Рішення № 10595402, 19.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.10 Справа№ 3/112

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Трускавець

До відповідача: Приватного підприємства „Прикарпаття-1”, м. Трускавець

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Панацея”, м. Трускавець

Про стягнення 69500,35 грн.

В судове засідання зявились:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: Перевізник А.Є. представник

від третьої особи: Перевізник А.Є. представник

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Прикарпаття-1” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Панацея” про стягнення 69500,35 грн.

В судовому засіданні 19.07.2010 року судом оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2010 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Не зважаючи на визнання позову представником відповідача, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 19.07.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

11.06.2006 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Панацея” (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу з відстроченням платежу, відповідно до якого Продавець зобовязується передати покупцю у власність будівельні матеріали в асортименті, кількості та за цінами, що вказані в специфікації, яка є невідємною частиною цього Договору, а Покупець зобовязується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

На виконання умов договору позивач передав, а третя особа прийняла будівельні матеріали згідно накладної № 3 від 11.06.2006 року (належно завірена копія в матеріалах справи) на загальну суму загальною вартістю 57455,20 грн., за які ТзОВ „Панацея” зобовязувалося розрахуватися в термін до 31.12.2008 року, однак, свої договірні зобовязання не виконало.

Зборами учасників ТзОВ „Панацея” було вирішено створити новий субєкт господарювання ПП „Прикарпаття-1” шляхом виділу з Товариства сукупних валових активів, про що свідчить протокол Зборів учасників ТзОВ „Панацея” від 24.12.2008 року (належно завірена копія в матеріалах справи).

Згідно Розподільчого балансу від 05.06.2009 р. та Акту приймання-передачі сукупних валових активів від 09.06.2009 року (належно завірені копії в матеріалах справи) Товариство з обмеженою відповідальністю „Панацея” передає Приватному підприємству „Прикарпаття-1”, а останній приймає сукупні валові активи в тому числі: кредиторську заборгованість за договором купівлі-продажу від 11.06.2006 р. в розмірі 57455,00 грн.

Таким чином, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 57455,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 9537,58 грн. та три відсотки річних в сумі 2507,57 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 11.06.2006 р. позивач передав, а третя особа прийняла будівельні матеріали згідно накладної № 3 від 11.06.2006 року (належно завірена копія в матеріалах справи) на загальну суму загальною вартістю 57455,20 грн.

Відповідно до п. 3 Договору Покупець розраховується з Продавцем в термін до 31 грудня 2008 року, вправі виконувати своє боргове зобовязання частинами в межах загального Договірного строку. Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобовязання Третя особа не виконала, заборгувавши позивачу 57455,20 грн. за поставлений товар.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення Зборів учасників ТзОВ „Панацея” від 24.12.2008 року згідно Розподільчого балансу від 05.06.2009 р. та Акту приймання-передачі сукупних валових активів від 09.06.2009 року (належно завірені копії в матеріалах справи) Товариство з обмеженою відповідальністю „Панацея” передає Приватному підприємству „Прикарпаття-1”, а останній приймає сукупні валові активи в тому числі: кредиторську заборгованість за договором купівлі-продажу від 11.06.2006 р. в розмірі 57455,00 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 57455,00 грн., що підлягає до сплати.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобовязань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 2507,57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9537,58 грн. підлягають до сплати.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 695,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Прикарпаття-1” (82200, Львівська область, м. Трускавець, бульвар Торосевича, 6, код ЄДРПОУ 36518190) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (82200, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 57455,20 грн. основного боргу, 9537,58 грн. інфляційних втрат, 2507,57 грн. трьох відсотків річних, 695,00 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.07.2010 року.

Суддя