Рішення № 10595240, 31.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.10 Справа№ 7/35

за позовом Державної екологічної інспекції в Львівській області

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1

про відшкодування збитків, завданих державі

ціна позову 71,19 грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Садовська Н.Д.-головний спеціаліст, (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача ОСОБА_1

Суть спору:

Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства; ціна позову 71,19грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунком розміру заподіяної шкоди, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №30 від 30.11.2009р., претензією про відшкодування збитків №231 з виправленим у даті числом грудня 2009р., реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції з відбитком поштового штемпеля від 11.02.2010р., ст.ст. 20, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.2, 12, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/35 від 25.02.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 40хв. 15.03.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/35 від 15.03.2010р.

Представнику Позивача в судовому засіданні 15.03.2010р. та Відповідачу в судовому засіданні 31.03.2010р. оголошено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/35 від 25.02.2010р. та від 15.03.2010р., які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, визнала оплату Відповідачем збитків у встановленому розрахунком розмірі, та підтвердила, що оплдата відбулась на вимогу та за вказаними Позивачем реквізитами у постанові про накладення адміністративного стягнення Державної екологічної інспекції в Львівській області №21 від 04.12.2009р.

Також, представник Позивача пояснила суду, що у скерованій Позивачем претензії №231 з виправленим у даті числом від грудня 2009р. зазначалось, що квитанцію про оплату обовязково представити в Держекоінспекцію.

Протягом розгялду справи представником Позивача подано довіреність на право здійснення представництва та повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання зявився, визнаючи заподіяння ним збитків державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства на суму 71,19грн., проти позову заперечив, пояснивши, що претензія Позивача №231 до нього не надходила, а збитки в розмірі 71,19грн. ним оплачено відповідно до винесеної державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області Турчином Г.І. постанови про накладення адміністративного стягнення №21 від 04.12.2009р., в якій, зокрема, зазначено, що держінспектором постановлено запропонувати гр.ОСОБА_1 сплатити сто відсотків збитків (71,19грн.): одержувач місцевий бюджет Жидачівської міської ради, код 24062100, МФО 825014, ЄДРПОУ 23949563, р/р 33116331700158, банк УДК у Жидачівському районі.

Відповідачем подано в суді копію витягу з паспорта громадянина України серії КА №836574, постанову про накладення адміністративного стягнення Державної екологічної інспекції в Львівській області №21 від 04.12.2009р., копію квитанції №ПН13 від 28.12.2009р. з відміткою банку про сплату Відповідачем 71,19грн. згідно постанови №21 від 04.12.2009р.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі Закону) державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.

Згідно п. «Б»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35 Закону, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною земель.

Відповідно до п. «З»ч.1 ст. 20 Закону, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №30 від 30.11.2009р. (далі Акт перевірки), перевіркою, проведеною в присутності Відповідача, встановлено, що на пилорамі Відповідача в м.Жидажів виявлено засмічення землі відходами (тирса) площею 15м2, обємом 1,4м3, що є порушенням вимог ст.ст.96, 164 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України «Про охорону земель». Відповідач з даним актом ознайомлений та примірник отримав.

Відповідно до проведеного розрахунку розміру шкоди від засмічення земель приватним підприємцем ОСОБА_1, проведеного відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої Наказом Мінприроди України №171 від 27.10.1997р. (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 4 квітня 2007р. N149) (далі Методика), розмір завданої шкоди становить 71,19грн.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Ч.3 ст.148 Господарського кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону, земля підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України. Згідно ч.3 ст.19 Господарського кодексу України, держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель.

Згідно ст.2 Закону, водні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом, цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.Б ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Згідно п.В ч.1 ст.164 Земельного кодексу України, охорона земель включає захист земель від забруднення відходами виробництва.

Відповідно до ст..35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Згідно п.п.1.1, 1.2 та 1.3 Методики, Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), розроблена відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" та інших нормативно-правових актів; Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності; Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ч.4 ст.68 Закону, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні порушенні вимог природоохоронного законодавства; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання факту та розмірів заподіяної шкоди Відповідачем, суд приходить до висновку, що Відповідачем заподіяна шкода державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 71,19грн.

Проте, судом встановлено також наступне.

Позовну заяву №03-89 від 22.01.2010р. Державної екологічної інспекції в Львівській області до приватного підприємця ОСОБА_1 про відшкодування 71,19грн. збитків подано до господарського суду Львівської області 22.02.2010р.

Постановою про накладення на Відповідача адміністративного стягнення №21 від 04.12.2009р. держінспектора Державної екологічної інспекції в Львівській області запропоновано Відповідачу сплатити сто відсотків розміру збитків 71,19грн., що Відповідачем і зроблено відповідно до квитанції №ПН13 від 28.12.2009р. з відміткою банку про сплату Відповідачем 71,19грн. згідно постанови №21 від 04.12.2009р.

Таким чином суд приходить до висновку, що збитки, завдані Відповідачем державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 71,19грн., Відповідачем оплачено згідно постанови про накладення адміністративного стягнення Державної екологічної інспекції в Львівській області №21 від 04.12.2009р. до подання Позивачем позову до суду, а тому в позові слід відмовити, як у безпідставно заявленому.

До того ж, доказів надіслання Позивачем Відповідачу претензії №231 з виправленим у даті числом від грудня 2009р. представником Позивача не представлено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 4.7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи. Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 ГПК України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

31.03.2010 року, у відповідності до вимог ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.04.2010 року.

На підставі ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі не стягуються.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.ч.1, 2 ст.13, ч.5 ст.124, ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4.2, 4.3, 4.7, 22, ч.4 ст.29, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», суд -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя