Рішення № 10595228, 22.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.10 Справа№ 7/2

за позовом прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі

позивача Львівської міської ради

до відповідача субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

прокурор - Панькевич Р.В. помічник прокурора (посвідчення №100);

від позивача Савка Ю.Г. представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не зявився.

Суть спору:

Прокурор Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Відповідно до позовної заяви, субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі СПД ФО ОСОБА_2) здійснює свою комерційну діяльність на землях житлової та громадської забудови загального користування, право користування (власності) на земельні ділянки (площею 0,0036га та 0,0006га) у встановленому законом порядку Відповідачем не оформлено, у Відповідача відсутні передбачені законодавством правовстановлюючі документи, які надають право користування земельними ділянками.

Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, приписом Держземінспекції в Львівській області №679 від 18.05.2009р., постановою про накладення адміністративного стягнення №112 від 22.05.2009р., протоколом про адміністративне правопорушення №518 від 18.05.2009р., протоколом про адміністративне правопорушення №517 від 18.05.2009р., приписом №678 від 18.05.2009р., актом обстеження земельної ділянки №67 від 18.03.2009р., актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.03.2009р., актом перевірки вимог дотримання земельного законодавства від 18.05.2009р., доказами відправлення кореспонденції Позивачу, Відповідачу та Третій особі, ч.2 ст.121 Конституції України, ст.ст. 13, 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1, 6, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст.12, 125, 153, ч.1 ст.188, ст.ст.211, 212, Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/2 від 11.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10год. 40хв. 25.01.2009р. розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/2 від 25.01.2010р., 08.02.2010р. та від 14.01.2010р.

Прокурору та представнику Позивача під час судового розгляду оголошено права і обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 та 29 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/2 від 11.01.2010р., 25.01.2010р., 08.02.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №5008087 від 19.01.2010р. та дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обовязки учасників визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

За адресою АДРЕСА_1 Відповідачу відправлено ухвалу про порушення провадження по справі, яка ним одержана (повідомлення про вручення поштового відправлення №5008087 від 19.01.2010р.).

Проте, в подальшому, конверти з ухвалами господарського суду Львівської області №№7/2 від 25.01.2010р. та від 08.02.2010р., скеровані Відповідачу за тією ж адресою, повернулись із зазначенням причини повернення в поштовій довідці за закінченням терміну зберігання.

У звязку з чим судом зобовязано прокурора подати довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на час розгляду справи. Відповідно до поданої довідки з ЄДРПОУ станом на 09.02.2010р., місцем проживання фізичної особи-підприємця є АДРЕСА_1.

Прокурор в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю. Протягом розгляду справи прокурором подано довідку з ЄДРПОУ на Відповідача.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала повністю. Протягом розгляду справи представником Позивача подано копії довіреності на право здійснення представництва та довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Крім того, відповідно до ст.37 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури; при здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частина перша ст.13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п.п. «а», «є» ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальної громади та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі Закону) державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Згідно ст. 15 п. ”г” Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „ Про охорону земель”, ст. 5, 6 п. ”а” Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” до повноважень спеціального органу виконавчої влади за використанням та охороною земель, а саме управлінням з контролю за використанням та охороною земель (Львівська облдержземінспекція), належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у частині додержання органами державної влади, органами самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення земельних ділянок.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Держземінспекції в Львівській області від 17.03.2009р., фізична особа-підприємець ОСОБА_2, який проводить свою комерціну діяльність по вул.Півколо, 14, повязану з автозломом, встановив на вул.Пасіки Галицькі біля №5 автотрейлер, чим самовільно зайнято земельну ділянку площею 0,0006га та земельну ділянку площею 0,0036га, на якій знаходиться автозлом. Даний акт перевірки підписано Відповідачем.

Наведене підтверджується також наступними документами, складеними Держземінспекцією в Львівській області: актом обстеження земельної ділянки №67 від 18.03.2009р., приписами №30 та №31 від 18.03.2009р., актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.05.2009р., приписами №678 та №679 від 18.05.2009р., протоколами про адміністративні правопорушення №№517 та 518 від 18.05.2009р. та постановою про накладення адміністративного стягнення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 за невиконання припису щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки №112 від 22.05.2009р.

Самовільно зайняті земельні ділянки, відповідно до зазначених вище матеріалів перевірок Держземінспекції в Львівській області, відносяться до земель житлової та громадської забудови та перебувають у власності територіальної громади м.Львова; право користування (власності) у Відповідача на зазначені земельні ділянки у встановленому законом порядку не оформлено, в тому числі відсутні правовстановлюючі документи, які надають право користуватись даними земельними ділянками.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянкибудь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи вищенаведене, Відповідачем допущено самовільне зайняття земельних ділянок, а саме фактичне використання земельних ділянок за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними..

Стаття 153 Земельного кодексу України гарантує недоторканість права власності на земельну ділянку. Власник вправі вимагати відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до п.б ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Учасниками не подані докази щодо права Відповідача на зазначені земельні ділянки, не подано доказів щодо звільнення земельних ділянок Відповідачем, позовні вимоги щодо зобовязання субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,0006 га та площею 0,0036 га за адресою: м.Львів, вул.Пасіки Галицькі біля будинку №5 підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.02.2010 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.02.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 13, 121 Конституції України, ст.ст. 4-2, п.3 ч.1 ст.2, ч.3 ст. 2, 4-3, 4-7, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ст..16, п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року, ст.37 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.16 Закону України “Про охорону земель”, ст.ст. 1, 5, 6, 10 п.«а»Закону України “Про державний контроль за використанням і охороною земель”, п.п. “а”, “є” ст. 12, ст. 15 п.”г”, ст.125, ст. 153, п.6 ч.1 ст.211, ст.212 Земельного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (79040, АДРЕСА_1) звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,0006 га та площею 0,0036 га за адресою м.Львів, вул.Пасіки Галицькі біля будинку №5.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79040, АДРЕСА_1) в доход державного бюджету (р/р 31119095700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22090200) 85грн. державного мита та в доход державного бюджету (р/р 31212259700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22050000) 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили, скерувавши його до місцевого органу Державної податкової служби.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя