Рішення № 10595383, 12.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.10                                                                                                     Справа№ 7/32

за позовом відкрите акціонерне товариство «Львівська автобаза №1»

до відповідача закрите акціонерне товариство проектно-будівельне об’єднання «Львів-міськбуд»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 9486,56грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Нікулін О.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство «Львівська автобаза №1»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до закритого акціонерного товариства проектно-будівельне об’єднання «Львів-міськбуд»про стягнення заборгованості; ціна позову: 9486,56грн., в тому числі 7854,75грн. основного боргу, 366,16грн. пені, 212,07грн. інфляційних нарахувань, 53,58грн. 3% річних за невиконання зобов’язання. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати, в тому числі витрати на надання юридичних послуг.

Відповідно до позовної заяви, 12.12.2008р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір на продаж нафтопродуктів. Внаслідок невиконання обов’язків щодо оплати за отримані нафтопродукти Відповідачем, утворилась заборгованість.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунком ціни позову, договором №55 від 12.12.2008р., списком автотранспорту, відомостями на заправку автотранспорту, видатковою накладною №ЛА-02637 від 31.12.2008р. на загальну суму 7854,75грн., довіреністю №196 від 12.12.2008р., претензією №0762 від 10.11.2009р., описом кореспонденції та фіскальним поштовим чеком №8202 від 12.11.2009р., досудовим попередженням №7 від 25.01.2010р., описом кореспонденції та фіскальним поштовим чеком №5642 від 27.01.2010р., договором №05 від 05.02.2010р. про надання юридичних послуг, описом вкладення у цінний лист та фіскальним поштовим чеком №9032 від 11.02.2010р., платіжними дорученнями №2617 та №2618 від 11.02.2010р. про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, платіжним дорученням №2561 від 05.02.2010р. про сплату 1000грн. юридичній фірмі «Паритет Плюс»ПП, ст.ст.525, 526, 611, 612, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 12, 44, 49 Господарського процессуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/32 від 16.02.2010р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 12год. 25хв. 09.03.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/32 від 09.03.2010р. та від 31.03.2010р.

Представнику Позивача оголошено права і обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/32 від 16.02.2010р., 09.03.2010р. та від 31.03.2010р., які скеровані Відповідачу (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №5174688 від 18.02.2010р. та дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області) зазначено, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довідку серії АД №185595 станом на 25.02.2010р. про включення Відповідача в ЄДРПОУ; довіреність на право здійснення представництва; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1320; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процессуального кодексу України.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, вимог ухвал господарського суду по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

09.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про перенесення судового засідання у зв’язку з відпусткою представника. До клопотання додана копія наказу №13-вк від 24.02.2010р. про надання відпустки головному юрисконсульту з 01.03.2010р. по 27.03.2010р. розгляд справи було відкладено.

Крім того, 30.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення слухання справи у зв’язку з слуханням справи у Сихівському районному суді, де ЗАТ «ПБО»Львівміськбуд»є відповідачем. До клопотання додано копію повістки Відповідачу на 11год. 00хв. 31.03.2010р. Розгляд справи було відкладено.

Крім того, враховуючи причини неявки Відповідачем у судові засідання, ухвалою господарського суду Львівської області №7/32 від 31.03.2010р. зобов’язано Відповідача надати документальні підтвердження та письмові пояснення причин незабезпечення явок в судові засідання та надати суду інформацію щодо штатної чисельності (кількості) юрисконсультів ( в т.ч. старших та молодших) у Відповідача станом на 09.03.2010р. та на 31.03.2010р. незважаючи на вимогу суду, зазначена інформація Відповідачем суду не надана.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 7854,75грн. основного боргу.

12.12.2008р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено договір №55 на продаж нафтопродуктів (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець протягом 2008-2009рр. Проводить заправку автотранспортних засобів Покупця нафтопродуктами, а саме –дизпаливом (надалі –Товар), а Покупець приймає Товар та зобов’язується оплатити загальну вартість на умовах і протягом тірмінів, вказаних у Договорі.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Договору, відпуск Товару відбувається після пред’явлення Покупцем або довіреною особою Покупця всіх необхідних документів (довіреність, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника податку), а також платіжного доручення, що свідчить про оплату належних сум за Товар; отримання Товару Покупцем проводиться на АЗС, при цьому, Покупець щоквартально подає Продавцю список транспортних засобів (із зазначенням їх марки та реєстраційного номера), на які будуть відпускатися нафтопродукти; відпуск Товару проводиться по облікових відомостях, які погоджуються представником Покупця та підписуються матеріально-відповідальними особами Продавця та Покупця (водій); в облікових відомостях, зазначених в п.3.3 Договору, вказується: дата одержання Товару, його вид, кількість, прізвище водія та марку і державний номер транспортного засобу, на який відпущено товар.

Згідно п.4.3 Договору, в окремих випадках, за погодженням між сторонами данного Договору, допускається відпуск Товару Покупцю в кредит.

Відповідно до п.п.4.4, 4.5 Договору, до 15 числа кожного місяця між Продавцем та Покупцем проводиться звірка взаєморозрахунків по результатах якої оформляється акт звірки взаєморозрахунків; у випадку відмови Покупця від проведення звірки взаєморозрахунків, Продавець має право призупинити відпуск Товару Покупцю на період до підписання (оформлення) між сторонами відповідних бухгалтерських документів щодо звірки взаєморозрахунків.

Згідно п.5.2.2 Договору, Покупець зобов’язаний оплатити товар у розмірах та терміни, які встановлені цим Договором.

В матеріалах справи наявна копія списку, затвердженого Відповілдачем, автотрансопртних засобів, на які мають відпускатися нафтопродукти, що підтверджує виконання Відповідачем п.3.2 Договору.

Крім того, наявні складені Позивачем відомості на заправку автотрансопрту через АЗС Позивача з 16.12.2008р. по 25.12.2008р.

Судом встановлено, що на підставі довіреності №196 від 12.12.2008р., виданої Відповідачем, згідно видаткової накладної №ЛА-02637 від 31.12.2008р. представником Відповідача отримано Товар загальною вартістю 7854,75грн.

Також встановлено, що Позивачем скеровано Відповідачу претензію №0762 від 10.11.2009р. на оплату боргу з вимогою оплатити борг до 20.11.2009р., підтвердженням чого є опис відправленої кореспонденції та фіскальний поштовий чек №8202 від 12.11.2009р.

Крім того, Відповідачу Позивачем скеровано досудове попередження №7 від 25.01.2010р. з вимогою оплатити борг, підтвердженням чого є опис кореспонденції та фіскальний поштовий чек №5642 від 27.01.2010р.

Незважаючи на наведене, у матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані суду докази та доводи, які б спростовували заборгованість, чи підтверджували часткову чи повну оплату боргу.

Як описано вище, Відповідачем одержувались ухвали господарського суду Львівської області по справі №7/32, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення, дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та клопотання Відповідача про відкладення судових засідань.

Незважаючи на право Відповідача, передбачене ст.ст.22, 59 Господарського процессуального кодексу України, на подачу відзиву, зазначення судом в ухвалах по справі №7/32 на необхідність подання відзиву, Відповідач своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву не подав.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 7854,75грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 7854,75грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 366,16грн. пені, 53,58грн. 3% річних та 212,07грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, розрахований за період з 21.11.2009р. по 10.02.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу, терміни прострочення (83 дні), дані облікових ставок НБУ. Загальна сума пені, відповідно до проведенного розрахунку, становить 366,16грн.

Крім того, Позивачем розраховано 3% річних, які становлять 53,58грн., розрахунок проведено за період з 21.11.2009р. по 10.02.2010р.

Також, додано розрахунок інфляційних нарахувань, який проведено за період з 21.11.2009р. по 10.02.2010р. з врахуванням індексів інфляції.

Щодо періоду, за які проведено нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Так, Договором не встановлено строків (термінів) оплати при відпуску Товару Продавцем Покупцю без передоплати.

Як зазначено судом у мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, Позивачем скеровано Відповідачу претензію №0762 від 10.11.2009р. на оплату боргу з вимогою оплатити борг до 20.11.2009р., підтвердженням чого є опис відправленої кореспонденції та фіскальний поштовий чек №8202 від 12.11.2009р.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.п. 4.1.1 та 4.2 «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. N1149, при пересиланні місцевої рекомендованої кореспонденції нормативні строки пересилання (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становлять Д+2+1, де Д –день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Позивач та Відповідач знаходяться в одному населеному пункті, та те, що в матеріалах справи відсутні дані щодо дати отримання Відповідачем претензії Позивача, беручи до уваги норми ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що початком строку з якого можна обраховувати пеню, 3% річних та інфляційні нарахування, є 25.11.2009р.

Відповідно до п.6.2 Договору, за несвоєчасну або неповну оплату вартості Товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати (недоплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання Покупцем свого зобов’язання щодо оплати.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови НБУ від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені підлягають до задоволення в розмірі 344,1грн., в стягненні пені в розмірі 22,06грн. слід відмовити; вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 50,36грн., в стягненні 3% річних в розмірі 3,22грн. слід відмовити; інфляційні втрати підлягають до стягнення в розмірі 212,07грн. (Позивачем невірно розраховано інфляційні втрати, внаслідок проведення перерахунку сума інфляційних втрат збільшилась, тому до задоволення підлягає сума в межах позовних вимог).

Щодо покладення на Відповідача 1000грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг на надання правової допомоги.

Суд зазначає, що Позивачем невірно розраховано ціну позову, включивши в неї витрати з надання правової допомоги.

Оскільки, відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати послуг адвоката є судовими витратами, і не входять до ціни позову в розумінні ст.55 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим суд зазначає, що в матеріалах справи наявні надані Позивачем наступні документи: копія договору про надання юридичних послуг №05 від 05.02.2010р., укладеного між Позивачем та приватним підприємством «Юридична фірма «Паритет Плюс»; платіжне доручення №2561 від 05.02.2010р. про оплату 1000грн. Позивачем юридичній фірмі «Паритет Плюс»ПП; копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю Нікуліним О.В.№1320; ухвали та протоколи судових засідань, де зазначено, що в них брав участь адвокат Нікулін О.В.

Отже, в матеріалах справи наявні достатні докази участі в справі адвоката Нікуліна О.В.

Проте, як зазначено вище, відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є витрати з оплати послуг (безпосередньо) адвоката.

Позивачем ж не представлено доказів оплати послуг саме адвокату Нікуліну О.В. як і не надано доказів, що оплата, здійсненна за платіжним дорученням №2561 від 05.02.2010р., отримана саме адвокатом Нікуліним О.В.

А витрати на оплату юридичних послуг підприємству не входять до складу судових витрат, передбачених ст.44 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

12.04.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.04.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 44, 49, 55, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, п.1 ч.1,2 ст.530, ст.ст.549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», п.п. 4.1.1 та 4.2 «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. N1149, договором №55 від 12.12.2008р. на продаж нафтопродуктів, суд -

                                                            В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «ПБО «Львівміськбуд»(79035, м. Львів, вул. Зелена,238, ідентифікаційний код 01273906) на користь відкритого акціонерного товариства «Львівська автобаза №1 (79035, м. Львів, вул.Пасічна, 127, код ЄДРПОУ 01268489) 7854грн. 75коп. основного боргу, 344грн. 01коп. пені, 50грн. 36коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 212грн. 07коп. інфляційних нарахувань, 102 грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення пені в розмірі 22грн. 06коп., 3% річних –3грн. 22коп. інфляційних нарахувань відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя