Рішення № 10595374, 22.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.10 Справа№ 7/16

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»

до відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ціна позову: 2719,01грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Катишев С.А., керівник;

від відповідача не зявився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі; ціна позову: 2719,01грн., в тому числі 1538,2грн. основного боргу, 1082,22грн. пені, 98,59грн. 3% річних за невиконання зобовязання. Крім того, Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, 02.01.2008р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди офісу, приміщення фактично передано в оренду. 30.12.2008р. року термін дії Договору закінчився. Внаслідок порушення Відповідачем обовязків щодо оплати орендної плати, виник борг в сумі 1538,2грн.

Позовні вимоги мотивовані, договором оренди офісу №9 від 02.01.2008р., актом приймання-передачі від 02.01.2008р., листом Позивача №9 від 01.07.2008р., доповненням №1 від 01.0-9.2008р. до договору оренди, передарбітражним попередженням №36 від 30.09.2009р., поштовою квитанцією №63, розрахунком боргу по договору, розрахунком 3% річних, розрахуком пені, платіжними дорученнями №№255 та 256 від 21.01.2010р., витягом про включення Позивача в ЄДРПОУ, фіскальними поштовими чеками №5605 та №5607 від 25.01.2010р., ст.ст.1, 11, 12, 15, 36, 49, 66, 67, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 198, 231, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 610, 611, 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/16 від 29.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14год. 55хв. 15.02.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/16 від 15.02.2010р. та від 09.03.2010р.

В судовому засіданні 15.02.2010р. представнику Позивача оголошено права та обовязки, визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/16 від 29.01.2010р., 15.02.2010р. та від 09.03.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області) зазначалось, що права та обовязки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позов підтримав.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копії: довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 04.03.2010р.; довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ серіїї АД №186395; договору №9 від 02.01.2008р.; акту приймання-передачі приміщення від 02.01.2008р.; інструкції з користування засобами сигналізації (додаток №2 до Договору); доповнення №1 до Договору; акту звірки; листа №9 від 01.07.2008р.; передарбітражного попередження №36 від 30.09.2009р. та поштової квитанції №63.

Відповідач (представник відповідача) в судове засідання не зявилась, про причини неявки не повідомила.

10.02.2010р. до господарського суду надійшов лист ОСОБА_3, як зазначено в листі матері Відповідача), в якому повідомлялось, що що 27.08.2009р. її дочка ОСОБА_1 виїхала в м.Київ для пошуку роботи і через три дні було втарчено з нею звязок, який по сьогоднішній день не відновлено. 14.09.2009р. ОСОБА_3 звернулась у Залізничний РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області про проведення розшуку Відповідача. Одночасно, даним листом ОСОБА_3 повідомила господарський суд, що їй не відомо про господарські відносини Позивача з Відповідачем. Керуючись ст.ст.202, 203 ЦПК України ОСОБА_3 просила зупинити провадження у справі №7/16 на час проведення оперативно-розшукових дій органами внутрішніх справ безвісти відсутньої її дочки. До листа додано копію заяви в Залізничний РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області та копію талону-повідомлення №108 від 14.09.2009р.

У звязку з наведеним, ухвалою господарського суду Львівської області №7/16 від 15.02.2010р., керуючись ст.30 Господарського процессуального кодексу України, суд викликав начальника (іншу відповідальну посадову особу) Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, якого зобовязано бути готовим надати пояснення, в тому числі письмові, з наступних питань: які наслідки проведення перевірки (прийняте рішення) за заявою ОСОБА_3; чи оголошувалась ОСОБА_1 в розшук, безвісти відсутньою.

09.03.2010р. в судове засідання зявився працівник Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області (далі Залізничний РВ), який надав пояснення з приводу поставлених суду питань та лист Залізничного РВ №16/14-2100 від 05.03.2010р. Відповідно до наданих пояснень, зміст яких повністю відповідає змісту листа, до Залізничного РВ дійсно надходив лист ОСОБА_3В. про зникнення її дочки. В листі також повідомлялось наступне. Так, по данному факту Залізничним РВ відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом зникнення заведена розшукова справа №4020362 від 08.10.2009р., гр.ОСОБА_1 оголошено в розшук як безвісти зниклу, проводиться перевірка та оперативно-розшукові заходи щодо встановлення місцязнаходження ОСОБА_1 При цьому, в листі повідомлялось, що при проведенні попередньої перевірки Залізничним РВ є підстави вважати, що факт зникнення може бути інсценованим з метою затягування часу (небажання повернути кредит, а також з метою уникнення відповідальності щодо кредитного зобовязання). Крім того, в листі зазначено, що за наявною інформацією, ОСОБА_1 окрім боргу перед ТзОВ «Сервіс ПЕТ», отримала кредити в одному із банків м.Львова та декількох кредитних спілках (де батьками ОСОБА_1 надано копію письмової заяви про її зникнення), кредити не сплачуються; також, є інформація, що ОСОБА_1 отримувала грошові позики у фізичних осіб на різні суми під відсотки, гроші не повертались.

03.03.2010р. та 19.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшли листи ОСОБА_3, в яких вона також просить зупинити провадження у справі із наведеним вище підстав. Крім того, в листах зазначалось, що ОСОБА_3 не є та не може бути представником ОСОБА_1, оскільки не наділена на це Відповідачем відповідними повноваженнями, що взято судом до уваги.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АД №186395 станом на 22.01.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»є юридичною особою, місцезнаходження 79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код 32894340, керівник Катишев С.А.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АД №371329 станом на 04.03.2010р. ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, місце проживання 79039, АДРЕСА_1.

Щодо стягнення 1538,2грн. основного боргу.

02.01.2008р. між Позивачем (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем) укладено договір оренди офісу №9 (далі Договір), відповідно до п.п.1, 1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння приміщення за адресою м.Львів, просп.Чорновола, 59.

Згідно п.1.2 Договору, загальна офісна площа приміщення, що орендується: 9,8 кв.м., яке складається з однієї кімнати №323 згідно поверхового плану.

Відповідно до п.3.1 Договору, приміщення, що орендуються, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем згідно Акту приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду.

В матеріалах справи наявна копія, оригінал якої оглянуто судом, акту №1 приймання-передачі , від 02.01.2008р. приміщення, вказаного у Договорі; акт підписаний та скріплений відбитками печаток Сторін.

Згідно п.4.1 Договору, строк оренди до 31.12.2008р. з моменту прийняття приміщень по акту приймання-передачі.

Відповідно до п.5.1 Договору, розмір орендної плати на момент укладання Договору становить 75,00грн. за 1 м2 на місяць і підлягає перегляду сторонами у випадках, встановлених п.5.5. Договору.

Згідно п.5.2 Договору, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед не пізніше 5-го числа кожного місяця; вартість комунальних послуг і електроенергії входить до орендної плати.

Відповідно до Доповнення №1 від 01.09.2008р. до Договору, підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, п.5.1 Договору викладено в наступній редакції розмір орендної плати за найм орендованих приміщень становить 81грн. за 1 м2; дане Доповнення вступає в дію з 01.09.2008р. і є невідємною частиною Договору.

Згідно п.7.1 Договору, орендар зобовязується своєчасно здійснювати орендні платежі.

30.09.2009р. за №36 Відповідачу надіслано попередження з вимогою про оплату заборгованості, доказом чого є поштова квитанція №63 з відбитком поштового штемпеля. Відповідь на дану претензію в матеріалах справи відсутня та Сторонами не подано.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку боргу, сума боргу Відповідача перед Позивачем по орендній платі становить 1538,2грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в розмірі 1538,2грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 1538,2грн. боргу підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 1082,22грн. пені.

Позивач в додатках до позовної заяви надає розрахунок пені, проведений за період з червня 2009р. по січень 2010р., вихідними даними для якого є основний борг Відповідача станом на кожен місяць, кількість днів прострочення платежу (від 20 до 234 днів), величини облікових ставок НБУ за відповідний період. Розрахунок проведено станом на 20.01.2010р.

Відповідно до п.9.1 Договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар несе відповідальність у формі сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день протсрочення.

З данного приводу суд зазначає наступне.

Так, частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором визначено строки виконання зобовязання та дату закінчення строку дії договору. Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням наведеного, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення щодо основного боргу, розрахунки основного боргу (з врахуванням частково сплачених платежів) та пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають до задоволення в розмірі 185,74грн., в частині стягнення пені в розмірі 896,48грн. слід відмовити.

Щодо стягнення 98,59грн. 3% річних за невиконання зобовязання.

В додатку до позовної заяви Позивач надає розрахунок 3% річних за невиконання зобовязання, проведений за період з січня 2008р. по січень 2010р., вихідними даними для якого є борг Відповідача станом на кожен місяць, та дані дат і сум часткових платежів за Договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за невиконання зобовязання, судом виявлено неточність в проведенні розрахунку, а саме неповне врахування Позивачем положень п.5.2 Договору, відповідно до яких, орендна плата сплачується не пізніше 5 числа кожного місяця, з чого вбачається, що борг по орендній платі збільшується на суму несплаченого місячного поточного платежу з 6 числа поточного місяця.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо розрахунку основного боргу, розрахунок 3% річних за невиконання зобовязання, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних за невиконання зобовязання підлягають до виконання в розмірі 93,48грн., в частині стягнення 5,11грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо доводів ОСОБА_3 про те, що провадження у справі необхідно зупинити на підставі ст.ст.202, 203 ЦПК України на час проведення оперативно-розшукових дій органами внутрішніх справ по розшуку безвісти відсутньої Відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.43 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування; порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (зокрема глава 4 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України). ОСОБА_3 не наведено суду доводів та не надано доказів визнання Відповідача безвісно відсутньою у встановленому законодавством порядку.

Крім того, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України не передбачено зупинення провадження у справі на час проведення оперативно-розшукових дій чи у звязку з розшуком особи. А положення статтей 202 та 203 Цивільного процесуального кодексу України не можуть бути застосовані в даному випадку господарським судом, оскільки, господарський суд при здійсненні судочинства керується не ЦПК України, а Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.03.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.03.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 79, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.ч.1, 3 ст.43, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, п.1 ч.1 ст.530, 599, 610, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, ч.1 ст.759, ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», договором оренди офісу №9 від 02.01.2008р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79039, АДРЕСА_1., ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»(79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, ЄДРПОУ 32894340) 1538грн. 02 коп. основного боргу, 185грн. 74коп. пені, 93 грн. 48коп. 3% річних за невиконання зобовязання, 68грн. 34коп. державного мита, 158грн. 12коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення пені в розмірі 896грн. 48коп., 3% річних 5грн. 11коп. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя