Рішення № 10592805, 16.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.2010Справа №2-14/2408-2010 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримелектромашторг» (95047, м.Сімферополь, Ніколаєвське шосе, 3 км)

до відповідача Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, м.Сімферополь, пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1)

про стягнення 19071,94 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Сокол А.Ф., представник, довіреність № 1 від 05.01.2010 р.

від відповідача – Раскевич Г.П., ю/к, довіреність № 11/68 від 09.11.2009 р.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Кримелектромашторг» звернулось до господарського суду АРК із позовною заявою до відповідача – Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 13854,77 грн., пені у розмірі 3271,55 грн., 3% річних у розмірі 467,36 грн., індексу інфляції у розмірі 1478,26 грн., а також витрат по сплаті державного мита в сумі 190,72 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки № 812 від 31.08.2009 р., щодо оплати у повному обсязі за отриманий товар, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 13854,77 грн., а також 3271,55 грн. пені, 1478,26 грн. індексу інфляції, 467,36 грн. 3% річних.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якому пояснив, що заборгованість за договором виникла внаслідок несвоєчасного надходження коштів від кінцевих споживачів, що є єдиним джерелом отримання коштів за видобуту продукцію. Відповідач зазначив, що джерел для погашення заборгованості у товариства на даний час не має. Також у відзиві міститься клопотання про зменшення розміру пені.

Позивач заперечував проти заявленого відповідачем клопотання щодо зменшення пені, оскільки відповідач не сплатив суму основної заборгованості за отриманий товар тим самим не виконав умови договору та не визнав борг, про що заявив у судовому засіданні.

Розгляд справи відкладався, строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69,77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

31 серпня 2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Кримелектромашторг» (Постачальник) і Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (Покупець) був укладений договір № 812, відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати (поставити) у встановлений строк у власність Покупця товар відповідно специфікації № 1, яка є невід’ємною частиною договору, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити його на умовах, визначених даним договором.

Постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP, База ПТОиК, АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул. Київська, 7 (у відповідності з термінами правил Інкотермс в редакції 2000 року). Поставка товару здійснюється Постачальником упродовж 5-ти календарних дня після отримання письмової заявки від Покупця. Право власності на товар переходить з моменту отримання товару Покупцем і підписанням сторонами акту прийому-передачі. ( п.п. 2.1., 2.2 договору).

Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем із відстрочкою 30 календарних днів із дня отримання товару і підписання акту прийому-передачі. (п. 4.2 договору).

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного проведення остаточного розрахунку за поставлену партію товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу від простроченої суми.

Відповідно до п. 9.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009 р., а в частині розрахунків – до повного виконання зобов’язань.

Матеріалами справи, а саме – накладною № 13621 від 17.09.2009р. на суму 6587,76 грн., № 13630 від 17.09.2009р. на суму 36699,01 грн., № 25564 від 30.09.2009 р. на суму 2424,00 грн., №25565 від 30.09.2009 р. на суму 18144,00 грн. підтверджується факт поставки товару відповідачу на загальну суму 63854,77 грн. (а.с. 11-14).

Крім того, заборгованість Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» у розмірі 63854,77 грн. підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків № 217. (а.с. 10).

Відповідач частково сплатив за отриманий товар у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 812 від 30.12.2009 р.(а.с. 16).

Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія з вимогою сплатити суму боргу згідно договорів від 17.08.2009 р. № 786, від 17.08.2009р. № 785, від 31.08.2009 р. № 812, від 02.10.2009 р. № 926 у загальному розмірі 363646,97 грн. (а.с. 17).

Відповідач листом № 04/2.1-981 від 28.12.2009 р. визнав суму заборгованість у повному обсязі та повідомив, що у зв’язку із тяжким фінансовим становищем не має можливості сплатити її своєчасно.

Отже вказаним листом відповідач, зокрема, визнав й суму боргу за договором № 812 від 31.08.2009 р. у сумі 13854,77 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідач свої зобов’язання по сплаті за отриманий від позивача товар по договору поставки № 812 від 31.08.2009р. не виконав, заборгованість Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», станом на день розгляду справи, становить 13854,77 грн.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3271,55 грн. суд зазначає наступне.

          Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

          Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

          Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», статтями 1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Як вже зазначалось, пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного проведення остаточного розрахунку за поставлену партію товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу від простроченої суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу,пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, обґрунтовуючи своє клопотання посилається на те, що заборгованість за договором виникла не внаслідок не проведення ДАТ «Чорноморнафтогаз» своєчасних розрахунків, а внаслідок несвоєчасного надходження коштів від кінцевих споживачів, що є єдиним джерелом отримання коштів за видобуту продукцію. У зв’язку з дією Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств-паливно-енергетичного комплексу» зупинено 205 виконавчих проваджень про стягнення з підприємств боржників на користь ДАТ «Чорноморнафтогаз» заборгованості в сумі більш 207 млн. грн., крім того, на велику частину даної суми боржникам представлені відстрочки та розстрочки виконання рішень суду. Також через інфляційні процеси та падіння курсу національної валюти зростають витрати ДАТ «Чорноморнафтогаз» на забезпечення виробничого процесу та здійснення інвестиційної діяльності, додаткових коштів вимагає передбачена законодавством необхідність підвищення соціальних гарантій. У IV кварталі 2009 році товариство розпочало погашення двох кредитів, отриманих в 2007 році в Чорноморському банку торгівлі та розвитку та Державної інноваційній фінансово-кредитній установі, хоча підприємство не мало можливості збільшити обсяги видобутку вуглеводнів в рамках інвестиційних програм, на які залучались кредитні ресурси. Критичного рівня (232 млн. грн.) досягла кредиторська заборгованість ДАТ «Чорноморнафтогаз». Джерел для її погашення товариство на сьогодні не має.

Однак ніяких документально обґрунтованих доказів викладених у клопотанні обставин суду не надано.

Крім того, суд враховує позицію позивача, який заперечував проти клопотання відповідача з приводу того, що відповідачем сума основної заборгованості не визнана взагалі.

При цьому Відкрите акціонерне товариство «Кримелектромашторг» зазначає, що доводи і клопотання відповідача направлені на затягування процесу повернення боргу, оскільки позивач і відповідач знаходяться в однакових економічних умовах, джерелом отримання коштів яких є оплата за поставлений товар.

Клопотання відповідача щодо зменшення пені суд находить не підлягаючим задоволенню, у зв’язку з наявністю вини відповідача за невиконання умов договору та з урахуванням того, що відповідач не сплатив суму основної заборгованості за отриманий товар та не визнав її у судовому розгляді даної справи.

Перевіривши правильність розрахунку нарахування позивачем пені, суд вважає його вірним та обґрунтованим у сумі 3271,55 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення індекс інфляції у розмірі 1478,26 грн. та 3% річних у розмірі 467,36 грн.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір

процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Як підтверджують матеріали справи, Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» свої зобов’язання за договором поставки № 812 від 31.08.2009 р. не виконало і цим порушило умови вказаного договору, а відтак, враховуючи положення п. 4.2 договору яким встановлений строк виконання зобов’язання та здійснення відповідачем часткової оплати боргу у грудні 2009р., повинно сплатити позивачу індекс інфляції за період прострочки виконання зобов’язання з 18.10.2009р. по 15.04.2010 р. у розмірі 1478,26 грн., а також 3% річних у розмірі 467,36 грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідач доказів сплати боргу суду не надав, доказів які б спростовували доводи позивача суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 13854,77 грн., 1478,26 грн. індексу інфляції, 467,36 грн. 3% річних та 3271,55 грн. пені обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 16.07.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 21.07.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, м.Сімферополь, пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1, р/р 26000000131709 в АКБ «ЧБРР», МФО 384577, ОКПО 00153117) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримелектромашторг» (95047, м.Сімферополь, Ніколаєвське шосе, 3 км, р/р 26006047063701 в ПАТ «Сведбанк» м. Київ, МФО 300164, ОКПО 05512035) 13854,77 грн. заборгованості, 1478,26 грн. індексу інфляції, 467,36 грн. 3% річних, 3271,55 грн. пені, державне мито у розмірі 190,72 грн., а також 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Відкритому акціонерному товариству «Кримелектромашторг» (95047, м.Сімферополь, Ніколаєвське шосе, 3 км, р/р 26006047063701 в ПАТ «Сведбанк» м. Київ, МФО 300164, ОКПО 05512035) із державного бюджету (рахунок 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АР Крим, м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34740405) 1634,13 грн. зайво сплаченого державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.