Рішення № 10595483, 26.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.10 Справа№ 7/63

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «АНТІОР»

до відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ціна позову: 51890,67грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Марків Т.І., генеральний директор, копія протоколу зборів в матеріалах справи;

від відповідача не зявився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТІОР»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; ціна позову 19384,96грн., в тому числі 14797,72грн. основного боргу, 2293,64грн. інфляційних, 517,92грн. 3% річних, 1775,72грн. пені.

Відповідно до позовної заяви, 27.05.2008р. між Позивачем (Продавцем) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу пиломатеріалів на суму 14797,68грн. Позивач свої зобовязання за договором виконав, вналідок невиконання Відповідачем зобовязань за договором виникла заборгованість.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором купвілі-продажу №1/1 від 27.05.2008р., видатковою накладною №0206-01 від 02.06.2008р., довіреністю серії НБИ №308603 від 28.05.2008р., претензією №1 від 16.12.2009р., поштовою квитанцією та поштвоим фіскальним чеком від 16.12.2009р., ст.ст.2, 66, 67, 112 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.20, 147, 193, 216-218 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.16, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/63 від 30.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 15хв. 12.04.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/63 від 12.04.2010р.

Представнику Позивача оголошено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/63 від 30.03.2010р. та від 12.04.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обовязки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні представником Позивача подано наступні документи: копію свідоцтва про державну реєстрацію Позивача серії А00 №762522; довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ серії АД №374660 станом на 26.04.2010р.; копію акту звірки взаємних розрахунків та опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля; копію протоколу зборів учасників ТзОВ «АНТІОР»від 20.01.2005р.; додатковий договір купівлі-продажу від 27.05.2008р.; уточнений розрахунок ціни позову; клопотання про скерування кореспонденції за зазначеною адресою.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, явка визнана обовязковою, був належним чином повідомлени про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суду не повідомив, ухвал господарського суду Львівської області, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 14797,68грн. основного боргу.

27.05.2008р. між Позивачем (Продавцем) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу №1/1 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобовязується передати, а Покупець прийняти та оплатити вартість пиломатеріалів (надалі Товар).

Згідно п.2.1 Договору, Продавець зобовязується передати Покупцю Товар згідно документів на нього встановленого зразка.

Відповідно до п.3.1 Договору, Покупець зобовязується розрахуватись за Товар методом попереднього перерахунку грошових коштів або після отримання Товару на поточний рахунок Продавця. Згідно Додаткового договору від 27.05.2008р. до Договору, п.3.1 Договору викладено в наступній редакції Покупець зобовзується розрахуватись за Товар методом попереднього перерахунку грошових коштів, або після отримання Товару на поточний рахунок Продавця на протязі 5-ти календарних днів, але не пізніше 121-го календарного дня з моменту отримання товару згідно накладної.

Згідно п.6.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання двома сторонами і діє до повного його виконання.

Відповідно до довіреності серії НБИ №308603 від 28.05.2008р., виданої Відповідачем на отримання від Позивача пиломатеріалів (Товару), Відповідачем уповноважено себе ОСОБА_1 отримати від Позивача Товар, довіреність дійсна до 08.06.2008р. Довіреність підписана та скріплена відбитками печаток Сторін.

Згідно видаткової накладної №0206-01 від 02.06.2008р. Позивачем поставлено Відповідачу Товар згідно угоди на загальну суму 14797,68грн.

Згідно претензії №1 від 16.12.2009р., скерованої Позивачем Відповідачу (підтвердженням чого є поштова квитанція та фіскальний поштовий чек №7690 від 16.12.2009р.), Позивач просить Відповідача оплатити заборгованість в розмірі 19384,96. Відповідь на дану претензію в матеріалах справи відсутня та Сторонами не представлена.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в розмірі 14797,68грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 14797,68грн. боргу підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 1775,72грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, вихідними даними для якого є величина облікової ставки НБУ та сума заборгованості.

Відповідно до п.5.3 Договору, передбачена відповідальність Продавця за не виконання умов Договору у формі сплати пені.

Крім того, відповідно до п.5.1 Договору, передбачено стягнення збитків за порушення умов Договору.

Відповідальність Відповідача у вигляді стягнення пені за невиконання умов Договору в частині проведення розрахунку Договором не передбачено.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене та те, що ні Договором, ні законом не передбачена відповідальність Відповідача щодо сплати пені Позивачу за невиконання умов Договору в частині оплати, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1775,72грн. пені до задоволення не підлягають.

Щодо стягнення 517,92грн. 3% річних за невиконання зобовязання та 2293,64грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних за невиконання зобовязання, вихідними даними для якого є сума боргу, терміни прострочення (14 місяців), 3% річних. Загальна сума 3% річних, відповідно до проведенного розрахунку, становить 517,92грн.

Також, в розрахунку до ціни позову Позивачем надано розрахунок інфляційних нарахувань, вихідними даними для якого є сума боргу, терміни прострочення (з липня 2008р. по липень 2009р.), величини індексів інфляції. Загальна сума інфляційних нарахувань відповідно до розрахунку складає 2293,64грн.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, згідно видаткової накладної №0206-01 від 02.06.2008р. Позивачем поставлено Відповідачу Товар згідно угоди на загальну суму 14797,68грн. Відповідно до Додаткового договору від 27.05.2008р. до Договору, п.3.1 Договору викладено в наступній редакції Покупець зобов»язується розрахуватись за Товар методом попереднього перерахунку грошових коштів, або після отримання Товару на потовний рахунок Продавця на протязі 5-ти календарних днів, але не пізніше 121-го календарного дня з моменту отримання товару згідно накладної.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 517,92грн. 3% річних за невиконання зобовязання підлягає до задоволення, вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань за вказаний Позивачем період (з липня 2008р. по липень 2009р.) підлягають до виконання в розмірі 2004,38грн., в стягненні 289,26грн. інфляційних слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

26.04.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.04.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», договором купівлі-продажу №1/1 від 27.05.2008р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (82132, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антіор»(79034, м. Львів, вул. Листопадна,16, ідентифікаційний код 22379170) 14797грн. 68коп. основного боргу, 517грн. 92коп. 3% річних за невиконання зобовязання, 2004грн. 38коп. інфляційних нарахувань, 173грн. 20коп. державного мита, 210грн. 04коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В стягнення пені в розмірі 1775грн. 72коп., 289грн. 26коп. інфляційних нарахувань відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя