Рішення № 10595367, 09.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.10                                                                                                     Справа№ 7/15

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»

до відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком-плюс»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 7208,67грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Катишев С.А., керівник;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком-плюс»про стягнення заборгованості по орендній платі; ціна позову: 7208,67грн., в тому числі 5791,6грн. основного боргу, 1459,28грн. пені, 57,79грн. 3% річних за невиконання зобов’язання. Крім того, Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, 01.06.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди офісу, приміщення фактично передано в оренду 01.06.2009р. року. Внаслідок порушення Відповідачем обов’язків щодо оплати орендної плати, виник борг в розмірі 5791,6грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором оренди офісу №16 від 01.06.2009р., доповненням №1 до Договору, актом №1 приймання-передачі від 01.06.2009р., свідцотвом про державну реєстрацію Відповідача, свідоцтвом про реєстрацію Відповідача як платника податку на додану вартість, передарбітражним попередженням №64 від 12.01.2010р., довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ станом на 22.01.2010р., розрахунками заборгованості, фіскальними поштовими чеками №5606 та №5607 від 25.01.2010р., платіжними дорученнями №259 та №260 від 22.01.2010р. про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, ст.ст.1, 11, 12, 15, 36, 49, 66, 67, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 198, 231, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 610, 611, 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/15 від 29.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14год. 45хв. 15.02.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/15 від 15.02.2010р., в тому числі з метою забезпечення принципу змагальності та представлення сторонами додаткових доказів.

В судовому засіданні 15.02.2010р. представнику Позивача оголошено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/15 від 29.01.2010р. та 15.02.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень №5213470 від 02.02.2010р. та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначено, що права та обов’язки сторін визначено ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позов підтримав.

Протягом розгляду справи від представником Позивача подано наступні документи: копію акту звірки між Сторонами з описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією від 12.02.2010р.; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 03.03.2010р.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал господарського суду Львівської області, в тому числі щодо подання вілдзиву на позовну заяву, не виконав, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АД №186395 станом на 22.01.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»є юридичною особою, місцезнаходження –79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код –32894340, керівник –Катишев С.А.

Згідно довідки головного управління статистики у Львівській області №20-09/433 від 03.03.2010р., товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком-плюс»є юридичною особою, місцезнаходження –80100, Львівська обл., м.Червоноград, вул.Сокальська, 14, ідентифікаційний код 35528818.

Щодо стягнення 5791,6грн. основного боргу.

01.06.2009р. між Позивачем (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем) укладено договір оренди офісу №16 (далі –Договір), відповідно до п.п.1, 1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння приміщення за адресою м.Львів, просп.Чорновола, 59.

Згідно п.1.2 Договору, загальна офісна площа приміщення, що орендується: 18,2 кв.м., яке складається з однієї кімнати №304 згідно поверхового плану.

Відповідно до п.3.1 Договору, приміщення, що орендуються, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем згідно Акту приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду.

В матеріалах справи наявна копія, оригінал якої оглянуто судом, акту №1 приймання-передачі , від 01.06.2009р. приміщення, вказаного у Договорі; акт підписаний та скріплений відбитками печаток Сторін.

Згідно п.4.1 Договору, строк оренди до 31.12.2009р. з моменту прийняття приміщень по акту приймання-передачі.

Відповідно до п.5.1 Договору, розмір орендної плати на момент укладання Договору становить 81,00грн. за 1 м2 на місяць і підлягає перегляду сторонами у випадках, встановлених п.5.5. Договору.

Згідно п.5.2 Договору, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед не пізніше 5-го числа кожного місяця; вартість комунальних послуг і електроенергії входить до орендної плати.

Відповідно до Доповнення №1 від 01.08.2009р. до Договору, підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, п.5.1 Договору викладено в наступній редакції –розмір орендної плати за найм орендованих приміщень становить 75грн. за 1 м2; при невиконанні п.5.2 Договору, Орендодавець збільшує орендну плату на наступний місяць без погодження з Орендарем до 81,00грн. за 1м2 і не підлягає перегляду сторонами; дане Доповнення вступає в дію з 01.08.2009р. і є невід’ємною частиною Договору.

Згідно п.7.1 Договору, орендар зобов’язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

13.01.2010р. за №64 Відповідачу надіслано попередження з вимогою про оплату заборгованості, доказом чого є фіскальний поштовий чек №5957 від 13.01.2010р. та поштова квитанція. Відповідь на дану претензію в матеріалах справи відсутня та Сторонами не подано.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку боргу, сума боргу Відповідача перед Позивачем по орендній платі становить 5791,6грн.

Щодо проведеного розрахунку боргу суд зазначає, що в графі «вартість оренди за 1м2 в місяць», «вартість орендного платежу в місяць»та, відповідно, в графі «поточна сума заборгованості»за період з 01.09.2009р. по 30.09.2009р. Позивачем наведені неточні дані.

Так, відповідно до описаного вище Доповнення до Договору, розмір орендної плати з 01.08.2009р. становив 75грн. за 1м2.. Відповідно до того ж Доповнення, при невиконанні п.5.2 Договору, Орендодавець збільшує орендну плату на наступний місяць без узгодження з Орендарем до 81грн.

Згідно наведеного розрахунку, станом на 31.08.2009р. борг по орендній платі у Відповідача перед Позивачем відсутній. В липні 2009р. Відповідачем, згідно розрахунку, не проведено оплат за Договором.

Враховуючи вищенаведене, за невиконання умов Договору в частині оплати, Позивач, відповідно до Доповнення до Договору, вправі був змінити розмір орендної плати до 81грн. в місяць за 1 м2 лише з жовтня 2009р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу, враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, перевіривши правильність наведенного Позивачем розрахунку, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача основного боргу підлягає до задоволення в розмірі 5682,4грн., в стягненні 109,2грн. боргу слід відмовити.

Щодо стягнення 1359, 28грн. пені.

Позивач в додатках до позовної заяви надає розрахунок пені, проведений за період з червня 2009р. по грудень 2009р., вихідними даними для якого є основний борг Відповідача станом на кожен місяць, кількість днів прострочення платежу (від 31 до 214 днів), величини облікових ставок НБУ за відповідний період. Розрахунок проведено станом на 31.12.2009р.

Відповідно до п.9.1 Договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар несе відповідальність у формі сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день протсрочення.

З данного приводу суд зазначає наступне.

Так, частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором визначено строки виконання зобов’язання та дату закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням наведеного, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення щодо основного боргу, розрахунки основного боргу (з врахуванням частково сплачених платежів) та пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають до задоволення в розмірі 394,85грн., в частині стягнення пені в розмірі 964,43грн. слід відмовити.

Щодо стягнення 57,79грн. 3% річних за невиконання зобов’язання.

В додатку до позовної заяви Позивач надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, проведений за період з червня 2009р. по січень 2010р., вихідними даними для якого є борг Відповідача станом на кожен місяць, та дані дат і сум часткових платежів за Договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за невиконання зобов’язання, судом виявлено неточність в проведенні розрахунку, а саме неповне врахування Позивачем положень п.5.2 Договору, відповідно до яких, орендна плата сплачується не пізніше 5 числа кожного місяця, з чого вбачається, що борг по орендній платі збільшується на суму несплаченого місячного поточного платежу з 6 числа поточного місяця.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо розрахунку основного боргу, розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних за невиконання зобов’язання підлягають до виконання в розмірі 57,05грн., в частині стягнення 0,74грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

09.03.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.03.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, ч.1 ст.612, ст.ст.625, ч.1 ст.759, ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором оренди офісу №16 від 01.06.2009р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком-плюс»(80100, Львівська обл., м.Червоноград, вул.Сокальська,14, ідентифікаційний код 35528818) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»(79021, м. Львів, вул. Кульпарківська,93, ідентифікаційний код 32894340) 5682 грн. 05коп. боргу, 394грн. 85коп. пені, 57грн. 05коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 89грн. 76коп. державного мита, 207грн. 68коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

3. В частині стягнення основного боргу в розмірі 109грн. 02коп., пені - 964грн. 43коп., 3% річних –74коп. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя