Рішення № 10595364, 15.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.10                                                                                           Справа№ 7/7

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інсвестиціями «Агрокап»

до відповідача приватного підприємця Шамсова Абдумаліка Гафоровича, Республіка Таджикистан

про стягнення заборгованості

ціна позову: 74000дол. США

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Подоляк К.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агрокап»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємця Шамсова Абдумаліка Гафоровича з позовом про стягнення заборгованості; ціна позову 75000 дол. США.

Відповідно до позовної заяви, 27.05.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладено контракт №2009/05/27, відповідно до якого Позивач (Продавець) продає, а Відповідач (Покупець) купує продукцію, оплата за товар здійснюється в долларах США.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, контрактом №2009/05/27 від 27.05.2009р., дублікатом накладної по договору №2009/05/27 від 27.05.2009р., інвойсом на загальну суму 102тис. дол. США, випискою з рахунку Позивача з відміткою банку, платіжним дорученням в іноземній валюті про оплату державного мита з відміткою банку №4 від 24.12.2009р., платіжним дорученням №535 від 23.12.2009р. про оплату послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, описом вкладення у цінний лист, поштовими квитанціями про надіслання кореспонденції Відповідачу №5232 від 28.12.2009р., ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/7 від 20.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14год. 30хв. 18.02.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області №7/7 від 18.02.2010р.

Представнику Позивача в судовому засіданні 18.02.2010р. оголошено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/7 від 20.01.2010р. та від 18.02.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є фіскальні поштові чеки №1823 від 21.01.2010р., №№3910, 3911, 3912 від 18.02.2010р.), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копію ідентифікаційного свідоцтва підприємця (Відповідача) з перекладом українською мовою; копії фіскальних поштових чеків про відправлення кореспонденції Відповідачу №№3910, 3911, 3912 від 18.02.2010р.; клопотання про долучення до матеріалів справи документів; копії свідоцтва про реєстрацію №003293 серії АВС, ідентифікаційної карти Відповідача; сертифікату про присвоєння ідентифікаційного номеру №5121, фіскального чеку про відправлення кореспонденції Відповідачу №1823 від 21.01.2010р., банківської виписки з рахунку Позивача від 22.01.2010р., акту звірки взаємних розрахунків між Сторонами станом на 31.01.2010р., дублікату накладної по договору №2009/05/27 від 27.05.2009р.

Відповідач (представник Відповідача) в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі не виконав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право»(далі –Закон), цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом. Згідно ч.ч.1, 5 ст.4 Закону, право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України; визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

Згідно п.1 ч.1 ст.76 Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Відповідно до п.1 «Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності», ратифікованої республікою Таджикикстан 04.08.1993р. та ратифікованою Україною 19.12.1992р. (Постанова Верховної ради України №2889-XII) (далі –Угода), ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Згідно п.2 Угоди, для цілей цієї Угоди під господарюючими суб'єктами розуміються підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційно-правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця згідно із законодавством, що діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, та їх об'єднань.

Відповідно до ч.2 п.4 Угоди, компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

27.05.2009р. між Позивачем (Продавцем) та Відповідачем (Покупцем) укладено контракт №2009/05/27 (далі –Договір), відповідно до п.9.2 якого, якщо спроби вирішення спорів за цим Договором не принесуть результатів, кожна із Сторін має право винести спірне питання на розгляд в господарський суд за місцем знаходження Продавця з використанням матеріального і процесуального права України, рішення якого є остаточним та обов’язковим для обох сторін.

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець продає, а Покупець купує продукцію (надалі – Товар).

Згідно п.2.3 Договору, попередня вартість контракту складає 360000USD (триста шістдесят тисяч доларів США).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору, оплата за Товар, що поставляється, здійснюється в доларах США, шляхом прямого банківського переказу на валютний рахунок Продавця; форма оплати –100% відтермінування платежу на 30днів з моменту відправки вантажу по штемпелю ВМД.

Згідно п.6.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання контракту сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Поставка Позивачем Товару Відповідачу на суму 102000доларів США підтверджується комерційним рахунком (інвойсом) до Договору та даними вантажно-митної декларації (форма МД-2) з відміткою Державної митної служби України від 30.06.2009р.

Заявлення Позивачем 14.01.2010р. позовних вимог до Відповідача про стягнення 74000 доларів США мотивовані здійсненням часткової оплати Відповідачем за поставлений Товар.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано виписку з банківського рахунку, відповідно до якої та згідно доводів представника Позивача, Відповідачем 22.01.2010р. здійснено часткову оплату за Договором на суму 15000 доларів США.

Відповідно до проведеного між Сторонами акту звірки з 30.06.2009р. по 31.01.2010р., борг Відповідача перед Позивачем станом на 31.01.2010р. становив 59000 доларів США.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне погашення боргу, враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, крім того, враховуючи часткове погашення боргу Відповідачем, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача підлягає до задоволення в розмірі 50000доларів США, в частині стягнення 15000доларів США провадження у справі слід припинити.

Згідно ч.ч.1, 2 п.7 зазначеної в мотивувальній частині рішення Угоди, держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули законної чинності; рішення, винесені компетентними судами однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, мають бути виконаними на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.03.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.03.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 75, 80, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.ст.509, 526, 530, 599, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 4, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», п.п.1, 2, 4, 7 «Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності», ратифікованої республікою Таджикикстан 04.08.1993р. та ратифікованою Україною 19.12.1992р. (Постанова Верховної ради України №2889-XII), контрактом №2009/05/27 від 27.05.2009р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця Шамсова Абдумаліка Гафоровича (місцезнаходження вул.Деповська, 124, кв.5, м.Душанбе, Республіка Таджикистан, ідентифікаційний номер платника податків 01509231; допоміжний документ ідентифікації – паспорт, категорія документа А, №3984486) на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агрокап»(місцезнаходження 80356, Львівська обл., с.Сопошин, вул.Вокзальна, 18, ідентифікаційний код 33775568) 59000 доларів США боргу, 740 доларів США державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 15000доларів США провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя