Рішення № 10595271, 08.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.10                                                                                                     Справа№ 7/139

за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Мінтрансзв’язку яке представляє

позивач Державне територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»яке представляє відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6»

до відповідача Львівського коммунального підприємства «Янів-405»

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді

ціна позову: 141950,26грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від прокурора Барабаш Д.В. –старший помічник (посвідчення №116);

від позивача - Малькут О.Ф. –юрисконсульт, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –Павлів М.М. –представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

          Львівський міжрайонний транспортний прокурор звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі позивача Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»яке представляє відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6»з позовом до Львівського коммунального підприємства «Янів-405»про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію; ціна позову: 141950,26грн., в тому числі 139306,17грн. основного боргу, 2299,57грн. 3% річних, 344,52грн. пені; крім того, Прокурор просить судові витрати покласти на Відповідача.

          Відповідно до позовної заяви, між Позивачем та Відповідачем укладено договір про постачання теплової енергії, відповідно до якого, Позивач бере на себе зобов’язання постачати теплову енергію в гарячій воді Відповідачу, а Відповідач –оплачувати її. Внаслідок неповного виконання Відповідачем взятих на себе зобов’язань, утворився борг на загальну суму 139306,17грн.

          Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, довідкою про нарахування, оплату та заборгованість за спожиту теплову енергію, договором про постачання теплової енергії №23 від 01.10.2007р., додатком №1 та №2 до Договору, переліком будинків, що опалюються, актом №275 звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2009р., актами приймання-передачі теплової енергії від 29.12.2009р., 29.01.2009р, 03.03.2009р., 27.03.2009р., 28.04.2009р., розрахунками за спожиту теплову енергію від 29.12.2008р., 29.01.2009р., 03.03.2009р., 27.03.2009р., 28.04.2009р., рахунками №12 від 29.12.2008р., №1 від 29.01.2009р., №2 від 03.03.2009р., № 3 від 27.03.2009р., №4 від 28.04.2009р., фіскальним поштовим чеком №9074 від 30.10.2009р., ст.2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.526, 612, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст.361 Закону України «Про прокуратуру», Рішенням Конституційного Суду України №3-рп99 від 08.04.1999р., ст.ст.2, 4 Закону України «Про залізничний транспорт».

          Ухвалою господарського суду Львівської області №7/139 від 18.12.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 50хв. 11.01.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/139 від 11.01.2010р. В судовому засіданні 25.01.2010р. оголошувалась перерва до 08.02.2010р.

          Протягом розгляду справи по явці представникам Учасників оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/139 від 18.12.2009р. та від 11.01.2010р., які скеровані Учасникам (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

          Заяв про відвід судді не надходило.

          Прокурор в судове засідання з’явився, позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підтримав, підтвердив погашення Відповідачем основного боргу під час розгляду справи.

          Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підтримав, підтвердив погашення Відповідачем основного боргу під час розгляду справи.

          Протягом розгляду справи представником Позивача подано копію довіреності на право здійснення представництва та розрахунок 3% річних та пені.

          Представник Відповідача в судове засідання з’явився, заявив, що основну суму боргу ним оплачено.

          Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; копію досудового попередження про слату заборговангості; повідомлення №3 від 11.01.2010р.; лист-попередження про сплату заборгованості; копію довідки з ЄДРПОУ серії АА №061085; копії платіжних доручень №№387, 385, 382, 380, 379, 376, 374, 1646, 372, 370, 368, 366, 364; копію акту звірки станом на 01.12.2009р.,; акт звірки станом на 01.02.2010р.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення основного боргу в розмірі 139306,17грн.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до Рішення Коснтитуційного Суду України №3-рп99 від 08.04.1999р., прокурори та їх заступники подають до позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності; прокурор або його заступник самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

В позовній заяві прокурором зазначено, що: «Невиконання грошових зобов’язань контрагентами Львівської державної залізниці (Упраління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6) призводить до дефіциту фінансування, що позбавляє її можливості належним чином виконувати покладені на неї зхавдання та загрожує загальнодержавним інтересам в частині невиконання державою … завдань в галузі транспорту.».

Порушення інтересів держави в позовній заяві прокурором обґрунтовано також положеннями Закону України «Про залізничний транспорт».

Відповідно до ст.2 Закону України «Про залізничний транспорт»(«Залізничний транспорт у народногосподарському комплексі та соціальній сфері держави»), залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

З положень ст.4 Закону України «Про залізничний транспорт»слідує, що управління залізничним транспортом здійснюється з метою забезпечення державних та суспільних інтересів.

Прокурором визначено Позивачем Державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця», яке представляє відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6».

Згідно довідки головного управління статистики у Львівській області №1481, відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6»Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця не є юридичною особою, а структурним підрозділом, ідентифікаційний код 33196325; Державне територіальне галузеве об’єднання «Львівська залізниця»є юридичною особою, ідентифікаційний код 01059900.

Позивач - Державне територіально-галузеве об”єднання “Львівська залізниця” є юридичною особою (п. 3.1. Статуту), форма власності за КФГ - 31 –державна, що підтверджується Статутом (нова редакція), який зареєстровано у встановленому законом порядку 20.06.2006р., номер запису: 14151050080000929.

Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6»відповідно до п. 1.2. Статуту Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” входить до складу залізниці як структурний та відокремлений підрозділ без права юридичної особи.

При цьому, стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Прокурором та представником Позивача, та у запереченні на позовну заяву представником Відповідача зазначено, що новою назвою Дистанції цивільних споруд на станції Львів є відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6».

Представнику Позивача надано довіреність на право здійснення представництва начальником Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця».

Відповідно до довідки головного управління статистики у Львівській області серіїАА №061085, Львівське комунальне підприємство «Янів-405»є юридичною особою, ідентифікаційний код 22333446, місцезнаходження –79039, м.Львів, вул.Турянського, буд.5.

01.10.2007 року між Львівським комунальним підприємством «Янів-405»(Споживач) та Державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця»в особі начальника Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6 (Енергопостачальна організація) укладено договір про постачання теплової енергії №23 (далі –Договір), відповідно до п.1 якого, Енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами).

Згідно п.п.3.4, 3.5, 3.6 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць; розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів; Споживач оплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії до 15 числа, наступного за звітним місяцем.

Відповідно до п.4.2.2 Договору, Споживач зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.п.10.1, 10.4 Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2008р.; Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів письмового заявлення про припинення Договору Сторонами не подано.

Обсяги постачання теплової енергії визначені додатком №1 до Договору та Сторонами не оскаржувались. Відповідно до схеми розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності, що є додатком до Договору, визначено постачання ЛКП «Янів-405»від Енергопостачальної організації по 11-ти об’єктах (будинках).

Фактичні обсяги та вартість отриманої за Договором теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі теплової енергії від 29.12.2009р., 29.01.2009р, 03.03.2009р., 27.03.2009р., 28.04.2009р., розрахунками за спожиту теплову енергію від 29.12.2008р., 29.01.2009р., 03.03.2009р., 27.03.2009р., 28.04.2009р., рахунками №12 від 29.12.2008р., №1 від 29.01.2009р., №2 від 03.03.2009р., № 3 від 27.03.2009р., №4 від 28.04.2009р.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між Сторонами станом на 01.12.2009р., заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 255483,37грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків між Сторонами станом на 01.02.2010р., поданому в судовому засіданні представниками Сторін, борг в розмірі 139306,17грн. Відповідачем погашено.

Наведене підтверджується, втому числі, платіжними дорученнями №№387, 385, 382, 380, 379, 376, 374, 1646, 372, 370, 368, 366, 364.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов’язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі надані представником Позивача дані щодо нарахувань за Договором, проти яких не заперечив представник Відповідача, беручи до уваги поданий представниками Сторін акт звірки взаєморозрахунків, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення осноновного боргу в розмірі 139306,17грн. слід припинити.

Щодо стягнення 344,52 грн. пені.

В додатку до позовної заяви Прокурор надає розрахунок пені та розрахунок основного боргу.

Відповідно до п.7.3.3 Договору, за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми, але не більше двох облікових ставок НБУ на день сплати за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 344,52грн. пені підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 2299,57грн. 3% річних за невиконання зобов’язання.           Прокурором додано до позовної заяви розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, відповідно до якого сума 3% річних становить 2299,57 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведеного, в тому числі доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, враховуючи дані Акту звірки, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних за невиконання зобов’язання в розмірі 2299,57грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

08.02.2010 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.02.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

          Враховуючи вищенаведене, керуючись, ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, Рішенням Коснтитуційного Суду України №3-рп99 від 08.04.1999р., п.6 ст.20, ст36-1 Закону України “Про прокуратуру”, п.3 ч.1 ст.2, ст.ст. 4-7, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ст.11, ч.1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 599, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, 714 Цивільного кодексу України, п.2 ч.3, ч.4 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст..ст.2, 4 Закону України «Про залізничний транспорт», договором №23від 01.10.2007р., суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Львівського комунального підприємства «Янів - 405»(79093, м.Львів, вул.Турянського,5 код ЄДРПОУ 22333446) на користь юридичної особи: Державного територіально - галузевого об'єднання “Львівська залізниця” (79000, м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) 344грн. 52коп пені, 2299грн. 57коп. 3% річних за невиконання зобов”язання.

3.          В частині стягнення осноновного боргу в розмірі 139306грн. 17коп. провадження у справі припинити.

4.          Стягнути з Львівського комунального підприємства «Янів 405»(79093, м.Львів, вул.Турянського,5 код ЄДРПОУ 22333446) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 1419грн. 50коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя