Рішення № 10594815, 08.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/11908.06.10 за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Форум –Менеджмент –Груп”, м. Київ

до          приватного підприємства „Сохо”, м. Київ

про          стягнення 11402,69 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Мацик Я.В. за дов. б/н від 01.03.2010

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Форум –менеджмент - груп” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства „Сохо” про стягнення 11402,69 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору №625 від 01.07.2008 року в частині оплати вартості фактично наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 8686,19 грн. Крім того, за порушення строку виконання грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1043,39 грн., відсотки річних в розмірі 303,78 грн. та втрати від інфляції в розмірі 1369,33 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2010 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 25.03.2010 року.

Разом з позовом позивач подав заяву про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на , р/р 26005301857 в АКБ “Форум” в м. Києві МФО 322948 та на майно, що належить відповідачу та накладенням арешту на його майно.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п.1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відмовив позивачу в задоволенні зазначеної заяви, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

Під час судового розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій з посиланням на здійснення відповідачем часткової проплати просить суд стягнути з відповідача 7164,88 грн. –основного боргу, пеню в розмірі 1043,39 грн., відсотки річних в розмірі 303,78 грн. та втрати від інфляції в розмірі 1369,33 грн.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою голови Господарського суду м. Києва від 27.04.2010 року продовжено строк вирішення спору.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання, зокрема призначене на 08.06.2010 року не з’явився, причини неявки в судове засідання невідомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 08.06.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.06.2010 за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Форум –Менеджмент –Груп” Виконавець, (надалі по тексту ТОВ „Форум –Менеджмент –Груп”, позивач) та приватним підприємством „Сохо” Замовник, (надалі по тексту ПП „Сохо”, відповідач) укладено Договір № 625 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Виконавець отримує рекламно-інформаційний матеріал (брошури) від Замовника та розповсюджує його на території будівлі на 10 експозиційних стійках (м. Київ, вул. Пимоненко,13).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що вартість послуг з розповсюдження інформаційних матеріалів становить 1521,31 грн. на місяць. Оплата здійснюється протягом 3-х днів з моменту отримання відповідачем рахунку –фактури. (п.3.2 Договору).

Крім того, п.2.3 Договору сторони погодили, що факт виконання послуг підтверджується підписаним двохстороннім актом виконаних робіт.

Відповідно до акту приймання –передачі до Договору, 01.07.2008 року, виконавець отримав від замовника рекламно –інформаційні матеріали для розповсюдження відповідно до умов договору.

22.12.2008 року сторони підписали акт приймання –передачі до Договору, відповідно до якого договір втратив чинність, і з цього моменту виконавець перестав отримувати від замовника рекламно –інформаційні матеріали для розповсюдження.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем для оплати послуг згідно умов Договору виставлялись відповідачу рахунки, зокрема №СЛ-0000122 від 04.07.2008 на суму 1521,31 грн., №СЛ-0000255 від 31.07.2008 на суму 1521,31 грн., №СЛ-0000622 від 29.08.2008 на суму 1521,31 грн., №СЛ-0000937 від 29.07.2008 на суму 1521,31 грн., №СЛ-0001114 від 27.10.2008 на суму 1521,31 грн., №СЛ-0001416 від 26.11.2008 на суму 1521,31 грн., а всього на суму 8686,19 грн.

Згідно матеріалів справи відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на суму 1521,31 грн. згідно рахунку № 937 від 29.09.2008 року. Зазначений факт підтверджується довідкою ПАТ «Альфа-банк»від 23.03.2010 року.

Позивачем відповідачеві було виписано податкові накладні № 112 від 31.07.2008 року, № 696 від 29.08.2008 року, № 1699 від 29.09.2008 року, № 2174 від 28.10.2008 року, № 2871 від 30.11.2008 року, № 3372 від 22.12.2008 року та визначені в них суми податку на додану вартість віднесено до складу податкових зобов’язань відповідних періодів.

На виконання умов Договору сторонами було підписано Акти здачі-прийняття послуг № СЛ-0000575 від 29.09.2008 року, № СЛ-0000917 від 28.10.2008 року, № СЛ-1049 від 30.11.2008 року, № СЛ-1334 від 31.12.2008 року.

