Рішення № 10595466, 12.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.10                                                                                                     Справа№ 7/54

позивач : Закрите акціонерне товариство «АЕРОБУД»в особі філії «Аеробуд-Захід»закритого акціонерного товариства «Аеробуд»

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Львівшляхрембуд»

про стягнення боргу

ціна позову: 20914,74 грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача —Гордійчук Л.Д. (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство «АЕРОБУД»в особі філії «Аеробуд-Захід»закритого акціонерного товариства «Аеробуд» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівшляхрембуд» про стягнення боргу; ціна позову: 20914,74грн., в тому числі 18000грн. основного боргу, 1663,2грн. неустойки, 243,54грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 1008грн. інфляційного відшкодування.

Відповідно до позовної заяви, 20.08.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки, відповідно до якого 25.08.2009р. Позивач оплатив Відповідачу 18000грн. за щебінь, який Відповідачем не поставлено. Незважаючи на скерування Позивачем Відповідачу претензії, 18000грн. Позивачу не повернуто.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором поставки №20/08-09 від 20.08.2009р., додатком №1 до договору (специфікація), претензією щодо виконання грошового зобов’язання, повідомленням про вручення поштового відправлення від 02.02.2010р., випискою з банківського рахунку Позивача від 25.08.2009р., платіжним дорученням №2111 від 25.08.2009р., довідкою з ЄДРПОУ серії АА №207179, свідоцтвом про државну реєстрацію серії А01 №216012, розрахунком суми неустойки, розрахунком 3% річних за невиконання зобов’язання, розрахунком інфляційних нарахувань, доказами відправлення копії позовної заяви Відповідачу, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, довіреністю на право здійснення представництва, ст.ст.11, 509, 526, 526, 530, 599, 610-612, 614-615 Цивільного кодексу України, ст.ст.173-174, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 66-67 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/54 від 18.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12год. 40хв. 31.03.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/54 від 31.03.2010р., в тому числі у зв’язку з неявкою представника Відповідача та ненадання ним необхідних для вирішення спору матеріалів, що витребовувались господарським судом.

В судовому засіданні представнику Позивача оголошено його права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/54 від 18.12.2009р., 31.03.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №5147214 від 24.03.2010р., та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області) зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; копію витягу з ЄДРПОУ серії АД №186744; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копія супровідного листа Відповідачу №350 від 23.03.2010р. з долученням копії актів звірки від 23.03.2010р., фіскального поштового чеку №0820 від 24.03.2010р. та повідомлення про вручення поштового відправлення №988436 від 25.03.2010р.

Крім того, 12.04.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов лист представника Позивача №365 від 12.04.2010р., відповідно до якого суду надано копію виписки з банківського рахунку Позивача від 25.08.2009р. та копію рахунку-фактури Відповідача Позивачу №СФ-0000218 від 25.08.2009р.

Також, 12.04.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов лист представника Позивача №364 від 12.04.2010р., в якому повідомлено про справи, які перебували на розгляді в господарському суді Львівської області за позовами Позивача.

Представник Відповідача в судове засідання вдруге не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 18000грн. основного боргу.

20.08.2009р. між Позивачем (Замовником) та Відповідачем (Постачальником) укладено договір поставки №20/08-09 (далі –Договір) відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Замовнику щебінь з доставкою на об’єкт, що надалі іменується Товар, у відповідності до Специфікацій, що є невід’ємними частинами даного Договору; Замовник, в свою чергу, зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, приймати та оплачувати цей Товар.

Згідно п.1.2 Договору, найменування та загальна кількість Товару, що має бути виготовлена та поставлена за цим Договором, його співвідношення за ассортиментом (номенклатурою, марками), ціна за одиницю Товару кожної номенклатури та загальна вартість Товару (Договірна ціна) визначаються специфікаціями, що є невід’ємними частинами до цього Договору (надалі – Специфікація). Відповідно до п.1.3 Договору, Товар поставляється партіями; на кожну партію Товару Сторонни підписують окрему Специфікацію.

Відповідно до п.2.1 Договору, вартість одиниці Товару, кількість кожної номенклатури (марки) визначається Сторонами у Специфікаціях, що є невід’ємними частинами данного Договору.

Згідно додатку №1 (Специфікація), підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, назва Товару –щебінь, одиниця вимірювання –тонни, кількість –345, договірна ціна за одиницю з доставкою –100, місце доставки –смт.Куликів.

Відповідно до п.4.1 Договору, Замовник зобов’язаний сплатити вартість партії Товару, що має бути поставлена відповідно до Специфікації, протягом 1 банківського дня з моменту підписання Специфікації та отримання рахунку-фактури від Постачальника.

Згідно п.5.1 Договору, приймання Товару за кількістю здійснюється відповідно до товарних накладних, які складаються щодня на підставі даних обліку –документів про щоденний відпуск товару, що завіряється підписами повноважних представників Сторін.

25.08.2009р. Відповідачем виставлено Позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000218 на 34500грн. за щебінь.

Відповідно до платіжного доручення №2111 від 25.08.2009р. та виписки з банківського рахунку Позивача за 25.08.2009р., Позивачем оплачено Відповідачу 18000грн. за щебінь згідно рахунку-фактури №СФ-0000218 від 25.08.2009р.

Докази поставки Відповідачем Товару Позивачу на сплачену Позивачем суму –18000грн. в тому числі товарні накладні (як передбачено п.5.1 Договору) в матеріалах справи відсутні, та Відповідачем не подані.

02.02.2010р. Відповідачем отримано претензію Позивача щодо виконання грошового зобов’язання (повернення грошових коштів) на суму 18000грн. (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №2317542 від 02.02.2010р.).

На вимогу суду 23.03.2010р. Позивачем скеровано Відповідачу акт звірки взаємних розрахунків (підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №0820 від 24.03.2010р.), який отримано Відповідачем 25.03.2010р. (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №988436 від 25.03.2010р.). Незважаючи на скерування даної пертензії та вимоги ухвал господарського суду Львівської області №7/54 від 18.03.2010р. та від 31.03.2010р. про проведення звірки взаємних розрахунків та надання копії акту суду, до господарського суду станом на час вирішення спору не надійшов від Відповідача акт звірки взаєморозрахунків між Сторонами та не повідомлено суд про причини ненадання такого акту.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення цієї глави застосовуються також до вимог повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідно, враховуючи вищенаведені доводи мотивувальної частини рішення, в тому числі оплата Позивачем за Договором на вимогу Відповідача 18000грн., та непоставлення Відповідачем Товару Позивачу, у Відповідача виник обов’язок повернути Позивачу набуте без достатньої правової підстави (в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України) майно.

Крім того, згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведені доводи мотивувальної частини рішення, в тому числі підтвердження оплати Позивачем на вимогу Відповідача за Договором 18000грн., непоставлення Відповідачем Товару Позивачу, неповернення Відповідачу Позивачем набутого без достатньої правової підстави (в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України) майна 18000грн., враховуючи пред’явлення вимоги Позивачем про повернення Відповідачем сплачених грошових коштів, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази поставки Товару Позивачу на суму 18000грн. повністю чи частково, чи повернення отриманих 18000грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 18000грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 1663,2грн. неустойки, 243,54грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 1008грн. інфляційного відшкодування.

В позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 1663,2грн. неустойки, 243,54грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 1008грн. інфляційного відшкодування.

В додатках до позовної заяви Позивач надає розрахунки неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Розрахунок неустойки проведено за період з 01.09.2009р. по 12.02.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу –18000грн., кількість прострочених днів –165, розмір облікової ставки Національного банку України –10,25%. Мотивуючи підставність стягнення неустойки, Позивач посилається на п.7.4 Договору, тобто розраховує неустойку у зв’язку з не поставленням Відповідачем Товару у строки, Вказані у Договорі.

Розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання проведено за період з 01.09.2009р. по 12.02.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу –18000грн., кількість днів прострочення – 165, розмір процентів –3% річних.

Розрахунок інфляційних нарахувань проведено за період з 01.09.2009р. по 12.02.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу –18000грн., сукупний індекс інфляції –105,6.

Проведені розрахунки, їх результати, чи вихідні дані, що використані в розрахунках, Відповідачем не оспорювались.

Згідно п.п.7.4 Договору, у випадку затримки в передачі (відвантаженні) Товару Замовнику на строк понад три календарних дні, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недопоставленого Товару за кожен наступний день затримки.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національного банку України від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становить 10,2500%.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 1663,2грн. неустойки підлягають до задоволення.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що Позивач вправі розрахувати та ставити вимогу про стягнення 3% річних за невиконання зобов’язання та інфляційних нарахувань за прострочення Відповідачем грошового зобов’язання, яким, відповідно до вищенаведених доводів мотивувальної частини рішення, є повернення Відповідачем Позивачу 18000грн.

При цьому, як зазначено вище у мотивувальній частині рішення, у Відповідача виник обов’язок повернути Позивачу набуте без достатньої правової підстави (в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України) майно.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, термін виконання Відповідачем зобов’язання щодо повернення Позивачу 18000грн. розраховується відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до матеріалів справи, вимога Позивача про повернення 18000грн. Відповідачем отримана 02.02.2010р. (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №2317542 від 02.02.2010р.).

Відповідно, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, розраховані за період з 01.09.2009р. по 12.02.2010р., підлягають до задоволення в розмірах, розрахованих за період з 10.02.2010р. по 12.02.2010р. включно.

Індекс інфляції в лютому місяці 2010р., відповідно до даних Державного комітету статистики України, опублікованих в газеті «Урядовий кур’єр»№ 44 від 10.03.2010р., становив 101,9.

Враховуючи вищенаведене, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних за невиконання зобов’язання підлягають до задоволення в розмірі 4,45грн., в частині стягнення 239,09грн. 3% річних слід відмовити; вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 36,64грн., в стягненні 971,36грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

12.04.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.04.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 530, 549, 611, 612, 625, 1212 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором поставки №20/08-09 від 20.08.2009р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівшляхрембуд»(79035, м.Львів, вул.Дж.Вашингтона, 1, ідентифікаційний код 34814183) на користь закритого акціонерного товариства «АЕРОБУД»в особі філії «Аеробуд-Захід»закритого акціонерного товариства «Аеробуд»(80362, Львівська обл., Жовківський р.-н, смт.Куликів, вул.Шевченка, 85, ідентифікаційний код 35222765) 18000грн. боргу, 1663грн. 20коп. неустойки, 4грн. 45коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 36грн. 64коп. інфляційних нарахувань, 197грн. 04коп. державного мита, 221грн. 84коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 239,09грн. 3% річних та 971,36грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя