Рішення № 10595263, 25.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.10                                                                                                     Справа№ 7/135

за позовом відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»

до відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Співдружність-2001»

про стягнення 7272,75 грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача Горбунова Ольга Леонідівна, довіреність в матеріалах справи

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність»про стягнення заборгованості за надані послуги; ціна позову 7272,75грн., в тому числі 6622,34грн. заборгованість за спожиту електричну енергію, 478,44грн. пені, 46,14грн. 3% річних за невиконання зобов’язання, 125,83грн. додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції.

В позовній заяві Позивач зазначає, що 15 травня 2008р. між ним та Відповідачем укладено договір №09676 про постачання електричної енергії. За умовами Договору, Позивач здійснює постачання електроенергії Відповідачу, а Відповідач зобов’язаний оплачувати спожиту ним електричну енергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені Договором терміни. Внаслідок того, що Відповідачем не виконано в повному обсязі взятих на себе зобов’язань за Договором, утворилась заборгованість перед Позивачем на загальну суму 7272,75грн.

Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступним, платіжним дорученням про оплату державного мита, платіжним дорученням про оплату судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розрахунком заборгованості за спожиту електроенергію, інфляційних нарахувань, 3% річних, пені, договором про постачання електричної енергії та додатками до нього, актами про пломбування приладу обліку та розхід по точках обліку,рахунком з доказами про направлення його представнику споживача, довідкою про включення ВАТ «Львівобленерго»до Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій, витягом з статуту ВАТ «Львівобленерго», доказом надсилання позовної заяви з розрахунками Відповідачу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/135 від 14.12.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 45хв. 11.01.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/135 від 11.01.2010р.

Представнику Позивача оголошено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/135 від 14.12.2009р. та від 11.01.2010р., які скеровані Відповідачу, зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не поступило.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю. Під час розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; довідки з управління статистики про включення Відповідача в ЄДРПОРУ №20-09/2791 від 09.12.2009р. та №20-09/55 від 18.01.2010р.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, вимог ухвал господарського суду Львівської області №№7/135 від 14.12.2009р. та від 11.01.2010р., в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно до виписки з ЄДРПОУ серії ААА №380639, ВАТ «Львівобленерго»є юридичною особою, місцезнаходження – 79026, м.Львів, вул..Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587.

Відповідно до п.2.1.1 Статуту відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»(далі –Товариство), головною метою діяльності Товариства є одержання прибутку шляхом забезпечення потреб споживачів в електричній енергії та в інших товарах, роботах і послугах, відповідно предмету діяльності в умовах функціонування Об’єднаної енергетичної системи України.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ №1518 станом на станом на 13.04.2007 року, довідок з управління статистики про включення Відповідача в ЄДРПОРУ №20-09/2791 від 09.12.2009р. та №20-09/55 від 18.01.2010р., товариство з обмеженою відповідальністю “Співдружність-2001” є юридичною особою, ідентифікаційний код 31658512, місцезнаходження –79004, м.Львів, Личаківський р-н, вул.Лисенка, 17, кв.3.

Щодо стягнення основного боргу в сумі 6622,34 грн.

15.05.2008р. між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії №09676 (далі –Договір), відповідно до п.1 якого, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Відповідно до п.2.3.3 Договору, Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків»та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

          Відповідно до п.2 додатку №2 до Договору, «Порядок розрахунків, розрахунковим періодом вважається період з 05 числа попереднього місяця до 04 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

          Згідно п.4 додатку №2 до Договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії

          Відповідно до п.6 додатку №2 до Договору, рахунки на оплату платежів, передбачених Договором, виписуються Постачальником та надаються Споживачу; тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

          Відповідно до виставленого Позивачем та отриманого 10.06.2009р. Відповідачем рахунку №311906/95971-1 за червень 2009р. від 05.06.2009р., всього до оплати Відповідачу належить 6622,34грн.

          В матеріалах справи відсутні та Сторонами не подано даних, які б вказували про часткову чи повну оплату Відповідачем даного рахунку.

          Правовідносини, що виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. (надалі –Правила). Правила розроблені та затверджені на виконання вимог ст. 12 Закону України „Про електроенергетику”.

          Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що споживач енергії зобов’язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Частиною 4 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення правил користування електричною енергією.

          Згідно з положеннями п. 1.6, 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (надалі –Правила) договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

          Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

          Відповідно до п. 6.1 Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в розмірі 6622,34 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 478,44грн. пені, 46,14грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 125,83грн. інфляційних нарахувань.

До позовної заяви Позивачем додано із зазначеними вище розмірами розрахунки пені, 3% річних за невиконання зобов’язання та інфляційних нарахувань, проведені за період з червня 2009 року по вересень 2009р.

Початковою датою для розрахунків Позивачем визначено 01.06.2009р.

          Відповідно до п.2 додатку №2 до Договору, «Порядок розрахунків, розрахунковим періодом вважається період з 05 числа попереднього місяця до 04 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

          Проте, згідно п.4 додатку №2 до Договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії.           Відповідно до п.6 додатку №2 до Договору, рахунки на оплату платежів, передбачених Договором, виписуються Постачальником та надаються Споживачу; тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

          Згідно виставленого Позивачем та отриманого 10.06.2009р. Відповідачем рахунку №311906/95971-1 за червень 2009р. від 05.06.2009р., всього до оплати Відповідачу належить 6622,34грн.

З врахуванням наведеного, датою початку виникнення у Відповідача прострочення оплати платежу в розмірі 6622,34грн. є 18.06.2009р.

Відповідно до п.4.2.1 Договору (відповідальність Споживача), за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п.7 додатку №2 до Договору, у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених Договором, Постачальник проводить Споживачу нарахування пені, інфляційних нарахувань за весь час прострочення та 3% річних за невиконання зобов’язання.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Постанова Національного банку України (НБУ) від 12.06.2009 N 343, розмір облікової ставки НБУ з 16.06.2009р. становив 11,0000%; згідно Постанови НБУ №468 від 10.08.2009р., розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

З врахуванням вищенаведенного, в тому числі доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, дати початку виникнення у Відповідача прострочення оплати платежу в розмірі 6622,34грн., вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача пені підлягає до задоволення в розмірі 405,51грн.грн., в стягнення пені в розмірі 72,93грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведеного, в тому числі доводів мотивувальної частини рішення в частині стягнення основного боргу, дати початку виникнення у Відповідача прострочення оплати платежу в розмірі 6622,34грн., вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних за невиконання зобов’язання підлягають до задоволення в розмірі 37,18грн., в стягненні 8,96грн. 3% річних слід відмовити; вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 84,55грн., в стягненні 41,28грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

25.01.2010 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.01.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст.193, 230, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ч.1, 4 ст. 26 закону України «Про електроенергетику», п.1.6, 5.1, 6.1 правил користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії електроенергетики України №28 від 31.07.1996 р., договором №09676 про постачання електричної енергії, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність-2001” (79004, м.Львів, Личаківський р-н, вул.Лисенка, 17, кв.3, ідентифікаційний код 31658512) на користь відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м.Львів, вул.Козельницька,3, код ЄДРПОУ 00131587) 6622грн. 34коп. основного боргу, 84грн. 55коп. інфляційних нарахувань, 37грн. 18коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 405грн. 51коп. пені., 99грн. 96коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду та 231грн. 28коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3.          В стягненні пені на суму 72грн. 93коп., 3% річних –8грн. 96коп. та інфляційних нарахувань –41грн. 28коп. відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя