Постанова № 10596077, 13.05.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 року справа № 2-а-3448/09/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук O.K. при секретарі Заблоцькому О.В. за участю

представника позивача Мовчана В.А. представник відповідача Коваль І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 00002492301/0/8520 від 07 жовтня 2008 року, № 00002492301/1/9789 від 21 листопада 2008 року, № 00002492301/2/11254 від 22 грудня 2008 року № 00002492301/3/1699 від 04 березня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521667, 0 грн. і № 0002502301/0/8530 від 07 жовтня 2008 року, № 0002502301/1/9788 від 21 листопада 2008 року, № 0002502301/2/11255 від 22 грудня 2008 року № 0002502301/3/1700 від 04 березня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 880485, 0 грн.

ВСТАНОВИВ:

ДП «Хмельницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 22 грудня 2008 року № 00002492301/2/11254, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892, 0 грн., і № 0002502301/2/11255, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 88485, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 586990, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 293495, 0 грн., прийнятих відповідачем на підставі акту № 3192/23-4/31100492 від 26.09.2008 року про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року.

На думку позивача, не відповідають діючому законодавству викладені в акті виїзної планової перевірки висновки щодо безпідставного віднесення до валових витрат та до складу податкового кредиту суми коштів, сплачених за товари та суми податку на додану вартість, сплачених в ціні товарів, поставлених в адресу позивача за нікчемними угодами із ТОВ «Мегаєвротрейд» від 30.06.2005 року і від 25.01.2006 року та з ПП «Євротраст-Сервіс» від 20.10.2004 року, які не спричинили реальних наслідків.

Позивач вважає, що висновки позивача щодо нікчемності угод від 30.06.2005 року і від 25.01.2006 року з ТОВ «Мегаєвротрейд» та від 20.10.2004 року з ПП «Євротраст-Сервіс» спростовуються наявними у нього документами первинного бухгалтерського обліку: накладними, податковими накладними, залізничними товаротранспортними накладними, звітами матеріально відповідальних осіб, відомостями про рух товарно-матеріальних цінностей, актами зірки розрахунків.

Крім того, позивач вказує, що відповідач здійснив неповну та необ'єктивну документальну перевірку, оскільки залишив поза увагою документи первинного та податкового обліку філій позивача, які не є самостійними платниками податків і оподаткування яких здійснюється консолідовано через ДП «Хмельницький облавтодор», та не пересвідчився в фактичному отриманні товарів від ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротраст-Сервіс» через Старокостянтинівську та Дунаєвецьку філії, яке підтверджується актами звірки розрахунків з вказаними філіями та іншими первинними документами.

Факт порушення кримінальних справ відносно посадових осіб ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротраст-Сервіс», на думку позивача, не позбавляє позивача права на включення до валових витрат витрат на оплату отриманих від цих господарюючих суб'єктів товарів та до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в їх ціні. На момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротраст-Сервіс» останні перебували в Єдиному державному реєстрі і мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача змінив позовні вимоги та на підставах, викладених в позовній заяві просить визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 00002492301/0/8520 від 07 жовтня 2008 року, № 00002492301/1/9789 від 21 листопада 2008 року, № 00002492301/2/11254 від 22 грудня 2008 року № 00002492301/3/1699 від 04 березня 2009 року якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892, 0 грн. і № 0002502301/0/8530 від 07 жовтня 2008 року, № 0002502301/1/9788 від 21 листопада 2008 року, № 0002502301/2/11255 від 22 грудня 2008 року № 0002502301/3/1700 від 04 березня 2009 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892, 0 грн

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що висновки щодо нікчемності угод від 30.06.2005 року і від 25.01.2006 року з ТОВ «Мегаєвротрейд» та від 20.10.2004 року з ПП «Євротраст-Сервіс», на яких грунтуються спірні податкові повідомлення-рішення, викладені в акті виїзної планової перевірки, якою встановлено:

поставка товарів позивачеві від ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротраст-Сервіс» не підтверджена жодним первинним документом;

всі зазначені договори з боку контрагентів підписані директором ОСОБА_3, обвинуваченого постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.12.2006 року в кримінальній справі в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво);

