Рішення № 10594348, 22.07.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2010 р. Справа № 20/64-24/42

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі Строїчі П. П., за участю представника позивача Попенюка С. М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа" про стягнення 20 712 грн 07 коп. з приватного підприємства "Кортеж".

ТОВ "Ферозіт-Альфа" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ПП "Кортеж" 20 712 грн 07 коп., з яких 14 944 грн - основний борг, 1 545 грн 76 коп. - пеня, 2 998 грн 80 коп. - штраф, 226 грн 21 коп. - три проценти річних і 997 грн 30 коп. - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення узятих на себе зобов'язань, згідно укладеного між сторонами договору поставки товарів № ІФ/02/06/1 від 02 червня 2008 р., відповідач неповністю оплатив поставлений позивачем товар, внаслідок чого утворився борг в сумі 14 944 грн. У зв'язку із виникненням цього боргу, на підставі пунктів 5.2 і 5.3 Договору, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, а згідно ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати й річні.

28 травня 2010 р., господарський суд Івано-Франківської області (суддя Кобецька С. М.) відповідною ухвалою порушив провадження у справі № 20/64.

Ухвалами від 09 та 24 червня 2010 р. розгляд справи судом відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

05 липня 2010 р., розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області справу № 20/64 було передано на розгляд судді Ткаченко І. В., у зв'язку з чим справі присвоєно номер 20/64-24/42.

06 липня 2010 р., суд отримав від позивача заяву про уточнення позовних вимог із доданими до неї розрахунками. Із змісту цієї заяви видно, що позивач здійснив перерахунок трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат, однак, з урахуванням того, що державне мито було сплачено позивачем у відповідності до суми первинного позову, позивач не змінює своїх вимог і просить стягнути з відповідача 14 944 грн основного боргу, 1 545 грн 76 коп. пені, 2 998 грн 80 коп. штрафу, 226 грн 21 коп. три проценти річних і 997 грн 30 коп. інфляційних втрат. Оскільки, в призначене на 06 липня 2010 р. судове засідання представники сторін не з'явилися, розгляд справи суд відклав згідно ст. 77 ГПК України.

Відповідач свого представника в жодне засідання не направив, хоча про час і місце їх проведення був належним чином повідомлений (а. с. 2, 70, 75, 114). 19 липня 2010 р., відповідач надіслав суду відзив на позов (а. с. 115), із змісту якого вбачається, що основний борг за договором поставки товарів в сумі 14 944 грн відповідач визнає, а що стосується нарахованих штрафних санкцій, відповідач заявив про застосування позовної давності, визначеної ч. 2 ст. 258 ЦК України, у зв'язку з чим просив суд в цій частині в позові відмовити.

За наведених обставин, заслухавши думку представника позивача, керуючись положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, положеннями ст. 69 ГПК України про строки вирішення спорів господарським судом, подальше відкладення розгляду справи суд визнав недоцільним і, згідно вимог ст. 75 ГПК України, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

02 червня 2008 р., ТОВ "Ферозіт-Альфа" (постачальник) і ПП "Кортеж" (покупець) уклали між собою договір поставки товарів № ІФ/02/06/1 (а. с. 9), відповідно до умов п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (товар), а покупець зобов'язався приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Згідно умов пунктів 4.1, 4.2 Договору, покупець здійснює оплату партії товару, що поставляється постачальником протягом двадцяти одного календарного дня від дати отримання товару шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок постачальника.

У пунктах 5.2 і 5.3 Договору, сторони передбачили відповідні штрафні санкції за його порушення. Так, у випадку порушення строків, передбачених цим Договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. У випадку ж прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на двадцять календарних днів, покупець повинен сплатити постачальнику штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми неоплаченого товару.

На виконання своїх договірних зобов’язань, позивач поставив відповідачу товар (будівельні матеріали) на загальну суму 172 721 грн 66 коп., що підтверджується даними відповідних видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а. с. 10 - 57). В свою чергу, відповідач порушив узяті на себе договірні зобов’язання і повністю не розрахувався за поставлений йому позивачем товар, що спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем в сумі 14 944 грн. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із відповідною претензією (а. с. 58), але відповіді на неї не отримав.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 14 944 грн, що підлягав оплаті на підставі укладеного між сторонами договору поставки товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

За договором поставки, як визначено у ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що, не оплативши повністю поставлений позивачем товар, відповідач допустив порушення укладеного між сторонами договору поставки і це спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем в сумі 14 944 грн. Розмір цього боргу відповідає фактичним обставинам справи, встановленим у ході її розгляду судом, а також, як видно із змісту відзиву на позов та даних підписаного сторонами акту звірки розрахунків (а. с. 119), визнається відповідачем. За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача 14 944 грн основного боргу слід задовольнити.

У зв’язку із простроченням виконання грошового зобов’язання, на підставі п. 5.2 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки на загальну суму 1 545 грн 76 коп. (а. с. 62), що відповідає положенням ч. 2 ст. 231 ГК України та вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Крім того, за прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на двадцять днів, згідно п. 5.3 Договору, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми неоплаченого товару, що становить 2 998 грн 80 коп. (а. с. 60). Указані вимоги позивача не суперечать зазначеним у ст. 549 ЦК України положенням, вбачаються обґрунтованими, і суд задовольняє їх у повному обсязі.

При цьому, викладену у відзиві заяву відповідача про застосування судом до зазначених позовних вимог передбаченої ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальної позовної давності тривалістю один рік суд вважає безпідставною з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 259 ЦК України, встановлена законом позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін.

Із змісту п. 5.1 укладеного між сторонами Договору вбачається, що сторони узгодили щодо стягнення штрафних санкцій за цим Договором позовну давність тривалістю у три роки, що відповідає згаданим положенням закону.

Крім того, згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, позивач просить стягнути з відповідача 997 грн 30 коп. інфляційних втрат і три проценти річних на суму 226 грн 21 коп. (а. с. 59, 61). Ці вимоги позивача суд також задовольняє.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно вимог ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

стягнути з приватного підприємства "Кортеж" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Петлюри, 8; ідентифікаційний код 22166623) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа" (81131, Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Людкевича, 40; ідентифікаційний код 30543304): 14 944 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн основного боргу, 1 545 (одну тисячу п'ятсот сорок п'ять) грн 76 коп. пені, 2 998 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 80 коп. штрафу, 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн 30 коп. інфляційних втрат, 226 (двісті двадцять шість) грн 21 коп. три проценти річних, 207 (двісті сім) грн 12 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                     І. В. Ткаченко

Виготовлено в АС "Діловодство суду"                                                                       рішення підписане 23 липня 2010 р.

______

23.07.10