Рішення № 10595219, 22.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.10                                                                                                     Справа№ 7/1

за позовом Державної екологічної інспекції в Львівській області

до відповідача фермерське господарство “Дутко”

про відшкодування збитків, завданих державі

ціна позову 2216,45 грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача -Садовська Н.Д.-головний спеціаліст, (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача – не з’явився

Суть спору:

          Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до фермерського господарства «Дутко»про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства; ціна позову 2216,45грн.

          Позовні вимоги мотивовані, зокрема, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №83 від 06.10.2009р., претензією №208 від 20.11.2009р., розрахунком розміру заподіяної шкоди, ст.164 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України «Про охорону земель», ст.ст.20, 68 Закону України «Про охорону навколишьного природного середовища», ст.ст. 2, 12, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України», реєстром про відправлення вихідної кореспонденції з відбитком поштового штемпеля від 22.12.2009р.

          Ухвалою господарського суду Львівської області №7/1 від 11.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10год. 30хв. 25.01.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах №№7/1 від 25.01.2010р. та від 08.02.2010р.

          Протягом розгляду справи представникам Сторін оголошено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України). Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/1 від 11.01.2010р., 25.01.2010р. та від 08.02.2010р., які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції) зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України.

          Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю. Протягом розгляду справи представником Позивача подано довіреність на право здійснення представництва, письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України, інформацію щодо акту перевірки та дані грошової оцінки с/г угідь станом на 01.01.2009р.

          Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, Протягом розгляду справи представник Відповідача подав довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ та усно позов визнав. При цьому зазначив, що площа засміченої земельної ділянки на час проведення перевірки булла меншою, оскільки тирса знаходилась також на бетонних блоках, протее, на підтвердження наведених доводів представником Відповідача жодних доказів не подано та не вказано суду на можливість наявності таких доказів. Також, представник Відповідача, зазначивши на сезонний характер роботи та, відповідно, відсутність коштів, просив розстрочити виконання рішення суду строком на 8 місяців.

          В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

          Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

          Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

          За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

          Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі –Закону) державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

          Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.

          Згідно п. «Б»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35 Закону, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною земель.

Відповідно до п. «З»ч.1 ст. 20 Закону, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

          06.10.2009 року Державною екологічною інспекцією в Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території с.Чижки фермерського господарства «Дутко».

          В ході перевірки ( акт перевірки виконання природоохоронного законодавства №83 від 06.10.2009 року) встановлено, що фермерське господарство «Дутко»здійснювало засмічення землі біля приміщення цеху відходами (тирсою) на ділянці розміром 20х16 та середньою висотою 3м без твердого покриття, що є порушенням чинного природоохоронного законодавства України, а саме: ст.164 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України «Про охорону земель», врезультаті чого державі заподіяно збитки на загальну суму 2216,45 грн.

Відповідно до проведеного розрахунку розміру шкоди від засмічення фермерським господарством «Дутко»земель сільськогосподарського призначення, проведеного відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої Наказом Мінприроди України №171 від 27.10.1997р. (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 4 квітня 2007р. N149) (далі –Методика), розмір завданої шкоди становить 2216,45грн.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Ч.3 ст.148 Господарського кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону, земля підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України. Згідно ч.3 ст.19 Господарського кодексу України, держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель.

Згідно ст.2 Закону, водні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом, цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.Б ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Згідно п.В ч.1 ст.164 Земельного кодексу України, охорона земель включає захист земель від забруднення відходами виробництва.

Відповідно до ст..35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Згідно п.п.1.1, 1.2 та 1.3 Методики, Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), розроблена відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" та інших нормативно-правових актів; Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності; Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ч.4 ст.68 Закону, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні порушенні вимог природоохоронного законодавства; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Враховуючи вищенаведене та те, що у матеріалах справи відсутні та Відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про відсутність факту заподіяння Відповідачем збитків чи заподіяння таких збитків у менших розмірах,, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 2216,45грн. шкоди підлягають до задоволення.

Щодо розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

Представник Відповідача просить розстрочити виконання рішення суду строком на 8 місяців, мотивуючи це сезонним характером роботи, та, відповідно, відсутністю коштів на момент прийняття рішення.

Представник Позивача не заперечила в судовому засіданні можливість відстрочення виконання рішення суду з врахуванням сезонного характеру роботи Відповідача, проте зазначила, що розстрочення строком на 8 місяців є невиправдано великим і достатнім буде розстрочення виконання рішення суду строком на 5 місяців.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що надання встановлення розстрочення виконання рішення суду строком на 5 місяців уможливить виконання рішення суду, суд приходить до висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду по даній справі строком на 5 місяців.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 4.7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи. Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 ГПК України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.02.2010 року, у відповідності до вимог ч.2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.02.2010 року.

На підставі ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.ч.1, 2 ст.13, ч.5 ст.124, ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4.2, 4.3, 4.7, 22, ч.4 ст.29, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з фермерського господарства «Дутко»(82021, Львівська обл., Старосамбірський р.-н, с.Чижки, ідентифікаційний код 22384797) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки в сумі 2216грн. 45коп., які зарахувати до місцевого бюджету с.Грушатичі (одержувач коштів: місцевий бюджет с.Грушатичі, р/р 31512921700595 в УДК у Старо-Самбірському р.-ні Львівської обл., ЄДРПОУ 23964383, МФО 825014, код платежу 24062100).

3.          Стягнути з фермерського господарства «Дутко»(82021, Львівська обл., Старосамбірський р.-н, с.Чижки, ідентифікаційний код 22384797) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 102грн. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

4.                    Розстрочити виконання рішення на п’ять місяців, стягуючи кошти рівними платежами помісячно.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.          

Суддя