Рішення № 10594475, 19.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/14019.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Укрспецтираж" до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків" Укрелекон"

про стягнення 104 751,24 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Чернюк О.Г. –представник за довіреністю № б/н від 12.01.2010 р.

Від відповідача не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Укрспецтираж" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків" Укрелекон" про стягнення заборгованості в розмірі 104 751,24 грн. на підставі Договору № 18/01/06 від 18.01.2006 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач здійснив для відповідача виготовлення та поставку облікових марок, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання щодо оплати поставленої продукції не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 р. порушено провадження у справі № 39/140 та призначено справу до розгляду на 14.06.2010 р. о 15:20 год.

10.06.2010 року представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив по справі № 39/140, відповідно до якого просив відхилити позовні вимоги, посилаючись на наступне: фактичну укладеність спірного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Укрспецтираж" та Науково –технічним центром спеціальних технологій Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків" Укрелекон", тоді як останній є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків" Укрелекон" та не являється юридичною особою; спірний договір укладено не уповноваженою особою відповідача, т. як Янгаличев Р.Н. на момент підписання спірного договору не був заступником директора Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків" Укрелекон"; відповідачу, як суб»єкту господарювання, до пред»явлення позовних вимог нічого не було відомо про спірний договір; відповідач не підписував та не скріплював спірний договір своєю печаткою; укладений договір суперечить ст. 75 Господарського кодексу України, оскільки останній був фактично підписаний без застосування процедури закупівель, визначених Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Представник відповідача в судовому засіданні 14.06.2010 р. подав письмові пояснення по справі № 39/140, відповідно до яких підтримав заперечення проти позовних вимог, викладені ним у відзиві на позов.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2010 р. подав клопотання та документи на виконання вимог ухвали суду від 31.05.2010 р., а також письмові пояснення № б/н від 14.06.2009 р., в яких зазначив загальну суму, на яку було поставлено відповідачеві продукцію на підставі Договору № 18/01/06 від 18.01.2006 р. із зазначенням відповідних накладних на підтвердження вказаної суми, та загальну суму здійснених відповідачем часткових розрахунків за поставлену на підставі вказаного договору продукцію, надавши при цьому для залучення до матеріалів справи відповідні банківські виписки. З урахуванням наведених письмових пояснень, представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 14.06.2010 р., подали спільне клопотання про продовження термінів розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 14.06.2010 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 05.07.2010 р. о 14:20 год. та продовжено строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.07.2010 р., подав заперечення на відзив.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 14.06.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 05.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 19.07.2010 р. о 11:20 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.07.2010 р., надав суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 19.07.2010 р. не з"явився, вимоги ухвал суду від 14.06.2010 р. та від не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/140 від 14.06.2010 р. та від 05.07.2010 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві. Надсилання копії вищеназваної ухвали суду позивачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці наведених ухвал. Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення № 45796, яке свідчить про отримання відповідачем поштової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача в судових засіданнях 05.07.2010 р. та 19.07.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п.1 ч. 1 названої статті, у разі незЧявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов’язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

В судовому засіданні, призначеному на 19.07.2010 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.01.2006 р. між Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут технологій това рно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків" (надалі - ДП "Укрелекон" (відповідач)) в особі керівника НТЦ спец технологій - заступника директора ДП «Укрелекон» Янгаличева Р.Н., що діяв на підставі Статуту і Довіреності від 8 жовтня 2004 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Укрспецтираж" (позивач), в особі директора Камаєвої Н.В., що діяла на підставі Статуту, був укладений Договір № 18/01/06 (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору відповідач, визначений як Замовник, доручає, а позивач, визначений як Виконавець, приймає на себе зобов'язання щодо організації централізова ного виготовлення облікових марок (надалі - Продукція) відповідно до затвердженої Сторонами Спе цифікації Продукції (Додаток № 3 до Договору) та у кількості, що зазначається Заявками Замовника, форма яких ви значена Сторонами Додатком № 2 до Договору, а також щодо організації автоматизованої сис теми обліку виготовлених, персоналізованих та відвантажених Замовнику облікових марок відпові дно до Технічних вимог (Додаток № 1 до Договору).

Підпунктом 3 пункту 2.1 Договору встановлено обов»язок Замовника (відповідача) своєчасно та в повному обсязі розраховуватися з Виконавцем (позивачем) відповідно до порядку прове дення розрахунків, визначеному умовами даного Договору.

Згідно підпункту 2 пункту 2.2 Договору визначено обов»язок Виконавця (позивача) в терміни, які зазначені в Технічних вимогах (Додаток № 1 до Договору) та відповідно до Специфікації (До даток № 3 до Договору), забезпечити, зокрема, виготовлення Продукції в необхідних Замовнику обсягах, персоналізації її відповідно до Заявок Замовника, контроль її якості і безперебійне постачання Продукції За мовнику, а також забезпечити можливість введення до Баз Даних Заявок Замовника, введення цих даних до інформаційної бази даних щодо виготовленої, персоналізованої та поставленої Замовнику Продукції.

У пункті 5.1 Договору Сторони визначили, що до ціни одиниці Продукції, входять витрати з організації виготовлення заготовок Продукції (без вартості виготовлення та нанесення голограм), витрати з організації функціонування автома тизованої системи обліку виготовленої, персоналізованої та відвантаженої Замовнику Продукції, витрати на ведення Баз Даних та забезпечення комунікації даних між Виконавцем та Замовником.

Згідно п. 5.2 Договору ціна одиниці Продукції є договірною та визначена Сторонами Протоколом узгодження Сторонами величини договірної ціни (Додаток № 5 до Договору). Так, відповідно до наведеного Протоколу Сторони узгодили величину договірної ціни одиниці Продукції за Договором у розмірі 2,95 грн. (без ПДВ) та зазначили, що даний Протокол є підставою для проведення взаєморозрахунків між Сторонами за виготовлення та постачання Продукції за Договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору визначено, що розрахунки між Сторонами за Продукцію здійснюються за кожну партію Продукції, що поставляється відповідно до Заявки Замовника (Додаток № 2 до Договору).

Пунктом 6.4 Договору передбачено здійснення всіх розрахунків між Сторонами в національній грошовій валюті України шляхом банківського переводу на рахунок Виконавця (позивача).

У відповідності до п. 10.3 Договору Сторони визнали, що усі вірогідні претензії за даним Договором повинні бути розглянуті ними на протязі 10 робочих днів з моменту отримання претензії.

Згідно п. 12.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє 10 років до 31 грудня 2016 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору № 18/01/06 від 18.01.2006 р. поставив, а відповідач прийняв Продукцію, внаслідок неповної оплати за яку у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 104751,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (згідно переліку, наведеному позивачем у поданих суду письмових поясненнях № б/н від 14.06.2009 р.), довіреностями відповідача на отримання спірної Продукції, банківськими виписками щодо часткових розрахунків відповідача, а також Актом звіряння розрахунків по Договору № 18/01/06 від 18 січня 2006 р. на суму 104751,24 грн. станом на 29.06.2009 р.

Враховуючи той факт, що відповідач не здійснив повну оплату поставленої Продукції, а також умови п. 10.3 Договору щодо розгляду вірогідних претензій за даним Договором, позивач 29.06.2009 р. звернувся до відповідача з Претензією № 1 від 29.06.2009 р. про сплату заборгованості у сумі 104751,24 грн. за Договором № 18/01/06 від 18.01.2006 р.

Наявна в матеріалах справи відповідь відповідача на претензію позивача свідчить про визнання відповідачем заборгованості за спірним Договором у вищенаведеній сумі та про зобов»язання відповідача сплатити останню в термін до 06.10.2009 р.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України позивач вважає, що оскільки відповідач у визначений ним строк заборгованість за Договором у сумі 104751,24 грн. не сплатив, ця сума підлягає до стягнення у примусовому порядку.

Станом на час подання позову до суду заборгованість за Продукцію у вищевказаній сумі відповідач не оплатив.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що між сторонами по справі укладений договір поставки (№ 18/01/06 від 18.01.2006 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Судом приймаються у якості належних доказів поставки позивачем Продукції за Договором, а рівно її отримання відповідачем, наявні в матеріалах справи накладні (згідно переліку, наведеному позивачем у поданих суду письмових поясненнях № б/н від 14.06.2009 р.), довіреності відповідача на отримання спірної Продукції, банківські виписки щодо часткових розрахунків відповідача, а також Актом звіряння розрахунків по Договору № 18/01/06 від 18 січня 2006 р. на суму 104751,24 грн. станом на 29.06.2009 р. При цьому суд враховує, що зазначений Акт звіряння розрахунків підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що а ні у Договорі, а ні у накладних, відповідно до яких позивач поставив Продукцію відповідачу, строк (термін) оплати Продукції фактично сторонами не був встановлений, а тому суд вважає, що у спірному випадку для визначення строку (терміну) виконання відповідачем обов’язку щодо оплати Продукції слід застосовувати норми цивільного законодавства, зокрема, приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач направив відповідачу Претензію № 1 від 29.06.2009 р., у відповідь на яку відповідач зобов»язався у термін 06.10.2009 р. оплатити заборгованість за Договором у сумі 104751,24 грн. З огляду на наведене та приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повинен був виконати обов‘язок по оплаті поставленої Продукції у термін 06.10.2009 р., проте станом на час вирішення спору відповідач заборгованість у сумі 104751,24 грн. позивачу не оплатив.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання 05.07.2010 р. та 19.07.2010 р. не з‘явився, належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зокрема, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо задоволення позовних вимог, викладені ним у відзиві на позов, як необґрунтовані з огляду на наступне.

По матеріалам справи встановлено, що Науково –технічний центр спеціальних технологій Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут технологій това рно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків" "Укрелекон" (надалі –НТЦ СТ) є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут технологій това рно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків" "Укрелекон" (п. 1.1 Положення про НТЦ СТ); НТЦ СТ не набуває прав та обов»язків юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені та в межах повноважень, наданих йому ДП «Укрелекон»і закріплених Положенням про НТЦ СТ (п. 1.4 Положенням про НТЦ СТ); НТЦ СТ діє на принципах господарської самостійності та самоокупності, має окремий баланс, що входить до балансу ДП «Укрелекон», поточний рахунок у банку, печатку, штампи тощо (п. 1.5 Положенням про НТЦ СТ); НТЦ СТ здійснює діяльність за дорученням керівництва ДП «Укрелекон»(п. 2.3 Положенням про НТЦ СТ); НТЦ СТ має право, зокрема, укладати договори (контракти) в межах наданих керівнику повноважень (п. 4.1 Положення про НТЦ СТ).

Згідно п.п. 6.1, 6.2 Положення про НТЦ СТ управління НТЦ СТ здійснює керівник НТЦ СТ –заступник директора ДП «Укрелекон», який діє на підставі довіреності директора ДП «Укрелекон», призначення на посаду та звільнення з посади керівника НТЦ СТ здійснюється наказом директора ДП «Укрелекон».

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу директора ДП «Укрелекон»№ 35/П/04 від 01.04.2004 р. з 14.09.2004 р. на посаду керівника НТЦ СТ призначено Янгаличева Р.Н. та покладено на останнього виконання обов»язків заступника директора ДП «Укрелекон», а згідно довіреності № б/н від 08.10.2004 р. Державне підприємство "Український державний науково-дослідний інститут технологій това рно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків" "Укрелекон" доручило заступнику директора –керівнику НТЦ СТ Янгаличеву Р.Н., зокрема, вчиняти всі необхідні дії в інтересах підприємства з правом підпису договорів та фінансових документів тощо.

З огляду на наведене та зміст Договору № 18/01/06 від 18.01.2006 р. вбачається, що спірний договір підставно був укладений з боку відповідача його уповноваженою та посадовою особою - керівником НТЦ спец технологій - заступником директора ДП «Укрелекон» Янгаличевим Р.Н. відповідно до Статуту і Довіреності № б/н від 08.10.2004 р. В той же час,належні докази на спростування наведеного відповідачем суду не надані.

Отже, з урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що позивачем підставно визначено у якості відповідача по справі Державне підприємство "Український державний науково-дослідний інститут технологій това рно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків" "Укрелекон".

Інші заперечення відповідача щодо задоволення позовних вимог, викладені ним у відзиві на позов, суд не приймає до уваги, як такі, що не стосуються предмету спору у справі № 39/140, а саме: предметом спору у справі № 39/140 є матеріально –правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 104 751,24 грн. на підставі Договору № 18/01/06 від 18.01.2006 р., тоді як вимоги, пов»язані з укладанням, зміною, розірванням, визнанням вказаного договору недійсним сторонами по справі не заявлялись.

Суд також враховує, що безпосередньо заперечення стосовно суми заборгованості відповідача за Договором № 18/01/06 від 18.01.2006 р. у розмірі 104 751,24 грн., а рівно контррозрахунок суми заборгованості відповідачем суду не наданий.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 104751,24 грн. заборгованості за поставлену згідно Договору № 18/01/06 від 18.01.2006 р. Продукцію визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 1047,52 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 612, 626, 655, 692 ЦК України, ст. 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків" Укрелекон" (04055, м. Київ, площа Львівська, 8; ідентифікаційний код 32253785, р/р № 260030215800 в АБ «Брокбізнесбанк»в м. Києві, МФО 300249, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Укрспецтираж" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, офіс 1; ідентифікаційний код 32213077; рахунок № 26008010073821 в Київській міській філії «Укрсоцбанку», МФО 322012), 104751,24 грн. (сто чотири тисячі сімсот п»ятдесят одну гривню 24 коп.) основного боргу, 1047,52 грн. (одну тисячу сорок сім гривень 52 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 23.07.2010 р.