Рішення № 10596081, 20.07.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.07.10           Справа № 14/197-09.

За позовом:          Державної екологічної інспекції в Сумській області, м.Суми

до відповідача:           Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Сумського інституту агропромислового виробництва УААН», с.Перехрестівка, Роменський район, Сумська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:                     Перехрестівська сільська рада, с.Перехрестівка, Роменський район, Сумська область

про стягнення 24873 грн. 24 коп.

СУДДЯ СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі судового засідання Волоховій Н.В.

Представники:

від позивача:          Панченко О.М., довіреність № 232/03 від 08.02.2010 року

від відповідача:          Жаренко В.Ф., довіреність б/н від 22.06.2009 року

від третьої особи:          не прибув

          Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 24 873 грн. 24 коп. збитків, заподіяних відповідачем внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.07.09р. по справі № 14/197-09 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2009р. апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Сумській області задоволено, рішення господарського суду Сумської області від 06.07.2009р. у справі № 14/197-09 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

До Вищого господарського суду України було подано касаційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма “Надія”, с.Перехрестівка на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.09р. по справі № 14/197-09.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2010р. касаційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма “Надія” Сумського інституту агропромислового виробництва УААН» задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2009р. та рішення господарський суд Сумської області від 06.07.09р. по справі № 14/197-09 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.05.2010 року розгляд справи № 14/197-09 призначено на 10.06.2010 року на 11 год. 20 хв.

Позивач подав пояснення по справі № 03/13 від 08.06.2010 року, в яких підтримує свої позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача 24873 грн. 24 коп. завдану державі шкоду.

24.06.2010 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що позивачем не було залучено його до проведення перевірки дотримання ним вимог природоохоронного законодавства, акт вказаної перевірки складений без представника відповідача, а також, що у акті не зазначено про те, яким шляхом та коли було скинуто воду у ставах та яким чином причетний до цього відповідач.

Позивач подав заперечення на відзив відповідача б/н від 20.07.2010 року, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник третьої особи в засідання суду не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

          Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов"язаний не заподіювати шкоди природі і відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”підприємства, установи, організації та громадяни зобов”язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 38 зазначеного Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального та спеціального використання.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку.

Поняття спеціальне водокористування визначене статею 48 Водного кодексу України, за змістом якої –це зокрема, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об”єкти.

Відповідно до вимог статті 49 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, виданого в установленому порядку за клопотанням водокористувача, в якому визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин.

Статтею 44 Водного кодексу України закріплено, що водокористувач зобов”язаний здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідач – Державне підприємство “Дослідне господарство Агрофірма “Надія” Сумського інституту агропромислового виробництва УААН”, яке функціонує на території Перехрестівської сільської ради, відповідно до положень Статуту створене для проведення наукових досліджень, апробації результатів наукових досліджень, проведення виробничої перевірки та впровадження наукових розробок у виробництво та іншої господарської діяльності , являється юридичною особою та зареєстроване в Державному реєстрі підприємств та організацій України 18 квітня 2002 року.

Як свідчать матеріали справи, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Сумській області - Ярмаком М.А. та Шимком О.І. в присутності сільського голови Перехрестівської сільської ради -Ярошенко В.І. здійснювалась перевірка дотримання відповідачем – ДП «Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Сумського інституту агропромислового виробництва УААН” природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки було складено акт від 03.12.2008 року , у якому зазначено, що відповідач - Державне підприємство “Дослідне господарство Агрофірма “Надія” Сумського інституту агропромислового виробництва УААН” здійснює використання водних об"єктів - ставків –("Ховричівський" в с.Олексіївка, "Малий" в с.Леонидівка та "Білуківщина" в с.Перехрестівка) для рибогосподарських потреб без дозволу на спеціальне водокористування. Зокрема, в акті від 03.12.2008 року вказано на те, що відповідачем був здійснений повний скид води із вказаних ставків "Ховричівський" в с. Олексіївка, "Малий" в с. Леонидівка (ставок в районі літнього табору), "Білуківщина" (середній) всього об"ємом 187,00 тис. куб.м. стічних вод.

Обставини, викладені в даному акті, підтверджуються письмовими поясненнями голови Перехрестівської сільської ради- Ярошенко В.І. від 04.06.2009 року №02-12/139, який особисто був присутній при складанні цього акту.

Зазначені у вказаному акті водні об"єкти знаходяться на земельних ділянках, які надані відповідачу в постійне користування, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Перехрестівської сільської ради №02-12/311 від 10.11.2009 року та довідкою Відділу Держкомзему у Роменському районі Сумської області №1 від 05.01.2009 року.

Про знаходження вказаних водних об‘єктів у постійному користуванні відповідача вказує і сам відповідач, заперечуючи проти їх самовільного зайняття з посиланням на довідку Відділу Держкомзему у Роменському районі Сумської області №1 від 05.01.2009 року.

Відповідно до пунктів 1 та 3 статті 153 Господарського кодексу України суб"єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов"язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності та здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості в процесі господарювання.

