Рішення № 10595277, 26.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.10                                                                                           Справа№ 7/140

за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Мінтрансзв’язку яке представляє

позивач Державне територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»яке представляє відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6»

до відповідача Львівського коммунального підприємства «Каменяр-Центр»

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді

ціна позову: 3066,63грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від прокурора Барабаш Д.В. –старший помічник (посвідчення №116);

від позивача - Малькут О.Ф. –юрисконсульт, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –Суптель Ю.В. –представник, адвокат, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

          Львівський міжрайонний транспортний прокурор звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі позивача Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»яке представляє відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6»з позовом до Львівського коммунального підприємства «Каменяр-Центр»про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді; ціна позову: 3066,63грн., в тому числі 2307грн. основного боргу, 488,73грн. 3% річних, 270,90грн. пені; кірм того, прокурор просить судові витрати покласти на Відповідача.

          Відповідно до позовної заяви, між Позивачем та Відповідачем укладено договір про постачання теплової енергії, відповідно до якого, Позивач бере на себе зобов’язання постачати теплову енергію в гарячій воді Відповідачу, а Відповідач –оплачувати її. Внаслідок неповного виконання Відповідачем взятих на себе зобов’язань, утворилась заборгованість на загальну суму 3066,63грн.

          Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №28/10-03 від 01.10.2003р., додатками до договору (обсяги постачання теплової енергії, схема розмежування баансової належності теплових мереж, умови припинення подачі теплової енергії), розрахунком позовних вимог, довідкою про нарахування, оплату та заборгованість Відповідача, актом звірки розрахунків станом на 23.10.2007р., рахунками №№1, 1 від 29.01.2007р., рахунками №№2, 2від 27.02.2007р., рахунками №№3, 3 від 27.03.2007р., рахунками №№4, 4 від 26.04.2007р., фіскальним поштовим чеком №9073 від 30.10.2009р., ст.2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.526, 612, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст.361 Закону України «Про прокуратуру», Рішенням Конституційного Суду України №3-рп99 від 08.04.1999р., ст.ст.2, 4 Закону України «Про залізничний транспорт».

          Ухвалою господарського суду Львівської області №7/140 від 18.12.2009р. порушено провадження у справі і справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16год. 40хв. 11.01.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/140 від 11.01.2010р. та 08.02.2010р. В судовому засіданні 25.01.2010р. оголошувалась перерва до 11год. 15хв. 08.02.2010р.; в судовому засіданні 22.02.2010р. оголошувалась перерва до 14год. 30хв. 26.02.2010р. Строк вирішення спору продовжено відповідно до вимог ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Учасникам процесу оголошено права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не поступало.

Прокурор в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано довіреність на право здійснення представництва, довідку з ЄДРПОУ №1481, копію витягу зі Статуту «Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця».

Крім того, представником Позивача конкретизовано розрахунок основного боргу Відповідача в акті звірки, поданному в судовому засіданні.

Представник Відповідача в судове засідання з’явилась, проти позову заперечила.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано копії наступних документів: довіреності на право здійснення представництва, довідки з ЄДРПОУ серії АА №293287.

Крім того, представником Відповідача заявлено заперечення на позовну заяву та подано в судовому засіданні за №юр. від 11.01.2010р. Представник Позивача ствердила, що договір №28/10-03 від 01.10.2003р. укладено між Відповідачем та Дистанцією цивільних споруд на ст.Львів Львівської державної залізниці, новою назвою якої є відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6». Крім того, представником зазначено, що прокурор необгрунтовано визначив позивачем Мінтрансзв’язок України, оскільки Мінтрансзв’язок України не є стороною договору, не має жодного відношення до спірних правовідносин, а тому не може бути позивачем у даній справі; прокурор також звернувся в інтересах ДТГО «Львівська залізниця», що не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями виконавчої влади, а є самостійним суб’єктом господарювання, що суперечить рішенню Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99; крім того, прокурор, на думку представника Відповідача, у позові не навів жодних доказів порушення інтересів держави із посиланням на конкретні норми чинного законодавства.

Також, представником Відповідача зазначено, що розрахунок позовних вимог за період з січня 2007р. по квітень 2007р. не відповідає дійсності, оскільки протягом данного періоду часу відбувались часткові пропалати, а сааме: січень 2007р. –1400грн., лютий 2007р. –2007р. на суму 1000грн., в травні 2007р. на суму 1500грн., в червні 2007р. на суму 1000гнрн.

На підставі наведенного представник Відповідача просила в позові відмовити.

Представником Відповідача подано також копії платіжних доручень від 25.01.2007р. на суму 1400грн., від 20.02.2007р. на суму 1000грн., від 14.05.2007р. на суму 1500грн., від 14.05.2007р. на суму 3592,23грн., від 13.06.2007р. на суму 1000, від 09.08.2007р. на суму 1000грн., які підтверджують здійснення оплати Відповідачем Позивачу.

Також, до господарського суду Львівської області від Відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, відповідно до якої, Відповідач просить застосувати строк позовної давності по даній справі з врахуванням дати подання позовної заяви в суд, у зв’язку з тим, що заборгованість виникла за період з 01.02.2003р. по 01.05.2007р. До заяви додано копію акту звірки між Сторонами по квартирі №2 буд.№32 по вул.Шептицьких у м.Львові, підписану директором ЛКП «Каменяр-Центр»та копію аналогічної заяви.

Також, представник Відповідача усно заявляла в судовому засіданні, що борг Відповідача перед Позивачем утворений виключно боргом гр.Михайлишин О.О. (кв.№2 буд.№32 по вул.Шептицьких у м.Львові) перед Відповідачем, і також з тих підстав просить в позові відмовити.

В судовому засіданні 26.02.2010р. представником Відповідача подано акт звірки взаєморозрахунків між УБМР і ЦС №6 ДТГО ЛЗ та ЛКП «Каменяр-Центр», підписаний представниками обох сторін із зазначенням розбіжностей, в якому представником Позивача конкретизовано розрахунок основного боргу.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення основного боргу в сумі 3066,63 грн.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до Рішення Коснтитуційного Суду України №3-рп99 від 08.04.1999р., прокурори та їх заступники подають до позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності; прокурор або його заступник самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

В позовній заяві прокурором зазначено, що: «Невиконання грошових зобов’язань контрагентами Львівської державної залізниці (Упраління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6) призводить до дефіциту фінансування, що позбавляє її можливості належним чином виконувати покладені на неї зхавдання та загрожує загальнодержавним інтересам в частині невиконання державою … завдань в галузі транспорту.».

Порушення інтересів держави в позовній заяві прокурором обґрунтовано також положеннями Закону України «Про залізничний транспорт».

Відповідно до ст.2 Закону України «Про залізничний транспорт»(«Залізничний транспорт у народногосподарському комплексі та соціальній сфері держави»), залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

З положень ст.4 Закону України «Про залізничний транспорт»слідує, що управління залізничним транспортом здійснюється з метою забезпечення державних та суспільних інтересів.

Прокурором визначено Позивачем Державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця», яке представляє відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6».

Згідно довідки головного управління статистики у Львівській області №1481, відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6»Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця не є юридичною особою, а структурним підрозділом, ідентифікаційний код 33196325; Державне територіальне галузеве об’єднання «Львівська залізниця»є юридичною особою, ідентифікаційний код 01059900.

Позивач - Державне територіально-галузеве об”єднання “Львівська залізниця” є юридичною особою ( п. 3.1. Статуту), форма власності за КФГ - 31 –державна, що підтверджується Статутом (нова редакція), який зареєстровано у встановленому законом порядку 20.06.2006р., номер запису: 14151050080000929.

Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6»відповідно до п. 1.2. Статуту Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” входить до складу залізниці як структурний та відокремлений підрозділ без права юридичної особи.

При цьому, стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Прокурором та представником Позивача, та у запереченні на позовну заяву представником Відповідача зазначено, що новою назвою Дистанції цивільних споруд на станції Львів є відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №6».

Представнику Позивача надано довіреність на право здійснення представництва начальником Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця».

Відповідно до довідки головного управління статистики у Львівській області серіїАА №293287, Львівське комунальне підприємство «Каменяр-Центр»є юридичною особою, ідентифікаційний код 20826664, місцезнаходження –79016, м.Львів, вул..Шептицьких, буд.16.

01.10.2003 року між Львівським комунальним підприємством «Каменяр-Центр»(Покупець) та Дистанцією цивільних споруд на станції Львів (Енергопостачальна організація) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №28/10-03 (далі –Договір), відповідно до п.1 якого, Енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Покупець зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Покупець зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими не забороненими чинним законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць, Покупець до 25 числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Згідно п.п.10.1, 10.4 Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2004р.; Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів письмового заявлення про припинення Договору Сторонами не подано.

Обсяги постачання теплової енергії визначені додатком №1 до Договору та Сторонами не оскаржувались. Відповідно до схеми розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності, що є додатком до Договору, визначено постачання ЛКП «Каменяр-Центр»від Енергопостачальної організації по об’єктах (житлових будинках) за адресою вул..Шептицьких, 9 та вул..Шептицьких, 13.

Визнання Договору Відповідачем підтверджується поданими представником Відповідача платіжних доручень від 25.01.2007р. на суму 1400грн., від 20.02.2007р. на суму 1000грн., від 14.05.2007р. на суму 1500грн., від 14.05.2007р. на суму 3592,23грн., від 13.06.2007р. на суму 1000, від 09.08.2007р. на суму 1000грн., які підтверджують здійснення оплати Відповідачем за поставлену теплову енергію, актом звірки розрахунків станом на 23.10.2007р., підписаним та скріпленим відбитком печатки, в тому числі, представником Відповідача, актом звірки взаєморозрахунків, поданому під час розгляду справи та запереченнями на позовну заяву.

Відповідно до позовної заяви, позовні вимоги щодо сплати основного боргу стосуються заборгованості за Договором станом на 27.06.2009р.

Відповідно до розрахунку ціни позову, доданого до позовної заяви, в частині основного боргу, сума основного боргу Відповідача становить 2307грн. Тобто, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу, визначені станом на 27.06.2009р. та стосуються усього періоду дії Договору.

Проте, під час розгляду справи, представником Позивача в акті звірки взаєморозрахунків, підписаному представниками Сторін (далі –Акт звірки), подано уточнений розрахунок заборгованості, з конкретизацією повного періоду, протягом якого виникла заборгованість. В поданому розрахунку враховано проплати, здійснені на підставі наданих представником Відповідача та описаних вище платіжних доручень.

Щодо нарахувань за кожен розрахунковий період, дат здійснення оплат, зазначених в Акті звірки, Представник Відповідача не заперечив. Проте, заперечив в акті звірки щодо залишку боргу.

Відповідно до поданого представником Відповідача розрахунку заборгованості, доданого до заяви про застосування строку позовної давності, та наведених представником Відповідача даних в Акті звірки, борг Відповідача становить 691,9грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов’язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позов прокурором до господарського суду Львівської області заявлено 11.12.2009р.

Відповідно до п.п.6.2, 6.3 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць; Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно, строк позовної давності в 3 роки поширюється на зобов’язання за Договором, строк виконання яких сплив до 11.12.2006р., тобто на зобов’язання включно по жовтень 2006р. (оскільки строк виконання за листопад 2006р. спливнув 25.12.2006р.).

Відповідно, до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача боргу за надання послуг з теплопостачання за період з листопада 2006р.

Згідно акту звірки, положення якого в частині щомісячних нарахувань та оплат представником Відповідача не оскаржувались, за період з листопада 2006 року квітень 2009р. до оплати Відповідачу нараховано 24030,63грн., та сплачено Відповідачем 22168,1грн., відповідно, різниця між нарахуваннями та сплатою за зазначений період становить 1862,53грн.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі надані представником Позивача дані щодо нарахувань за Договором, проти яких не заперечив представник Відповідача, беручи до уваги застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 1862,53грн., в частині стягнення основного боргу в розмірі 444,47грн. слід відмовити.

Щодо доводів представника Відповідача про те, що заборгованість, яка виникла, стосується лише кв.2 буд.13 по вул..Шептицьких у м.Львові, власник Михайлишин О.О., суд зазначає, що дані доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки суду не подано доводів та не представлено доказів, що Михайлишин О.О. перебувала в договірних відносинах з Позивачем, та Договором не передбачено умови виконання зобов’язань Відповідача в залежності від стану розрахунку мешканців будинку.

Щодо стягнення 270,90 грн. пені.

В додатку до позовної заяви Позивач надає розрахунок пені, проведений за період з 27.01.2009р. по 26.07.2009р., відповідно до якого сума пені становить 270,90грн.

Відповідно до п.7.2.3, Покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку ціни позову в частині стягнення основної суми, уточнено представником Позивача в Акті звірки, останні нарахування Відповідачу проведено за квітень 2007р. Враховуючи положення вимог п.п.6.2, 6.3 Договору, розрахунковий період за квітень 2007р. закінчився 25 травня 2007р.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, до вимог про сплату пені застосовується позовна давність в один рік.

Проте, частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 270,90грн. пені до задоволення не підлягають.

Щодо стягнення 488,73 грн. 3% річних за невиконання зобов’язання.           Прокурором додано до позовної заяви розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, відповідно до якого сума 3% річних становить 488,73 грн.

Розрахунок 3% річних проведено за період з січня 2007р. по 07.09.2009р.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведеного, в тому числі доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, враховуючи дані Акту звірки, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних за невиконання зобов’язання підлягають до задоволення в розмірі 381,07грн., в частині стягнення 107,66грн. 3% річних за невиконання зобов’язання слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

26.02.2010 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.03.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

          Враховуючи вищенаведене, керуючись, ст.121, ч.5 ст.124, п.п.2,3.4 ст.129 Конституції України, Рішенням Коснтитуційного Суду України №3-рп99 від 08.04.1999р., ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.11, ст.ст.256, 257, 258, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.20, п.2 ч.3, ч.4 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст..ст.2, 4 Закону України «Про залізничний транспорт», договором №28/10-03 від 01.10.2003р, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити частково.

2.          Стягнути з Львівського комунального підприємства «Каменяр-Центр»(79016, м.Львів, вул.Шептицьких, буд.16. ідентифікаційний код 20826664) на користь юридичної особи: Державного територіально - галузевого об'єднання “Львівська залізниця” (79000, м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) 1862грн. 53коп. основного боргу, 381грн. 07коп. 3% річних за невиконання зобов’язання.

3.          В стягненні 444грн. 47коп. основного боргу, 270грн. 90коп. пені, 107грн.66коп. 3% річних за невиконання зобов’язання відмовити.

4.          Стягнути з Львівського комунального підприємства «Каменяр-Центр»(79016, м.Львів, вул.Шептицьких, буд.16. ідентифікаційний код 20826664) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 74грн. 46коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 172грн. 28коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя