Рішення № 10594489, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/723-17/24316.06.10 За позовом                    Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київіенерго»

До                     Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району міста Києва

Про           стягнення 3033,50 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача           Іваненко І.П. (за дов.)

Від відповідача Власова М.О. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району міста Києва про стягнення 9343,79 грн. основного боргу, 654,07 грн. штрафу, 1084,94 грн. пені, 501,86 грн. інфляційних втрат, 138,56 грн. трьох процентів річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2009 р. у справі № 41/723 позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2009 р. у справі № 41/723 в частині стягнення штрафу, пені та збитків від інфляції скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За резолюцією голови Господарського суду міста Києва справу № 41/23 в частині стягнення штрафу, пені та збитків від інфляції скасовано передано на розгляд судді Удалової О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 р. прийнято до провадження суддею Удаловою О.Г. справу № 41/723, присвоєно їй номер 41/723-17/243. Розгляд справи призначено на 16.06.2010 р..

Позивач у судовому засіданні надав суду письмові пояснення, в яких заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на тяжке матеріальне становище відповідача, його бюджетне фінансування та світову економічну кризу.

Відповідач у своїх письмових поясненнях зазначив, що є неприбутковою бюджетною установою, фінансування управління здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету. За твердженням сторони, у зв’язку з затримкою надходження фінансування управління не мало змоги своєчасно розрахуватися за відпущену теплову енергію.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Рішенням Господарського суду міста Києва № 41/723 від 18.12.2009 р. позов акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва було задоволено частково, а саме: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1 грн. штрафу, 1 грн. пені, 278,09 грн. інфляційних втрат, 138,56 грн. трьох процентів річних, 97,62 грн. державного мита та 196,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 9343,79 грн. було припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

          Зокрема, 01.11.2001 р. між акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі –енергопостачальна організація, позивач) та Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва (далі –абонент, відповідач) було укладено договір № 810229 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.3.1, 2.3.2 Договору позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону: гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору, а відповідач зобов’язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Відповідно до п. 5. 1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.

          Порядок розрахунків сторони погодили додатком № 4Б до Договору. Пунктами 1, 2, 3 цього Додатку передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 4, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

За період з 01.02.2009 р. по 01.09.2009 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято та спожито теплову енергію на загальну суму 28558,83 грн. В свою чергу, відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково на суму 16122,07 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 9343, 79 грн.

Під час розгляду справи відповідач погасив заборгованість в частині основного боргу на суму 9343,79 грн., на підтвердження чого надані платіжні доручення №№ 181, 182 від 20.10.2009 р. оригінали, яких містяться в матеріалах справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2009 р. у справі № 41/723 в частині стягнення штрафу, пені та збитків від інфляції скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В своїх позовних вимогах позивач керуючись ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 231 Господарського кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні санкції, зокрема пеню в сумі 1084,94 грн. та штраф в сумі 654,07 грн.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Враховуючи те, що відповідач в обумовлений в Договорі строк заборгованість за спожиту теплову енергію не погасив, він є таким, що прострочив виконання зобов’язання за Договором.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі порушення господарського зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України № 216-р від 23.06.2005 р. наведений перелік підприємств державного сектору економіки.

Як вбачається з вказаного переліку акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Київенерго” не входить до переліку підприємств державного сектору економіки.

          Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України саме на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу. Позивач доказів існування відповідного рішення Уряду України суду не надав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 654,07 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 3.5 Додатку 4б до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,55 за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги те, що відповідач прострочив оплату спожитої теплової енергії, тому з нього на підставі п. 3.5 додатку 4б до Договору підлягає стягненню пеня в сумі 1084,94 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 501,86 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, у зв’язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Посилання відповідача на те, що останній є неприбутковою бюджетною установою, фінансування управління здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, а також на те, що у зв’язку з затримкою надходження фінансування відповідач не мав змоги розрахуватися за відпущену теплову енергію, не приймаються судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 36 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Згідно з приписами частин п'ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем Договору на постачання теплової енергії у нього виникли безумовні зобов’язання виконання умов договору та оплати теплової енергії, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача, який є бюджетною установою, від виконання своїх зобов’язань в зв’язку з відсутністю фінансування. Відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2009 р. у справі № 41/723 в частині, залишеній постановою Вищого господарського суду міста Києва від 11.05.2010 р. без змін. Зокрема, з відповідача підлягають стягненню 96,31 грн. витрат по оплаті державного мита та 222,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району міста Києва (03146, м. Київ, вул. Гната Юри, 14-Б, рахунок 25456330104053 у КСФ ВАТ КБ “Хрещатик”, МФО 320809, код 26063966) на користь акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 501,86 грн. інфляційних збитків, 1084,94 грн. пені, 96,31 грн. витрат по оплаті державного мита та 222,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 23.07.2010 р.