Позивач звертався до відповідача з претензією щодо погашення заборгованості, однак як убачається з матеріалів справи, відповідач існуючу заборгованість в повному обсязі не погасив.

При зверненні позивача до суду (позов надійшов 24.02.2010 року) останній визначав заборгованість відповідача перед ним в розмірі 8686,19 грн. Станом на день прийняття рішення згідно довідки про стан заборгованості, за підписом генерального директора та головного бухгалтера позивача, заборгованість складає 7164,88 грн.

При цьому, судом встановлено, що частина заборгованості була погашена відповідачем до звернення позивача до суду 24.02.2010 року, а саме 17.12.2009 року відповідачем сплачено 1521,31 грн., в зв’язку з чим позивач подав заяву про зменшення позовних вимог.

Крім того, після звернення позивача до суду останній неодноразово направляв відповідачеві вимоги щодо погашення заборгованості з доданням до них рахунків-фактури для оплати, а також вимагав повернути позивачеві підписані акти приймання-передачі отриманих послуг.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем станом на день прийняття рішення.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище позивач, згідно умов Договору зобов’язався надавати відповідачеві послуги пов’язані з розповсюдженням рекламно –інформаційних матеріалів на своїх експозиційних стойках, в зв’язку з чим відповідач передав позивачеві згідно Акту прийому-передачі від 01.07.2008 року матеріал для розповсюдження.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась за період липень –грудень 2008 року. При цьому судом встановлено, що 17.12.2009 року відповідач перерахував позивачеві 1521,31 грн. за послуги згідно рахунку № 937 від 29.09.2008 року, тобто фактично розрахувався за послуги, що були надані в жовтні 2008 року. Доказів проведення розрахунків з позивачем за інші періоди матеріали справи не містять.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами Акти здачі прийняття послуг № СЛ-0000575 від 29.09.2008 року, № СЛ-0000917 від 28.10.2008 року, № СЛ-1049 від 30.11.2008 року, № СЛ-1334 від 31.12.2008 року, а також лист Акціонерного товариства відкритого типу «Славутич», яким підтверджується факт розміщення позивачем на 10 експозиційних стойках, що знаходяться на території будівель по вул. Пимоненко, 13 в м. Києві рекламно-інформаційного матеріалу приватного підприємства «Сохо».

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості станом на день прийняття рішення, також матеріали справи не містять жодних заперечень відповідача або доказів стростовуючих пояснення позивача щодо періоду за який утворилась заборгованість, суми заборгованості тощо.

Таким чином, зважаючи на існуючу заборгованість відповідача по оплаті отриманих послуг, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 7164,88 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно п.4.1 Договору за порушення строку оплати Замовник зобов’язаний сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими, однак в зв’язку з неточним розрахунком (не враховано кількість днів в 2008 році –366) підлягають стягненню за уточненим розрахунком суду в розмірі 10 37 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, втрати від інфляції за розрахунком позивача в розмірі 1369,33 грн., а відсотки річних в зв’язку з неточним розрахунком (не враховано кількість днів в 2008 році –366) за розрахунком суду в розмірі 303,56 грн..

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати, що сплачені позивачем при поданні позову за частину основного боргу, що був в добровільному порядку погашений відповідачем до звернення позивача до суду покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Сохо” (04050, м. Київ, вул. Артема, 82, р/р 26005301857 в АКБ “Форум” в м. Києві МФО 322948, код ЄДРПОУ 32048787 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Форум –Менеджмент - Груп” ( 04073, м. Київ, Московський проспект,9, р/р 26000010435201 в ЗАТ “Альфа Банк” МФО 300346, код ЄДРПОУ 35847749) 9874,77 грн. (дев’ять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні сімдесят сім копійок), з яких 7164,88 грн. (сім тисяч сто шістдесят чотири гривні вісімдесят вісім копійок) основного боргу, 1037 грн. (одну тисячу гривень тридцять сім копійок) пені, 303,56 грн. (триста три гривні п’ятдесят шість копійок) відсотків річних, 1369,33 грн. (одну тисячу триста шістдесят дев’ять гривень тридцять три копійки) інфляційних нарахувань, а також 98,74 грн. (дев’яносто вісім гривень сімдесят чотири копійки) державного мита та 204,38 грн. (двісті чотири гривні тридцять вісім копійок) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова