Рішення № 10594089, 24.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/40924.03.10

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради до Міністерства Оборони України та Військової частини А-2917 Державна установа «70 управління начальника робіт»(УНТ-70) про спонукання до вчинення дій, відшкодування шкоди у розмірі 2901, 00 грн. в порядку регресу, за участю представників позивача –Іващенка Б.Б., довіреність № 2024 від 20.11.2009 року, відповідача1 –не з’явився, відповідача2 –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року Комунальне підприємство житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради звернулась в суд з позовною заявою до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України про спонукання до вчинення дій, відшкодування шкоди у розмірі 2901,00 грн. в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2008 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.11.2008 року (суддя Палій В.В.).

У судовому засіданні 26.11.2008р. представник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України звернувся до суду з письмовим клопотанням про залучення до участі у справі належного відповідача –Міністерство оборони України. Клопотання обґрунтовано тим, що Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України не має статусу юридичної особи, а є структурним підрозділом Міністерства Оборони України, що підтверджується довідкою №13/05 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно не може бути стороною у господарському процесі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.12.2008 року замінено первісного відповідача належним відповідачем –Міністерством оборони України.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 11.11.2008 року, 26.11.2008 року та 16.12.2008 року розгляд справи відкладався.

Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Господарського суду міста Києва № 18 від 26.12.2008 року справу № 20/409 передано для розгляду судді Чебикіній С.О. у зв’язку з закінченням повноважень судді Палія В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2009 року справу № 20/409 прийнято до свого провадження суддею Чебикіною С.О. та призначено до розгляду на 20.02.2009 року.

У судових засіданнях 11.03.2009 року, 08.04.2009 року, 24.06.2009 року, 24.07.2009 року, 16.09.2009 року та 09.12.2009 року оголошувалися перерви відповідно на 08.04.2009 року, 20.05.2009 року, 24.07.2009 року, 16.09.2009 року, 23.09.2009 року та 27.01.2010 року.

У судовому засіданні 11.03.2009 року представник позивача надав заяву про зміну та збільшення позовних вимог, де просив зобов’язати Міністерство оборони України відновити роботу вентиляційної шахти та провести регулювання системи гарячого та холодного постачання в під’їзді будинку № 4А по вул. Симоненка в м. Вишгороді, Київської області, де проживає Булло Дмитро Леонідович, й стягнути з відповідача на користь позивача 10101,00 грн. понесених збитків.

У судовому засіданні 20.05.2009 року представник позивача надав письмові обґрунтування позовної заяви.

У судовому засіданні 23.09.2009 року представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Військову частину А-2917 Державну установу «70 управління начальника робіт»(УНТ-70).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.09.2009 року залучено до участі у справі у якості іншого відповідача Військову частину А-2917 Державна установа «70 управління начальника робіт» (УНТ-70).

У судовому засіданні 03.03.2010 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно з Міністерства Оборони України та Військової частини А-2917 Державна установа «70 управління начальника робіт»(УНТ-70) на користь Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради 17100,99 грн. понесених збитків.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання 24.03.2010 року не з’явилися, відзиви на позов не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 30 грудня 1999 року за № 583 «Про затвердження актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів»був затверджений акт державної приймальної комісії від 28 грудня 1999 року про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом 80-ти квартирного /1 черги/ житлового будинку № 4 а по вул. Симоненка у м. Вишгороді Київської області, загальною площею 5 728,57 кв. м.; житловою –2 988,4 кв. м., Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.

Згідно гарантійного паспорту-сертифікату на об’єкт, що закінчений будівництвом (80-ти квартирний житловий будинок, розміщений за адресою м. Вишгород, вул. Студентська (П. Симоненка) організацією-замовником даного будинку було Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства Оборони України, генпідрядною будівельною організацією –військова частина А-3158 Міністерства Оборони України, правонаступником якої стала військова частина А-2917 Державна установа «70 управління начальника робіт»(УНТ-70).

Згідно акту державної приймальної комісії та акту прийому - передачі на баланс 80- ти квартирного житлового будинку по вул. Симоненка, 4 а в м. Вишгороді, затвердженого Вишгородським міським головою 04 квітня 2001 року, цей житловий будинок було здано в експлуатацію та обслуговування Вишгородському ЖЕК РБП.

На даний час балансоутримувачем цього будинку є Комунальне підприємство житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради.

Працівниками Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради була обстежена квартира № 68 Булло Д.Л. та покрівля цього будинку, в результаті чого були складені відповідні акти, зокрема актами № 76 від 21 червня 2004 року, № 55 від 18 квітня 2006 року, № 131 від 23 жовтня 2006 року встановлено, що в приміщенні де проживає Булло Д.Л. стіни сирі, вентиляційні канали на кухні, ванній та туалеті працюють в зворотньому напрямку. Панельні шви виконані будівельниками негерметично; в проектній документації присутня помилка, зокрема зовнішня стіна недостатня по товщині та не утеплена, внаслідок чого в холодну пору року вона промерзає, що призводить до постійної сирості, виникненню грибка на стінах, відставання шпалер від стін; внаслідок неякісного монтажу міжповерхові шви пропускають вологу, що можна побачити з фронтальної сторони будинку; недостатньо працює вентиляція.

06 серпня 2004 року працівниками позивача була обстежена покрівля цього будинку в результаті чого був складений акт №106, в якому зазначено про те, що в результаті складних погодних умов (сильних злив, шквального вітру) та ряду недоліків, що були допущені при монтажі та облаштуванні покрівлі та технічного поверху сталося затоплення першого під'їзду. Внаслідок затоплення значно постраждали квартири № 40, 39, 38, 36, 35, внутрішньобудинкові системи електропостачання, мережі живлення ліфтового обладнання, фарба та побілка на стінах в під'їзді.

Крім того, 08 грудня 2004 року комісією за участю представників підрядної організації, яка будувала цей будинок, був складений акт в якому комісія прийшла до висновку, що при обстеженні двадцяти квартир цього будинку панелі зовнішніх стін по теплотехнічним показникам не відповідають даному кліматичному району. Додаткове утеплення стін виконано не було, тому що не було передбачено проектною документацією.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27.08.2007 року у справі №2/2-149/07 за позовом Булло Дмитра Леонідовича до до Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради, третя особа Головне квартирно-експлуатаційне управління МО України зобов’язано Комунальне підприємство житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради відновити роботу вентиляційної шахти в під'їзді будинку № 4 а по вул. Симоненка в м. Вишгороді, де проживає Булло Дмитро Леонідович; переробити міжповерхові шви між сьомим та восьмим, сьомим та шостим поверхом по всьому периметру квартири № 68 будинку 4 а по вул. Симоненка, де проживає Булло Дмитро Леонідович та утеплити зовнішні стіни; провести регулювання системи гарячого та холодного постачання в під'їзді будинку, де проживає Булло Д.Л. та стягнуто з Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на користь Булло Дмитра Леонідовича 1901 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди.

Вищенаведеним рішенням встановлено, що в результаті допущеної помилки при проектуванні та будівництві цього будинку, наружні стіни в квартирі Булло Д.Л. недостатньої товщини, в результаті чого в зимовий період вони промерзають, міжповерхові шви пропускають вологу, що призводить до виникнення сирості в його квартирі, псуванні шпалер, заведенню стінного грибка.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27.08.2007 року у справі №2/2-149/07 позивачем було перераховано Булло Д.Л. 2901,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №70 від 21.04.2008р., та виконано роботи щодо утеплення фасаду квартири №6 68 буд. 4А, по вул. Симоненка у м. Вишгороді на суму 14199,99 що підтверджується договором підряду на виконання робіт № 80/08 від 10.11.2008р., трудовими угодами № 98 від 23.11.2009 року, №99 від 23.11.2009 року, №100 від 23.11.2009 року, актами здавання-приймання виконаних робіт та платіжним дорученням №806 від 16.11.2008 року.

Предметом даного судового розгляду є позовні вимоги про стягнення в порядку регресу збитків у сумі 17100,99 грн., понесених позивачем у зв’язку з виправленням недоліків, допущених під час будівництва будинку генпідрядною будівельною організацією військовою частиною А-3158 Міністерства Оборони України, правонаступником якої стала військова частина А-2917 Міністерства Оборони України Державна установа «70 управління начальника робіт»(УНТ-70).

Згідно ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника. Перші три елементи розглядаються як об’єктивні умови відповідальності, доведення наявності на яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб’єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов’язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й сам факт порушення боржником його обов’язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою.

Розмір заявлених до стягнення збитків у сумі 17100,99 грн. складається з стягнутої з позивача за рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27.08.2007 року у справі №2/2-149/07 матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті допущеної помилки в при будівництві б у сумі 2901,00 грн. та витрат на виконання робіт щодо утеплення фасаду квартири №68 на суму 14199,99 грн.

Згідно Гарантійного паспорту-сертифікату на об’єкт, що закінчений будівництвом (80-ти квартирний житловий будинок, розміщений за адресою м. Вишгород, вул. Студентська (П. Симоненка) генпідрядна та субпідрядні організації беруть на себе зобов’язання по усуненню за свій рахунок, із своїх матеріалів та своїми ресурсами прихованих дефектів, виявлених протягом гарантійних строків.

Судом встановлено, що будівельні роботи на спірно об’єкті виконувались ген підрядною організацією військовою частиною А-2917 Державна установа «70 управління начальника робіт»(УНТ-70), що підтверджується поясненнями сторін та матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу щодо відшкодування з відповідача 2 понесених збитків у вигляді завданої Булло Д.Л. матеріальної та моральної шкоди в розмірі 2901,00 грн., та витрат на виконання робіт щодо утеплення фасаду квартири №68 на суму 14199,99 грн., що були завдані відповідачем 2 неякісним виконанням будівельно-мотажних робіт з численними дефектами, тому що за вищезгаданим Гарантійним паспортом-сертифікатом генпідрядна організація бере на себе зобов’язання по усуненню за свій рахунок, із своїх матеріалів та своїми ресурсами прихованих дефектів, виявлених протягом гарантійних строків. Під час будівництва спірного об’єкту було допущено помилки при проектуванні та будівництві цього будинку, наружні стіни в квартирі Булло Д.Л. недостатньої товщини, в результаті чого в зимовий період вони промерзають, міжповерхові шви пропускають вологу, що призводить до виникнення сирості в його квартирі, псуванні шпалер, заведенню стінного грибка, що і спричинило матеріальну та моральну шкоду Булло Д.Л. в розмірі 2901,00 грн. та породило зобов’язання для Комунального підприємство житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради відновити роботу вентиляційної шахти в під'їзді будинку № 4 а по вул. Симоненка в м. Вишгороді, де проживає Булло Дмитро Леонідович, переробити міжповерхові шви між сьомим та восьмим, сьомим та шостим поверхом по всьому периметру квартири № 68 будинку 4 а по вул. Симоненка, де проживає Булло Дмитро Леонідович та утеплити зовнішні стіни; провести регулювання системи гарячого та холодного постачання в під'їзді зазначеного будинку, що встановлено рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27.08.2007 року у справі №2/2-149/07, яке згідно частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим для господарського суду щодо вищенаведених фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору у даній справі.

Враховуючи викладене, суд вбачає по-перше: вину Військової частини А-2917 Державної установи «70 управління начальника робіт»(УНТ-70) у заподіянні позивачу збитків саме в розмірі 17100,99 грн., по-друге, позивачем доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок дій відповідача 2 позивачу завдано збитків в якості втрат, які особа зазнала в результаті допущеної помилки при проектуванні та будівництві будинку, а також витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитку), зокрема, перерахування позивачем Булло Д.Л. грошових коштів в сумі 2901,00 грн. в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та витрат на виконання робіт щодо утеплення фасаду квартири №68 на суму 14199,99 грн., а по-третє: позивачем доведено причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача у зв’язку з допущеною помилкою при проектуванні та будівництві будинку та негативним наслідком зазначених дій щодо господарської діяльності позивача - понесення реальних збитків в розмірі 17100,99 грн., право на відшкодування яких позивач отримав в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вимогами ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно з вимогами ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Міністерство Оборони України та Військова частина А-2917 (УНТ-70) не є солідарними боржниками ні за договором ні за законом, тому правові підстави для стягнення з відповідачів солідарно понесених збитків відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення на користь позивача з відповідача2 17 100,99 грн. завданих збитків в порядку регресу є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

В позові до відповідача1 слід відмовити у зв’язку з недоведеністю позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог до Міністерства оборони України.

Державне мито у сумі 171,01 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. підлягають стягненню з відповідача 2.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов до Військової частини А-2917 Державної установи «70 управління начальника робіт»(УНТ-70) задовольнити.

Стягнути з Військової частини А-2917 Державної установи «70 управління начальника робіт»(04053, м. Київ, вул. Артема, 59, код 07763913) на користь Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 9а, код 33007799) 17 100 (сімнадцять тисяч сто) грн. 99 коп. збитків, 171 (сто сімдесят одну) грн.01 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові до Міністерства Оборони України відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С.Чебикіна