Рішення № 10589675, 20.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.10 Справа№ 15/115

Господарський суд Львівської області у складі:

судді Костів Т.С.

секретар Качур Ю.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача - 1 не зявився

відповідача - 2 не зявився

розглянув матеріали позовної заяви фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Львів, до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Львів, приватного підприємства “Фінансово-промислова група “Каскад”, м. Львів, про визнання недійсним договору та визнання права власності.

Суть спору: Позовну заяву подано фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, м. Львів, до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Львів, приватного підприємства “Фінансово-промислова група “Каскад”, м. Львів, про визнання недійсним договору оренди не житлових приміщень від 19.02.2010 р., укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємством “Фінансово-промислова компанія “Каскад”; визнання за фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 право власності на не житлові приміщення будинку АДРЕСА_2 площею 175,3 кв.м., що включають приміщення літ. Б-2: кабінет 8а площею 16,9 кв.м.; літ. Ж-1: №2, 3 загальною площею 158,4 кв.м.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.06.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.07.2010 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 06.07.2010 р..

У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами. Представнику позивача розяснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.1998 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пікулицькою Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №1260, який був укладений між позивачем та ВАТ Робітничого Постачання “Галнафтогаз”, позивач придбав у власність не житлові приміщення загальною площею 635,7 кв.м. у АДРЕСА_2. Позивач отримав реєстраційне посвідчення від 24.03.1998 р. Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про реєстрацію права власності. В ході реконструкції була збільшена площа приміщень на площу приміщень літ. Б-2: кабінет 8а площею 16,9 кв.м. і літ. Ж-1: №2, 3 загальною площею 158,4 кв.м. згідно із технічними паспортами від 14.05.2010 р.. 01.01.2010 р. позивач уклав із відповідачем 1 договір оренди №1, за яким в оренду були передані відповідні приміщення. П. 4.6. договору забороняє здачу орендованих приміщень в суборенду. Однак, відповідач 1 оспорюваним договором від 19.02.2010 р. передав приміщення в суборенду відповідачу 2 без згоди орендодавця, що суперечить ст. 761 ЦК України. Просить позов задовольнити.

Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проте, направив на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив. Ствердив, зокрема, що позивач та відповідач є чоловіком та дружиною та посилаючись на норми Сімейного кодексу України ствердив, що спірне нерухоме майно являється спільною сумісною власністю. Просить в позові відмовити.

Відповідач 2 вимог ухвал суду не виконав, відзив по справі не надав, проте, подав клопотання слухати справу у відсутності його представника.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, створивши сторонам у відповідності до ч. 3 ст. 4-7 ГПК України необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.1998 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пікулицькою Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №1260, який був укладений між позивачем (покупець) та ВАТ Робітничого Постачання “Галнафтогаз” (продавець), позивач придбав у власність частину будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_2, а саме, приміщення адміністративного корпусу загальною площею 252,4 кв.м., складські приміщення загальною площею 261,3 кв.м., гаражі-склади загальною площею 122 кв.м. Усього загальна площа 635,7 кв.м.. Право власності позивача на вказані приміщення було зареєстровано Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 24.03.1998 р..

Станом на дату розгляду справи судом, загальна площа приміщень збільшилась внаслідок самовільної реконструкції на площу приміщень літ. Б-2: кабінет 8а площею 16,9 кв.м. і літ. Ж-1: №2, 3 загальною площею 158,4 кв.м., що підтверджується технічними паспортами від 14.05.2010 р..

Згідно із ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно із ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Жодних доказів належності спірних приміщень іншим особам суду не надано, як і доказів порушення реконструкцією прав інших осіб. Водночас, з матеріалів справи, зокрема, довідки Львівського міського управління земельних ресурсів, листа ВАТ РП “Галнафтогаз” вбачається фактичне тимчасове користування позивача земельною ділянкою, на якій розташоване спірне майно.

Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відтак, позов у цій частині слід задовольнити.

01.01.2010 р. позивач уклав із відповідачем 1 договір оренди №1 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, за яким в оренду були передані відповідні приміщення у АДРЕСА_2. Згідно із п. 4.6. вказаного договору, здача в суборенду повністю або частково орендованого приміщення не допускається.

Згідно із ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Однак, оспорюваним договором від 19.02.2010 р., укладеним між відповідачем 1 (орендодавець) та відповідачем 2 (орендар), відповідач 2 отримав в оренду частину зазначених нежитлових приміщень площею 175,3 кв.м. (п. 1.1. договору).

Згідно із ст. ст. 203, 215 ЦК України, підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст договору не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно, оспорюваний договір слід визнати недійсним.

Згідно із п. 1.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб підлягає обов'язковій реєстрації, а відповідно до п. 10 Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, правовстановлюючим документом є, зокрема, рішення судів як про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, так і про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Посилання відповідача 1 на норми Сімейного кодексу України судом до уваги не приймаються, оскільки спір, що розглядається виник між суб'єктами господарювання у сфері їх господарської діяльності, а відтак, правовідносини між позивачем та відповідачем 1, які предметом розгляду у даній справі СК України не регулюються.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Оскільки, спір виник та розглядається з вини відповідачів 1 та 2, судові витрати покладаються на відповідачів рівними частинами відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 35, 43, 49, 75, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір оренди не житлових приміщень від 19.02.2010 р., укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємством “Фінансово-промислова компанія “Каскад”.

3.Визнати за фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (79035, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) право власності на не житлові приміщення будинку АДРЕСА_2 площею 175,3 кв.м., що включають приміщення літ. Б-2: кабінет 8а площею 16,9 кв.м.; літ. Ж-1: №2, 3 загальною площею 158,4 кв.м.

4.Стягнути з ОСОБА_3 (79035, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (79035, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) 42, 50 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з приватного підприємства “Фінансово-промислова група “Каскад” (79026, м.Львів, вул.Ак.Лазаренка, 1, код ЄДРПОУ 35382611) на користь ОСОБА_2 (79035, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) 42, 50 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя