Рішення № 10594092, 20.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/16420.07.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фрінет»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Нашнет»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Зверховський Антон Всеволодович

про стягнення 495000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Костилева А.І. –представник за довіреністю №15/01-10 від 15.01.2010 року;

від відповідача: Палатов І.О. –представник за довіреністю №б/н від 15.04.2010 року;

від третьої особи: не з’явився.

встановив :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фрінет»до товариства з обмеженою відповідальністю «Нашнет»про стягнення 495 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.10.2009 року між сторонами було укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач поручився перед позивачем за виконання Зверховським А.В. обов’язку щодо повернення грошових коштів в порядку та в строки, що передбачені мировою угодою від 22.10.2009 року.

Листом №21 від 01.02.2010 року позивач повідомив відповідача про порушення боржником основного грошового зобов’язання за мировою угодою в розмірі.

Оскільки, відповідач не надав письмової відповіді на вимогу позивача та не виконав взятий на себе обов’язок згідно договору поруки, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року порушено провадження у справі № 33/164, розгляд справи призначено на 20.04.2010 року.

В судовому засіданні 20.04.2010 року представник позивача частково подав документи на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2010 року, а також заяву про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача вимоги ухвали суду від 26.02.2010 року не виконав.

Представники сторін подали заяву про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.

Судом оголошено перерву до 25.05.2010 року для надання доказів по справі.

У судовому засіданні 25.05.2010 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2010 року, а також заяву про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача надав клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Зверховського Антона Всеволодовича.

Представник позивача заперечував проти вищезазначеного клопотання представника відповідача.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Зверховського А.В.

Суд, за власної ініціативи, на підставі ч.1 ст.27 ГПК України, залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Зверховського А.В.

Судом відкладено розгляд справи на 15.06.2010 року у зв’язку із залученням до участі у справі третьої особи.

У судовому засіданні 15.06.2010 року представник позивача через загальний відділ діловодства подав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яку підтримав у чудовому засіданні, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. №01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду безумовних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з поданих матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківському рахунку.

Враховуючи вищезазначене та заслухавши пояснення представників сторін, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Також, представник позивача надав докази направлення третій особі копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Судом відкладено розгляд справи на 05.07.2010 року у зв’язку з неявкою представника третьої особи.

В судове засідання 05.07.2010 року представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості відповідачу надати суду докази того, що Господарський суд м. Києва та Деснянський районний суд м. Києва порушив провадження за позовними заявами щодо визнання недійсним договору поруки від 22 жовтня 2009 року.

Представник позивача заперечував проти вищезазначеного клопотання представника відповідача.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для надання можливості відповідачу надати суду докази того, що Господарський суд м. Києва та Деснянський районний суд м. Києва порушив провадження за позовними заявами щодо визнання недійсним договору поруки від 22 жовтня 2009 року у зв'язку із його необґрунтованістю.

Представник позивача підтримав подані раніше заяви про уточнення позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

З заяв про уточнення позовних вимог від 20.04.2010 року та від 20.05.2010 року вбачається, що позивачем крім зменшення розміру основного боргу, також заявлено нову вимогу до відповідача, яка не була заявлена позивачем при поданні позову, а саме нараховано розмір відсотків, згідно п.4 мирової угоди.

Дослідивши вищезазначені заяви, суд не приймає їх до розгляду в частині заявленої нової вимоги та зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з цією вимогою у загальному порядку.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом оголошено перерву до 20.07.2010 року для дослідження та оцінки доказів по справі.

У судовому засіданні 20.07.2010 року після закінчення розгляду справи судом оголошено повний текст рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.10.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Нашнет»(поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фрінет»(кредитор) та за участю Зверховського Антона Всеволодовича (боржник) укладено договір поруки.

Відповідно до ч.1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п.1.1 договору поруки в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником обов'язку щодо повернення грошових коштів в порядку та в строки, що передбачено мировою угодою від 22 жовтня 2009 року по справі № 2-6074, яка затверджена Деснянським районним судом м. Києва 23 жовтня 2009 року.

Згідно з ч.2 статті 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Пунктом 1.3 договору поруки передбачено що, у разі порушення боржником мирової угоди боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати сплати всіх необхідних платежів боржника за мировою угодою як від боржника і поручителя, так і від кожного окремо.

Відповідно до п.1.4 договору поруки, порукою за цим договором забезпечується виконання всіх зобов'язань боржника відповідно до умов мирової угоди, а саме:

1.4.1 повернути кредитору в строки та в порядку, як це визначено в мировій угоді, грошові кошти у сумі 505 000 (п'ятсот п'ять тисяч) грн. 00 коп. з урахуванням строку для добровільного виконання;

1.4.2 сплатити кредитору суму основного боргу з урахуванням 30% річних, нарахованих на суму основного боргу, у випадках в порядку та в строки, передбачені мировою угодою.

Згідно з ч. 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до п.2.2 договору поруки, строк добровільного виконання умов, викладених у мирової угоді, щодо повернення всієї суми грошових коштів до 31 січня 2010 року.

Пунктом 5.1 договору поруки передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язків за мировою угодою, але в будь-якому випадку після закінчення строку для добровільного виконання (тобто після 31 січня 2010 року), поручитель зобов'язується не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання письмової вимоги надісланої кредитором, про невиконання боржником своїх зобов'язань без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, сплатити кредитору відповідну грошову суму шляхом її перерахування у безготівковій формі на рахунок кредитора, зазначений у цьому договорі.

Листом-вимогою вих. № 21 від 01.02.2010 року позивач повідомив позивача про те, що станом на 01.02.2010 року боржником 18.11.2009 року було перераховано на розрахунковий рахунок кредитора грошові кошти у розмірі 60,00 грн. у зв’язку з чим, вимагав в строк 5 (п’ять) робочих днів з моменту отримання даного листа –вимоги, перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ «Фрінет»грошові кошти у розмірі 445000,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 34902,74 грн. Даний лист направлений позивачем 01.02.2010 року та був отриманий відповідачем 04.02.2010 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 01.02.2010 року, фіскальним чеком №2888 від 01.02.2010 року та зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, відповідач був зобов’язаний сплатити позивачу заборгованість в строк не пізніше 11.02.2010 року.

Відповідно до довідки вих. №155 від 17.05.2010 року ТОВ «Фрінет»повідомило, що Зверховським Антоном Всеволодовичем станом на 17.05.2010 року було перераховано 260000,00 грн. (18.11.2009 року в розмірі 60000,00 грн., 01.02.2010 року –100000,00 грн., 19.04.2010 року –100000,00 грн.).

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 245000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 50000,00 грн. посилаючись на п.4.1 договору поруки.

Так, відповідно до п.4.1 договору поруки, у разі прострочення поручителем виконання своїх зобов'язань за цим договором у строк, згідно з п. 5.1 договору, поручитель зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. за кожний випадок прострочення виконання своїх зобов'язань.

Частина 1 статті 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.2 статті 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 50000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з статтею 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нашнет»(02232, м. Київ, проспект Маяковського, будинок 73, літера А, р/р 26002201002600 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 36100735) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фрінет»(юридична адреса: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, будинок 17, квартира 268, поштова адреса: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 82, р/р 260000450501, п/р 260030450500 в АБ «Брокбізнесбанк»м. Київ, МФО 300249; код ЄДРПОУ 24592293) суму основного боргу 245000 (двісті сорок п’ять) грн. 00 коп., штраф в розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч ) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 950 (дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий