Рішення № 10592810, 16.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.2010Справа №2-14/2214-2010

За позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

до відповідача Приватного підприємства «Укркримбуд» (95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14а, кв. 307; 95050, АРК, м. Сімферополь, вул. Лізи Чайкіної, 1а, офіс 326)

про стягнення 102458,40 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – не з’явився

від відповідача – Мартьянов О.В., представник, довіреність від 01.07.2010 р.; Попелиш Н.Б., представник, довіреність від 01.07.2010 р.

Обставини справи: Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду АРК із позовною заявою до відповідача – Приватного підприємства «Укркримбуд» про стягнення згідно договору від 30.05.2007р. про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста суми заборгованості у розмірі 93144,00 грн., штрафу у розмірі 9314,40 грн., а також витрат по сплаті державного мита в сумі 1024,58 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором про участь в розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.05.2007 р., щодо оплати, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 93144,00 грн., а також суму штрафу у розмірі 9314,40 грн.

На день слухання справи від позивача надійшло клопотання (15.07.2010 р. вх. № 11981), згідно якого позивач підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу у відсутності представника за наявними документами.

Відповідач надав суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги визнає частково у сумі 62144,00 грн. у зв’язку зі сплатою ним суми боргу у розмірі 31000,00 грн., що підтверджує платіжне доручення № 245 від 01.08.2007р., а також просить суд відстрочити виконання рішення суду по даній справі до 01.01.2012р., оскільки відповідно п. 5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники) мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів. Також просить суд застосувати строк позовної давності стосовно вимог позивача про стягнення 9314,00 грн. штрафу.

Розгляд справи відкладався, строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69,77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

30.05.2007 року між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Приватним підприємством «Укркримбуд» був укладений договір про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста, предметом якого є участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста, у розвитку об’єктів інженерної і соціальної інфраструктури по земельній ділянці, наданій рішенням 17-ої сесії міської ради 5 скликання від 29.03.2007р. № 238 в короткострокову оренду строком на 3 роки площею 0,2534 га., по вул. М.Жукова, 29 а, для реконструкції об’єкта незавершеного будівництва під багатоповерховий житловий будинок.

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язується перерахувати кошти на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури міста в сумі 232859 грн. в місцевий бюджет. Кошти перераховуються до 01.08.2007 р. – 93144 грн., частина суми – 139715 грн. перераховується щоквартально рівними долями до введення об’єкта до експлуатації.

Відповідно до пункту 4.3 договору у випадку несвоєчасного внесення платежу згідно п.2.1.1 даного договору суб’єкт підприємницької діяльності сплачує штраф в розмірі 10% від суми платежу.

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до виконання сторонами своїх договірних зобов’язань (п. 4.2 договору).

Згідно статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником зобов’язання не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг у семиденний строк зі дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не слідує з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач свої зобов’язання за договором про участь в розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.05.2007р. на час розгляду справи виконав частково, про що свідчить платіжне доручення № 245 від 01.08.2007р. про сплату 31000,00 грн. При цьому у графі «найменування платежу» зазначено: на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури відповідно договору від 30.05.2007 р. про участь в розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста ( а.с. 55).

Згідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначено у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/612 від 23.08.1994 р. (із змінами та доповненнями) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 (п.31 листа) визначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду.

Отже, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу у розмірі 31000,00 грн., суд вважає за можливе припинити провадження у цій частині позовних вимог в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 62144,00 грн., позовні вимоги у цієї частині визнав у повному обсязі, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 62144,00 грн. підлягають задоволенню у цій сумі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 9314,40 грн., нарахований відповідно п. 4.3 договору.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.п.3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Позивачем нарахований штраф у загальному розмірі 9314,40 грн. у зв’язку з несвоєчасним внесенням відповідачем платежу згідно п. 2.2.1 договору. Оскільки строк внесення платежу вказаним пунктом договору встановлений до 01.08.2007р., сума штрафу відповідачу нарахована саме з 01.08.2007р. А з цього вбачається, що строк позовної давності щодо стягнення штрафу відповідно ст. 258 Цивільного кодексу України сплив 02.08.2008 р. Оскільки Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до суду з позовом 20.04.2010 р., суд у стягненні штрафу у розмірі 9314,40 грн. відмовляє у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню у сумі 62144,00 грн. заборгованості.

У задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення по даній справі до 01.01.2012 р. суд відмовляє у зв’язку з наступним.

Згідно п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому слід враховувати приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, у виняткових випадках, господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача посилається на п.5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» яким зазначено, що суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники) мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів.

Вказаною статтею закону зазначено, що підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є письмова заява суб'єкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань.

Заява має містити інформацію про суму та термін відстрочення сплати відповідних платежів та відрахувань. Термін відстрочення не може перевищувати термін дії цієї статті.

Заява подається не пізніше терміну, встановленого для подання звітності за такими платежами та відрахуваннями, а якщо термін платежу встановлено раніше подання звітності, - не пізніше настання терміну такого платежу.

Судом вбачається, що надана представником відповідача заява (вих. № 15/09-09 від 15.09.2009 р.), у посилання на його звернення до органу місцевого самоврядування, не містить відповідних вимог, передбачених ст. 3 Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». ( а.с. 54), а отже не може вважатися неналежним доказом факту звернення відповідача з проханням відстрочки платежу згідно ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Також слід зазначити, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у вирішенні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Крім того, стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає суду лише право, а не обов’язок розстрочки або відстрочення виконання судового рішення.

Оскільки представником відповідача не доведено суду наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення відсутні.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 16.07.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 20.07.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1          Позов задовольнити частково.

2          Стягнути з Приватного підприємства «Укркримбуд» (95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14а, кв. 307; 95050, АРК, м. Сімферополь, вул. Лізи Чайкіної, 1а, офіс 326, ЄДРПОУ 32216222) на користь Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, р/р 31514931700002 в ГУГК в АРК, МФО 824026, ЄДРПОУ 04055650) 62144,00 грн. заборгованості, 621,41 грн. державного мита та 143,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3          В частині стягнення штрафу у розмірі 9314,40 грн. відмовити.

4          В частині стягнення суми заборгованості у розмірі 31000,00 грн. провадження по справі припинити.

5          У задоволенні клопотання щодо надання відстрочки виконання рішення суду відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.