Рішення № 10595449, 21.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.10                                                                                           Справа№ 3/105

Суддя Н. Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Прокуратури м. Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м. Львів

До відповідача: Державного житлово-комунального підприємства державного концерну „ЛОРТА”, м. Львів

Про стягнення 29141,99 грн.

В судове засідання з’явились:

від прокурора: не з’явився

від позивача: Охріменко В.В. –представник;

від відповідача: Грабінський І. Г. –в.о. директора.

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов прокуратури м. Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетплоенерго” до Державного житлово-комунального підприємства державного концерну „ЛОРТА” про стягнення 29141,99 грн.

Ухвалою господарського суду від 30.06.2010 р. було порушено провадження по справ та призначено судове засідання на 13.07.2010 р.

В судовому засіданні 13.07.2010 р. було оголошено перерву для надання можливості сторонам провести звірку розрахунків.

В продовженому судовому засіданні позивач позов підтримав в частині стягнення 23842,05 грн., оскільки відповідач частково оплатив основну заборгованість.

Відповідач позовні вимоги визнав, однак просив в порядку виконання п.3 ст.83 ГПК України не стягувати пеню в зв’язку з важким фінансовим становищем на підприємстві.

В судовому засіданні 21.07.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.10.2002 року між Львівським комунальним підприємством „Залізничнетеплоенерго” (Енергопостачальна організація) та Державним житлово-комунальним підприємством державного концерну „ЛОРТА” (Покупець) укладено договір № 2063 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

На виконання умов договору в період з 01.06.2009 року по 01.05.2010 року позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді в потрібних Державному житлово-комунальному підприємству державного концерну „ЛОРТА” обсягах на загальну суму 32117,05 грн., за які відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 23842,05 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 240,05 грн. та три відсотки річних в сумі 260,28 грн. Крім цього, відповідно до п.п.7.2.3 Договору № 2063 позивачем нарахована пеня в розмірі 524,61 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 2063 від 01.10.2002 р. позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді в потрібних Державному житлово-комунальному підприємству державного концерну „ЛОРТА” обсягах на загальну суму 32117,05 грн., що підтверджується актами реалізації теплової енергії (належно завірені копії в матеріалах справи).

Відповідно п. 6 Договору № 2063 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться до 25-го числа місяця, наступного за звітним виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 23842,05 грн. за отриману теплову енергію, що підлягає до стягнення.

Слід зазначити, що відповідачем сплачено 4000,00 грн. основної заборгованості за договором № 2063 від 01.10.2002 р. до подання позовної заяви до господарського суду Львівської області, що підтверджується платіжним дорученням № 171 від 18.06.2010 р. Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в розмірі 260,28 грн. та інфляційні втрати в сумі 240,05 грн. підлягають до стягнення.

Пунктом 7.2.3 Договору № 2063 передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 524,61 грн.

Однак, в судовому засіданні позивач не заперечив щодо зменшення пені на 50 відсотків, про що свідчить напис представника позивача на клопотанні відповідача.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 3 ст.83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3 статті 551 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, виходячи з конституційного принципу рівності учасників судового процесу, такими випадками можуть бути обставини, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання з вини обох сторін, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а також якщо згідно з умовами договору він повинен був вжити заходів щодо зменшення збитків і не зробив цього.

Враховуючи те, що позивач не заперечив щодо зменшення пені на 50 відсотків, суд вважає за доцільне розмір пені зменшити та стягнути в розмірі 262,30 грн.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 246,05 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства державного концерну „ЛОРТА” (79040, м. Львів, вул. Каховська, 35, код ЄДРПОУ 22375887) на користь Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго” (79054, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4а, код ЄДРПОУ 20784943) –23842,05 грн. – основного боргу, 262,30 грн. –пені, 240,05 грн. –інфляційних втрат, 260,28 грн. – трьох відсотків річних.

3. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства державного концерну „ЛОРТА” (79040, м. Львів, вул. Каховська, 35, код ЄДРПОУ 22375887) на користь державного бюджету України (п/р 31119095700006 в ГУДКУ у Львівські області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код 22090200, символ звітності банку 092) –246,05 грн. –державного мита

4. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства державного концерну „ЛОРТА” (79040, м. Львів, вул. Каховська, 35, код ЄДРПОУ 22375887) на користь державного бюджету України (п/р 31212259700006 в ГУДК у Львівській області, МФО825014, отримувач: УДК у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22050000) –236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В частині стягнення 4000,00 грн. основної заборгованості та 262,30 грн. пені –відмовити.

6. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.07.2010 р.

Суддя