Рішення № 10594468, 16.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/4516.07.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолоджик», м.Одеса

до Відповідача: Підприємства «АЕСП-Україна», засноване на власності Російської компанії «Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРТУЛ»(код ЄДРПОУ 23060660)

про стягнення 10 908, 26 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Лопуга І.М. –представник за довіреністю (№ б/н від 04.01.2010р.)

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Неолоджик», м.Одеса (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Підприємствао «АЕСП-УКРАЇНА», заснованого на власності американської корпорації «АДВАНСЕД ЕЛЕКТРОНІК СУППОРТ ПРОДУКТС ІНК»(код ЄДРПОУ 23060660) про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 8400,00грн. –сума основного боргу, 2211,38грн. –пеня, 296,88 грн. –3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором поставки з відстрочкою платежу №011008 від 01.10.2008р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір поставки з відстрочкою платежу №011008 від 01.10.2008р., рахунок №Сч_0007507 від 14.11.2008р., видаткову накладну №РнБ-004066 від 14.11.2008р., довіреність на отримання ТМЦ від 23.11.2008р., податкова накладна від 14.11.2008р., право установчі документи.

13.03.2010р. через канцелярію Господарського суду Вінницької області подано Позивачем акт звірки взаємних розрахунків, докази його направлення Відповідачу, копії банківських виписок щодо надходження коштів від відповідача в рахунок погашення заборгованості, заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з відповідача основний борг - 8400,00грн., 24569,16грн. –пені, 3131,66грн. –3% річних.

16.03.2010р. Ухвалою господарського суду Вінницької області справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолоджик», м.Одеса до Підприємства «АЕСП-УКРАЇНА», заснованого на власності американської корпорації «АДВАНСЕД ЕЛЕКТРОНІК СУППОРТ ПРОДУКТС ІНК»(код ЄДРПОУ 23060660) передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2010р. порушено провадження у справі № 24/45 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолоджик», м.Одеса (далі - Позивач) до Підприємства «АЕСП-УКРАЇНА», заснованого на власності американської корпорації «АДВАНСЕД ЕЛЕКТРОНІК СУППОРТ ПРОДУКТС ІНК», м.Київ про стягнення 10 908, 26 грн. та призначено її до розгляду на 12.05.2010р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.05.2010р. відкладено розгляд справи на 03.06.2010р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача, невиконанням ним ухвали суду.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м.Києва № 13 від 09.06.2010р. «Про передачу справ на розгляд іншим суддям», справа № 24/45 передана для розгляду судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 09.06.2010р. суддя Ягічева Н.І. прийняла справу до свого провадження, розгляд справи було призначено на 30.06.2010р. о 14:30.

У судовому засіданні 30.06.2010р. представник Позивача на виконання ухвали суду надав оригінал поштової квитанції про направлення позовної заяви Відповідачу, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців стосовно статуса і місцезнаходження Відповідача.

Ухвалою 30.06.2010р. замінено неналежного відповідача –Підприємство «АЕСП-УКРАЇНА», заснованого на власності американської корпорації «АДВАНСЕД ЕЛЕКТРОНІК СУППОРТ ПРОДУКТС ІНК»(код ЄДРПОУ 23060660) на належного Відповідача - «Підприємство АЕСП-Україна», засноване на власності Російської компанії «Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРТУЛ»(код ЄДРПОУ 23060660) (надалі –Відповідач).

13.07.2010р. Позивач через канцелярію суду надав Заяву про забезпечення позову №57/10 від 05.07.2010р. та Заяву про зміну позовних вимог, якою просить суд стягнути з Відповідача 8400,00 грн. –суму основного боргу, 24 082,22грн. –пені за договором, 3086,57грн. –3% річних.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому його заява приймається судом і справа розглядається з урахуванням остаточно змінених вимог.

Представник Позивача у судовому засіданні 16.07.2010р. підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців стосовно статусу і місцезнаходження Відповідача: 04053, м.Київ, вул.Артема, буд. 21.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2008 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Замовник) було укладено Договір поставки з відстрочкою платежу №011008 (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1 Договору Постачальник зобов’язується поставляти і передавати у власність Замовнику мережеве обладнання, комп’ютерну оргтехніку, що іменується у подальшому «Товар», а Замовник зобов’язується прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору у кількості, асортименті, і по цінам, згідно виставлених рахунків, а також накладним, які є невід’ємною частиною Договору.