сторони укладали вищезазначені договори без мети реального настання зумовлених ними наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків шляхом документального оформлення без товарних операцій та включення значних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

З урахуванням вказаного відповідач вважає, що укладені позивачем договори № М3006/1 від 30.06.2005 року, № 32-6 від 25.01.2006 року з ТОВ «Мегаєвротрейд» та № ETC 10/01/3-Б від 20.10.2004 року з ПП «Євротраст-Сервіс» є нікчемними на підставі п.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, і не створюють інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

За таких обставин, на думку відповідача, позивачем всупереч п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 846878, 0 грн. на підставі податкових накладних, виписаних його контрагентами за безтоварними операціями.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності суд вважає позовні вимоги необгрунтованими.

Судом встановлено, що позивач - позов дочірнє підприємство «Хмельницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» зареєстроване 06.05.2002 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 247272).

Основними видами господарської діяльності позивача є: функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту; будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; добування піску і гравію; будівництво будівель; діяльність інжинірингу; інші види оптової торгівлі.

На підставі акту № 3192/23-4/31100492 від 26.09.2008 року про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2008 року № 00002492301/0/8529, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892, 0 грн., і № 0002502301/0/8530, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 88485, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 586990, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 293495, 0 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку та залишені без змін податковими повідомленнями-рішеннями № 00002492301/1/9789 від 21 листопада 2008 року, № 00002492301/2/11254 від 22 грудня 2008 року № 00002492301/3/1699 від 04 березня 2009 року якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892, 0 грн. і № 0002502301/1/9788 від 21 листопада 2008 року, № 0002502301/2/11255 від 22 грудня 2008 року № 0002502301/3/1700 від 04 березня 2009 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892, 0 грн.

Податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті № 3192/23-4/31100492 від 26.09.2008 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно заниження податку на прибуток в сумі 487093, 0 грн. і податку на додану вартість в сумі 846878, 0 грн. у зв'язку з віднесенням до валових витрат витрат на оплату товару і до податкового кредиту податку на додану вартість по господарських операціях з поставки бітуму та дьогтю за нікчемними договорами купівлі-продажу № МЗ006/1 від 30.06.2005 року, № 32-6 від 25.01.2006 року з ТОВ «Мегаєвротрейд» та № ETC 10/01/3-Б від 20.10.2004 року з ПП «Євротраст-Сервіс».

Судом встановлено, що відповідно до договору № М3006/1 від 30.06.2005 року ТОВ «Мегаєвротрейд» зобов'язалось передати позивачеві товар (п. І.І. договору), номенклатура, кількість і ціна якого визначаються сторонами в специфікаціях або протоколах, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору). Одночасно в п.2.1 договору сторони домовились, що поставка товару здійснюється погодженими партіями.

За змістом п.2.2. договору постачання товару залізничним транспортом здійснюється продавцем на умовах FCA - станція вантажовідправника. Водночас за умовами договору у випадку поставки товару наливом в цистернах, які належать заводу-виробнику або орендованих, покупець оплачує подачу, прибирання та інші затрати, пов'язані з організацією залізничних перевезень а також, за власний рахунок забезпечує своєчасне повернення рухомого складу і належному стані на станцію (2.4 договору), оплачує вказаний в залізничній квитанції залізничний тариф і плату за використання власної цистерни (добір тарифу), яка розраховується як різниця між залізничним тарифом за умова перевезення в цистернах Української залізниці та залізничним тарифом за умови перевезення у власних цистернах (п.2.7 договору). У випадку поставки товару в цистернах, які є власністю залізниці, покупець зобов'язується сплачувати продавцю залізничний тариф, вказаний в залізничній квитанції (умовами п. 2.6 договору). У п.2.8 договору вказано, що у випадку поставки товару в орендованих цистернах, покупець, крім залізничного тарифу, зобов'язується оплачувати продавцю орендну плату, яка складає 3720, 0 грн. в місяць.

Листом № 3006 від 30.06.2005 року ТОВ «Мегаєвротрейд» повідомило позивача про те, що з метою оперативного виконання заявок на поставку товарів відповідно до договору № М3006/1 від 30.06.2005 року їх відвантаження залізничним вагонами здійснюватиметься партнерами товариства з попереднім повідомленням про це позивача.

Як свідчать матеріали справи, позивач та його контрагент (ТОВ «Мегаєвротрейд») після укладення договору № М3006/1 від 30.06.2005 року жодним чином не конкретизували його зміст, та не погоджували, як того вимагав пі.2 договору, найменування товару, його вид, кількість, вартість, а також його безпосередніх відправників залізничним транспортом.

За змістом ч. 2 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Частиною 3 вказаної норми встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Підписавши договір без зазначення вартості товару, позивач фактично погодився на будь-яку його ціну, що суперечить самій суті підприємництва, визначеній в ст. 42 Господарського кодексу України як самостійна, ініціативна систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Виконання договору № М3006/1 від 30.06.2005 року та поставка товару оформлена виписаними ТОВ «Мегаєвротрейд» накладними та податковими накладними на поставку дьогтю, смоли та пічного пального з урахуванням товаротранспортних витрат.

Оплата отриманого товару здійснювалась позивачем на підставі залізничних накладних, відповідно до яких відправниками дьогтю та смоли були ТОВ ПКП «Алвема», ВАТ «Запоріжкокс», ТОВ «Дорстрой», ПП «Дакар», ЗАТ «Лінік», ТОВ «Лемтранс», ЗАТ «Завод Коксоремонт», ВАТ Авдіївський КХЗ, а отримувачем - Старокостянтинівська філія позивача. Як свідчать матеріали, справи після надходження зазначеного товару на станцію призначення - м Старокостянтинів, позивач відповідно до накладних передавав вже отримані філією дьоготь та смолу з зазначенням, що їх відправником є ТОВ «Мегаєвротрейд».

Відповідно до договору № 32-6 від 25.01.2006 року ТОВ «Мегаєвротрейд» зобов'язалось передати позивачеві товар - бітум та мазут (п. І.І. договору) на загальну суму 2638500, 0 грн. В п.2.1 договору вказано, що поставка товару здійснюється погодженими партіями відповідно до заявок покупця. За змістом п.2.2. договору постачання товару залізничним транспортом здійснюється продавцем на умовах FCA -

станція вантажовідправника. Водночас за умовами договору у випадку поставки товару наливом в цистернах, які належать заводу-виробнику або орендованих, покупець оплачує подачу, прибирання та інші затрати, пов'язані з організацією залізничних перевезень а також, за власний рахунок забезпечує своєчасне повернення рухомого складу і належному стані на станцію (2.5 договору), оплачує вказаний в залізничній квитанції залізничний тариф і плату за використання власної цистерни (добір тарифу), яка розраховується як різниця між залізничним тарифом за умова перевезення в цистернах Української залізниці та залізничним тарифом за умови перевезення у власних цистернах (п.2.7 договору). У випадку поставки товару в цистернах, які є власністю залізниці, покупець зобов'язується сплачувати продавцю залізничний тариф, вказаний в залізничній квитанції (умовами п. 2.6 договору). У п.2.8 договору вказано, що у випадку поставки товару в орендованих цистернах, покупець, крім залізничного тарифу, зобов'язується оплачувати продавцю орендну плату, яка складає 3900, 0 грн. в місяць. Одночасно в п.1.3 договору сторони домовились, що послуги з доставки залізничним транспортом оплачуються додаткового згідно до виставлених рахунків.

Поставка бітуму та мазуту на виконання договору № 32-6 від 25.01.2006 року оформлена виписаними ТОВ «Мегаєвротрейд» накладними та податковими накладними, в яких одночасно зазначена сума товаротранспортних витрат.

Оплата отриманого товару здійснювалась позивачем на підставі залізничних накладних, відповідно до яких відправником бітуму та мазуту був З AT «Лінік», а отримувачами - Старокостянтинівська та Дунаєвецька філії позивача. Як свідчать матеріали справи, після надходження зазначеного товару на станцію призначення -Старокостянтинів-2 та Балин відповідно, позивач відповідно до накладних передавав вже отримані філіями бітум та смолу з зазначенням, що їх відправником є ТОВ «Мегаєвротрейд».

Відповідно до договору № ЄТС 10/01/3-Б від 20.12.2004 року ПП «Євротрастсервіс» зобов'язалось передати позивачеві товар (п. І.І. договору), номенклатура, кількість і ціна якого визначаються сторонами в специфікаціях або протоколах, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору). Одночасно в п.2.1 договору сторони домовились, що строки та інші умови поставки погоджуються сторонами шляхом обміну повідомленнями. Покупець повідомляє продавцю всі реквізити отримувача. За змістом п.2.2. договору постачання товару залізничним транспортом здійснюється продавцем на умовах FCA - станція вантажовідправника. Водночас за умовами договору у випадку поставки товару наливом в цистернах, які належать заводу-виробнику або орендованих, покупець оплачує подачу, прибирання та інші затрати, пов'язані з організацією залізничних перевезень а також, за власний рахунок забезпечує своєчасне повернення рухомого складу і належному стані на станцію (2.6 договору), оплачує вказаний в залізничній квитанції залізничний тариф і плату за використання власної цистерни (добір тарифу) та орендну плату в разі перевезення в орендованому вагоні (п.2.7 договору).

Відповідно до п.5.2 договору від 20.12.2004 року покупець сплачує всі витрати , пов'язані з транспортуванням товару. Плата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до виставлених рахунків, на умовах відстрочки платежу (п.5.3 договору).

Листом № 20/10-2 від 20.10.2004 року ПП «Євротрастсервіс» повідомило позивача про те, що з метою оперативного виконання заявок на поставку товарів відповідно до договору № ЄТС 10/01/3-Б від 20.12.2004 року їх відвантаження залізничним вагонами здійснюватиметься партнерами товариства з попереднім повідомленням про це позивача.

Як свідчать матеріали справи, позивач та його контрагент (ПП «Євротрастсервіс») після укладення договору № ЄТС 10/01/3-Б від 20.12.2004 року жодним чином не конкретизували його зміст, та не погоджували, як того вимагав п.1.2 договору, найменування товару, його вид, кількість, вартість, а також стоки та умови поставки (п.2.1 договору), зокрема безпосередніх відправників товару залізничним транспортом .

Таким чином, договір № ЄТС 10/01/3-Б від 20.12.2004 року підписаний позивачем та ПП «Євротрастсервіс» всупереч ст.42, ч.ч. 2, 3 ст.180 Господарського кодексу України.

Поставка дьогтю та порошку ПВХ на виконання договору № ЄТС 10/01/3-Б від 20.12.2004 року оформлена виписаними ПП «Євротрастсервіс» накладними та податковими накладними, в яких одночасно зазначена сума товаротранспортних витрат.

Оплата отриманого товару здійснювалась позивачем на підставі залізничних накладних, відповідно до яких відправником дьогтю були ЗАТ «Лінік» та ВАТ «Авдіївський КХЗ», а отримувачем - Старокостянтинівська філія позивача. Як свідчать матеріали справи, після надходження зазначеного товару на станцію призначення -Старокостянтинів-2 відповідно, позивач відповідно до накладних передавав вже отриманий філією товар з зазначенням, що їх відправником є ПП «Євротрастсервіс».

Судом встановлено, що оплативши ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» вартість вказаного в накладних та податкових накладних товару і товаротранспортних витрат та отримавши податкову накладну, позивач відносив витрати на їх оплату до валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений в їх ціні, - до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу що діє від імені та на користь першої особи

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст.. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається

дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, законодавством передбачено, що платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Згідно з частиною четвертою пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних та накладних на передачу товару, виписаних ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс», не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту оскільки наведені в них відомості не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні первинними документами.

У частині другій ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом п.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 p. N 457 , перевізними документами є накладна та інші залізничні документи на вантаж. Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Судом встановлено, що залізничні накладні на бітум, смолу, дьоготь не містять будь-якої вказівки на те, що постачальниками (власниками) цих товарів є ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс». Судом також не встановлена наявність інших первинних документів, які вказують на те, що постачальниками товару, отриманого від ТОВ ПКП «Алвема», ВАТ «Запоріжкокс», ТОВ «Дорстрой», ПП «Дакар», ЗАТ «Лінік», ТОВ «Лемтранс», ЗАТ «Завод Коксоремонт», ВАТ Авдіївський КХЗ є ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс»

Водночас, досліджуючи залізничні накладні суд встановив, що відповідно до залізничних накладних за червень 2005 року № № 51522061, 51524257, 51522061, 51522102, за липень 2005 року № 51522296, за травень 2005 року № № 51522061, 51522016 та за листопад 2005 року № 455392985 власником вантажу є ПП «Дакар», а відповідно до залізничних накладних за травень 2005 року № 49655629 - ТОВ ПКФ «Донска». Зазначені відомості вказані вантажовідправниками товару у графі 4 зворотного боку залізничних накладних у відповідності до п.2.4 Правил оформлення перевізних документів (ст. 6, 23, 24 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 644 від 24 листопада 2000 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 863/5084.

Судом також встановлена відсутність заявок позивача на поставки товару, а також повідомлень є ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» щодо відправника товару, як передбачено укладеними сторонами договорами.

Таким чином, за товар, отриманий від ТОВ ПКП «Алвема», ВАТ «Запоріжкокс», ТОВ «Дорстрой», ПП «Дакар», ЗАТ «Лінік», ТОВ «Лемтранс», ЗАТ «Завод Коксоремонт», ВАТ Авдіївський КХЗ, позивач здійснював розрахунки з ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» без будь-яких документів, які б підтверджували причетність цих господарюючих суб'єктів до поставок товару, отриманого ним відповідно до залізничних накладних, відправниками якого були інші юридичні особи.

Разом з тим в складі витрат за товар, сплачених позивачем та віднесених до валових витрат, на підставі накладних та податкових накладних, виписаних ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс», позивач сплачував витрати на доставку товару залізничним транспортом, які складаються з витрат на оплату ж.д. тарифу, добору тарифу, плати за оренду вагонів та інших витрат.

Суд також вважає, що оплата витрат на доставку товару здійснена позивачем безпідставно, оскільки факт здійснення цих витрат ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» спростовується матеріалами справи, зокрема:

відповідно до п.5.2 договору № ЄТС 10/01/3-Б від 20.12.2004 року з ПП «Євротрастсервіс» та п.1.3 договору № 32-6 від 25.01.2006 року з ТОВ «Мегаєвротрейд» послуги з доставки залізничним транспортом оплачуються додаткового згідно до виставлених рахунків;

відсутні первинні документи, які підтверджують, що витрати на доставку понесені ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс», оскільки за змістом укладених договорів поставка товару залізничним транспортом здійснюється на умовах FCA -станція вантажовідправника, а отже товар вважається поставленим в момент передачі його перевізнику (залізниці);

витрати ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» на оплату оренди вагонів також не підтверджені жодним документом, як не підтверджений і той факт, що ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» були орендарями цих вагонів.

Досліджені судом залізнична накладна за червень 2005 р. № 51524257 вказує, що орендарем вагону, який належить ДП Укрспецвагон є ТОВ «УТЕК», відповідно до залізничних накладних за червень 2005 року №№ 51522061, 51522102, за травень 2005 № № 51522061, 51522016, за липень 2005 року № 51522296 , що орендарем вагонів, які належать ДП Укрспецвагон є ПП «Дакар», а залізничні накладні за липень 2005 року №№ 52442184, 52441704, 52441703, 52442400 свідчать про те, що орендарем вагону, який належить Спецтранссервіс, є ТОВ «ТНК-ВР Комерс».

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи судом враховується викладене нижче.

За змістом п.3.8 Статуту, затвердженого в новій редакції наказом державної служби автомобільних доріг України № 125 від 3003.2005 року, зареєстрованого 18.04.2005 року, позивач може створювати на території України, а також за її межами філії, представництва та інші відокремлені підрозділи за рішенням Засновника. Філії підприємства створюються Засновником за пропозицією підприємства і діють на підставі положень, затверджених дочірнім підприємством і погоджених Засновником. Філіями позивача зокрема є Дунаєвецька та Старокостянтинівська філії. Відповідно до п.3.3. Положень, затверджених 22.05.2002 року, філія може від імені і за дорученням директора Підприємства укладати договори та представляти інтереси філії і позивача у всіх установах, організаціях, підприємствах, асоціаціях у межах наданих їй повноважень.

Проте, як свідчать матеріали справи, ані Старокостянтинівська, ані Дунаєвецька філії не отримували від керівника позивача довіреності на отримання товару, постачальником якого були ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс».

Судом також враховується, що з боку ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» всі накладні та податкові накладні підписані ОСОБА_3А, який одночасно виконував обов'язки директора обох підприємств. Постановою Жовтневого районного суду М.Дніпропетровська від 15 грудня 2006 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) встановлено, що в ході судового розгляду справи обвинувачені повністю визнали свою вину та розкаялися у вчиненому. А постановою Жовтневого районного суду М.Дніпропетровська від 04 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2007 року, встановлено, що печатки і штампи ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» використовувались для здійснення злочинної діяльності.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2007 року припинена юридична особа - ТОВ «Мегаєвротрейд» на пістряві п.4 ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців»

Суд не бере до уваги накладні про передачу отриманого товару від позивача його філіям, матеріальні звіти за відповідні місяці та акти звірки взаєморозрахунків між позивачем та філіями, оскільки зазначені документи не відповідають визначенню первинного документу, вказаному в ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» а відтак не підтверджують реальне здійснення поставок товару ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс».

Суд не бере до уваги постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 4 березня 2009 року та постанову про скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи від 27 листопада 2008 року, оскільки останні не відповідають вимогам ст.ст. 70, 72 КАС України щодо належності та допустимості доказів.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. А згідно до пп.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обов'язок доведення того, щ будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених п.п.4.2.2 цього пункту (у випадку визначення податкового зобов'язання самостійно контролюючим органом), є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3.

Невід'ємною ознакою віднесення витрат на придбання товару до валових витрат, а податку на додану вартість - до податкового кредиту є використання цих товарів для здійснення господарської діяльності та реальний характер придбання товару.

В ході судового розгляду, позивачем не доведений та не встановлений судом реальний характер господарських операцій з придбання товару від ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс», а відтак правомірність віднесення витрат на придбання товару до валових витрат, і правомірність включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, включених в ціну цих товарів.

Судом також не встановлено, та не доведено позивачем, те , що дії позивач та його контрагентів ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» були спрямовані на реальне настання наслідків, передбачених укладеними між цими господарюючими суб'єктами договорів, як того вимагає ст.203 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, правомірними висновки ДПІ в місті Хмельницькому щодо безтоварного характеру господарських операцій з поставки бітуму, смоли та дьогтю договорами купівлі-продажу № М3006/1 від 30.06.2005 року, № 32-6 від 25.01.2006 року з ТОВ «Мегаєвротрейд» та № ЕТС10/01/3-Б від 20.10.2004 року з ПП «Євротраст-Сервіс» та відповідно заниження податку на прибуток в сумі 487093, 0 грн. і податку на додану вартість в сумі 846878, 0 грн. у зв'язку з віднесенням до валових витрат витрат на оплату товару і до податкового кредиту податку на додану вартість по цих операціях, а отже позовні вимоги про визнання протиправними цих рішень не підлягають до задоволення.

Керуючись Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський облік і фінансову звідність в Україні», ст.ст. 11, ст. 99, 100, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити дочірньому підприємству «Хмельницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у задоволенні адміністративного позову до державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 00002492301/0/8520 від 07 жовтня

1. 2008 року, № 00002492301/1/9789 від 21 листопада 2008 року, № 00002492301/2/11254 від 22 грудня 2008 року № 00002492301/3/1699 від 04 березня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521667, 0 грн. і № 0002502301/0/8530 від 07 жовтня 2008 року, № 0002502301/1/9788 від 21 листопада 2008 року, № 0002502301/2/11255 від 22 грудня 2008 року № 0002502301/3/1700 від 04 березня

2. 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 880485, 0 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 18.05.2009 року.