Постанова № 10596088, 07.04.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2009 року справа № 2-а-5663/08/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук O.K. при секретарі Заблоцькому О.В. за участю

представника позивача Шеремети А.І. представників відповідача Павлунішена СМ., Денисюка М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Білогірський комбінат хлібопродуктів №1» до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області скасування податкового повідомлення-рішення № 0000492300/2 від 21.08.2008 року

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Білогірський комбінат хлібопродуктів №1» звернувся в суд з адміністративним позовом до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області скасування податкового повідомлення-рішення № 0000492300/2 від 21.08.2008 року, яким позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2877312, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 2051080, 0 грн. та штрафними санкціями в сумі 826232, 0 грн., прийнятого на підставі акту № 153/23/30991486 від 13.05.2008 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні сум податкового кредиту та податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року.

На думку позивача, податкове повідомлення-рішення № 0000492300/2 від 21.08.2008 року є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки грунтується на безпідставних висновках відповідача.

Позивач вважає, що викладенні в акті висновки відповідача щодо нікчемності договорів № ПК 312/01 від 31.01.2008 року з ТОВ «Мегапол ЛТД» та № 07/11 від 02.11.2007 року з ТОВ «Ферум-М» не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки укладання цих договорів не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, а їх виконання підтверджене складеними сторонами первинними документами, відображеними в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Крім того, позивач зазначає, що податкові накладні від 31.01.2008 року № №110, 111 і 112 фактично виписані продавцем в лютому 2008 року і саме в цьому місяці віднесені позивачем до податкового кредиту з дотриманням вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дана в цих податкових накладних вказана помилково.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що його позиція підтверджена висновком судово-бухгалтерської експертизи, який є а матеріалах справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, оскільки податкове повідомлення-рішення базується акті виїзної позапланової перевірки, якою встановлене порушення позивачем вимог пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 2051080, 0 грн.

На думку позивача висновки перевірки підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в її взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід залишити без задоволення на підставі наведеного нижче.

Судом встановлено, що позивач - закрите акціонерне товариство «Білогірський комбінат хлібопродуктів №1» відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію №24 зареєстроване 23.10.2000 року Білогірською рай держадміністрацією. Основними видами діяльності позивача є: виробництво продуктів

борошномельно-круп'яної промисловості; надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту; виробництво хліба та хлібобулочних виробів; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; інші види оптової торгівлі; функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту.

На підставі акту № 153/23/30991486 від 13.05.2008 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні сум податкового кредиту та податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000492300/2 від 21.08.2008 року, яким позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2877312, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 2051080, 0 грн. та штрафними санкціями в сумі 826232, 0 грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є викладені в акті виїзної позапланової перевірки висновки відповідача щодо:

нікчемності договору купівлі-продажу товару № ПК 312/01 від 31.01.2008 року з ТОВ «Мегапол ЛТД»;

нікчемності договору про надання посередницьких послуг № 07/11 від 02.11.2007 року з ТОВ «Ферум-М»;

незаконного коригування суми податкового кредиту в лютому 2008 року на суму 1233333, 0 грн. по операції з ТОВ «Мегапол ЛТД»;

незаконного віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних №№ 110, 111 і 112 по операції з придбання обладнання по договору купівлі-продажу № ОБ-08 від 25.01.2008 року, виписаних ТОВ «Техностар XXI» з порушенням п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не було ані поставки товару, ані перерахування коштів.

Судом встановлено, що відповідно до договору № ПК 31/01 від 31 січня 2008 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Мегапол ЛТД», останній зобов'язався передати покупцеві товар, кількість ціна та найменування якого вказане в додатку до договору (п. 1.1 договору). Поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в п.5 додатків до договору (п.4.1 договору), а моментом поставки є дата приймання товару покупцем (позивачем), вказана в товарно-транспортній накладній за умови поставки автомобільним транспортом або дата, вказана на штемпелі станції призначення в залізничній за умови поставки товару залізничним транспортом, або дата, яка вказана в видатковій накладній або акті приймання-передачі за умови поставки на склад покупця або продавця (п4.2 договору). В додатку № 1 до договору № ПК 31/01 від 31 січня 2008 року сторони погодили, що предметом поставки є мука пшенична вищого гатунку в кількості 3700, 0 т. загальною вартістю 7400000, 0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1233333, 33 грн. Поставка муки пшеничної оформлена сторонами накладною № 310101 від 31.01.2008 року, та податковою накладною №310101 від 31.01.2008 року, отримавши яку позивач включив до податкового кредиту січня 2008 року ПДВ в сумі 1233333, 33 грн.

Наявна в матеріалах справи накладна № 0071 від 06.02.2008 року свідчить, що позивач повернув отриманий товар його продавцеві (ТОВ «Мегапол ЛТД»), який в свою чергу виписав розрахунок №1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 310101 від 31.01.2008 року. На підставі зазначеного розрахунку позивач здійснив коригування податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З урахуванням вказаних норм, право на податковий кредит виникає у платника податку за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару.

Проте, досліджені в судовому засіданні документи суд не вважає беззаперечними доказами виконання сторонами договору № ПК 31/01 від 31 січня 2008 року та поставки борошна пшеничного ТОВ «Мегапол ЛТД» позивачеві, оскільки:

накладна № 310101 від 31.01.2008 року про передачу товару від ТОВ «Мегапол ЛТД» позивачеві не містить підпису відповідальної особи позивача, який би засвідчував факт отримання ним товару;

накладна № 0071 від 06.02.2008 року про повернення товару від позивача до ТОВ «Мегапол ЛТД» не містить підпису відповідальної особи ТОВ «Мегапол ЛТД», який би підтверджував факт повернення товару від позивача до ТОВ «Мегапол ЛТД»;

ані договір № ПК 31/01 від 31 січня 2008 року, ані додатки до договору, ані накладні не містять інформації щодо місця передачі товару від продавця до позивача та місця його зберігання після отримання товару позивачем.

Відповідно до пояснень голови правління ЗАТ «Білогірський КХП №1» Ю.А.Жукова щодо питань, які виникли в ході проведення позапланової перевірки договірні відносини між позивачем та ТОВ «Мегапол ЛТД» щодо укладення та виконання договору купівлі-продажу борошна № ПК/01 від 31.01.2008 року фактично здійснювались шляхом обміну документами через кур'єра.

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проте, в ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено позивачем, що дії позивача та його контрагента ТОВ «Мегапол ЛТД» були спрямовані на реальне виконання умов договору та придбання позивачем борошна пшеничного.

Отже, податкова накладна № 310101 від 31.01.2008 року, не може слугувати підставою для включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 1233333, 33 грн., оскільки зазначені в ній відомості щодо поставки борошна пшеничного не відповідають дійсності.

Крім того, виїзною позаплановою перевіркою встановлено, що одним з основних видів господарської діяльності, яка здійснювалась позивачем в період, що підлягав перевірці, є виробництво борошна (п.2.7 акту перевірки).

За таких умов економічно необгрунтованим було укладення позивачем договору на поставку борошна з ТОВ «Мегапол ЛТД».

Порушивши норми пп.7.2.1, пп.7.2.4. п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не мав законних підстав для включення до податкового кредиту в січні 2008 року податку на додану вартість в сумі 1233333, 33 грн., а відтак і коригування податкового кредиту в лютому 2008 року, податку на додану вартість в сумі 1233333, 33 грн.

Відповідно до договору про надання посередницьких послуг ТОВ «Ферум - М» зобов'язалось надати позивачеві послуги по пошуку покупця на все рухоме та нерухоме майно ЗАТ «Білогірський комбінат хлібопродуктів №1», що належить йому на праві власності (п.1.1 договору). За вказаним договором (п. 1.2 договору) позивач надає виконавцю ексклюзивне право на проведення від свого імені всіх заходів, необхідних для надання послуг за даним договором, включаючи підготовку інформаційних матеріалів про майно, сприяння в організації проведення потенційними покупцями процедури вивчення документів, проведення переговорів з потенційними покупцями, сприяння в підготовці договорів між позивачем та покупцями. За змістом п.2.1 договору обов'язками виконавця (ТОВ «Ферум - М») є: організація залучення потенційних покупців; встановлення контактів з потенційними покупцями; підготовка та представлення інформаційних матеріалів про рухоме та нерухоме майно; оцінка попередніх пропозицій покупців з повідомленням про них позивача; сприяння проведенню покупцями процедури вивчення документів, що підтверджують право власності позивача на корпоративні права; консультації по структурі взаємодії з покупцями; проведення від імені позивача переговорів з покупцями про умови та параметри договорів по придбанню рухомого та нерухомого майна; забезпечення підготовки відповідної документації по договорам з покупцями та сприяння укладенню договорів між позивачем та покупцями.

Пунктом 4.1 договору визначено, що вартість всього рухомого та нерухомого майна, яке є предметом даного договору, не повинна бути меншою ніж сума у розмірі еквівалентному 1000000, 0 доларів США по курсу Національного банку України на момент підписання договору між покупцем та позивачем. Позивач, в свою чергу, зобов'язався виплатити виконавцю (ТОВ «Ферум - М») винагороду (що включає податок на додану вартість і інші податки, якими обкладаються такі винагороди) у розмірі 4 % від суми, що підлягає сплаті позивачеві покупцем, який був залучений виконавцем (п.4.2 договору). Сторони домовились (п.4.3 договору), що у випадку, якщо сума виплачена покупцем позивачеві перевищує вказану в п.4.1 договору, позивач зобов'язується виплатити 65 % від різниці реально виплаченої суми та вказаної в пп.4.1 договору. Винагорода підлягає сплаті Виконавцю протягом п'яти банківських днів з моменту укладання договору між покупцем і позивачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (п.4.5 договору).

Виконання ТОВ «Ферум - М» договору № 07/11 від 2 листопада 2007 року та надання посередницьких послуг оформлене сторонами шляхом підписання актів до договору про надання посередницьких послуг № 07/11 про поведені переговори з ДП «Сантрейд» DUNGE, ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал», підприємством з іноземними інвестиціями «СЕРНА», ТОВ «Поділля елеватор» та актом про виконані роботи від 30 січня 2008 року по договору № 07/11 від 2 листопада 2007 року та податковою накладною № 641 від 30.01.2008 року. Актом про виконані роботи від 30 січня 2008 року сторони підтвердили, що виконавцем (ТОВ «Ферум - М») були надані послуги по пошуку покупця на рухоме та нерухоме майно, підписаний договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна з ТОВ «Поділля елеватор» на суму 12421500, 0 грн., а вартість наданих виконавцем посередницьких послуг відповідно до розрахунку складає 4993475, 0 грн., в тому числі податок на додану вартість а сумі 832245, 83 грн.

Отримавши від ТОВ «Ферум-М» податкову накладну № 641 від 30.01.2008 року, позивач включив до податкового кредиту звітного періоду податок на додану вартість в сумі 832245, 83 грн. та здійснив часткову оплату наданих послуг в сумі 2585200, 0 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд не встановив реального характеру участі ТОВ «Ферум-М» у взаємовідносинах позивача з потенційними покупцями ЗАТ «Білогірський комбінат хлібопродуктів №1». Позивачем також не надано жодного первинного документу, який би вказував на те, що саме за посередництва ТОВ «Ферум-М» позивачем укладеного договір купівлі-продажу з ТОВ «Поділля елеватор» на суму 12421500, 0 грн.

Факт надання посередницьких послуг та ведення перемовин ТОВ «Ферум-М» з вказаними в актах господарюючими суб'єктами щодо придбання майна позивача спростовується дослідженими судом доказами, зокрема:

відповіддю №72 від 25.04.2008 року ТОВ «Поділля елеватор», яке на запит відповідача повідомило, що всі взаємовідносини між щодо купівлі цілісного майнового комплексу ЗАТ «Білогірський комбінат хлібопродуктів №1» від здійснював виключно з позивачем (а отже, без будь-яких посередників);

відповіддю підприємства з іноземними інвестиціями «СЕРНА» №. 6124 від 05.05.2008 року;

бухгалтерською довідкою № 10-749 від 25.07.2008 року ДП «Сантрейд» DUNGE;

відповіддю ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал» № 6083/1 від 25.07.2008 року.

Крім того, як свідчать матеріали справи, від імені позивача договір № 07/11 від 2 листопада 2007 року про надання посередницьких послуг підписаний виконуючим обов'язки голови правління В.В. Шавловським всупереч пункту 6.2.13 Статуту ЗАТ «Білогірський комбінат хлібопродуктів №1», зареєстрованого 30.05.2007 року Білогірською райдержадміністрацією, відповідно до якого до повноважень голови правління залежать зокрема, укладення від імені товариства угод, за винятком випадків, віднесених цим Статутом до компетенції загальних зборів акціонерів або наглядової ради. Пунктом 6.3.4 Статуту прийняття рішень про укладання правочинів на суму понад 500000, 0 грн. віднесено до компетенції наглядової ради.

Протоколом №8 від 5 грудня 2007 року наглядова рада ЗАТ «Білогірський комбінат хлібопродуктів №1» погодила укладення позивачем договору № 07/11 від 2 листопада 2007 року про надання посередницьких послуг з ТОВ «Ферум-М».

Разом з тим, в письмовому поясненні, копія якого є в матеріалах справи, В.В. Шавловський вказує, що існуюча редакція першої сторінки договору № 07/11 від 2 листопада 2007 року не відповідає редакції, яка існувала на час підписання ним договору. Оскільки в протоколі №8 від 5 грудня 2007 року не вказана вартість договору, укладення якого погоджене наглядовою радою, суд вважає недоведеним факт погодження наглядовою радою укладення позивачем договору № 07/11 від 2 листопада 2007 року про надання посередницьких послуг з ТОВ «Ферум-М» вартістю 4 % від суми у розмірі еквівалентному 1000000, 0 доларів США по курсу Національного банку України.

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд не встановив, а позивач не довів факт реального здійснення ТОВ «Ферум-М» операції з надання посередницьких послуг, передбачених договором договору № 07/11 від 2 листопада 2007 року.

Судом не встановлена та не доведена також представником позивача в судовому засіданні економічна доцільність придбання позивачем посередницьких послуг вартістю 4993475, 0 грн. з пошуку потенційного покупця майна, вартість якого 12421500, 0 грн.

Отже, податкова накладна № 641 від 30.01.2008 року, виписана ТОВ «Ферум-М» не може слугувати підставою для включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 832245, 83 грн. оскільки зазначені в ній відомості щодо надання посередницьких послуг не відповідають дійсності.

Порушивши норми пп.7.2.1, пп.7.2.4. п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не мав законних підстав для включення до податкового кредиту звітного періоду податку на додану вартість в сумі 832245, 83 грн.

Відповідно до договору поставки № ОБ-08 від 25 січня 2008 року, який діє до 31.12.2008 року (п.9.4 договору), ТОВ «Техностар - XXI» зобов'язалось передати у власність позивача продукцію відповідно до специфікацій, які оформлюються як обов'язкові додатки до договору, в порядку і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору). За змістом п.2.1 договору ціна, кількість і загальна вартість товару зазначаються сторонами в додатках до договору і в рахунках-фактурах продавця. Датою поставки товару згідно до п.3.1 договору вважається дата, вказана в накладній на передачу товарно-матеріальних цінностей, підписаній сторонами. За змістом п. 3.2 договору поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в розділі 3 додатку до договору. Оплата за товар, який підлягає поставці, здійснюється на підставі розділу 2 додатку до договору(п. 4.1 договору).

В додатках №№ 1, 2, 3 від 25 січня 2008 року до договору поставки сторони погодили, що предметом поставки є хлібопекарське обладнання, вказане в п.1 додатків, поставка якого здійснюється на протязі 120-ти календарних днів з моменту підписання додатків на умовах ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року франко-склад - с.Н.Петровці Київської області (п.3.1 додатків). За умовами п.2.2. додатків оплата товару здійснюється шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок ТОВ «Техностар - XXI».

Платіжними дорученнями від 01 лютого 2008 року позивач здійснив попередню оплату обладнання на загальну суму 7313000, 0 грн.

На підставі вказаного договору ТОВ «Техностар - XXI» оформлені податкові накладні від 31.01.2008 року № ПО на загальну суму 2370000, 0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 395000, 0 грн., № 111 на загальну суму 1820000, 0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 303333, 33 грн. і № 112 на загальну суму 3123000, 0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 520500, 0 грн., включені позивачем до податкового кредиту в лютому 2008 року.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що податкові накладні від 31.01.2008 року №№ 110-112 отримані позивачем в лютому 2008 року та правомірно включені до податкового кредиту в лютому 2008 року.

Судом встановлено, та підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, що на дату оформлення ТОВ «Техностар - XXI» податкових накладних від 31.01.2008 року № № 110-112 не відбулась ані поставка обладнання постачальником, ані перерахування коштів покупцем обладнання.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

За змістом пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, виписавши податкові накладні від 31.01.2008 року № №110-112 ТОВ «Техностар -XXI» порушило вимоги пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки на дату їх оформлення не існувало жодної з подій, за наявності яких у продавця товару виникають податкові зобов'язання, а відтак і право на складення податкових накладних.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки податкові накладні від 31.01.2008 року № ПО на загальну суму 2370000, 0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 395000, 0 грн., № 111 на загальну суму 1820000, 0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 303333, 33 грн. і № 112 на загальну суму 3123000, 0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 520500, 0 грн. складені ТОВ «Техностар - XXI» з порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість», то у позивача відсутнє право на включення до податкового кредиту вказаних в них сум податку на додану вартість як в січні 2008 року, так і в лютому 2008 року.

Суд не бере до уваги надані позивачем податкові накладні від 01.02.2008 року №118 на загальну суму 2370000, 0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 395000, 0 грн., № 118/1 на загальну суму 1820000, 0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 303333, 33 грн. і № 118/2 на загальну суму 3123000, 0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 520500, 0 грн. складені ТОВ «Техностар - XXI», оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено, що вказані накладні отримані ним в лютому 2008 року, слугували підставою для включення до податкового кредиту податку на додану вартість та існували на час проведення перевірки.

Судом також встановлено, що в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року та включно по день розгляду спору позивач не здійснював діяльність, пов'язану з підготовкою та виробництвом хлібобулочних виробів. Вказане підтверджується актом перевірки (п.2.7 акту), відповідно до якого у вказаний період позивач здійснював оптову торгівлю зерном та кормами для тварин, виробництво борошна та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, та поясненнями представника позивача в судовому засіданні.

Про відсутність намірів акціонерів ЗАТ «Білогірський комбінат хлібопродуктів №1» щодо організації хлібопекарського виробництва свідчить протокол загальних зборів від 21 січня 2008 року, щодо продажу всього рухомого та нерухомого майна.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Згідно з пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу що діє від імені та на користь першої особи.

Оскільки судом не встановлено здійснення позивачем діяльності з виробництва хліба, а також реальних заходів з підготовки такого виробництва, то витрати позивача на попередню оплату хлібопекарського обладнання відповідно до договору № ОБ-08 від 25 січня 2008 року з ТОВ «Техностар -XXI» не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Судом також враховується, що, не зважаючи на закінчення терміну дії договору № ОБ-08 від 25 січня 2008 року, який діяв до 31.12.2008 року, ТОВ «Техностар - XXI» до цього часу не поставило обумовлене цим договором хлібопекарське обладнання.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема копія листа № 60-2690/116/26 від 21.07.2008 року СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі в м.Києві, постанова про порушення кримінальної справи слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі в м.Києві від 21.04.2008 року, місцезнаходження директора ТОВ «Техностар - XXI» невідоме, протягом 2007-2008 років товариство підприємницьку діяльність не здійснювало, будь-які угоди не укладало. Зазначене свідчить про відсутність перспектив поставки хлібопекарського обладнання позивачеві і після закінчення дії договору, а відтак і його реального виконання

Право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Оскільки судом встановлено, що вартість хлібопекарського обладнання оплаченого позивачем неправомірно включена ним до валових витрат, то, відповідно, у нього відсутнє і право на включення податку на додану вартість на підставі податкових накладних від 31.01.2008 року №№ 110-112, виписаних ТОВ «Техностар - XXI».

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених ТОВ «Мегапол ЛТД», ТОВ «Ферум-М» і ТОВ «Техностар XXI» з дотриманням вимог чинного законодавства, та інших документів на поставку борона пшеничного, посередницьких послуг і хлібопекарського обладнання не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту оскільки наведені в них відомості не відповідають дійсності.

Оскільки позивачем не доведений реальний характер господарських операцій з придбання зазначених товарів та послуг і їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю, суд вважає неправомірним включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, включених в ціну цих товарів і послуг.

Суд не бере до уваги висновок № 24 від 12 лютого 2009 року судово-економічної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз з таких підстав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2008 року про призначення судово-економічної експертизи на її вирішення судом поставлене питання, яке на думку, суду потребувало спеціальних знань галузі бухгалтерського обліку: чи підтверджується документально зазначене в акті Білогірського відділення Ізяславської МДПІ Хмельницької області № 153/23Є30991486 від 13 травня 2008 року заниження об'єкта оподаткування ЗАТ «Білогірський комбінат хлібопродуктів № 1»за період січень-лютий 2008 року податку на додану вартість в сумі 2051080 грн.

Проте, замість аналізу первинних документів, якими оформлені господарські операції позивача та ТОВ «Мегапол ЛТД», ТОВ «Ферум-М» і ТОВ «Техностар XXI» та правомірності їх відображення в податковому і бухгалтерському обліку, експертом фактично на основі аналізу діючого цивільного та податкового законодавства здійснена правова оцінка взаємовідносин позивача з контрагентами.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Досліджені в судовому засіданні докази (договори, акти виконаних послуг, податкові накладні та ін.) в сукупності з відсутністю доказів щодо реального характеру здійснення господарських операцій з придбання борошна пшеничного, надання посередницьких послуг, придбання обладнання та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача свідчать, що єдиною метою та реальними наслідками укладення позивачем цих договорів є заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за рахунок безпідставного завищення валових витрат і сум податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає податкові повідомлення № 0000492300/2 від 21.08.2008 року законним та обгрунтованим, а отже позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити закритому акціонерному товариству «Білогірський комбінат хлібопродуктів №1» в задоволення адміністративного позову до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000492300/2 від 21.08.2008 року

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.