Рішення № 10594791, 30.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/23330.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче

підприємство «Світло»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Неограф Україна»

Про стягнення 9546,54 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

Від позивача Поліщук С.А. –предст. за довір.;

Від відповідача не з»явились.

          В судовому засіданні 30.06.2010, на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Світло»(надалі –ТОВ «Науково виробниче підприємство «Світло») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неограф Україна»(надалі –ТОВ «Неограф Україна») про стягнення 9 546,54 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем грошових зобов’язань по сплаті орендної плати за договором від 01.08.2007 № 08/05.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався.

В процесі розгляду даної справи позивач подав суду клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача 1512,54 грн. основного боргу, 2668,80 грн. пені, 365,20 грн. відсотків річних.

Суд прийняв вказане клопотання до розгляду.

В судовому засіданні 30.06.2010 р представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахування клопотання про зменшення позовних вимог, в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Судом у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2007 року між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Світло»(орендодавець) та ТОВ «Неограф Україна»(орендар) був укладений договір оренди приміщення № 08/05 (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування приміщення, яке являє собою адміністративні кімнати на третьому поверсі будівлі загальною площею 105,70 м2 (сто п'ять квадратних метрів 70 см.). Приміщення, що орендується, знаходиться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Боженка, 86, в літері «Б».

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до порядку передачі об'єкта в оренду, які викладені в п. 3 Договору, передача приміщення в оренду здійснюється за актом прийому-передачі. Приміщення що орендується вважається переданим в оренду з дати підписання акту прийому-передачі.

Так, 01 серпня 2007 року згідно акту прийому-передачі приміщень третього поверху будівлі за адресою у місті Києві: вул. Боженко, 86, у літері «Б»в оренду згідно Договору позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове володіння та користування приміщення, яке являє собою адміністративні кімнати на третьому поверсі будівлі загальною площею 105,70 м2 (сто п'ять квадратних метрів 70 см.), яка згодом зменшувалася, у зв'язку з чим між позивачем і відповідачем укладалися відповідні додаткові угоди Договору про зменшення орендованої площі (копії угод в матеріалах справи).

Термін оренди приміщення передбачений п. 4 Договору та складає одинадцять місяців з дати прийняття приміщення за актом прийому-передачі з подальшою автоматичною пролонгацією його в разі відсутності не пізніше тридцяти календарних днів до закінчення строку дії Договору з боку сторін письмової заявки про намір розірвати орендні відносини.

В подальшому, 25 січня 2009 року сторони уклали угоду про розірвання Договору оренди приміщення № 08/05 від 01 серпня 2007 року, що набрала сили одразу після її підписання (копія в матеріалах справи).

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до умов п. 5.3. Договору орендна плата сплачується у безготівковий спосіб на розрахунковий рахунок позивача наперед не пізніше 05 (п'ятого) числа кожного місяця.

Виходячи з положень п. 7.1.2. Договору відповідач зобов'язується своєчасно здійснювати сплату орендних комунальних платежів, в тому числі компенсувати всі фактичні витрати позивача щодо орендованих приміщень: електро-водо-теплопостачання.

Проте, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобов’язання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в оспорюваній сумі, наявність якої підтверджується документами, наявними в матеріалах справи.

Як стверджував позивач в судовому засіданні, останнім неодноразово здійснювались спроби врегулювати дану ситуацію в досудовому порядку, як в телефонному режимі, так і шляхом направлення на ім'я відповідача претензій від 17.02.2009 р. та від 16.03.2010 р. (копії в матеріалах справи).

Проте, вищевказане не призвело до остаточних розрахунків з боку відповідача в повному обсязі, як за орендоване приміщення, так і орендних комунальних платежів.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 1512,54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 2668,80 грн. пені, 365,20 грн. відсотків річних.

Пунктом 9.1.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів нараховується пеня в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен календарний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру заявлених позивачем до стягнення пені та відсотків річних, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пеню та відсотки річних в заявленому розмірі.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неограф Україна»(03150, м. Київ, вул. Боженка, буд. 86-б, код 34491433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Світло»(03056, м. м. Київ, просп. Перемоги, буд. 37, корп. 7, кв. 229, код 03594342) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1512,54 грн. основного боргу, 2668,80 грн. пені, 365,20 грн. відсотків річних, 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.Є. Літвінова

Дата виготовлення

повного тексту рішення: 19.07.2010.