Згідно п.1.3 Договору моментом (датою) передачі (поставки) товару вважається дата отримання Товару Замовником зі складу Постачальника (дата оформлення і підписання накладної). Транспортування отриманого Товару здійснюється власними силами і за свій рахунок.

Розділом 5 Договору сторони встановили порядок розрахунків, зокрема:

- оплата товара здійснюється в порядку передбаченому діючим законодавством України на підставі рахунків Постачальника, що виставляються йому Замовнику (п.5.1.).

- оплата Товару здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання Товару (п.5.2.).

В пункті 6.1 Договору за порушення строків оплати, передбаченої п.5.1. Договору, замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки, до моменту повного виконання Замовником свого зобов’язання з оплати, а також штраф згідно п.3.2.в розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2008р., до виконання зобов’язання в повному обсязі. Якщо ні одна зі сторін не заявила про його припинення, Договір вважається продовженим на тих самих підставах (п.9.7.).

Як вбачається з наданої Позивачем видаткової накладної №РнБ-004066 від 14.11.2008р. Відповідачу було поставлено кабель на суму 43560,00 грн. Факт отримання товару підтверджено довіреністю серії №ЯОФ №613522 ВІД 14.11.2008Р.

На вказану суму Позивач надав Відповідачу для оплати рахунок №0007507 від 14.11.2008р.

Відповідно до наданих в матеріали справи банківських випискок Відповідач здійснив оплату отриманої продукції, всього на суму 35160,00грн., заборгованість Відповідача перед Позивачем, становить 8400,00грн.

Згідно наданого до матеріалів справи акту звіряння розрахунків станом на 03.03.2010р., підписаного з боку Позивачем, виведено сальдо на користь Позивача у сумі 8400,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань з оплати продукції згідно умов Договору №011008, Позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність позову, що розглядається, полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки з відстрочкою платежу №011008 від 01.10.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до умов Договору Позивач здійснив поставку товару на загальну суму 43560,00грн., що підтверджується рахунком-фактурою №Сч_0007507 від 14.11.2008р., видатковою накладною №РнБ-004066 від 14.11.2008р., довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯОФ №613522 від 14.11.2008р., податковою накладною №НН_0000303 від 14.11.2008р.

Відповідно до п.5.2 Договору Відповідач зобов’язаний здійснити оплату Товару протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання Товару. Тобто не пізніше 30.11.2008р. включно.

Між тим, Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання із сплати поставленого товару у повному обсязі. Судом встановлено, що Відповідач, відповідно до наданих в матеріали справи банківських виписок здійснив оплату отриманого товару, всього на суму 35160,00 грн., заборгованість становить 8400,00 грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 84 000,00 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 6.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки умовами п.6.1. Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки до моменту повного виконання відповідачем свого зобов’язання з оплати, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені за період з 01.12.2008р. по 16.07.2010р.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині дійшов висновку, що сума пені у розмірі 24 082,22 грн. не перевищує розміру пені, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення –01.12.2008р. до 16.07.2010р. (кінцева дата нарахування визначена Позивачем). З огляду на це позовні вимоги щодо пені також задовольняються судом у повному обсягу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок 3% річних в цій частині позовних вимог, встановив: - що розмір процентів, який може бути нарахований протягом періоду з 01.12.2008р. до 16.07.2010р., не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже підлягає стягненню у сумі 3086,57 грн.

Суд відмовляє у задоволенні вимог Позивача про вжиття судом заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача, які знаходяться на його рахунках в банківських установах в межах ціни позову, а саме 35568,79грн.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов’язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов’язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в даному випадку – на Позивача.

Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, необхідних для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолоджик», м.Одеса задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Підприємства «АЕСП-Україна», заснованого на власності Російської компанії «Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРТУЛ» (код ЄДРПОУ 23060660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолоджик», м.Одеса заборгованість у розмірі: 8 400,00 грн. –сума основного боргу, 24 082,22 грн. –пеня, 3 086,57 грн. -3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Підприємства «АЕСП-Україна», заснованого на власності Російської компанії «Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРТУЛ» (код ЄДРПОУ 23060660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолоджик», м.Одеса витрати по сплаті державного мита в розмірі 355,68грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою представника Позивача у судовому засіданні 16.07.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.07.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через Господарський суд міста Києва в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева