № 234, № 114, № 235, № 236, культиваторів навісних КПЕН-8 (2 од.) № 0090407, № 0150407 та передання їх позивачеві з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Порушення процесуальних прав відповідача в процесі розгляду даної справи господарським судом першої інстанції апеляційною інстанцією не встановлено. Наявне у справі повідомлення № 1051083 відділення поштового зв’язку беззаперечно свідчить про те, що про день, час і місце засідання суду –11.11.2009 року відповідач заздалегідь був повідомлений належним чином. Заявлене 10.11.2009 року відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із відрядженням його представника до м. Києва цілком правильно було визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на неподання заявником доказів неможливості його явки в судове засідання з поважних причин, а також з тих мотивів, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь в засіданні суду. У даному випадку представництво інтересів відповідача у господарському суді могло здійснюватися також керівником господарства або ж іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності.

          Згідно з ч. 1 ст. 11112 ГПК України всі вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2010 року виконані судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Фермерського господарства „Агро Інвест” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.11.2009 року у справі № 12/225/09 в частині вилучення у Фермерського господарства „Агро Інвест” (57060, Миколаївська обл. Веселинівський район, с. Катеринівка, вул. Центральна, 15, код ЄДРПОУ 20890817) сіялок універсальних УПС-8-02 (4 од.) № 1179, № 1541, № 1340, № 1341, культиваторів КРНВ 5,6-4 (4 од.) № 234, № 114, № 235, № 236, культиваторів навісних КПЕН-8 (2 од.) № 0090407, № 0150407 та передання їх ТОВ „Техноторг” (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду,113, код ЄДРПОУ 30976452) скасувати, стягнення за ним припинити.

          У задоволенні позову в цій частині відмовити.          

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бєляновський В.В.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.