Відповідно до ст. ст. 96, 164 Земельного кодексу України землекористувач зобов"язаний додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля і збереження природних водно-болотних угідь.

Відповідно до статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації в повному обсязі без зниження розміру відшкодування та незалежно від сплати за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів.

Статтею 111 Водного кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни України зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідальність особи у вигляді обов‘язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб‘єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння та проявляється у вигляді умислу або необережності.

Нормами чинного законодавства України як і Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів №37 від 18.05.95 року, можливість нарахування та стягнення збитків не обмежується лише тривалими правопорушеннями.

Відповідно до вказаної Методики, показниками, на підставі яких визначається розмір збитків, є об"єм води при самовільному водокористуванні та діючі на час скоєння правопорушення тарифи на воду.

Посилання відповідача на недоведеність позивачем факту заподіяння саме відповідачем шкоди державі та розміру заподіяних збитків є необґрунтованим та безпідставним.

Також, посилання відповідача, зокрема, на те, що позивачем не було залучено його до проведення перевірки дотримання ним вимог природоохоронного законодавства, акт вказаної перевірки складений без представника відповідача та, що у акті не зазначено про те, яким шляхом та коли було скинуто воду у ставах та яким чином причетний до цього відповідач.

Про те, що представник відповідача запрошувався до участі у вказаній перевірці працівниками Державної екологічної інспекції в Сумській області, підтвердив в судовому засіданні представник позивача, з цих підстав ухилення відповідача від участі у перевірці не могло бути перешкодою у проведенні такої перевірки.

У судових засіданнях представник відповідача, фактично підтверджуючи факт порушення відповідачем порядку використання водних ресурсів, пояснив, що дійсно підприємством відповідача здійснювався скид води у ставку, який знаходиться в с. Олексіївка, у зв"язку з переливом води до іншого ставка.

Однак, відповідного дозволу на здійснення зазначеного скиду відповідачем та його представником в судовому засіданні не було надано.

Як встановлено судом, відповідач є постійним користувачем як земельних ділянок, так і водокористувачем водних об”єктів, які знаходяться на зазначених земельних ділянках, на яких здійснено скид води, докази щодо передачі вказаних водних об”єктів в оренду іншому водокористувачу в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надавалось.

Судв вважає, що акт перевірки дотримання відповідачем природоохоронного законодавства від 03.12.2008 року є належним доказом у справі, складеним відповідно до вимог статті 20 “Про охорону навколишнього природного середовища”, а відповідач в даному випадку відповідно до вимог статтей 96, 164 Земельного кодексу України та статей 48,49,110 Водного Кодексу України повинен нести відповідальність за охорону довкілля, збереження природних водно-болотних угідь на цих ділянках та за порушення водного законодавства, в тому числі за здійснення спеціального водокористування.

Крім того, відповідно до пунктів 1 та 3 статті 153 Господарського кодексу України відповідач має здійснювати на вказаних об"єктах заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості в процесі господарювання.

Матеріалами справи підтверджений той факт, що відповідачем, як водокористувачем водних об"єктів - ставків –("Ховричівський" в с. Олексіївка, "Малий" в с. Леонидівка та "Білуківщина" в с. Перехрестівка), при їх використанні для відповідних рибогосподарських потреб, без дозволу на спеціальне водокористування, було здійснено скид води зі ставків, які перебувають в його користуванні та знаходяться на території Перехрестівської сільської ради, всього об"ємом 187,00 тис м куб., в результаті чого були заподіяні збитки державі, розмір яких становить 24873,24 грн, які слід відшкодувати.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються 297 грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. – 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Сумського інституту агропромислового виробництва УААН» (42073, Сумська область, Роменський район, с.Перехрестівка», вул.Леніна,63; код 00729639) на користь держави на рахунок Перехрестівської сільської ради Ромегнського району Сумської області (банк одержувача: ГДКУ в Сумській області, одержувач коштів – місцевий бюджет Перехрестівської сільської ради 24062100, р/р 33119331700325, ОКПО 23635184, МФО 837013) 24873 грн. 24 коп. – збитків.

3.Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Сумського інституту агропромислового виробництва УААН» (42073, Сумська область, Роменський район, с.Перехрестівка», вул.Леніна,63; код 00729639) в доход Державного бюджету України (р/р 31112095700002, код бюджетної класифікації доходів 22090200, одержувач – Державний бюджет м.Суми, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача – ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) 248 грн. 73 коп. - державного мита

4.Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Сумського інституту агропромислового виробництва УААН» (42073, Сумська область, Роменський район, с.Перехрестівка», вул.Леніна,63; код 00729639) в доход Державного бюджету України (р/р 31112095700002, код бюджетної класифікації доходів 22090200, одержувач – Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача – ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 О.Ю. СОП‘ЯНЕНКО

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 22.07.2010 року.

Суддя                                                                       Миропольський Сергій Олексійович